Список віце-чемпіонів Формули-1

Це список пілотів, які зайняли друге місце в чемпіонаті світу з Формули-1.

Формула-1
Поточний чемпіонат
Чемпіонат 2021 Формули-1
Статті за темою

Історія Формули-1
Правила Формули-1
Боліди

Списки
ПілотиКонструктори
(Переможці ГП · Чемпіони · Віце-чемпіони)
Сезони · Гран-прі · Траси
(Race Promoters' Trophy winners)

Система Нарахування очок
Мотори · Шини ·
Спонсори · Національні кольори
Гоночні прапори
Фатальні аварії
Транслятори
Люди
Жінки-пілоти
Гран-прі, зупинені червоним прапором
Гонщики, які не брали участі в гонці

Рекорди

Пілоти (Переможці) (ШК)
Конструктори (Перемоги)
Шини · Гонки

Див. також

Ален Прост і Стірлінг Мосс зайняли друге місце чотири рази, Прост в 1983 році за Renault, 1984 і 1988 роках за McLaren і Ferrari 1990 року, і Мосс в 1955 році за Mercedes, 1956 і 1957 за Maserati і 1958 за Vanwall. Також Стірлінг Мосс є лідером за кількістю других місць серед «не чемпіонів».

Велика Британія є лідером по віце-чемпіонах серед країн. Віце-чемпіонами британцями були Стірлінг Мосс в період між 1955 і 1958, Тоні Брукс за Ferrari в 1959 році, Джим Кларк за Lotus в 1962 році, Грем Хілл за BRM в 1963, 1964 і 1965, Джон Сертіс за Ferrari в 1966 році, Джекі Стюарт за Matra в 1968 році і Tyrrell в 1972 році , Найджел Менселл за Williams в 1986, 1987 і 1991 роках, Деймон Хілл на Williams в 1994 і 1995 роках, Еді Ірвайн за Ferrari в 1999 році, Девід Култхард за McLaren в 2001 році і Льюїс Хемілтон для McLaren в 2007 році.

20 віце-чемпіонів бали у складі команди Ferrari. Це були Альберто Аскарі в 1951 році, Ніно Фаріна в 1952 році, Хосе-Фройлан Гонзалес в 1954 році, Тоні Брукс в 1959 році, Вольфганг фон Трипс в 1961 році, Джон Сертіс в 1966 році, Жакі Ікс в 1970 році, Клей Регаццоні в 1974 році, Нікі Лауда в 1976 році, Жиль Вільньов в 1979 році Дідьє Піроні в 1982 році, Мікеле Альборето в 1985 році, Ален Прост в 1990 році, Міхаель Шумахер в 1998 і 2006 роках, Еді Ірвайн в 1999 році, Рубенс Баррікелло в 2002 і 2004, Феліпе Маса в 2008 році і Фернандо Алонсо в 2010 році.

Найменша різниця між першим і другим місцями була в 1984 році, всього 0,5 очок, які розділяли пілотів команди McLaren Алена Проста і чемпіона Нікі Лауду. Найбільша різниця була в 2011 році, 122 очка, що розділили Себастьяна Феттеля з команди Red Bull та Дженсона Баттона з McLaren.

Рекорд перемог у Гран-Прі у віце-чемпіонів — 7, Ален Прост за McLaren в 1984 і 1988, Кімі Райкконен за McLaren в 2005 році і Міхаель Шумахер за Ferrari в 2006 році. Два пілота стали віце-чемпіонами без жодної перемоги у Гран Прі. Це Ніно Фаріна за Ferrari в 1952 році і Ронні Петерсон за March в 1971 році.

Дженсону Баттону належить рекорд за кількістю очок за друге місце — 270 (в 2011 році). Стірлінг Мосс, в 1955 році, набрав найменше — 23.

Два пілота отримали друге місце посмертно Вольфганг фон Трипс в 1961 році і Ронні Петерсонас в 1978 році.

По сезонам

Ален Прост був віце-чемпіоном чотири рази, також чотири рази він був чемпіоном
Стірлінг Мосс є лідером за кількістю других місць серед «не чемпіонів»
Грем Хілл має три других місця і два титули чемпіона
Найджел Менселл має три других місця і один титул чемпіона
Сезон Пілот Команда Двигун Поул Перемоги Подіуми Очки Різниця
1950 Хуан-Мануель Фанхіо Alfa RomeoAlfa Romeo433273
1951 Альберто Аскарі FerrariFerrari223256
1952 Ніно Фаріна FerrariFerrari2042412
1953 Хуан-Мануель Фанхіо MaseratiMaserati114286.5
1954 Хосе-Фройлан Гонзалес FerrariFerrari11425.1416.86
1955 Стірлінг Мосс MercedesMercedes1132317
1956 Стірлінг Мосс MaseratiMaserati123273
1957 Стірлінг Мосс Maserati
Vanwall
Maserati
Vanwall
1332515
1958 Стірлінг Мосс Cooper
Vanwall
Climax
Vanwall
345411
1959 Тоні Брукс FerrariFerrari224274
1960 Брюс Макларен CooperClimax016349
1961 Вольфганг фон Трипс FerrariFerrari124331
1962 Джим Кларк LotusClimax5333012
1963 Грем Хілл BRMBRM2252925
1964 Грем Хілл BRMBRM125391
1965 Грем Хілл BRMBRM4264014
1966 Джон Сертіс Ferrari
Cooper
Ferrari
Maserati
2242814
1967 Джек Бребем BrabhamRepco226465
1968 Джекі Стюарт MatraFord0343612
1969 Жакі Ікс BrabhamFord2253726
1970 Жакі Ікс FerrariFerrari435405
1971 Ронні Петерсон MarchFord0053329
1972 Джекі Стюарт TyrrellFord2454516
1973 Емерсон Фіттіпальді LotusFord1385516
1974 Клей Регаццоні FerrariFerrari117523
1975 Емерсон Фіттіпальді McLarenFord0264519.5
1976 Нікі Лауда FerrariFerrari359681
1977 Джоді Шектер WolfFord1395517
1978 Ронні Петерсон LotusFord3275114
1979 Жиль Вільнев FerrariFerrari137474
1980 Нельсон Піке BrabhamFord2365413
1981 Карлос Ройтеман WilliamsFord227491
1982 Дідьє Піроні FerrariFerrari226395
1983 Ален Прост RenaultRenault347572
1984 Ален Прост McLarenTAG37971.50.5
1985 Мікеле Альборето FerrariFerrari1285320
1986 Найджел Менселл WilliamsHonda259702
1987 Найджел Менселл WilliamsHonda8676115
1988 Ален Прост McLarenHonda2714873
1989 Айртон Сенна McLarenHonda13676016
1990 Ален Прост FerrariFerrari059717
1991 Найджел Менселл WilliamsRenault2597224
1992 Рікардо Патрезе WilliamsRenault1195652
1993 Айртон Сенна McLarenFord1597326
1994 Деймон Хілл WilliamsRenault2611911
1995 Деймон Хілл WilliamsRenault7496933
1996 Жак Вільньов WilliamsRenault34117819
1997 Хайнц-Харальд Френтцен* WilliamsRenault1174239
1998 Міхаель Шумахер FerrariFerrari36118614
1999 Еді Ірвайн FerrariFerrari049742
2000 Міка Хаккінен McLarenMercedes54118919
2001 Девід Култхард McLarenMercedes22106558
2002 Рубенс Баррікелло FerrariFerrari34107767
2003 Кімі Райкконен McLarenMercedes2110912
2004 Рубенс Баррікелло FerrariFerrari421411434
2005 Кімі Райкконен McLarenMercedes671211221
2006 Міхаель Шумахер FerrariFerrari471212113
2007 Льюїс Хемілтон McLarenMercedes64121091
2008 Феліпе Маса FerrariFerrari6610971
2009 Себастьян Феттель Red BullRenault4488411
2010 Фернандо Алонсо FerrariFerrari25102524
2011 Дженсон Баттон McLarenMercedes0312270122
2012 Фернандо Алонсо FerrariFerrari23132783
2013 Фернандо Алонсо FerrariFerrari029242155
2014 Ніко Росберг MercedesMercedes1151531767
2015 Ніко Росберг MercedesMercedes761532259
2016 Льюїс Хемілтон MercedesMercedes1210173805
2016 Себастьян Феттель FerrariFerrari451331746
Сезон Пілот Команда Двигун Поул Перемоги Подіуми Очки Різниця

† Вольфганг фон Трипс помер після аварії на Гран-прі Італії 1961. Ронні Петерсон аналогічно помер після аварії на Гран-прі Італії 1978.
* У 1997 році Міхаель Шумахер закінчив чемпіонат другим, у трьох очках позаду Жака Вільнева, але був дискваліфікований за створення аварійної ситуації з Вільневим на Гран-прі Європи.[1]

За пілотами

Нижче наведено список пілотів, які ставали кілька разів віце-чемпіонами.

Пілот Віце-чемпіон Чемпіон
Стірлінг Мосс 4 0
Ален Прост 4 4
Грем Хілл 3 2
Найджел Менселл 3 1
Фернандо Алонсо 3 2
Хуан-Мануель Фанхіо 2 5
Жакі Ікс 2 0
Джекі Стюарт 2 3
Емерсон Фіттіпальді 2 2
Ронні Петерсон 2 0
Айртон Сенна 2 3
Деймон Хілл 2 1
Рубенс Баррікелло 2 0
Кімі Райкконен 2 1
Міхаель Шумахер 2 7
Ніко Росберг 2 1
Льюїс Хемілтон 2 3
Себастьян Феттель 2 4

За країнами

Список віце-чемпіонів за національною приналежністю.

Країна Других місць Гонщик(ів)
1  Велика Британія 22 12
2  Бразилія 8 5
2  Німеччина 8 5
4  Франція 5 2
5  Аргентина 4 3
5  Італія 4 4
7  Фінляндія 3 2
7  Іспанія 3 1
9  Канада 2 2
9  Бельгія 2 1
9  Швеція 2 1
12  Нова Зеландія 1 1
12  Австралія 1 1
12  Швейцарія 1 1
12  Австрія 1 1
12 ПАР 1 1

Примітки

  1. FIA World Motor Sport Council - 11 November 1997. Архів оригіналу за 2 березня 2005. Процитовано 20 березня 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.