120 мм гармата Rheinmetall

Гармата Rheinmetall 120 мм є гладкоствольною танковою гарматою створеною західнонімецькою компанією Rheinmetall-DeTec AG, вона була розроблена у відповідь на розвиток радянських броньових технологій і створення нових броньованих загроз. Виробництво було розпочато у 1974, з першої версії гармати, яка відома була як L/44 тому, що мала довжину 44 калібри. Вона була встановлена на німецькому танку Leopard 2 і вироблялася за ліцензією для американських танків M1A1 Abrams та інших. Американська версія, M256, використовує спіральну пружинну систему відкату замість гідравлічної.[3] 120 мм гармата мала довжину 5,28 м і вагу приблизно 3,317 кг.

Танкова гармата Rheinmetall 120 мм

Схематичне зображення гармати Rheinmetall 120 мм
Тип гладкоствольна танкова гармата
Походження Німеччина
Історія використання
На озброєнні 1979—до тепер
Оператори «див. Оператори»
Історія виробництва
Виробник Rheinmetall
Характеристики
Вага 1190 кг (ствола)
3317 кг (башти)
Довжина L/44: 5,28 м
L/55: 6,6 м
Довжина ствола 44-45 калібрів
Калібр 120 мм
Дульна швидкість 1580 до 1750 м/м
Дальність вогню
Ефективна 4000 м з DM63[1]
8000 м з LAHAT[2]
120 мм гармата Rheinmetall у Вікісховищі
Дуло танкової гармати Rheinmetall 120 мм L/55 на іспанському Leopard 2E

У 1990 гармата L/44 була визнана не дуже потужною для боротьби з майбутньою радянською бронею, що спонукало Rheinmetall для розробки кращої гармати. Спочатку у розробці була гармата калібру 140 мм (5.5 in) яка мала назву Neue Panzerkanone 140 ("нова танкова гармата 140"), але пізніше було знайдено компроміс який привів до створення покращеної гармати 120 мм, під назвою L/55, яка була створена на тій же внутрішній геометрії, що й L/44 і такий же затвор та кріплення. Гармата L/55 довша на 1,3 м (4.3 ft), що давало покращену дулову швидкість снаряду. Через те, що гармата L/55 мала таку ж геометрію, вона могла стріляти снарядами від гармати L/44.

Цими гарматами були модернізовані німецькі та голландські танки Leopard 2, а також ця гармата була обрана як головна гармата іспанських танків Leopard 2E та грецьких танків Leopard 2HEL. Вона також тестувалася на британських Challenger 2 для встановлення як основної, нарізна гармата L30 120 мм.

Для танків з гарматами Rheinmetall L/44 було випущено велику кількість боєприпасів. Сюди входить серія бронебійних оперених підкаліберних, такі як американські M829 та кумулятивних боєприпасів. Останні серії боєприпасів включають широкий диапазон нових снарядів для боротьби з піхотою і укріпленнями, що дає танкам з гарматою L/44 кращу універсальність у сучасному бою.

Підґрунтя
Прототип Leopard 2

Через побоювання з приводу нездатності 105 мм (4,1 дюйма) L7 танкової гармати яка стояла на озброєнні сил НАТО пробивати нову радянську броню, що було доведено в німецьких тестах на чотирьох радянських танках Т-62, які були захоплені Ізраїлем у ході Шестиденної війни у червні 1967 року, Rheinmetall отримала замовлення на розробку нової танкової гармати, проект було запущено у 1965 році, так як бундесвер відчував потребу у новій потужній гарматі для своїх танків.[4][5] Перший екземпляр великої радянської танкової було встановлено на шасі модифікованого Т-55 в 1961 році.[6] У 1965, Радянський Союз вперше продемонстрував танк T-62, який був озброєний 115-millimeter (4,5 in) гладкоствольною танковою гарматою.[7] Рішення про збільшення гармати з'явилося на початку 1960-х, коли командир іранського танку перебіг через радянський кордон на новому танку M60 Patton, який був озброєний британською гарматою Royal Ordnance L7.[8] Незважаючи на появу танка T-62, у 1969 танк T-64 було озброєно новою 125-millimeter (4,9 in) танковою гарматою,[8] а у 1972 у Нижньому Тагілі почали випуск танку T-72, який також мав 125-millimeter (4,9 in) гармату.[9] Наприклад, під час Ліванської війни (1982), Ізраїльський уряд заявив про знищення дев'яти сирійських T-72 ОБТ Меркава, який мав на озброєнні вироблену за ліцензією американську гармату M68 105-millimeter (4,1 in) (яка у свою чергу базувалася на британській гарматі L7).[10] Правда чи ні, але у Радянському Союзі провели тестові стрільби з ізраїльською гармати M111 Hetz БОПСом у Кубінці, де було підтверджено пробиття лобового броне листа танка Т-72 снарядом гармати 105-millimeter (4,1 in), але башта не була пробита.[11] У відповідь на це з'явилася модифікація танка T-72M1.[12] Тому ізраїльтяни використали нову 120 мм танкову гармату при виробництві нового ОБТ Меркава III.[13] Це було схоже на рішення американців про заміну M68 танкової гармати 105-millimeter (4,1 in) на гармату Rheinmetall 120 мм у 1976; з прийняттям на озброєння танка T-64A постало питання про появу нового боєприпаса для існуючої гармати для ефективної боротьби з новим радянським танком.[14]

У 1963, Німеччина і США вже мали досвід спільної співпраці у створенні спільної танкової програми, яка була відома під назвою MBT-70. Екіпаж танка складався з трьох осіб, водій розташовувався у башті, танк мав автомат заряджання, 20-millimeter (0,79 in) автоматичну гармату як додаткову зброю, активну гідропневматичну підвіску і навісну броню на лобовій броні і передній частині башти.[15] Танк мав покращене озброєння, 152-millimeter (6,0 in) гармату пускову установку, яка була розроблена для стрільби протитанковими ракетами MGM-51 Shillelagh.[16] Проте німецька армія була зацікавлена у танковій гарматі яка могла б стріляти звичайними снарядами. Також була спроба модифікувати 152-millimeter (6,0 in) гармату для цього, але процес виявився складним і тому німці почали випуск гармати  Rheinmetall 120 мм.[17]

Танк M1A1 Abrams, веде вогонь з американської версії гармати M256 120 мм

У 1967, німецьке міністерство оборони вирішило відновити програму покращення Leopard 1, яка була відома як Vergoldeter Leopard ("Позолочений Леопард"), пізніше Keiler ("Кабан"). Підрядником було обрано компанію Krauss-Maffei яка випустила два прототипа у 1969 та 1970.[18] Ця програма переросла у програму Leopard 2; перший прототип танка було представлено у 1972, який мав на озброєнні гладкоствольну гармату калібру 105-millimeter (4,1 in). У період з 1972 по 1975 було випущено 17 прототипів.[19] Нова гармата калібру 120 мм було розроблено у період з 1964 по 1974.[5] 10 танків з 17 мали 105 мм гладкоствольну гармату, а інші 7 мали довшу 120 мм гармату.[20] Інша програма була направлена на установку 152-millimeter (6,0 in) гармати-пускової установки, це було зроблено у спробі врятувати частини MBT-70, але у 1971 програма була закрита з економічних причин.[21] Німецькі військові надали перевагу гладкоствольній гарматі Rheinmetall 120 мм L/44.[22]

Конструктивні особливості
Австрійський Leopard 2A4, канал ствола.

Калібр гармати Rheinmetall L/44 120 мм, а довжина 44 калібри (5,28 meters (17,3 ft)).[23] Вага ствола складає 1 190 kilograms (2 620 lb),[24] а на M1 Abrams гармата важить 3 317 kilograms (7 313 lb),[25] у той час як новий ствол (L/55) має довжину 55 калібрів, 1,30 meters (4,3 ft). Ежектор гармати і термокожух, розроблені для регулювання температури ствола, створені з склопластику, а ствол має хромування для збільшення життя ствола.[5] Оригінальна гармата має ресурс близько 1 500 пострілів на ствол,[26] але з покращенням технології метальних зарядів ресурс ствола зростає.[27] Механізм відкоту складається з двох гідравлічних сповільнювачів та гідропневматичного блоку.[5]

Rheinmetall L/44 120 мм

Виробництво німецького танку Leopard 2 та нової танкової гармати 120 мм почалося у 1979 як виконання замовлення німецької армії.[28] Американський M1 Abrams спочатку озброєний танковою гарматою M68A1 105 мм (версією гармати L7),[29] пізніше армія США планувала оснастити танк більшою головною гарматою,[30] тому розмір башти було розроблено для встановлення гармати калібру 120 мм.[29] Виробництво танку M1A1 Abrams, з новою гарматою було розпочато у 1985[31] Гармата, відома як M256, була створена на базі гармати L/44 і також випускалася на Watervliet Arsenal і була модифікована для збільшення тривалості життя гармати.[32] Танк з гарматою Rheinmetall вироблялися і за ліцензією, наприклад японський Type 90[33] та Південно-корейський K1A1.[34] Гармата дала великий поштовх у розвитку технологій.[29]

Rheinmetall L/55 120 мм
Два Leopard 2A6 німецької армії з гарматою L55s

Поява нових радянських танків, таких як T-80Б наприкінці 1970-х та на початку 1980-х потребували розроблення нових технологій та зброї для протидії ним.[35] Танк T-80Б мав кращу вогневу потужність[36] і нову керамічну композитну броню.[37] Танки T-72 також пройшли модернізацію для покращення до стандарту T-80Б. У 1985 почали випускати новий T-72Б , з новою системою захисту; бронею на башті, яка була призначена в першу чергу для захисту від протитанкових гармат, що перевищили захист T-80Б.[38]

Німецький уряд розпочав розробку нового танку Leopard 3, яку було зупинено у зв'язку з падінням Радянського Союзу.[39] 29 жовтня 1991 уряди Швейцарії, Нідерландів та Німеччини підписали угоду зі співробітництва по програмі модернізування танків Leopard 2. Частина цієї програми включала представлення нової довшої гармати 120 мм,[40] дешевша альтернатива брендової нової танкової гармати,[41] що збільшило дальність ефективної стрільби до 1 500 m (1 600 yd). Також більша довжина гармати дозволяла використовувати більш потужні заряди, геометрія залишилася такою ж самою, що дозволяло використовувати такі самі боєприпаси як на короткій версії.[42] Більша довжина ствола дозволяла отримувати більш велику швидкість снаряду; наприклад, швидкість нових бронебійних снарядів може досягти 1 800 m/s (5 900 ft/s).[43] Вага нового ствола 1 347 kg (2 970 lb).[24]

Довша танкова гармата була встановлена на танк Leopard 2, що створило нову модель танку Leopard 2A6.[41] Іспанські Leopard 2E та грецький Leopard 2HEL, як основні танки Leopard 2A6, використовують гармату довжиною 55 калібрів.[44]

Танкова гармата L55 є довшою версією гарматою L44, але використовує такі самі боєприпаси.

Боєприпаси
Американський БОПС M829A2 

Гармата Rheinmetall має велику кількість боєприпасів. Наприклад, Rheinmetall створила широку лінійку бронебійних підкаліберних оперених снарядів (БОПС). Танк Leopard 2 мав бронебійний набій DM23,[45] створений на базі ізраїльського снаряду M111 Hetz.[46] Снаряд DM23 був замінений на DM33, який також використовували Японія, Італія, Нідерланди та Швейцарія. Снаряд DM33 піддон який складався з трьох частин і осереддя з вольфраму і міг пробивати сталеву броню товщиною 560 millimetres (22 in) на дистанції 2 000 meters (2 200 yd).[47] Снаряд DM43 було розроблено на основі цього снаряду, у співпраці Німеччини і Франції. Поява нового ствола збіглася з появою нового кінетичного снаряду, DM53. Вага набою з піддоном складала 8,35 кг з відношенням 38:1 довжини до діаметра і з дуловою швидкістю 1 750 meters per second (5 700 ft/s), DM53 мав ефективну дальність 4 000 meters (4 400 yd).[1] Подальшою розробкою, яка отримала назву DM63, стало покращення набою де було використано новий заряд. Нові порохи заряду використовувати DM63 у різних кліматичних умовах.[48] Нові боєприпаси було прийнято на озброєння у німецькій, нідерландській та швейцарській арміях.[49]

США випускають власний бронебійний оперений підкаліберний снаряд у вигляді Бронебійного стабілізованого снаряду з відкидним піддоном, з використанням осереддя зі збіднілого урану який має назву M829,[50] а потім і вдосконалені версії. Відомі під назвою M829A1 отримали назву "Silver Bullet" після успішного використання у бойових діях під час війни у Перській затоці проти іракських танків T-55, T-62 та T-72.[51] Серія M829 зосереджена навколо осереддя зі збіднілого урану, які були розроблені для пробивання ворожої боротьби завдяки кінетичному удару і створюючи осколки всередині башти, наносячи великі ушкодження всередині танку.[52] У 1998, військові США представили M829A2, який має поліпшене осереддя зі збіднілого урану і композитним пелюстковим піддоном.[53] У 2002 було розпочато виробництво ($10,000 за штуку) снаряда M829A3 з використанням більш ефективного заряду (RPD-380),[54] з легким литим піддоном і довшим (800 мм) важчим (10 кг) осереддям, який , за заявою, може пробивати останні версії російського динамічного захисту Контакт-5.[55] Між собою екіпажи Абрамсів називаю цей снаряд "super sabot".[56] У відповідь на M829A3, російська армія розробила Релікт, самий сучасний ДЗ, який вдвічі перевищує у ефективності Контакт-5. Наступним покращеним снарядом став M829E4 який має роздільне осереддя для протидії Релікту і знаходиться у розробці з 2011 і повинний був представлений під назвою M829A4 у 2015.

У Німеччині і США випускають декілька інших різних снарядів. Сюди входить німецький багатоцільовий протитанковий снаряд DM12, на базі технології кумулятивних боєголовок.[45] Проте було виявлено, що бронебійні властивості снаряду DM12 обмежені нестачею вибухових і осколкових ефектів і тому цей снаряд не дуже ефективний проти легкоброньованих цілей.[57] У США також є багатоцільовий протитанковий снаряд, відомий як M830.[58] Пізніше він був перероблений на M830A1, що допомогло танку M1 Abrams використовувати цей снаряд проти гелікоптерів.[59] M1 Abrams може використовувати картечний постріл M1028, який є ефективним засобом боротьби з піхотою/гелікоптерами. Снаряд має всередині 1000 вольфрамових куль.[60] Збройні сили США мають також новий снаряд руйнівної дії, бетонобійно-фугасний підкаліберний снаряд M908, створений на основі M830A1, але неконтактний детонатор замінений на загартовану носову кришку. Кришка допомагає снаряду проникати у бетон і вибухати всередині цілі викликаючи більше пошкоджень.[61]

Ізраїльська армія представила новий снаряд відомий як Керований протитанковий снаряд з лазерним наведенням (LAHAT).[2] У наведенні використовується напів-активне лазерне наведення, LAHAT може наводитися як танковим екіпажем так і командою наведення, також можна обирати траєкторію польоту ракети згори (для ураження броні) або напряму (для ураження ворожих гелікоптерів). Крім того, ракетами можна стріляти як з 105-millimeter (4,1 in) так і з 120 мм танкової гармати.[62] LAHAT був запропонований як варіант для Leopard 2 і пропонувався як для ізраїльських військових так і для користувачів гармат Rheinmetall на танках Leopard 2.[63] Ізраїльські Меркави також використовують снаряд відомий як APAM, який був створений для боротьби з піхотою який викидає осколки через контрольовані інтервали щоб обмежити ступінь пошкодження. Осколки мають кінетичну енергію яка здатна пробивати персональну броню.[64]

Польща представила серію снарядів для танкової гармати Rheinmetall, в тому числі практичний бронебійний снаряд (APFSDS-T-TP), бронебійно-фугасний і практичний бронебійно-фугасний (HE-TP) снаряд. Боєприпаси випускає Zakłady Produkcji Specjalnej Sp.[65]

Оператори
Карта користувачів гармати Rheinmetall 120 мм: синім кольором позначені поточні, червоним - колишні

Гармата Rheinmetall L/44 вироблялася різними країнами. Наприклад, танк Leopard 2 озброєний гарматою довжиною 44 калібри, продавалися у Нідерланди, Швейцарію, Швецію, Іспанію, Австрію, Данію, Фінляндію та інші країни.[66] Єгипет виробили до 2005 року 700–800 M1A1 Abrams[67] і у 2008 запросили дозвіл на виробництво ще 125 танків; їхня гармата M256 (американська версія L/44) випускалася Watervliet Arsenal.[68] Танки M1A1 також експортувалися до Австралії,[69] а M1A2 Abrams експортувалися до Саудівської Аравії та Кувейту.[70] Американська гармата M256 побудована за ліцензією також пропонувалася General Dynamics Land Systems як частина M60-2000 Main Battle Tank який є покращенням старого танку M60 Patton для зрівняння останнього з танками M1A1 Abrams, але компанія так і не знайшла покупця.

Використання гармати Rheinmetall L/44
Танк Розробник Країна Гармата Користувачі
Leopard 2 Krauss-Maffei  Німеччина Rheinmetall 120 mm L/44 Австрія, Бразилія, Канад, Чилі, Данія, Фінляндія, Греція, Індонезія, Нідерланди (колишній), Норвегія, Польща, Португалія, Сінгапур, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина
M1A1 Abrams General Dynamics Land Systems  США M256 (L/44) Австралія, Єгипет, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія
Type 90 Mitsubishi Heavy Industries Японія Rheinmetall 120 mm L/44
K1A1 Hyundai Rotem  Південна Корея KM256

Танк Leopard 2A6 з гарматою L/55 експортували для Канадської армії, а також новими гарматами було оновлено нідерландські танки Leopard 2.[71] Британська армія тестувала довшу гармату Rheinmetall з метою заміни нарізної гармати L30A1 120 мм L/55 танка Challenger 2.[72] Два Challenger 2 було модифіковано для участі у випробуваннях.[73] World Industries Ace Corporation (WIA), корейська компанія разом з Hyundai Kia Motors Group, також випускає гармату L/55 за ліцензією для нового танку K2 Black Panther.

Використання гармати Rheinmetall L/55
Танк Розробник Країна Гармата Поширення
Leopard 2A6 Krauss-Maffei  Німеччина Rheinmetall 120 mm L/55 Канада, Фінляндія, Греція, Недерланди, Португалія, Іспанія
K2 Black Panther Agency for Defense Development  Південна Корея Rheinmetall 120 mm L/55 Південна Корея
Altay (tank) Roketsan, Aselsan, Otokar, Hyundai Rotem, MKE  Туреччина Rheinmetall 120 mm L/55 Туреччина

Див. також
Гармати схожої ролі та епохи
  • L30: Британська нарізна гармата
  • GIAT CN120-26/52: Французька гармата
  • IMI 120 мм гармата: Ізраїльська гармата
  • 2A46 125 мм гармата: Радянська 125 мм гармата
  • 2A82 125 мм гармата: Нова російська 125 мм гармата

Примітки
  1. Eshel (2005), p. 96.
  2. Jane's Armour & Artillery Upgrades (subscription), Israel Aerospace Industries LAser Homing Anti-Tank (LAHAT) projectile (Israel), Gun-launched guided projectiles, accessed 13 November 2008
  3. http://id3486.securedata.net/fprado/armorsite/abrams.htm
  4. Rheinmetall, Leopard 2: the world's most advanced main battle tank Архівовано 29 червня 2012 у Archive.is, accessed 9 January 2009
  5. Jane's Armour & Artillery (subscription), Rheinmetall 120 mm L44 smoothbore gun (Germany), accessed 6 November 2008, claims development began in 1964.
  6. Norman, p. 14
  7. Zaloga (1979), p. 20
  8. Zaloga (2004), p. 5
  9. Zaloga (2004), p. 7
  10. Warford (2006), pp. 23–24
  11. Warford (2006), p. 24
  12. Warford (2006), p. 25
  13. Katz (1997), 38
  14. Green (2005), 32–33
  15. Hilmes (2001), p. 17
  16. Zaloga (1982), p. 19
  17. McNaugher (1981), p. vi
  18. Jerchel (1998), p. 5
  19. Hilmes (2001), p. 18
  20. Jerchel (1998), p. 6
  21. Jerchel (1998), pp. 6–7
  22. Jerchel (1998), p. 7
  23. Rheinmetall Defense, 120 mm L44 Tank Gun, accessed 9 November 2008; barrel length can be found by multiplying the caliber length by the caliber diameter.
  24. Maxwell (2002), p. 82
  25. Green (2005), p. 61
  26. http://www.inetres.com/gp/military/cv/weapon/M256.html
  27. http://www.rheinmetall-defence.com/en/rheinmetall_defence/systems_and_products/weapons_and_ammunition/direct_fire/large_calibre/index.php
  28. Jerchel (1998), p. 11
  29. Green (1992), p. 56
  30. Chait (2005), p. 12
  31. Green (2005), pp. 24–29
  32. Chait (2005), pp. 12–13
  33. Bolté (1997), p. 25
  34. Clemens (1999), p. 15; based on the United States' M256 gun.
  35. Jerchel (1998), p. 24
  36. Baryatinskiy (2006), pp. 23–25
  37. Baryatinskiy (2006), p. 14
  38. Zaloga (1993), p. 10
  39. Jerchel (1998), pp. 33–34
  40. Jerchel (1998), p. 34
  41. Hilmes (2004), p. 76
  42. Jane's Armour & Artillery Upgrades (subscription), Rheinmetall 120 mm L55 smoothbore gun (Germany), accessed 10 November 2008
  43. Rheinmetall Defence, 120 mm L55 Tank Gun, accessed 10 November 2008
  44. Candil (2007), p. 66
  45. Jerchel (1998), p. 22
  46. Jane's Ammunition Handbook (subscription), 120 mm M111 IMI APFSDS-T round (Israel), Tank and anti-tank guns, accessed 11 November 2008
  47. Jane's Ammunition Handbook (subscription), 120 mm DM 33A1 and DM 43A1 APFSDS-T rounds (Germany), accessed 11 November 2008
  48. Hilmes (2007), p. 93.
  49. Jane's Ammunition Handbook (subscription), 120 mm DM53 and DM63 LKE II APFSDS-T round (Germany), accessed 11 November 2008
  50. Green (2005), p. 68.
  51. Green (1992), p. 74
  52. Green (1992), pp. 76–77.
  53. Green (2005), p. 69.
  54. "ATK Specifications: 120mm M829A3 APFSDS-T Ammunition".
  55. Green (2005), p. 70.
  56. 120mm Tank Gun KE Ammunition. Defense Update. 22 листопада 2006. Архів оригіналу за 5 серпня 2007. Процитовано 3 вересня 2007.
  57. Eshel (2005), p. 98.
  58. Green (2005), p. 71.
  59. Fogg (1994), p. 12.
  60. Green (2005), p. 72.
  61. Hilmes (2007), pp. 92–93.
  62. Gelbart (2004), pp. 40–41
  63. Eshel (2005), p. 100
  64. Eshel (2003), p. 46
  65. Brumar, 120 mm Rounds for Rh 120 L 44 Tank Gun
  66. Jerchel (1998), pp. 36–42
  67. Green (2005), p. 25
  68. Defense Industry Daily, Egypt: $889M Request for 125 M1A1 Tanks, accessed 9 November 2008
  69. Jane's Defense Weekly (subscription), Australia prepares for M1A1s, accessed 9 November 2008
  70. Green (2005), p. 34
  71. Defense Industry Daily, Tanks for the Lesson: Leopards, too, for Canada, accessed 10 November 2008
  72. Rheinmetall Defence, Rheinmetall 120 mm smoothbore technology for Britain's Challenger Архівовано 25 вересня 2006 у Wayback Machine., accessed 10 November 2008
  73. Hilmes (2007), p. 88

Джерела
  • 120 mm Rounds for Rh 120 L 44 Tank Gun (pdf). Warsaw, Poland: Bumar. Архів оригіналу за 17 грудня 2008. Процитовано 26 листопада 2018.
  • Baryatinskiy, Mikhail (2007). Main Battle Tank T-80. Surrey, United Kingdom: Ian Allen. с. 96. ISBN 0-7110-3238-6.
  • Bolté, Philip L.; Iwao Hayashi (1 January 1997). Japanese Armored Vehicle Development. ARMOR (Fort Knox, Kentucky: U.S. Armor Center).
  • Burton, Larry; Robert Carter; Victor Champagne (1 January 2004). Army Targets Age Old Problems with New Gun Barrel Technologies. AMPTIAC Quarterly (Rome, New York: Advanced Materials and Processes Technology Information Analysis Center) 8 (4).
  • Candil, Antonio (1 February 2007). The Spanish Leopard 2E: A Magnificent Tool. Military Technology (Mönch Editorial Group): 2.
  • Chait, Richard; John Lyons; Duncan Long (1 December 2005). Critical Technology Events in the Development of the M1 Abrams. Center for Technology and National Security Policy.
  • Clemens, Jon (1 July 1999). Tank Assessment Survey Ranks Leopard 2A6 Tops, With the M1A1 the Runner-up. ARMOR (Fort Knox, Kentucky: U.S. Armor Center).
  • Dunstan, Simon (2006). Challenger 2 Main Battle Tank 1987–2006. Oxford, United Kingdom: Osprey. с. 48. ISBN 1-84176-815-4.
  • Eshel, David (1 January 2003). The Merkava Mk 4 – Israel's Newest MBT Enters Service. ARMOR (Fort Knox, KY: U.S. Armor Center).
  • Eshel, Tamir (1 February 2005). Improving the Leopard Firepower: More Potent Ammunition Prepares the Leopard to Face a Wide Spectrum of Missions. Military Technology (Mönch Editorial Group).
  • Fogg, William; Robert Horner (1 May 1994). The New MPAT Round. ARMOR (Fort Knox, Kentucky: U.S. Armor Center).
  • Gelbart, Marsh (2008). Modern Israeli Tanks and Infantry Carriers 1985–2004. Oxford, United Kingdom: Osprey. с. 48. ISBN 1-84176-579-1.
  • Green, Michael; Greg Stewart (2005). M1 Abrams At War. St. Paul, Minnesota: Zenith Press. с. 127. ISBN 0-7603-2153-1.
  • Green, Michael (1992). M1 Abrams Main Battle Tank: The Combat and Development History of the General Dynamics M1 and M1A1 Tanks. Osceola, Wisconsin: Motorbooks International. с. 96. ISBN 0-87938-597-9.
  • Hilmes, Rolf (1 December 2004). Arming Future MBTs – Some Considerations. Military Technology (Mönch).
  • Hilmes, Rolf (1 March 2007). Development Trends in Tank Armament. Military Technology (Mönch).
  • Jerchel, Michael; Uwe Schnellbacher (1998). Leopard 2 Main Battle Tank 1979–1998. Oxford, United Kingdom: Osprey. с. 48. ISBN 1-85532-691-4.
  • Katz, Sam (1997). Merkava Main Battle Tank MKs I, II & III. Oxford, United Kingdom: Osprey. с. 48. ISBN 1-85532-643-4.
  • Lathrop, Richard; John McDonald (2003). M60 Main Battle Tank 1960–91. Oxford, United Kingdom: Osprey. с. 48. ISBN 1-84176-551-1.
  • Maxwell, David (1 June 2002). New Tanks for the Old, Part II: Tank Top Upgrades. Armada International. 0252-9793.
  • Maxwell, David (1 February 2003). Try a 120 For Size. Armada International. 0252-9793.
  • Norman, Michael. Soviet Mediums T44, T54, T55 & T62. Berkshire, United Kingdom: Profile Publications Ltd.
  • Warford, James M. (1 September 2006). The Secret Testing of Israeli M111 "Hetz" Ammunition: A Model of Failed Commander's Responsibility. ARMOR (Fort Knox, Kentucky: U.S. Armor Center).
  • Zaloga, Steven J.; (Lt. Col.) James W. Loop (1982). Modern American Armor: Combat Vehicles of the United States Army Today. New York City, New York: Arms and Armour Press. с. 88. ISBN 0-85368-248-8.
  • Zaloga, Steven J. (1979). Modern Soviet Armor: Combat Vehicles of the USSR and Warsaw Pact Today. Edinburg, United Kingdom: Prentice Hall. с. 88. ISBN 0-13-597856-4.
  • Zaloga, Steven J. (2004). T-54 and T-55 Main Battle Tanks 1944–2004. Oxford, United Kingdom: Osprey. с. 48. ISBN 1-84176-792-1.
  • Zaloga, Steven J. (1993). T-72 Main Battle Tank 1974–93. Oxford, United Kingdom: Osprey. с. 48. ISBN 1-85532-338-9.
  • Zaloga, Steven J. (1999). The M47 and M48 Patton Tanks. Oxford, United Kingdom: Osprey. с. 48. ISBN 1-85532-825-9.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.