Список віце-чемпіонів Формули-1
Це список пілотів, які зайняли друге місце в чемпіонаті світу з Формули-1.
Формула-1 |
---|
Поточний чемпіонат |
Чемпіонат 2021 Формули-1 |
Статті за темою |
Історія Формули-1 |
Списки |
ПілотиКонструктори
Сезони · Гран-прі · Траси (Race Promoters' Trophy winners)
Система Нарахування очок |
Рекорди |
Пілоти (Переможці) (ШК) |
Див. також |
|
Ален Прост і Стірлінг Мосс зайняли друге місце чотири рази, Прост в 1983 році за Renault, 1984 і 1988 роках за McLaren і Ferrari 1990 року, і Мосс в 1955 році за Mercedes, 1956 і 1957 за Maserati і 1958 за Vanwall. Також Стірлінг Мосс є лідером за кількістю других місць серед «не чемпіонів».
Велика Британія є лідером по віце-чемпіонах серед країн. Віце-чемпіонами британцями були Стірлінг Мосс в період між 1955 і 1958, Тоні Брукс за Ferrari в 1959 році, Джим Кларк за Lotus в 1962 році, Грем Хілл за BRM в 1963, 1964 і 1965, Джон Сертіс за Ferrari в 1966 році, Джекі Стюарт за Matra в 1968 році і Tyrrell в 1972 році , Найджел Менселл за Williams в 1986, 1987 і 1991 роках, Деймон Хілл на Williams в 1994 і 1995 роках, Еді Ірвайн за Ferrari в 1999 році, Девід Култхард за McLaren в 2001 році і Льюїс Хемілтон для McLaren в 2007 році.
20 віце-чемпіонів бали у складі команди Ferrari. Це були Альберто Аскарі в 1951 році, Ніно Фаріна в 1952 році, Хосе-Фройлан Гонзалес в 1954 році, Тоні Брукс в 1959 році, Вольфганг фон Трипс в 1961 році, Джон Сертіс в 1966 році, Жакі Ікс в 1970 році, Клей Регаццоні в 1974 році, Нікі Лауда в 1976 році, Жиль Вільньов в 1979 році Дідьє Піроні в 1982 році, Мікеле Альборето в 1985 році, Ален Прост в 1990 році, Міхаель Шумахер в 1998 і 2006 роках, Еді Ірвайн в 1999 році, Рубенс Баррікелло в 2002 і 2004, Феліпе Маса в 2008 році і Фернандо Алонсо в 2010 році.
Найменша різниця між першим і другим місцями була в 1984 році, всього 0,5 очок, які розділяли пілотів команди McLaren Алена Проста і чемпіона Нікі Лауду. Найбільша різниця була в 2011 році, 122 очка, що розділили Себастьяна Феттеля з команди Red Bull та Дженсона Баттона з McLaren.
Рекорд перемог у Гран-Прі у віце-чемпіонів — 7, Ален Прост за McLaren в 1984 і 1988, Кімі Райкконен за McLaren в 2005 році і Міхаель Шумахер за Ferrari в 2006 році. Два пілота стали віце-чемпіонами без жодної перемоги у Гран Прі. Це Ніно Фаріна за Ferrari в 1952 році і Ронні Петерсон за March в 1971 році.
Дженсону Баттону належить рекорд за кількістю очок за друге місце — 270 (в 2011 році). Стірлінг Мосс, в 1955 році, набрав найменше — 23.
Два пілота отримали друге місце посмертно — Вольфганг фон Трипс в 1961 році і Ронні Петерсонас в 1978 році.
По сезонам
Сезон | Пілот | Команда | Двигун | Поул | Перемоги | Подіуми | Очки | Різниця |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1950 | Хуан-Мануель Фанхіо | Alfa Romeo | Alfa Romeo | 4 | 3 | 3 | 27 | 3 |
1951 | Альберто Аскарі | Ferrari | Ferrari | 2 | 2 | 3 | 25 | 6 |
1952 | Ніно Фаріна | Ferrari | Ferrari | 2 | 0 | 4 | 24 | 12 |
1953 | Хуан-Мануель Фанхіо | Maserati | Maserati | 1 | 1 | 4 | 28 | 6.5 |
1954 | Хосе-Фройлан Гонзалес | Ferrari | Ferrari | 1 | 1 | 4 | 25.14 | 16.86 |
1955 | Стірлінг Мосс | Mercedes | Mercedes | 1 | 1 | 3 | 23 | 17 |
1956 | Стірлінг Мосс | Maserati | Maserati | 1 | 2 | 3 | 27 | 3 |
1957 | Стірлінг Мосс | Maserati Vanwall | Maserati Vanwall | 1 | 3 | 3 | 25 | 15 |
1958 | Стірлінг Мосс | Cooper Vanwall | Climax Vanwall | 3 | 4 | 5 | 41 | 1 |
1959 | Тоні Брукс | Ferrari | Ferrari | 2 | 2 | 4 | 27 | 4 |
1960 | Брюс Макларен | Cooper | Climax | 0 | 1 | 6 | 34 | 9 |
1961 | Вольфганг фон Трипс† | Ferrari | Ferrari | 1 | 2 | 4 | 33 | 1 |
1962 | Джим Кларк | Lotus | Climax | 5 | 3 | 3 | 30 | 12 |
1963 | Грем Хілл | BRM | BRM | 2 | 2 | 5 | 29 | 25 |
1964 | Грем Хілл | BRM | BRM | 1 | 2 | 5 | 39 | 1 |
1965 | Грем Хілл | BRM | BRM | 4 | 2 | 6 | 40 | 14 |
1966 | Джон Сертіс | Ferrari Cooper | Ferrari Maserati | 2 | 2 | 4 | 28 | 14 |
1967 | Джек Бребем | Brabham | Repco | 2 | 2 | 6 | 46 | 5 |
1968 | Джекі Стюарт | Matra | Ford | 0 | 3 | 4 | 36 | 12 |
1969 | Жакі Ікс | Brabham | Ford | 2 | 2 | 5 | 37 | 26 |
1970 | Жакі Ікс | Ferrari | Ferrari | 4 | 3 | 5 | 40 | 5 |
1971 | Ронні Петерсон | March | Ford | 0 | 0 | 5 | 33 | 29 |
1972 | Джекі Стюарт | Tyrrell | Ford | 2 | 4 | 5 | 45 | 16 |
1973 | Емерсон Фіттіпальді | Lotus | Ford | 1 | 3 | 8 | 55 | 16 |
1974 | Клей Регаццоні | Ferrari | Ferrari | 1 | 1 | 7 | 52 | 3 |
1975 | Емерсон Фіттіпальді | McLaren | Ford | 0 | 2 | 6 | 45 | 19.5 |
1976 | Нікі Лауда | Ferrari | Ferrari | 3 | 5 | 9 | 68 | 1 |
1977 | Джоді Шектер | Wolf | Ford | 1 | 3 | 9 | 55 | 17 |
1978 | Ронні Петерсон† | Lotus | Ford | 3 | 2 | 7 | 51 | 14 |
1979 | Жиль Вільнев | Ferrari | Ferrari | 1 | 3 | 7 | 47 | 4 |
1980 | Нельсон Піке | Brabham | Ford | 2 | 3 | 6 | 54 | 13 |
1981 | Карлос Ройтеман | Williams | Ford | 2 | 2 | 7 | 49 | 1 |
1982 | Дідьє Піроні | Ferrari | Ferrari | 2 | 2 | 6 | 39 | 5 |
1983 | Ален Прост | Renault | Renault | 3 | 4 | 7 | 57 | 2 |
1984 | Ален Прост | McLaren | TAG | 3 | 7 | 9 | 71.5 | 0.5 |
1985 | Мікеле Альборето | Ferrari | Ferrari | 1 | 2 | 8 | 53 | 20 |
1986 | Найджел Менселл | Williams | Honda | 2 | 5 | 9 | 70 | 2 |
1987 | Найджел Менселл | Williams | Honda | 8 | 6 | 7 | 61 | 15 |
1988 | Ален Прост | McLaren | Honda | 2 | 7 | 14 | 87 | 3 |
1989 | Айртон Сенна | McLaren | Honda | 13 | 6 | 7 | 60 | 16 |
1990 | Ален Прост | Ferrari | Ferrari | 0 | 5 | 9 | 71 | 7 |
1991 | Найджел Менселл | Williams | Renault | 2 | 5 | 9 | 72 | 24 |
1992 | Рікардо Патрезе | Williams | Renault | 1 | 1 | 9 | 56 | 52 |
1993 | Айртон Сенна | McLaren | Ford | 1 | 5 | 9 | 73 | 26 |
1994 | Деймон Хілл | Williams | Renault | 2 | 6 | 11 | 91 | 1 |
1995 | Деймон Хілл | Williams | Renault | 7 | 4 | 9 | 69 | 33 |
1996 | Жак Вільньов | Williams | Renault | 3 | 4 | 11 | 78 | 19 |
1997 | Хайнц-Харальд Френтцен* | Williams | Renault | 1 | 1 | 7 | 42 | 39 |
1998 | Міхаель Шумахер | Ferrari | Ferrari | 3 | 6 | 11 | 86 | 14 |
1999 | Еді Ірвайн | Ferrari | Ferrari | 0 | 4 | 9 | 74 | 2 |
2000 | Міка Хаккінен | McLaren | Mercedes | 5 | 4 | 11 | 89 | 19 |
2001 | Девід Култхард | McLaren | Mercedes | 2 | 2 | 10 | 65 | 58 |
2002 | Рубенс Баррікелло | Ferrari | Ferrari | 3 | 4 | 10 | 77 | 67 |
2003 | Кімі Райкконен | McLaren | Mercedes | 2 | 1 | 10 | 91 | 2 |
2004 | Рубенс Баррікелло | Ferrari | Ferrari | 4 | 2 | 14 | 114 | 34 |
2005 | Кімі Райкконен | McLaren | Mercedes | 6 | 7 | 12 | 112 | 21 |
2006 | Міхаель Шумахер | Ferrari | Ferrari | 4 | 7 | 12 | 121 | 13 |
2007 | Льюїс Хемілтон | McLaren | Mercedes | 6 | 4 | 12 | 109 | 1 |
2008 | Феліпе Маса | Ferrari | Ferrari | 6 | 6 | 10 | 97 | 1 |
2009 | Себастьян Феттель | Red Bull | Renault | 4 | 4 | 8 | 84 | 11 |
2010 | Фернандо Алонсо | Ferrari | Ferrari | 2 | 5 | 10 | 252 | 4 |
2011 | Дженсон Баттон | McLaren | Mercedes | 0 | 3 | 12 | 270 | 122 |
2012 | Фернандо Алонсо | Ferrari | Ferrari | 2 | 3 | 13 | 278 | 3 |
2013 | Фернандо Алонсо | Ferrari | Ferrari | 0 | 2 | 9 | 242 | 155 |
2014 | Ніко Росберг | Mercedes | Mercedes | 11 | 5 | 15 | 317 | 67 |
2015 | Ніко Росберг | Mercedes | Mercedes | 7 | 6 | 15 | 322 | 59 |
2016 | Льюїс Хемілтон | Mercedes | Mercedes | 12 | 10 | 17 | 380 | 5 |
2016 | Себастьян Феттель | Ferrari | Ferrari | 4 | 5 | 13 | 317 | 46 |
Сезон | Пілот | Команда | Двигун | Поул | Перемоги | Подіуми | Очки | Різниця |
† Вольфганг фон Трипс помер після аварії на Гран-прі Італії 1961. Ронні Петерсон аналогічно помер після аварії на Гран-прі Італії 1978.
* У 1997 році Міхаель Шумахер закінчив чемпіонат другим, у трьох очках позаду Жака Вільнева, але був дискваліфікований за створення аварійної ситуації з Вільневим на Гран-прі Європи.[1]
За пілотами
Нижче наведено список пілотів, які ставали кілька разів віце-чемпіонами.
Пілот | Віце-чемпіон | Чемпіон |
---|---|---|
Стірлінг Мосс | 4 | 0 |
Ален Прост | 4 | 4 |
Грем Хілл | 3 | 2 |
Найджел Менселл | 3 | 1 |
Фернандо Алонсо | 3 | 2 |
Хуан-Мануель Фанхіо | 2 | 5 |
Жакі Ікс | 2 | 0 |
Джекі Стюарт | 2 | 3 |
Емерсон Фіттіпальді | 2 | 2 |
Ронні Петерсон | 2 | 0 |
Айртон Сенна | 2 | 3 |
Деймон Хілл | 2 | 1 |
Рубенс Баррікелло | 2 | 0 |
Кімі Райкконен | 2 | 1 |
Міхаель Шумахер | 2 | 7 |
Ніко Росберг | 2 | 1 |
Льюїс Хемілтон | 2 | 3 |
Себастьян Феттель | 2 | 4 |
За країнами
Список віце-чемпіонів за національною приналежністю.
№ | Країна | Других місць | Гонщик(ів) |
---|---|---|---|
1 | Велика Британія | 22 | 12 |
2 | Бразилія | 8 | 5 |
2 | Німеччина | 8 | 5 |
4 | Франція | 5 | 2 |
5 | Аргентина | 4 | 3 |
5 | Італія | 4 | 4 |
7 | Фінляндія | 3 | 2 |
7 | Іспанія | 3 | 1 |
9 | Канада | 2 | 2 |
9 | Бельгія | 2 | 1 |
9 | Швеція | 2 | 1 |
12 | Нова Зеландія | 1 | 1 |
12 | Австралія | 1 | 1 |
12 | Швейцарія | 1 | 1 |
12 | Австрія | 1 | 1 |
12 | ПАР | 1 | 1 |
Примітки
- FIA World Motor Sport Council - 11 November 1997. Архів оригіналу за 2 березня 2005. Процитовано 20 березня 2011.