Софора

Софо́ра (Sophóra) — рід рослин родини бобові (Fabaceae), включає понад 62[1] виду невеликих дерев і кущів.

Софо́ра
Sophora tomentosa — типовий вид
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Триба: Sophoreae
Рід: Софора (Sophora)
L., 1753
Вікісховище: Sophora

Поширення

Види цього роду ростуть в Південно-Східній Європі, Південній Азії, в Австралії, на островах Тихого океану і на сході Південної Америки.

У Новій Зеландії ростуть ряд видів софори, що об'єднані під спільною назвою «Kowhai»[2]. Це вісім видів:

  • Sophora chathamica
  • Sophora fulvida
  • Sophora godleyi
  • Sophora longicarinata
  • Sophora microphylla
  • Sophora molloyi
  • Sophora prostrata
  • Sophora tetraptera

із котрих вид Sophora microphylla Sophora microphylla розповсюджена більше всього.

Sophora toromiro Sophora toromiro насамперед був широко розповсюдженим деревом у лісах на сході острова Пасхи. Дерево активно вирубалося на острові до XVIII століття і після цього стало вимираючим видом. Зараз дерево повторно розповсюджується на острові в ході наукового проекту, що частково супроводжується Королівськими ботанічними садами в К'ю і ботанічним садом Гьотеборга, де стали розмножувати рослини із 1960 року із екземплярів, зібранних Туром Хейердалом.

Sophora macrocarpa Sophora macrocarpa — невелике дерево, розповсюджене в чилійському ісп. Matorral, в центральному Чилі.

У колишньому СРСР рід софора представлено 3 трав'янистими видами, що ростуть на півдні Західного Сибіру, Середньої Азії і в Східному Сибіру, а також на території Монголії і Китаю. Це софора лисохвосна, софора жовтувата і софора товстоплідна. Усі вони є злісними бур'янами і розповсюджуються з неймовірною швидкістю, освоюючи все нові території. На Алтай вони можуть проникати, як із боку Казахстану, так і з Монголії і Китаю.

Усі три види відносяться до отруйних рослин і містять алкалоїди от 2,5 до 3 %, головний із них — пахікарпін.

Софори — шкідливі і небезпечні бур'яни. Борошно із зерна, засміченого насінням софори, стає отрутою (Землинский, 1958).

Таксономія

Рід раніше був більш поширеним, включав багато інших видів, що включені тепер в інші роди, такі як Styphnolobium Styphnolobium (див. Софора японська), що відрізняється недостатньою азотфіксацією бактерій на коренях і CaliaCalia. Рід Styphnolobium має галактоманнани як резервні полісахариди, на відміну від роду Софора (Sophora), що містить арабино-галактани, і роду Calia, що містить амілоїди.

Деякі види із вказанням оселища:

Хімічний склад

У рослинах цього роду знаходиться маакіаїн — флавоноїд із групи птерокарпанів, що має фунгіцидні якості[10].

Значення і застосування

У медицині

У медицині використовуються листя, квіткові бруньки (бутони), плоди і насіння.

Листя містить алкалоїд цитизін[11][12][13][14]. Бутони і плоди містять рутин (8—30 %), кверцетин, софорафлавонолозид, софорикозид, софорабіозид, D-маакіаїн глікозид, DL-маакиан[15]. Насіння містять жирні олії, лінолеву кислоту.

Примітки
  1. Species of Sophora за даними сайту The Plant List(англ.)(лат.)
  2. Taxonomy of New Zealand native legumes
  3. New Zealand Plant Conservation Network (Kowhai, coastal kowhai). Архів оригіналу за 22 жовтня 2008. Процитовано 30 січня 2016.
  4. Sophora davidii: інформація на сайті IPNI (англ.
  5. (посилання не працює) Catalogue of Life: Sophora denudata
  6. Sophora fernandeziana: інформація на сайті МСОП (англ.) (англ.
  7. The Native Plant Centre: Sophora fulvida. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 30 січня 2016.
  8. IUCN Red List: Sophora masafuerana
  9. IUCN Red List: Sophora toromiro (Toromiro)
  10. Головкин и др., 2001.
  11. S. griffiti[недоступне посилання з вересня 2019]
  12. S. alopecuroides
  13. S. chrysophylla «mamane»[недоступне посилання з листопадаа 2019]
  14. http://www.uni-heidelberg.de/institute/fak14/ipmb/phazb/pdf-files/2002%20Pdf. Архів оригіналу за 21 грудня 2012. Процитовано 30 січня 2016.
  15. SpringerLink — Log In — Resource Secured[недоступне посилання з листопадаа 2019]

Література
  • Яковлев Г. П. Заметки по систематике и географии рода Sophora L. и близких родов. // Труды Ленинградского химико-фармацевтического института. Т. 21. — 1967. — С. 42-62.
  • Никифоров Ю. В. Алтайские травы-целители. Горно-Алтайск: Юч-Сумер — Белуха, 1992.
  • Головкин Б. Н. и др. Біологічно активні речовини рослинного походження / Від. ред. В. Ф. Семихов. — М. : Наука, 2001. — Т. II. — 764 с. — 1000 прим. — ISBN 5-02-013184-9. — УДК 58

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.