Сніговий барс

Снігови́й барс[2][3], і́рбіс[4][2][3], барс[4][5] (Panthera uncia) — вид ссавців з родини котових. Великий кіт, що мешкає в гірських масивах Центральної Азії від Афганістану, північної Індії (Гімалаї), північного Пакистану, до озера Байкал та східного Тибету.

Сніговий барс
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feliformia)
Родина: Котові (Felidae)
Підродина: Пантерові (Pantherinae)
Рід: Пантера (Panthera)
Вид:
Сніговий барс (P. uncia)
Біноміальна назва
Panthera uncia
(Schreber, 1775)
Ареал снігового барса, 2017
Синоніми

Felis uncia
Uncia uncia

Він не може ревти, попри неповне окостеніння під'язикової кістки, що, як думали раніше, є принциповим для здатності великих котів ревти. Проте нові вивчення показують, що здатність ревти залежить від інших морфологічних особливостей, особливо гортані, які відсутні в сніжного барса. Сніговий барс відомий через гарне хутро білувато-рудувато-коричневого кольору з плямами темного, попелясто-коричневого і чорного кольору. Хвіст — важкий і пухнастий, основа лап — також вкрита хутром для захисту від снігу та холоду.

Тривалість життя снігового барса зазвичай 15-18 років, але в неволі максимальна тривалість життя може становити і 20 років.Сніговий барс був майже знищений завойовниками континенту. Зараз барс живе далеко від людей.

Опис

Вагою зазвичай від 35 кг до 55 кг, сніговий барс трохи менший в середньому, ніж леопард. Виключно великі самці можуть важити аж до 75 кг, дуже маленькі самиці важать тільки 25 кг. Довжина голови і тіла становить 99-130 см, висота плеча становить близько 60 см. Хвіст має довжину 81-99 см — найдовший серед усіх котячих, якщо порівнювати з розмірами тіла. Це допомагає барсу підтримувати баланс на нерівній місцевості та нестійких поверхнях, притаманних його середовищу проживання, а також використовується, щоб прикрити ніс і пащу в дуже холодних умовах. Голова снігового барса відносно маленька, проте голова самця зазвичай набагато більш «квадратна» і ширша, ніж у самиці. Великі пухнасті лапи служать снігоступами, подібно до лап рисі. Сніговий барс має сіро-біле товсте хутро з численними плямами на голові і шиї.

Екологія

Влітку барс зазвичай віддає перевагу життю за межами лісу, на гористих лугах і в скелястих регіонах, на висоті від 2 700 м до 6 000 м. Зимою він спускається в ліси на висоти близько 2 000 м. Барс значною мірою веде солітарний спосіб життя, хоч матері можуть виховувати кошенят протягом тривалих періодів часу в печерах-лігвах у горах. Це — опортуністичний хижак, їсть будь-яке м'ясо, яке здобуде, і вбиває тварин, які утричі більші за нього, зокрема місцеву худобу. Його дієта складається переважно з козерогів, гвинторогих козлів, нахурів, оленів, кабанів, також як і пискух, бабаків та інших маленьких гризунів. На здобич барс нападає із засідки, якщо можливо — зверху, бо здатний стрибати аж на 14 м.

Окремий сніговий барс живе в межах добре визначеної індивідуальної території, однак він не захищає її агресивно від інших снігових барсів. Залежно від кількості здобичі індивідуальні території можуть дуже відрізнятися за розміром: у Непалі, де здобич багата, індивідуальна територія не перевищує 12—39 км² і аж до 5—10 тварин може проживати на кожні 100 км², тоді як на території з низькою кількістю здобичі область площею 1 000 км² підтримує тільки 5 барсів.

Ареал

Ареал снігового барса в центральній і південній Азії — гірські регіони загальною площею приблизно 1 230 000 км², ареал простягається через 12 країн: Афганістан, Бутан, Китай, Індія, Казахстан, Киргизстан, Монголія, Непал, Пакистан, Росія, Таджикистан, і Узбекистан — від гір Гіндукуш в східному Афганістані і річки Сирдар'я через гори Памір, Тянь-Шань, Каракорум, Кашмір, Куньлунь і Гімалаї, до південного Сибіру. У Росії ареал покриває гори Алтай, Саяни, Танну-Ола і гори на захід від озера Байкал. У Монголії барса було виявлено у Монгольському Алтаї і Гобійському Алтаї та горах Хангай. У Тибеті він виявлений аж до Алтуньшані на півночі.

Популяція і захист
Сніговий барс в зоопарку d'Amnéville, Франція
Сніговий барс
Сніговий барс в зоопарку Сан-Дієго, США

Загальну чисельність дикої популяції снігового барса оцінено між 4 000 і 7 500 осіб (подивіться таблицю нижче). У 1972 Міжнародний союз охорони природи помістив снігового барса в Червоний список як «вид, що перебуває під загрозою».

Також є 600—700 снігових барсів в зоопарках по всьому світі.

Територія країни Ареал,
площа (км²)		 Оцінка чисельності
(приблизно)
Афганістан50 000100—200
Бутан15 000100—200
Китай110 00002 000-5 000
Індія75 000200—600
Казахстан50 000180—200
Киргизстан105 000150—500
Монголія101 000500-1 000
Непал30 000300—500
Пакистан80 000200—420
Таджикистан100 000180—220
Узбекистан10 00020-50

Заповідні території:

Живлення

Ірбіс є хижаком, що живе і полює поодинці. Більше всього він активний вночі, обходячи високогірні плато в пошуку здобичі. Основною здобиччю є нахур блакитний (Pseudois nayaur). Іншими є: козел гвинторогий, архар, баран азійський, тар, козоріг суматранський, горал, кабарга альпійська, свиня дика, пантолопа тибетська, ґоа, джейран, кулан, як дикий, бабак, заєць, пискуха, полівка. Взимку, спускаючись у ліси, полює на оленів, сарн і кабанів. У голодні часи він не гребує мишами та птахами. Як правило, ірбіс непомітно підкрадається до своєї здобичі і блискавично стрибає на неї. Часто використовує для цього високі камені, щоб несподівано повалити жертву додолу стрибком зверху й убити.

Розмноження

Вагітність триває у ірбісів близько ста днів. За один раз самиця народжує від двох до п'яти кошенят, що відбувається, як правило, в укриттях між скелями. Віднедавна у зоопарках вдається отримати потомство сніжних барсів. Іноді в неволі на світ можуть з'явитися до семи кошенят за одні пологи.

Таксономія

Первинно вид був описаний як Felis uncia. Пізніше його було розміщено у власному роді Uncia. Потім вид відносили то до роду Panthera, то Uncia. Зрештою, сучасні молекулярні дослідження свідчать на віднесення виду в межі роду Пантера, більше того він є близьким до виду тигр[6]:

   Panthera   
 
 
 

 Panthera leo

 
 

 Panthera pardus

 
 
 

 Panthera onca

 
 
 
 

 Panthera tigris

 
 

 Panthera uncia

 
 
 

Інше

Незаконне, але фінансово привабливе полювання за хутром снігового барса істотно скоротило його популяцію. На чорних ринках Азії шкура цього звіра може принести до 60 тисяч доларів. У всіх країнах свого існування сніговий барс знаходиться під охороною держави, але браконьєрство загрожує йому як і раніше. Останнім часом кількість снігових барсів злегка зросла і складає сьогодні близько шести тисяч особин, після того, як в 1960-х їх залишалася всього тисяча.

Сніговий барс є національним символом республік Північної і Південної Осетії. Також зображення барса використане в гербі міста Алмати. Стилізований крилатий ірбіс зображений на гербі Татарстану. Є національним хижаком Пакистану.[7]

Примітки
  1. McCarthy, T., Mallon, D., Jackson, R., Zahler, P. & McCarthy, K. (2017) Panthera uncia: інформація на сайті МСОП (версія 2017.2) (англ.) 08 листопада 2016
  2. Маркевич О.П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 179.
  3. Решетило О.С. Зоогеографія. — Львів : Львівський нац. ун-т ім. І. Франка, 2013. — 231 с. — ISBN 978-966-613-977-4.
  4. Шарлемань М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 21.
  5. Паночіні С. Словник біологічної термінології. — Харків : Рад. школа, 1931. — С. 6.
  6. O’Brien S. J. & Johnson W. E. The evolution of cats // Scientific American. — 2007. — Вип. 297. — № 1. — С. 68–75. (англ.)
  7. National Symbols of Pakistan // The Official Web Gateway to Pakistan (англ.). Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 3 листопада 2015.

Посилання
Зовнішні відеофайли
Сніжні барси в Миколаївському зоопарку. BBC Україна. 6 липня, 2016 рік.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.