Тарноруда (Хмельницький район)

Тарноруда не завжди була Тарнорудою до 17 століття вона називалась Роматинці (Romatyncze), і з'являється під сучасною назвою Тарноруда у 18 столітті. Стара назва згадується в королівській енциклопедії як Роматинці — місто вище Сатанова на лівому березі річки Себровець (сучасний Збруч). Основною версією походження назви є розміна місце де відбувалась тогрівля і розміна товару та краму . Ще за Коріатовичів у Тарноруді велась активна торгівля на шляху з Кам'янця-Подільського до Кракова. За деякими припущеннями назва Роматинці — це скорочена назва від мусульманського слова «дорога» або ж «Ромодан», за іншою версією це топонім поширених назв таких сіл у Підволочиському районі, як Романове село та Романівка. Інколи легенди є джерелом для розуміння.

Можливо легенда, про поле романцю пояснить походження старої назви. Одного разу подорожували два брати верхом, і на дорозі їм зустрівся старець який сидів біля білого поля романцю. Старий дідусь покликав їх до себе, і в них зав'язалася цікава розмова, в ході якої старий сивобородий старець каже: «Тут, на місці цього поля романцю, має постати величний білий храм, де люди, котрі будуть молитись і приходити, будуть спасенні і почують на собі божу милість та благодать». А ось сучасна назва Тарноруда ставить багато питань навколо свого походження. Існує декілька версій. За однією з них говориться, що назва походить від двох складових Терен та Рутка два села які об'єднались і в результаті утворилась Тарноруда, на мою думку ця версія є неправдоподібною та брехливою адже сучасна рутка була забудована після 2 світової війни а до того там було поле. Тим паче що на всіх старих картах Тарноруда — це на правому березі поселення, а на лівому — це Юридика. Вигнанка лише на початку 20 ст. на картах позначається як право- і лівобрежне поселення Тарноруда. Існує інша досить цікава версія, пов'язана з ведичним терміном «Тара», що означає Зірка. Корінь подібного значення слів — таких, як Тарнополь (сучасний Тернопіль) мали більш просте і прагматичне значення — можливо, від назви магнатів — таких, як Тарнавські, що досить довго жили і правили в Теребовлі. Також не можна відкидати і релігійне походження адже тарноруда це одне з місць паломництв і назва з так званого мусульманського слова Ромадан була змінена на символ християнства та віри як тернова корона Ісуса Христа що мало показати страждання спасителя. В принципі походження багатьох версій лише доказує що історія Тарноруди є дуже цікава і вона потребує все більшого та глибшого вивчення та аналізу.

В місті Тернопіль проживають потомки Тарноруди Петра Семеновича (Тарноруда Віра Петрівна та Тарноруда Богдан Петрович), який в своїх історичних спогадах згадує це село і навколишні землі як власність діда (прадіда). По спогадах було 3 брати які отримали це село з землею у власність, два з яких був священик. Один з них якимось чином опинився в селі Острів (Буцнів), Тернопільського району, де скупив навколишні землі. Зараз встановлюється місце перебування цих рукописів.

У 1583 році під час володіння магнатами з роду Одровонжів населений пункт отримує магдебургію — середньовічне міське право, що давало можливість проводити ярмарки, мати магістрат та багато інших привілей. Серед міст Хмельниччини, які отримали магдебургію, були такі, як Кам'янець-Подільський, Сатанів, Дунаївці, Смотрич та інші. Наша історія розпочинається, як і всі історії, з легенди, котра розповідає, що століттями місцева гора поросла густим тереном, тут розкинулась величезна долина, посеред якої протікав Збруч. І саме там сталась дивовижна подія. Якось випало тут полювати якомусь Андрію з Ріпни, і коли він вибрався крізь терен на вершину пагорба, раптом побачив образ Ісуса Сумного. До того в нього боліло довгий час серце, але після того, як узяв він образ у свої руки, раптом пройшов біль, і серце більше в нього не боліло. Схвильований знахідкою мисливець відніс ікону до себе додому, але образ дивним чином повернувся в гори над Збручем. Історія повторюється кілька разів. Опісля того розказав про цей інцидент місцевому парафіяльному священику. Священик попросив показати те місце, де чоловік знайшов Образ, і порадив йому побудувати тут каплицю. Два безіменні брати в 1355—1365 рр. зводять тут перший костел, ще дерев'яний. Донька Яна Костки та Софії Одровонж одружилася з Адамом Єронімом Сенявським (1576—1616), її приданим були Меджибіж, Сатанів, Тарноруда а також Зіньків із навколишніми селами. На місці дерев'яного костелу Катерина Сенявська зводить муровану святиню в 1643 р. (саме цим роком датують появу римо-католицької парафії в Тарноруді). Храм освятив Кам'янецький єпископ Стефан Рупневський (він же свого часу, перед переїздом до Луцька, освятив костели в Червоногороді, Товстому, Старій Синяві, Проскурові). До того, як в Тарноруді збудувати костел, Катерина Сенявська відзначилась у Сатанові, коли у 1641 році піднесла містечко до статуту міста та, зі згоди польського короля, надала поселенню магдебурзьке право. У 1754 р. костел було перебудовано в пізнобароковому стилі Ізабеллою Чорторийською (уроджена Ельжбета Гелена Анна Чорторийська, 21.05.1733, за ін. відомостями — 1736) — меценатка і колекціонер творів мистецтва епохи рококо.

Дочка Олександра Августа Чорторийського, руського воєводи, представника українсько—польського роду князів Чорторийських, дружина великого коронного маршала Станіслава Любомирського (від 9 червня 1753), прабабця Альфреда Потоцького, намісника Галичини. Володіла 14 містами і 366 селами, значна частина яких була розташована на українських землях Поділля та Галичини, одна з найвідоміших жінок Речі Посполитої у XVIII ст. Брала активну участь у політичних іграх свого часу, поклала наріжний камінь під будівництво Народного театру у Варшаві. Ізабелла Чорторийська, а також маршал Станіслав Любомирський в Тарноруді зводять ще один костел церкву^{[джерело?]}. Костел оточували старі дерева, і хоч яким велетенським не був костел та його двір, він не вміщав всіх коней та возів під час прощ до чудотворного образу. Стіни храму до 1,5 м завтовшки, склепіння були вкриті рослинними орнаментами. Сім вівтарів храму були багато оздоблені. Чудотворний образ (69,5х54 см, олійна фарба на полотні) знаходився за трьома заслонами в головному вівтарі. В 1773 році образ «вдягнули» в срібні шати з золоченою короною. З досліджень польських реставраторів відомо, що на початку XVIII століття ікона пережила пожежу, перемальовувалася, а потім зберігалася в занадто вологому приміщенні. Скоріше за все, всі ці негаразди з образом відбувалися під час гонінь на католиків і Барської конфедерації. В 1802 р. склепіння храму потріскалося після землетрусу 14 серпня. Мури, які видно на старих зображеннях храму, охороняли цвинтар, що лежав навколо костелу (на жаль цей цвинтар не зберігся). Є непогане зображення костелу, замальоване відомим білоруським мандрівником Наполеоном Ордою у 1734 році ще до перебудови в пізно бароковому стилі. До костелу було велике паломництво, як ми бачимо на фотографії, кількість людей є досить велика. Фото датується 1899 роком. На початку ХХ ст. (до 1909) ксьондзом в Тарноруді був Броніслав Карчевський, який організував при храмі хор і оркестр, закупивши весь потрібний комплект інструментів. Славився суворістю до пияків, любив розганяти загулявших за північ веселунів у місцевій корчмі. Його наступника Броніслава Роговського в часи громадянської війни охороняли від біди місцеві озброєні парубки. На фото 1918 року з польського архіву ми бачимо, що кількість паломників дуже збільшилась, люди шукали надії та порятунку у Бога. Після того, як прийшли радянські комісари, все змінилось. Ікону в 1920 році Броніслав Роговський вивозить до Тернополя, і Чудотворний образ спинився у своїх мандрах аж у польському містечку Зельонка Паслецька. За описами архівів совіти зробили в Тарноруді в період пограбування (даю оригінал тексту)

«Из храма в местечке Тарноруда было конфисковано 16 килограммов золота и серебра так называемых квот. В этом приходе находился чудотворный образ Иисуса Милосердного. Люди, которые с верой молились возле этого образа, в чудесный способ исцелялись от неизлечимых болезней. Благодарные за исцеление верующие люди складывали в дары свои благодарности кольца, цепочки, изготовленные из разных драгоценных металлов разные части человеческого тела и так далее».

Ось і зрозуміло, що собою уособлював костел і чудотворний образ Ісуса Христа в ті буремні часи. До Тарнорудської парафії належали наступні населені пункти теперішніх Тернопільської та Хмельницької областей. З тернопільської сторони належали Фащівка, Кокошинці, Мала Лука, Рожиськ, Турівка та інші, хмельницької — Канівка, Постолівка, Зайчики, Бубнівка, Соломна, Гречана, Липівка, Сербинів, Ріпна, Юридика, Вигнанка (Тарнорудська) (зараз входить до складу Тарноруди). У 1934 році костел було зачинено, в приміщенні влаштували клуб і танцювальну залу, а ще певний час тримали збіжжя. Підземелля з криптами було засипано. 5 серпня 1935 року було знищено костельний вівтар і порубано лавки і дерев'яні скульптури — щоб не заважали танцювати. Костельну бібліотеку спалили. В храмі влаштовано склад міндобрив. Але хоч і служив костел радянській владі вірою і правдою, слідкували за ним погано: з даху здерли бляху, добрива заливали дощі, пізніше обвалилися старі склепіння. У 1990-ті роки костел повернули віруючим. Як бачимо на фото, стан костелу був жалюгідний, але паломники, що приходили до костелу для молитов, не забули про нього. Багато з тих віруючих повиїжджали, хто в США, Канаду і Польщу, і ті, що жили в Україні, організували за активним сприянням Владислава Ванаґса на жертовні кошти реконструкцію. Відремонтували кришу, стіни, словом відродили костел, вдихнули йому нове життя. Існує питання про включення, вірніше відсутність, костелу в списку об'єктів охорони пам'яток архітектури у Волочиському районі, 13 об'єктів готується до подання в Державний реєстр нерухомих пам'яток, до речі, кошти на який не виділені навіть на виготовлення паспортів встановленої форми. ЗМІ повідомили, що Чудотворна Ікона Ісуса Тарнорудського зараз не мироточить чудесами, як вона робила це в свій час у Тарноруді. Паломників у Польщі багато, але не стільки, як колись було в Тарноруді. Кількість чудес і зцілень буде незрівнянно більшою в Тарноруді, ніж в польській Зеленці Паследській. Так само віруючі відчувають святість ікони при молитві в храмі Польщі, та не зрівняти силу молитви і святість ікони в місці її дарування людству. В Україні в ці скрутні часи парафіян потрібно підтримати, а присутність такого важливого і сильного образу дасть віруючим сили, а також віри в подоланні всіх бід та перешкод. Для паломників з Польщі не має складності перетнути кордон. Відміна візового режиму спростила до мінімуму перетин кордону. А ось з України в Польщу питання складніше не лише матеріальне в плані вартості віз і т. д., а й часу, що витрачається на їх отримання. Чудотворна Ікона Ісуса Тарнорудського може стати тим маленьким, але дуже потрібним і важливим стимулом, що дасть надію до відродження після майже 80-ти років гніту та придушення і боротьби проти віруючих. На карті України може відновитись паломницький центр, такий як Почаїв і Зарваниця. І не тільки для римо-католиків, а й для всіх християн, хто потребує допомоги, хто не забув, що таке Віра і Любов до Бога.

• Санктуарій Божої Матері Святого Скапулярію (Римокатолицька)
• Костел Св. Станіслава (Парафія св. Миколая УГКЦ)
• Свято Вознесенська церква (Православна МП)
• Церква св. Миколая (некрополь)
• Костел-каплиця Матері Божої з гори Кармель (некрополь)

• Замок Палац Мордвінова Чорторийських, теперішня школа
• Садиба Мархоцького
• Садиба Бергнарда Халперна

• На Фащівку Богородиця
• На Рожиськ Фігура — Богороця з Ісусом
• Завалля Ісус розп'ятий
• Чумацький хрест — Піскурівка
• Ісус (некрополь)
• Ян Непомуцький 1805 (для пробощ Тарноруди)
• Хрест Богородиці Семистрільниці (1865 року Войцехові Возняку)

• Австрійська митниця
• Російська застава
• Польська стражніца

• Курган на горі Курган та Сатанівській горі
• Білий Водоспад (Кирничики)
• Дерева (Липова алея Антонія Анджейовського)
• Джерела (З під білого каменю)
• Турецька криниця (Піскурівка)
• Тарнорудська Вікнина з синьою водою (Шлюзи ГЕС)

• Підземелля Західна Тарноруда
• Бреухаус Тарнорудський бровар
• Місток до Винокурні
• Тарнорудська ГЕС
• Шлюзи ГЕС
• Тарнорудське водосховище

• Вали фільварок Фронтквських (Римське поселення)

Прапор з надписом Тарноруда на Майдані 2014

• Чикрій Аркадій Олексійович — український учений у галузі математичної теорії оптимального керування та теорії динамічних ігор, доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України (1997).
• Сцибор-Мархоцький Ігнацій — (Мархоцький Єжі Ігнацій, Редукс-Мархоцький, пол. Ignacy Ścibor Marchocki; 1755—1827) — поміщик, ініціатор господарських, суспільних і релігійних реформ у своїх володіннях відомих під назвою «Миньковецька держава», видавець.
• Бернард Халперн (Bernard Halpern) — біолог та імунолог Герой Франції.
• Юрій Горліс-Горський — український військовий і громадський діяч, старшина Армії УНР, письменник.
• Володимир Лемцьо — священик.
• Лукасевич Степан Адамович — генеральний директор ТзОВ "Завод газового обладнання «Альфа Газпромкомплект». Член Національної спілки журналістів України. Заслужений працівник промисловості України.
• Майхер Анатолій Андрійович — лікар директор клінік в республіці Польща м. Ксежин Козле та м. Пруднік

• Чацький Тадеуш — польський освітній діяч, перебував тут у вересні 1812 року[1]
• Антоній Мальчевський — письменник.
• Антоній Анджейовський — науковець біолог .
• Вацлав (Венцеслав) Северин «Емір» Жевуський гербу Кривда.
• Август Олександр Чарторийський — князь, польський військовий та державний діяч XVIII століття руського походження.
• Княгиня Констанція Малгожата Любомирська була польською художницею-шляхетницею. Вона була художницею-аматоркою, і деякі її малюнки збереглися.
• Петро́ Гаври́лович Дяче́нко — український військовий діяч, командир Чорних Запорожців, 2-ї дивізії УНА, протипанцерної бригади «Вільна Україна».