Abarth

Карло Альберто Абарт народився 15 листопада 1908 року у Відні, Австрія, під знаком скорпіона, який згодом став логотипом компанії. Його інженерний талант проявився дуже рано, і вже в 16 років Карл спільно з Деганом (керівником підприємства Carrozzeria Castagna) в Італії розробляв ходові частини для велосипедів і мотоциклів. У 19 років Карл повертається до Австрії для роботи з Motor Thun Motorcycles з підготовки гоночних мотоциклів, і з часом займає позицію тест-пілота. Коли попередній випробувач не вийшов через хворобу, Карлу була надана можливість проїхати замість нього. На превелике незадоволення «заводських» тест-пілотів новоспечений гонщик двічі поспіль протягом тесту поставив рекорд за часом заїзду, а на наступний день йому замінили мотоцикл, з яким сталася механічна поломка прямо посеред заїзду. Карл з огидою покинув Thun, підозрюючи саботаж.

Зазнавши одного разу смак гонок, Карл придбав уживаний британський мотоцикл, який він розбирав і збирав по частинах, старанно зменшуючи його вагу і раз за разом вносячи поліпшення в конструкцію. Його перша перемога в гонці в Зальцбурзі 29 липня 1928 року була неймовірною, враховуючи, що він вступив в змагання без будь-якої підтримки з боку заводу або допомоги окремих механіків.

Роком пізніше Карл Абарт зібрав з нуля свій перший мотоцикл, давши йому своє ім'я, і ​​до 25 років став п'ятикратним європейським чемпіоном.

Після серйозної аварії в Лінці, Австрія, Карл залишив індивідуальні заїзди на мотоциклах. Проте, в 1933 році його змагальний дух надихнув його зібрати мотоцикл з коляскою, на якому він проїхав свою знамениту 1300-кілометрову гонку з Відня в Остенд з Східним Експресом. Незважаючи на те, що через електричну поломку Карл на 15 хвилин запізнився до фінішу, через два тижні він зробив наступну спробу, яка привела його до перемоги з відривом від експреса в 20 хвилин.

Друга, більш серйозна аварія, трапилася в 1939 році на трасі в Югославії і прикувала його до лікарняного ліжка на рік, що призвело Карла до остаточної відмови від гонок. Під час війни він працював в Югославії, на Люблянській фабриці Ігназа Вока, експериментуючи з роботою двигунів внутрішнього згоряння на гасі, що було актуально в зв'язку з дефіцитом палива в той час.

Після війни Абарт повернувся в Італію і змінив ім'я на більш звучне — Карло. Він відновив свої колишні зв'язки з родиною Porsche і став офіційним представником студії дизайну Porsche в Італії. Абарт налагодив контакт з легендарним гонщиком Таціо Нуволарі, який, в свою чергу, знав П'єро Дусіо, підприємця, президента ФК «Ювентус» і за сумісництвом фінансового інвестора компанії Cisitalia, яка досягла значних успіхів з гоночної моделлю Cisitalia D46.

Cisitalia 360 Porsche

Дусіо довірив Абарту і Рудольфу Грушці, колишньому інженеру Porsche, зібрати революційний одномісний Cisitalia 360 на основі розробок Фердинанда Порше. Тим часом, сам пан Порше знаходився в ув'язненні у Франції, його звинуватили у співпраці з нацистами. Його дочка, Феррі Порше, внесла за нього заставу з грошей, які становили його частку в проекті Cisitalia.

Складність машини перевищила бюджети Дусіо, і в 1949 році проект був закритий. Дусіо переїхав до Аргентини, забравши з собою всі розробки автомобіля.

Карло, не отримавши ніякого прибутку з проекту Cisitalia, зібрав все, що залишилося від компанії, і 31 березня 1949 року заснував Abarth & C. SrL, спільно зі своїм другом з гонок Гвідо Скальяріні. Логотипом компанії став знак, під яким народився Карло — скорпіон. Основним напрямком діяльності компанії було виробництво гоночних і спортивних автомобілів і запчастин до них.

Abarth 204A Roadster

На збережених прототипах від Cisitalia Абарт створив свою власну гоночну команду «Squadra Abarth» з такими відомими вже світу іменами, як Таціо Нуволарі, Бонетті, Кортес і Дуберті. У шістнадцятій Mille Miglia в 1949 році Abarth & C. виступив з чотирма автомобілями. Один з них, за кермом якого був сам Скальяріні, зайняв 2 місце в своєму класі і 5 в загальному заліку. У перший же рік існування компанії модель Abarth 204A Roadster виграла Italian 1100 Championship і взяла титул Formula 2.

10 квітня, перебуваючи за кермом 204A Spyder, Таціо Нуволарі здобув блискучу перемогу в ралійній гонці Палермо, Монте Пеллегріно. Цей заїзд став останнім для нього — стан здоров'я Таціо змусив його раніше терміну піти з п'єдесталу.

Abarth 205A Berlinetta Vignale

У просуванні Abarth в гонках, для створення нового глушника Карло використовував свій досвід роботи з вихлопами мотоциклів, отримавши в результаті покращень варіант з більш м'яким звуком. Незабаром Абарт висунув на ринок цілий ряд нових глушників для різних автомобілів і запустив масштабну рекламну кампанію. Глушники були представлені в чорному матовому кольорі з хромованими деталями і, не дивлячись на свою високу ціну (4500 лір проти 2000 за звичайний комплект), вони користувалися неймовірним успіхом. Абарту довелося найняти ще 40 співробітників, і до 1950 року він продав понад 4500 одиниць. До 1962 року світові продажі досягли 260 000 глушників. Це викликало інтерес декількох великих автомобільних виробників, включаючи Alfa Romeo, Maserati і Ferrari, і в 1952 році Абарт вже постачав вихлопні системи для Ferrari GT.

Fiat-Abarth 750GT Zagato

З появою Fiat 600 в 1955 році Карло Абарт побачив можливість створення маленької спортивної машини. Подвоївши потужності і переробивши кузов, він отримав модель Fiat-Abarth 750GT Zagato, яка пропонувала цілий ряд опцій для ентузіастів, наприклад, змінену помпу і важіль перемикання передач, вмонтований в кермо. Компанія також випустила трансформаційну коробку, яка містила все необхідне, щоб переробити стандартний Fiat у Abarth. Набори були дорогими, але вони включали в себе все.

Fiat -Abarth 750 Spider by Allemano

У червні 1956 року Абарт вирішив, що перемог в змаганнях було недостатньо, і почав ставити рекорди за кермом Fiat-Abarth 750 з ексклюзивним дизайном від Bertone — 24-годинний, потім 10 000 км, 5 000-мильний, 48-годинний і 72-годинний рекорди. У зв'язку з цим німецький журнал Das Auto Moto Und Sport присвятив обкладинку свого 15-го випуску Abarth 750.

На 24 Mille Miglia в 1957 році в заїзді брали участь 20 машин Abarth, з яких 16 фінішували на 1, 2 і 3 місцях. Успіх Abarth дуже швидко став відомий всьому світу, і в 1958 році Франклін Рузвельт-молодший підписав ексклюзивну угоду на поставку автомобілів в Америку.

Fiat 500 Abarth

У 1958 році з запуском Fiat 500 на основі принципів простої конструкції кузова і низьких витрат виробництва Карло створив легендарний Fiat 500 Abarth. Незважаючи на стандартний кузов, під капотом ховалася неабияка сила і безліч удосконалень. Сім днів і сім ночей новий автомобіль крутив колеса в марафоні, який увійшов в історію — 18,186 км на середній швидкості 108 км/год. 500 Abarth побив 6 міжнародних рекордів, майже по одному на кожен день.

У той же рік Abarth уклав угоду з Fiat. Компанія взяла зобов'язання з винагороди Abarth за кожну перемогу в гонках і встановлені рекорди на модифікованих Abarth-Fiat.

Шістдесяті роки стали «Золотим віком скорпіона». Abarth в побуті став синонімом досконалості і перемоги.

Abarth 850TC

Abarth 850TC став автомобілем, який увійшов до класу «Touring Competition», і до кінця року план на виробництво автомобілів піднявся до 1000 одиниць, що стало першою масштабною метою компанії. Ця модель також була доступна і в модифікованому наборі з деталями і необхідним комплектом інструментів. На трасах 850ТС здобув нелічену кількість перемог, починаючи з найпершої гонки Le Mans в червні 1961 року, потім European Touring Car Challenge в 1965, 1966, і 1967 роках, а також 6 титулів в змаганнях виробників. Після Нюрбургської гонки в 1963 році з величезною кількістю Abarth на призових місцях, враження від перемог було настільки сильним, що на двигуні з'явилася назва німецької траси в честь досягнень автомобіля.

У 1962 році в світовому чемпіонаті Circuito del Garda єдиний сторонній виробник вийшов до старту, залишивши автомобілі Abarth змагатися між собою.

Simca-Abarth 1150

Abarth розширив сферу співпраці на бренд Simca, результатом чого стали моделі Simca 1000 і Simca 1300.

Abarth 595

Fiat-Abarth 595SS та 850TC

Карло Абарт вірив, що маленький «п'ятисотий» все ще може бути поліпшений, і в 1963 році анонсував випуск Abarth 595 з більш потужним двигуном, новим карбюратором Solex C28 PBJ і вдосконаленою системою подачі палива. У наступному році вийшов Abarth 595SS.

Fiat-Abarth 1000OT Coupe

Fiat-Abarth 1300OT

Fiat-Abarth 2000OT

У 1965 році автомобілі Abarth здобули майже 900 перемог, але зміни в компанії значно позначилися на бюджетах автомобілів, ціни на виробництво зросли, що викликало деяке невдоволення офіційних джерел. Проте, Карло Абарт повернувся до рекордів, в цей раз на Fiat-​​Abarth 1000 Class G і Fiat-​​Abarth 2000 Class E. Успіх тривав до самого кінця 60-х, на траси виходили нові моделі Fiat-Abarth 1300OT, Fiat-Abarth 1000SP, і Fiat-Abarth 2000 Sport Spyder.

Autobianchi A112 Abarth

До 70-х років в гонках за перемогами компанія остаточно втратила прибуток, і серпень 1971 року відзначився для Abarth злиттям з Fiat. Останнім автомобілем, в створенні якого брав участь сам Карло Абарт, став Autobianchi A112 Abarth, який також успішно виступав в різних змаганнях і залишався у виробництві аж до 1986 року.

Fiat створив підрозділ Abarth, що відповідав за підготовки до ралі, і продовжував займати другі місця в світових чемпіонатах 1973-1975 років, включаючи Португальські Ралі 1974 року, де Abarth зайняли всі три призові місця.

Abarth Grande Punto

Карло Абарт помер від важкої хвороби в 1979 році під тим же символічним знаком скорпіона, залишивши за собою спадщину в 10 світових рекордів, 133 міжнародних рекорди і більше 10 000 перемог на трасі. Його ім'я продовжує жити і зараз, з відновленням автомобільного ряду Abarth & C SpA з 2007 року в Fiat. Одна з найбільш популярних нових моделей на сьогоднішній день представлена ​​як Abarth Grande Punto.

• Greggio, Luciano: Abarth — Ein Genie und seine Autos, HEEL Verlag Königswinter 2003, ISBN 3-89880-203-5.
• David Hodges: Rennwagen von A bis Z nach 1945, Stuttgart (Motorbuch Verlag) 1994, ISBN 3-613-01477-7.
• Juliane Zielonka: Die Renaissance der Marke Abarth. Retro-Branding als zukunftsweisendes Positionierungsmerkmal in der strategischen MarKENführung. Verlag Dr. Müller, SaarbrücKEN 2010. ISBN 978-3-639-22532-7

• The Complete Encyclopedia of Motorcars 1885 to the Present. 3. Auflage. George Rainbird, 1982, ISBN 0-85223-234-9, S. 23.
• Wise, David Burgress (2000). The New Illustrated Encyclopedia of Automobiles. Chartwell Books. ISBN 0-7858-1106-0.
• Georgano, N. (2000). Beaulieu Encyclopedia of the Automobile. London: HMSO. ISBN 1-57958-293-1.