Сєвєродонецький тролейбус

Автобус з'явився в місті після війни — у 1955 році, ставши «дарунком» до 30-тисячної відмітки чисельності населення, і до пуску тролейбуса було відкрито п'ять автобусних маршрутів. На міських лініях працювали автобуси стандартної довжини ЗіЛ-155, а на приміські маршрути виходили машини Львівського автобусного заводу ЛАЗ 695Е і ПАЗ 670. Проте вирішення транспортної проблеми шляхом збільшення числа автобусів тодішнє керівництво міста вже не задовольняло з кількох причин. По-перше, екологічна тема вже тоді серйозно враховувалася місцевим партійно-радянським керівництвом. По-друге, повністю завантажений автобус рухався досить повільно, і навіть на невеликому підйомі автобусам ЛіАЗ-158 (з карбюраторним двигуном) було тяжко їх подолати. Відповідно, люди довго діставалися до місця призначення, а для компенсації інтервалів руху, що збільшувалися, були потрібні додаткові машини. Все це змушувало міських керівників подумати про впровадження альтернативного типу транспорту. Електродвигун трамвая або тролейбуса дозволяв легко «кинути» не підйомі переобтяжений вагон^{[незрозуміло]} і до того ж не забруднював повітря, що вважали дуже важливим. Крім того, тролейбус міг перевозити більше пасажирів, аніж автобус. Проте у запуску чогось нового була одна перешкода, в умовах тодішнього Радянського союзу майже непереборна, — чисельність населення. У 1970 році чисельність населення в Сєвєродонецьку перевищило позначку 90 тисяч осіб.

Восени 1975 року розпочалося будівництво тролейбусного депо. 1978 року надійшли перші 13 тролейбусів.

22 грудня 1978 року вулицями Сєвєродонецька проїхав перший тролейбус. Першим став маршрут від вулиці Призаводські (Пивоварова) до Чистого озера, по ньому курсували п'ять тролейбусів. З 1979 року тролейбусна мережа динамічно розвивалася і нині покриває все місто. До кінця 1979 року в парку було 45 машин ЗіУ-682В [В00]. Були пущені тролейбуси по маршруту № 1 (СВО «АЗОТ» — Чисте озеро) і по маршруту № 2 (кільце-депо С0ТУ — СПО «АЗОТ»). У 1980 році був відкритий маршрут № 3 Льодовий палац — СВО «АЗОТ»).

У 1984 році в депо було вже 66 тролейбусів і був подовжений маршрут № 3 від СПЗ (нові площі) до кільце-депо СТУ.

У 1985 році був відкритий маршрут № 4 (СПЗ (нові площі) — БК Хіміків). З 1979 по 1985 роки депо поповнилося тролейбусами ЗіУ-682В, у 1985 році депо поповнилося десятьма новими тролейбусами ЗіУ-682В [В00] і було списано шість тролейбусів ЗіУ-682В [В00].

З 1985 по 1986 роки депо поповнилося тролейбусами ЗіУ-682ВОО. У 1985 році був введений маршрут № 5 (СПЗ (нові площі) — Автовокзал). З 1986 по 1988 роки депо поповнилося тролейбусами ЗіУ-682В [В00] І ЗіУ-682В [В00]. У 1986 році був запроваджений маршрут № 6 (кільце-депо СТУ — СВО «Азот»). У 1990 році був запроваджений маршрут № 6 (кільце-депо СТУ — Склопластик). З 1989 по 1991 рік списують ЗіУ-682В. У 1989 році депо поповнилося технічними тролейбусами КТГ-1. У 1989 році один ЗіУ-682В [В00] переданий в Харцизськ, і щонайменше три ЗіУ-682В передані у Бахмут.

З 1989 по 1991 роки депо поповнилося тролейбусами ЗіУ-682ВОА. У 1991 році у депо був вже 91 тролейбус. У 1993 році депо поповнилося 5 новими тролейбусами ЗіУ-682ГОО, це були останні ЗіУ, що надійшли. У 1993 році депо поповнилося новим тролейбусом ЮМЗ Т1, дарунок місту зробила Сєвєродонецька ТЕЦ. У 1993 році закривається маршрут № 3, подовжений маршрут № 5 (Автовокзал — «СВО Азот».) З 1993 по 1995 роки списують 10 тролейбусів ЗіУ-682В і КТГ-1. З 1994 по 1995 роки депо поповнилося новими тролейбусами ЮМЗ Т1.

У 2001 році тролейбуси ЗІУ-682ВОО і ВОА пройшли повний капітальний ремонт на Білоцерківському авіаремонтному заводі. У 2002 році депо отримало тролейбус ЮМЗ Т2 (1996 року), отриманий з Києва, це був дарунок перед виборами у Верховну раду України від мера Києва Омельченка, тролейбус був зовні прикрашений рекламою партії «Єдність», яку тоді очолював мер Києва, це була перша модель ЮМЗ Т2 у місті, до речі і в Києві він теж був перший з моделі ЮМЗ Т2. У 2005 році депо поповнилося новим тролейбусом ЮМЗ Т2, це був перший новий тролейбус в Сєвєродонецьку за 10 років. У 2006 році депо поповнилося двома новими тролейбусами ЮМЗ Т2, і єдиним на Донбасі тролейбусом ЮМЗ Т2.09 (гірський). У жовтні 2006 року, після 14 років перерви, депо поповнилося двома новими тролейбусами з Росії. Це були тролейбуси заводу Тролза (колишній Завод імені Урицького) ЗіУ-682Г-016.03. У 2008 році депо отримало 2 нові тролейбуси з Харкова Дніпро Е187. Це тролейбуси заводу Тролза, але зібрані на Харківському вагоноремонтному заводі і з комплектуючих виготовлених на Південному машинобудівному заводі. Так само депо поповнилося з Києва 15 тролейбусами ЮМЗ Т2 з 1997 по 2001 років випуску (28 грудня 2008 року з Києва надійшло 2 тролейбуси ЮМЗ Т2 2000 року випуску, які отримали № 506 та № 507, київські № 524 та № 527 відповідно). Станом на січень 2010 року всього в депо на балансі перебувало 45 тролейбусів. Загальна довжина маршрутів становить 81,2 км, на яких розташовано 89 зупинок.

З 20 вересня 2018 року реорганізований тролейбусний маршрут № 4(8). Відтепер маршрут № 8 прямує від тролейбусного управління до БК «Хіміків».

Вартість проїзду:

• 2009 рік — 0,75 грн.;
• 2010 рік — 1,00 грн.;
• з 01.03.2013 — 1,25 грн;
• з 05.10.2016 — 2,00 грн;
• з 01.06.2019 — 4,00 грн, місячний проїзний — 240 грн.[3]

З 01.03.2018 у тролейбусах Сєвєродонецька проїзд можна оплатити смартфоном[4].

• Тролейбуси в реальному часі

Розташування тролейбусів на мапі Сєвєродонецька в реальному часі. Для зручності карту можна масштабувати та переміщувати. При натисканні на іконку тролейбуса показується: поточна швидкість, час початку поїздки, скільки часу в дорозі і пройдена відстань. Для зручності маломобільних людей низькопідлогові тролейбуси на мапі позначено зеленим кольором.

Схема маршрутів Сєвєродонецького тролейбусу

Вперше про можливість створення міжміського тролейбуса, що зв'яже Сєвєродонецьк та Лисичанськ, заговорили наприкінці 80-х років, коли була прийнята перша транспортна схема міжміського тролейбуса. Однак розпочати будівництво вдалося тільки у 1990 році. Роботи велися до 1993 року і були припинені через нестачу коштів. Частина опор залишилися.

Разовий квиток (до 2013 року)

Разовий квиток (з 2013 року)

Інформація станом на 12 липня 2017 року[5].

Модель	Фото	Роки експлуатації	Реєстраційні номери	Загальна кількість	Усього/робочих	Примітки
АКСМ-32100А		2011–понині	401–410	10	10/10
Дніпро Е187		2008–понині	137–138	2	2/2	№ 138 — до 2008 у Білій Церкві
ЗіУ-682Г-016.03		2006–понині	135–136	2	2/2
ЮМЗ Т2.09		2006–понині	503	1	1/1
ЮМЗ Т1Р (Т2П)		2003–понині	201–203	3	2/2	Усі були перероблені з ЮМЗ Т1
ЮМЗ Т2		2002–понині	501–502, 504—510	9	9/9	№ 501 — до 2002 року; № 506–507 — до 2008 року; № 509–510 — до 2010 року у Києві
ЮМЗ Т1		1993–2011	201–203	3	0/0	Усі були перероблені у ЮМЗ Т1Р (Т2П)
ЗіУ-682Г [Г00]		1991–2013	091, 130, 132—134, б/н (6 шт.)	11	0/0	б/н — з 1991 року у Стаханові
ЗіУ-682В-012 [В0А]		1988–понині	110–111, 113—120, 125—126, 129	13	5/5	№ 125–126, 129 — до 1991 року у Стаханові
ЗіУ-682В10		1985–1989	76–79, 81	5	0/0	№ 76 — з 1989 року у Краматорську;  77, 79, 81 — з 1989 року у Харцизьку; № 78 — з 1989 року у Бахмуті
ЗіУ-682В [В00]		1984–понині	59, 63, 67–75, 80, 82–87, 089—090, 092–109, 112, 121—124, 127—128, 131	47	5/5	№ 72, 80 — з 1989 у Харцизьку; № 73, 82 — з 1989 у Бахмуті; № 75 — з 1989 року у Краматорську; № 093 — до 1991 року у Стаханові
КТГ-1		1978–понині	ТГ-1, ТГ-3, 555	3	1/1
ЗіУ-682В		1978–2001	01–58, 60–62, 64–66	64	0/0	№ 38–39 — з 1987 до 1992 роки у Лисичанську

• Сєвєродонецький тролейбус на сайті «Міський електротранспорт»
• Рухомий склад депо

• Електротранспорт України : енциклопедичний путівник / Сергій Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер. — Київ : Сидоренко В. Б., 2010. — 912 с. — ISBN 978-966-2321-11-1.