Форманчук Олександр Іванович

Олександр Форманчук
Ім'я при народженні	Олександр Іванович Форманчук
Народився	2 жовтня 1982 (39 років); Житомир, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Громадянство	Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Дружина	Виталія Форманчук
IMDb	ID 5335879
	Нагороди та премії

Зовнішні відеофайли
	#NeoСцена — випуск №5. Олександр Форманчук

Олександр Іванович Форманчук (нар. 2 жовтня 1982, Житомир, УРСР, СРСР) — український актор театру, кіно, телебачення та дубляжу, Народний артист України (2021).

Життєпис

Олександр Форманчук народився 2 жовтня 1982 року в місті Житомирі[1], у нього п'ятеро рідних сестер[2].

У 2004 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (майстерня Олега Шаварського).

З 2004 року Олександр Форманчук актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

24 серпня 2021 року присвоєно звання «Народний артист України».

Театр

Навчальний театр КНУТКТ

2004 — «Житейське море» за п'єсою Івана Карпенка-Карого; реж. Анатолій Захарченко — Іван Барильченко
2004 — «Чикаго» Дж. Кандера на лібретто Фреда Ебба та Боба Фосса; реж. Олег Шаварський —Фред Кейслі

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

Ролі на сцені театру ім. І. Франка:[3]

2004 — «Брати Карамазови» Федода Достоєвського; реж. Юрій Одинокий — Ракітін
2004 — «Кіт-чарівник» Дюли Урбана; реж. Дмитро Чирипюк, Віталій Кіно —Роман
2004 — «Цар Едіп» за однойменною п'єсою Софокла; реж. Роберт Стуруа — жрець
2005 — «Наталка Полтавка» за однойменною п'єсою Івана Котляревського; реж. Олександр Ануров — Микола
2005 — «Божественна самотність» Олександра Денисенка; реж. Олександр Білозуб — Городовий
2005 — «Ромео і Джульєтта» за однойменню п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Тібальт
2005 — «Соло-мія»; реж. Олександр Білозуб — Голос[4]
2005 — «Шякунтала» Калідаса; реж. Андрій Приходько — воїн
2006 — «Соло для годинника з передзвоном» О. Заградника; реж. Олександр Білозуб — Павло
2006 — «Віват, Королево!» Роберта Болта; реж. Юрій Кочевенко — Ліндслей
2006 — «Посеред раю на Майдані» KLIMа; реж. Володимир Кучинський — невідомий
2007 — «Кайдашева сім'я» за повістю Івана Нечуй-Левицького; реж. Петро Ільченко — Карпо
2007 — «Той, хто з неба впав» Олександра Вратарьова; реж. Петро Ільченко — Велике вухо
2008 — «…Я згадую… Амаркорд» Олени Сікорської та Олександра Білозуба; реж. Олександр Білозуб —персонаж фільму[5]
2008 — «Едіт Піаф. Життя в кредит» Юрія Рибчинського; реж. Ігор Афанасьєв — Раймон Ассо
2009 — «Дві квітки кольору індиго» Олександра Білозуба; реж. Олександр Білозуб — Парубок[6]
2009 — «В неділю рано зілля копала…» Ольги Кобилянської; реж. Дмитро Чирипюк — Гриць[7]
2010 — «Буря» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Сергій Маслобойщиков — Фердінанд, син короля Неаполітанського
2010 — «Урус-Шайтан» Ігоря Афанасьєва; реж. Ігор Афанасьєв — Сірко, юнак
2011 — «Гімн демократичної молоді» повістю Сергія Жадана; реж. Юрій Одинокий — Перший керівник «боксерів»
2011 — «Новорічна одісея» Дмитра Буковинця; реж. Ксенія Ромашенко — Шредер
2012 — «Перехресні стежки» за однойменною повістю Івана Франка; реж. Дмитро Чирипюк — Рафалович
2013 — «Morituri te salutant» за новелами Василя Стефаника; реж. Дмитро Богомазов — Парубок
2014 — «Така її доля…» Тараса Шевченка; реж. Станіслав Мойсеєв — брат
2014 — «Моя професія — синьйор з вищого світу» Джуліо Скарніччі, Ренцо Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв — Антоніо
2015 — «Ліс» Олександра Островського; реж. Дмитро Богомазов — Олексій Сергійович Буланов
2015 — «Ерік XIV» Августа Стріндберга; реж. Станіслав Мойсеєв — Нільс Юлленшерна
2016 — «Річард ІІІ» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Автанділ Варсімашвілі — сер Джемс Тіррел, вбивця
2016 — «Санація» Вацлава Гавела; реж. Бржетіслав Рихлік — Перший делегат
2017 — «Скупий, або школа брехні» за п'єсою Мольєра; реж. Петро Ільченко — Валер[8]
2018 — «Земля» за однойменною повістю Ольги Кобилянської; реж. Давид Петросян — Михайло[9]
2018 — «Ідіот» за романом Федіра Достоєвського; реж. Юрій Одинокий — Парфен Семенович Рогожин
2018 — «Коріолан» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Дмитро Богомазов — Кай Марцій, згодом Коріолан[10]
2021 — «Пер Гюнт» за п'сою Генріка Ібсена; реж. Іван Уривський — Пер Гюнт

Національний Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса

2006 — «Голодний гріх» Василя Стефаника; реж. Олександр Білозуб — Гриць Летючий[11]
2007 — «Одіссея»; реж. Олександр Білозуб — Одіссей[12]

Фільмографія


Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
2020	с	«Сага»		Михайло
2019	с	«В полоні у перевертня»		постпродукція[13]
2018	с	«Два береги надії»	рос. «Два берега надежды»	фанат
2018	с	«Обручка з рубіном»		Микола
2017—2018	с	«Лікар Ковальчук»		Борист Зуєв, невролог, колишній чоловік Оксани[14][15]
2017	с	«Ментовські війни. Київ»	рос. «Ментовские войны. Киев»	Каттані, головна роль
2017	с	«Пес-4»	рос. «Пёс-4»	Борода
2017	с	«Забута жінка»	рос. Забытая женщина	Віктор[16]
2016	с	«Гроза над Тихоріччям»	рос. Гроза над Тихоречьем	епізодична роль
2016	с	«Пес-3»	рос. «Пёс-3»	Олег Нерпін
2016	с	«Друге життя»	рос. «Вторая жизнь»	Костянтин Шелест, головна роль[17]
2016	с	«На лінії життя»	рос. На линии жизни	Олександр Краско
2015	с	«Пес»	рос. «Пёс»	Олексій Скворцов, охоронець
2014	с	«Поверни моє кохання»	рос. Верни мою любовь	Георгій Трофимов, бізнес-консультант
2013	с	«Пастка»	рос. «Ловушка»	Стас Кондратьєв
2011	с	«Повернення Мухтара-7»	рос. «Возвращение Мухтара-7»	Михайло Льовкін «Бетмен»
2011	кф	«MANU 18347»
2010	с	«1942»	рос. «1942»	епізодична роль
2009	с	«Територія краси»	рос. «Территория красоты»	Михайло
2005	с	«Новий російський романс»	рос. «Новый русский романс»	охоронець

Дублювання та озвучення українською

2018 — «Людина-мураха та Оса» — Сонні Берч
2017 — «Зоряні війни: Останні джедаї» — Ен3е або НЗ (Невідомий Зломник)
2006 — «Тачки» — Шмаркач (Snot Rod)

Примітки

Олександр Форманчук: «Лише свідома людина керує собою». «Кіно-Театр». березень 2013. Процитовано 3 липня 2019.
Галина Ярема (8 листопада 2017). «Перед прем’єрою вистави про Голодомор мій організм відмовився від їжі. І я схуд на вісім кілограмів». «Високий Замок». Процитовано 3 липня 2019.
Форманчук Олександр на сайті театру ім. І. Франка
Олександр Форманчук: велика складність — в простоті «АртКавун»
Музику до нової вистави Олександра Білозуба «…Я згадую… Амаркорд» написав італійський композитор Алессіо Влад Газета «Україна Молода»
Дві квітки кольору індиго «Театри»
«У неділю рано зілля копала»: померти від кохання Архівовано 3 липня 2019 у Wayback Machine. «Сумно?»
Анна Веселовська (17 травня 2017). Щедрий «Скупий». У Національному театрі ім. І. Франка зі смаком грають Мольєра (ua). «День» №81. Процитовано 2019-7-03.
Любов БАЗІВ (25 лютого 2018). Як франківці «оживили» роман Кобилянської «Земля». «Укрінформ». Процитовано 3 липня 2019.
Любов БАЗІВ (8 грудня 2018). Дмитро Богомазов, головний режисер національного драмтеатру імені І.Франка. «Укрінформ». Процитовано 3 липня 2019.
Олена Варварич (2 березня 2007). «Голодний гріх». Театральна версія української новелістики. «День». Процитовано 3 липня 2019.
«Одіссея» Олександра Білозуба: сенс життя – у постійному очікуванні. «Сумно?». 25 квiтня 2007. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
ICTV розпочав зйомки бойовика «В полоні у перевертня». «Детектор медіа». 20 серпня 2018. Процитовано 3 липня 2019.
Марія Ряпулова (2 листопада 2017). «Лікар Ковальчук» – ще один медичний серіал чи особливий проект?. «Детектор медіа». Процитовано 3 липня 2019.
Телеканал «Україна» працює над другим сезоном серіалу «Лікар Ковальчук». «Детектор медіа». 26 квітня 2018. Процитовано 3 липня 2019.
Канал «Україна» покаже серіал «Забута жінка». «Детектор медіа». 30 березня 2017. Процитовано 3 липня 2019.
«Інтер» покаже український серіал «Друге життя». «Детектор медіа». 21 вересня 2016. Процитовано 3 липня 2019.

Посилання

Олександр Форманчук на сайті Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка
Олександр Форманчук на сайті «Theatre.love»
Олександр Форманчук на сайті IMDb (англ.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Олександр Форманчук: «Лише свідома людина керує собою». «Кіно-Театр». березень 2013. Процитовано 3 липня 2019.

[2] Галина Ярема (8 листопада 2017). «Перед прем’єрою вистави про Голодомор мій організм відмовився від їжі. І я схуд на вісім кілограмів». «Високий Замок». Процитовано 3 липня 2019.

[3] Форманчук Олександр на сайті театру ім. І. Франка

[4] Олександр Форманчук: велика складність — в простоті «АртКавун»

[5] Музику до нової вистави Олександра Білозуба «…Я згадую… Амаркорд» написав італійський композитор Алессіо Влад Газета «Україна Молода»

[6] Дві квітки кольору індиго «Театри»

[7] «У неділю рано зілля копала»: померти від кохання Архівовано 3 липня 2019 у Wayback Machine. «Сумно?»

[Скупий-8] Анна Веселовська (17 травня 2017). Щедрий «Скупий». У Національному театрі ім. І. Франка зі смаком грають Мольєра (ua). «День» №81. Процитовано 2019-7-03.

[9] Любов БАЗІВ (25 лютого 2018). Як франківці «оживили» роман Кобилянської «Земля». «Укрінформ». Процитовано 3 липня 2019.

[10] Любов БАЗІВ (8 грудня 2018). Дмитро Богомазов, головний режисер національного драмтеатру імені І.Франка. «Укрінформ». Процитовано 3 липня 2019.

[11] Олена Варварич (2 березня 2007). «Голодний гріх». Театральна версія української новелістики. «День». Процитовано 3 липня 2019.

[12] «Одіссея» Олександра Білозуба: сенс життя – у постійному очікуванні. «Сумно?». 25 квiтня 2007. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.

[13] ICTV розпочав зйомки бойовика «В полоні у перевертня». «Детектор медіа». 20 серпня 2018. Процитовано 3 липня 2019.

[14] Марія Ряпулова (2 листопада 2017). «Лікар Ковальчук» – ще один медичний серіал чи особливий проект?. «Детектор медіа». Процитовано 3 липня 2019.

[15] Телеканал «Україна» працює над другим сезоном серіалу «Лікар Ковальчук». «Детектор медіа». 26 квітня 2018. Процитовано 3 липня 2019.

[16] Канал «Україна» покаже серіал «Забута жінка». «Детектор медіа». 30 березня 2017. Процитовано 3 липня 2019.

[17] «Інтер» покаже український серіал «Друге життя». «Детектор медіа». 21 вересня 2016. Процитовано 3 липня 2019.