Уявна одиниця
Уявна одиниця — число, що при піднесенні до квадрата дає від'ємну одиницю:
Уявна одиниця не належить полю дійсних чисел, однак дає можливість розширити його до поля комплексних чисел.
Уявна одиниця є одним з двох розв'язків квадратного рівняння x2 + 1 = 0. Хоча не існує такого дійсного числа що мало б таку властивість, i використовують для розширення дійсних чисел до множини, що називається комплексними числами, і використовувати додавання і множення. Прикладом використання i для утворення комплексного числа є наступний запис: 2 + 3i.
Уявна одиниця та від'ємна уявна одиниця
Наведене вище рівняння має два розв'язки. Якщо один з них є , то іншим розв'язком буде , бо справджується наступна рівність:
Таким чином, виникає неоднозначність означення комплексного числа. Проте, хоча ці два числа не рівні між собою, для математики не існує різниці у тому, яке саме з двох розв'язків рівняння позначатиметься , а яке .
Степені уявної одиниці
Степені повторюються в циклі:
Що може бути записано для будь-якого ступеня у вигляді:
де n — будь-яке ціле число.
Звідси: де mod 4 — це залишок від ділення на 4.
Число є дійсним:
Факторіал
Факторіал уявної одиниці i можна визначити як значення гамма-функції від аргументу 1 + i:
Також
Корені з уявної одиниці
В полі комплексних чисел корінь n-го ступеня має n рішень. На комплексній площині корені уявної одиниці знаходяться у вершинах правильного n-кутника, вписаного в коло одиничного радіуса.
Це випливає з формули Муавра й того, як уявна одиниця записується у тригонометричному вигляді:
Зокрема, та
Також корені уявної одиниці можуть бути представлені за допомогою експоненти:
Примітки
- Показательная форма комплексного числа
- "abs(i!)", WolframAlpha.
Література
- Кантор И. Л., Солодовников А. С. Гиперкомплексные числа. — Москва : Наука, 1973. — 144 с.(рос.)
- Лаврентьев М. А, Шабат Б. В. Методы теории функций комплексного переменного. — Москва : Главная редакция физико-математической литературы изд-ва «Наука», 1973. — 736 с.(рос.)