Ступені збереженості мов

Ступені збереженості мов (англ. Levels of endangerment) — шкала з декількох категорій, запропонована в ЮНЕСКО для більш чіткого визначення небезпеки, що загрожує тій чи іншій мові.

Червона книга мов

1. Вимерлі мови (extinct) — мови, для яких немає жодного живого носія; наприклад, полабська, південна мансі, убихська (або можливо вимерла), словінцька, прусська, готська, чагатайська, далматинська, керекська.

Від них слід відрізняти давні мертві мови (ancient) — мови, які або вимерли до 1500 року (дата умовна), або розвинулися в сучасні мови (як латина); книжні мови (мертві мови, тексти яких використовуються і зараз); крім того, існує кілька «відроджених» вимерлих (корнійська, менська) і мертвих (іврит) мов, які є особливими випадками.

1а. Можливо вимерлі мови (possibly extinct) — мови, що безумовно існували в недалекому минулому, про сучасний стан яких немає достовірних відомостей. Наприклад, західна мансі, каппадокійська грецька, убихська мова (традиційно вважається мертвою, але фактично йдеться про смерть у 1992 році останнього відомого носія), фергансько-кипчацька мова, хотонський етнолект уйгурської мови.

2. На межі зникнення (майже вимерли, nearly extinct) — кілька десятків носіїв (хоча може бути і до декількох сотень), всі з яких похилого віку. З їх смертю мова однозначно вимре. Наприклад, лівська, водська, орокська, південноюкагірська, айнська, манчжурська.

3. Мови, що вимирають (seriously endangered) — носіїв більше (від двох сотень до десятків тисяч), але серед дітей носіїв практично немає. Така ситуація може зберігатися протягом довгого періоду, якщо мова є «другою» і використовується в побуті тільки деякими дорослими. Наприклад, кримськотатарська[1], іжорська, вепська, північноюкагірська, удегейська, нижньолужицька, селькупська, їдиш (у Росії), нівхська, кетська.

4. Неблагополучні мови (endangered) — деякі діти (принаймні, в якомусь віці) розмовляють мовою, але їх число скорочується. Загальне число носіїв може коливатися від однієї тисячі до мільйонів. Наприклад, ненецька, карельська, комі, ірландська, калмицька, хакаська.

5. Нестабільні мови (potentially endangered) — мовою користуються люди різного віку, але у неї немає ніякого офіційного або іншого статусу або вона не користується великим престижем, або етнічна територія настільки мала (1-2 села), що може легко зникнути в результаті катаклізму (лавина з гір, повінь, війна). Приклади: долганська, евенська, чукотська, малі мови Дагестану, мегрельська, чеченська, галісійська, білоруська[2], фризька, баскська, їдиш (у світі).

6. Благополучні мови (не вимирають) (not endangered) — англійська, арабська, німецька, іспанська, російська, китайська, французька, українська[3][4] і т. д.

Як видно, абсолютне число носіїв не відіграє суттєвої ролі: гинуською мовою розмовляє 548 осіб, але вона потрапляє в 5 категорію, а їдишем в Росії — 30 тис., і вона вважається зникаючою (3 категорія). Набагато важливіше, наскільки добре мова передається наступним поколінням, що найбільш очевидно з кількості дітей, які нею розмовляють, а також із середнього та мінімального віку мовців.

Атлас мов світу, що знаходяться під загрозою зникнення

19 лютого 2009 року побачив світ «Атлас мов світу, що знаходяться під загрозою зникнення» у новій редакції. Попередня редакція 2001 року вже не відображає дійсного стану справ. Так, у старій редакції з 6900 мов, що знаходяться під загрозою зникнення, називалися 900, а в 2009 році ця цифра зросла майже втричі. Тепер у статус мертвих мов можуть перейти понад третини живих мов планети. Наприклад, Еякська мова стала мертвою зі смертю останнього її носія — Мері Сміт Джонс (Аляска). Ще 199-тьма мовами планети розмовляють менше двох тисяч осіб. Прикладом мови, якій загрожує знищення, є Ленгілу, яку знають лише 4 мешканці Індонезії.[5]

Важливість збереження мов

Збереження всіх, навіть малопоширених мов, дуже важливе як з точки зору збереження культурного розмаїття людства, так і з наукової — багато зникаючих мов ще погано описані лінгвістами (іноді навіть майже не описані) і становлять великий інтерес для порівняльно-історичного мовознавства, Етнографії, і етнології, Культурної антропології.

Прикладом такої мови є вимерла, але відроджується, еякська мова — дослідження її фонетики лінгвістом Майклом Краусом призвело до появи гіпотетичної мовної сім'ї На-дене.

21 червня 2012 року компанія Google Inc. повідомила про проєкт з порятунку вимираючих мов (Endangered Languages Project[недоступне посилання з липня 2019])[6]. Сутність проєкту полягає в створенні сайту, на якому централізовано подана інформація про мови, що перебувають на межі зникнення. Всього в базі даних сайту на 21 червня 2012 року було 3054 мови[7]. Географічне розташування носіїв мови можна подивитися на спеціальній інтерактивній мапі. Є в проєкті і рідкісні мови, що зустрічаються на території Росії. Серед них кілька діалектів саамської, водська мова, хантийська і багато інших.

Примітки
  1. Атлас языков, находящихся под угрозой исчезновения | Организация Объединённых Наций по вопросам образования, науки и культуры. www.unesco.org. Процитовано 24 січня 2019.
  2. UNESCO RED BOOK ON ENDANGERED LANGUAGES: EUROPE by Tapani Salminen, Last updated 22 September 1999
  3. http://www.unesco.org/culture/languages-atlas/index.php?hl=en&page=atlasmap Not included in the Atlas of the World's Languages in Danger
  4. UNESCO RED BOOK ON ENDANGERED LANGUAGES: EUROPE by Tapani Salminen, Last updated 22 September 1999
  5. Вийшло нове видання Атласу мов світу — Радіо Свобода © 2010 RFE/RL, Inc[недоступне посилання з травня 2019]
  6. Google зайнявся порятунком зникаючих мов
  7. Мовний заповідник від Google

Посилання

Див. також
  • Інститут психолінгвістики імені Макса Планка
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.