Транспорт Сєвєродонецька

На розі проспекту Хіміків, Окружної дороги і шосе Будівельників розташований міський автовокзал. Сєвєродонецьк прямим сполученням пов'язаний з:

• Луганською областю: Білокуракинський район (Білокуракине, Лозно-Олександрівка), Кадіївка, Кремінський район (Кремінна, Бараниківка, Боровеньки, Нова Астрахань, Новокраснянка), Лисичанськ, Луганськ, Марківка, Мілове, Новоайдарський район (Муратове, Олександрівка, Співаківка), Новопсковський район (Новобіла, Соснівка, Танюшівка), Первомайськ, Попасна, Рубіжне, Сватівський район (Сватове, Ковалівка, Лагідне, Кругле, Містки), Сорокинський район (Світличне, Хрустальний), Старобільський район (Старобільськ, Орлівка), Троїцький район (Троїцьке, Сиротине).
• Інші регіони Іншими регіонами України: Дніпро, Донецька область (Донецьк, Краматорськ, Маріуполь, Слов'янськ), Запорізька область (Бердянськ), Київ, Харків.
• Міжнарордні рейси: Росія (Валуйки (Бєлгородська область), Ростов-на-Дону (Ростовська область), Таганрог (Ростовська область)).

Через місто проходять і транзитні рейси, які зв'язують місто з:

• регіонами області: Антрацит, Марківка, Новопсков, Довжанськ.
• Іншими регіонами України: Дніпропетровська область (Кам'янське), Запоріжжя.
• Міжнарордні рейси: Росія (Воронеж (Воронезька область), Розсош (Воронезька область).

На міжміських маршрутах міста можна було зустріти автобуси угорського виробнитцва Ikarus 250, Ikarus 256 та інші.

Сєвєродоне́цький авто́бусний вокза́л — вокзал для автобусних міжміських і міждержавних перевезень в Сєвєродонецьку, який розташований за адресою: проспект Хіміків, 61. Час роботи: 04:40-19:30.

Побудований у 1963–1964 роках за проектом архітектора Іван Шеховцова. Вокзал розрахований на відправлення до 200 пасажирів на годину. Відповідно до генерального плану автовокзал був винесений на східну околицю міста, що забезпечує можливість виїзду у напрямку Луганська і Сватова, а через окружну дорогу в інших напрямках.

Об'ємно-просторова структура автовокзалу являє собою куб, який формує три зони: площа перед автовокзалом з боку міської автомагістралі, зону прибуття автобусів та зону їх відправлення. Це типовий проект, такі автовокзали як Сєвєродонецький побудовані по всій області.

У тильній стороні автовокзалу створений цокольний поверх, де розміщені допоміжні служби, камери зберігання і криті перони прибуття і відправлення автобусів. На першому поверсі знаходиться касовий зал з виходами на тераси, під якими розміщені перони. У формуванні інтер'єру центральної частини автовокзалу істотну роль відіграє панельне скло, яке відкриває вид на проспект Хіміків.

Сєвєродонецьк пов'язаний автобусним сполученням з усіма населеними пунктами, які підпорядковуються Сєвєродонецькій міській раді. Крім того сполучення є з багатьма сусідніми населеними пунктами Старобільського, Кремінського, Новоайдарського, Попаснянського районів. Автобуси відправляються як від Центрального автовокзалу, так і від Центрального ринку. Автобуси і маршрутні таксі на Лисичанськ відправляються також з площі Перемоги.

В місті нараховується до 50 вулиць, провулків тощо. Усі вулиці заасфальтовані. Більшість з них знаходяться у достатньо задовільному стані, але у зв'язку з неякісним виконанням робіт більшість доріг приходиться за кілька років знову ремонтувати. Тротуари у місті поступово обкладають тротуарною плиткою. Як і у більшості міст, крамниці та інші організації, які розташовуються на перших поверхах житлових будинків зобов'язані доглядати територію між будинком і вулицею. В тому числі облаштування тротуарів.

У 1967 році було прийняте рішення про будівництво трамвайних мереж у Сєвєродонецьку. Кілька разів з різних причин будівництво трамваю переносилося. У 1994 році було прийняте рішення про відмову від будівництва трамвайних мереж у Сєвєродонецьку.

Сєвєродонецький тролейбус — вид міського транспорту у місті Сєвєродонецьк, Луганської області. Датою відкриття руху є 1 січня 1978 року. В місті діють 5 постійних маршрутів. На міських маршрутах курсують такі моделі тролейбусів: ЗіУ-682ГОМ (ЗіУ-682Г.016-03), 2 штуки Дніпро Е187, ЮМЗ-Т1, ЮМЗ-Т2, ЮМЗ-Т2.09; є 3 технічні тролейбуси КТГ-1; раніше також працювали ЗіУ-682Б і ЗіУ-682БОО, зараз курсують ЗіУ-682Г.

Міські маршрутні таксі охоплюють більшість вулиць міста. Фактично з кожної точки міста на відстані не більше 5-10 хвилин можна сісти на якийсь з видів транспорту.

Маршрути автобусів в режимі маршрутного таксі («Маршрутки»):

• 1 маршрут (Чисте озеро — вул. Курчатова — шосе Будівельників — пр-т. Хіміків — вул. Пивоварова — зуп. Кільцева).
• 2 маршрут (Тролейбусне управління — пр-т. Гвардійський — вул. Богдана Ліщини — пр-т. Хіміків — вул. Пивоварова — зуп. Кільцева).
• 5 маршрут (СПЗ (нові площадки) — вул. Новікова — вул. Курчатова — шосе Будівельників — пр-т. Хіміків — вул. Пивоварова — зуп. Кільцева — Лісна Дача — Гаражне об'єднання «Автомобіліст»).
• 8 маршрут (Ринок Універсальний — вул. Вілісова — вул. Курчатова — пр-т. Гвардійський — вул. Донецька — пр-т. Хіміків — вул. Донецька — пр-т. Гвардійський — вул. Курчатова — вул. Вілісова — Ринок «Універсальний» (кільцевий маршрут)).
• 101 маршрут (Кільцева — вул. Пивоварова — вул. Богдана Ліщини — пр-т. Гвардійський — пр-т. Центральний — Технікум — пр-т. Центральний — Торговий дім «Мир» — пр-т. Гвардійський — вул. Богдана Ліщини — вул. Пивоварова — Кільцева).
• 102/12 маршрут (Кільцева — вул. Пивоварова — вул. Богдана Ліщини — вул. Маяковського — пр-т. Центральний — вул. Науки — вул. Вілісова — пр-т. Космонавтів — вул. Новікова — вул. Курчатова — шосе Будівельників — пр-т. Хіміків — вул. Донецька — вул. Гоголя — вул. Менделєєва — вул. Сметаніна — вул. Єгорова — Міська лікарня № 1 — Щедрищеве — Міська лікарня № 1 — вул. Єгорова — вул. Енергетиків — вул. Донецька — пр-т. Хіміків — шосе Будівельників — вул. Курчатова — вул. Новікова — пр-т. Космонавтів — вул. Вілісова — вул. Науки — пр-т. Центральний — вул. Маяковського — вул. Богдана Ліщини — вул. Пивоварова — Кільцева).
• 110 маршрут (Тролейбусне управління — шосе Будівельників — вул. Курчатова — вул. Вілісова — вул. Донецька — пр-т. Гвардійський — пр-т. Центральний — вул. Сметаніна — Бази — Воєводівка.

1 липня 1934 — відкрився перший автобусний маршрут «Лисичанськ — Лисхімбуд». З 1934 по 1942 рік на ньому перевозили пасажирів з міста Лисичанська до заводу «Лисичанський хімзавод». У 1935 році «Лисхімбуд автотрест» отримав 10 автобусів ЗІС-8. Усього до початку війни було отримано 25 автобусів. Після початку німецько-радянської війни і до середини 50-х років автобусний рух було перервано.

На початку 50-х років минулого століття місто було схоже на великий будівельний майданчик: не було ні будинків, ні вулиць, а були бараки і польові дороги меж цима бараками. У цьому селищі міського типу проживало трохи більше 10 тисяч чоловік. Тим часом для потужного хімічного комбінату «Азот» було потрібно більша кількість людей, ніж ті, які мешкали в цьому селищі. Населення селища стало збільшуватися за рахунок приїжджих з різних куточків СРСР. І вже до 1955 року в селищі налічувалося 30 тисяч чоловік. Почалося будівництво перших вулиць і провулків, з'явилися перші будинки, дерева і сквери. Збільшення чисельності населення селища призвело до появи в ньому перших повоєнних автобусів. Однак, спершу це були вантажівки ГАЗ-51, в кузові яких були розташовані лавочки. Поверх кузова був натягнутий тент, який захищав людей від дощу і вітру. Таким чином у Сєвєродонецьку з'явився перший післявоєнний автобус. У цього автобуса не було встановленого маршруту та шляхів сполучення. Ці автобуси забирали людей з вулиць і провулків і везли до прохідної комбінату. У 1958 році після присвоєння Сєвєродонецьку статусу міста до 30-тисячної позначки чисельності населення був пущений перший автобусний маршрут в межах міста. Він рухався від вулиці Призаводської (нині вул. Пивоварова) вулицею Леніна до вулиці Польової. Через рік був введений другий маршрут: від автовокзалу по вулиці Польової до комбінату. Також було організовано сполучення до сусідніх міст Рубіжне та Лисичанськ. На маршрутах працювали автобуси Львівського автобусного заводу ЛАЗ-695Е і машини Павлівського автозаводу ПАЗ-670. На початку 60-х років у місті з'явилися нові автобуси ЗіЛ-158 (ЛіАЗ 158) (вони були у виробнитцві з 1957 по 1970 рік, і були побудовані спільно ЛіАЗом та ЗІЛом, у 1959 році виробнитцво автобуса було перенесене на Лікінський автобусний завод, однак назву автобуса можна зустріти як ЗІЛ- так і ЛіАЗ-158); окрім цього у місті працювали автобуси ЛіАЗ-677М, яких було випущено найбільше з-поміж усього модельного ряду Лікінського автобусного заводу. Також у минулому працювали автобуси моделей Ikarus 260 i Ikarus 280 угорської фірми Ikarus.

Автобусне сполучення активно розвивалося до появи тролейбусного сполучення. Остаточно автобусне сполучення зникло з вулиць міста після розпаду СРСР, коли вони були замінені маршрутними таксі.