Старосамбірський повіт

Старосамбірський повіт (нім. Bezirk Stary Sambor, пол. Powiat staromiejski, Powiat starosamborski) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР і Польщі.

Старосамбірський повіт
Основні дані
Країна: Австро-Угорщина, ЗУНР, Польська Республіка
Воєводство: Королівство Галичини та Володимирії, Львівська військова область, Львівське воєводство
Утворений: 1867
Населення: 82.135 (1921)
Площа: 689 км²
Густота: 119 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: м. Старий Самбір
Міські гміни: 3
Сільські гміни: 54
Міста: 3
Мапа повіту
Повітова влада

У складі Австро-Угорщини

Утворений у 1867 році, називався повіт Старе місто або Старий Самбір[1]. На території повіту діяли 2 повітові суди — в Старому Самборі та Старій Солі.

У 1879 році в повіті проживало 41 827 мешканців у 60 самоврядних поселеннях.

Українці становили 77% населення (1907)[2].

Західноукраїнська Народна Республіка

Повітовим комісаром був Северин Левицький. Делегатом до УНРади був обраний Теофіль Карачевський.[3]

Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР.

Під польською окупацією

Включений до складу Львівського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих поляками землях ЗУНР.

1 квітня 1932 р. повіт було скасовано, і значна його частина була приєднана до Самбірського повіту[4], менша — до Турківського.

Зміни адміністративного поділу

1 квітня 1927 р. сільські гміни (самоврядні громади) Блозев Ґурна, Конюв, Товарня і Волча Дольна вилучені зі Старосамбірського повіту та приєднані до Добромильського повіту Львівського воєводства[5].

Міста (Міські ґміни)

Після ліквідації повіту всі міські ґміни перейшли до складу Самбірського повіту.

  1. м. Стара Сіль
  2. м. Старий Самбір
  3. містечко Хирів

Сільські ґміни

З 1920 по 1927 рік до складу повіту входило 54 сільські ґміни, з 1927 по 1932 — 50.

Передані до Самбірського повіту після ліквідації:

Передані до Турківського повіту після ліквідації:

  1. Бистре
  2. Бусовисько
  3. Віцюв (Виців)
  4. Галувка (Галівка)
  5. Головєцко (Головецько)
  6. Гронзьова (Грозьово)
  7. Лаврув (Лаврів)
  8. Леніна Велька (Велика Лінина)
  9. Леніна Мала (Мала Лінина)
  10. Лопушанка-Хомина
  11. Лужек Гурни (Верхній Лужок)
  12. Мшанєц (Мшанець)
  13. Начулка Велька
  14. Начулка Мала
  15. Недзєльна (Недільна)
  16. Плоскє
  17. Поток Велькі (Поток)
  18. Спас
  19. Стшилкі (Стрілки)
  20. Тершув (Тершів)
  21. Тисовіца (Тисовиця)
  22. Тиха
  23. Топольниця Рустикальна
  24. Топольниця Шляхецька
  25. Туже (Тур'є)

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Примітки
  1. Landesgesetzblatt Galizien Jahrgang 1899, Nr. 115(нім.)
  2. Українці. Частка у населенні повітів
  3. Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).
  4. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 7 stycznia 1932 r. w sprawie zniesienia oraz zmiany granic niektórych powiatów na obszarze województwa lwowskiego. Dz.U. 1932 nr 6 poz. 36 (пол.)
  5. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 marca 1927 r. o wyłączeniu gmin Błożew Górna, Koniów, Towarnia i Wołcza Dolna z powiatu starosamborskiego w województwie lwowskiem, i o włączeniu ich do powiatu dobromilskiego w temże województwie. Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine. (пол.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.