Gymnocalycium schickendantzii

Gymnocalycium schickendantzii ((F.A.C.Weber) Britton & Rose 1922; укр. Гімнокаліціум шикенданці, Гімнокаліціум Шикенданца[2]) кактус з роду гімнокаліціум (підрід Microsemineum).

?
Gymnocalycium schickendantzii
(укр. Гімнокаліціум Шикенданца)

Gymnocalycium schickendantzii
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Trichocereeae
Рід: Гімнокаліціум (Gymnocalycium)
Підрід: Microsemineum[1]
Вид: Гімнокаліціум Шикенданца
Gymnocalycium schickendantzii
(F.A.C.Weber) Britton & Rose 1922

Gymnocalycium schickendantzii subsp. schickendantzii
Gymnocalycium schickendantzii subsp. delaetii (K.Schum.) G.J.Charles

Синоніми
Echinocactus schickendantzii F.A.C.Weber
Gymnocalycium antherostele F.Ritter
Gymnocalycium joossensianum (Boed.) Britton & Rose
Gymnocalycium michoga Y.Itô
Gymnocalycium pungens Fleisch.
Посилання
Вікісховище: Category: Gymnocalycium schickendantzii
Віківиди: Gymnocalycium schickendantzii
EOL: 5190865
IPNI: 133408-1
ITIS: 907312
МСОП: 152076
NCBI: 432501
The Plant List: kew-2835831

Етимологія

Ілюстрація Gymnocalycium schickendantzii у виданні Бріттона і Роуза «The Cactaceae» (1919–1923), том III, 1922

Видова назва schickendantzii (укр. Шикенданца) дана на честь Гейнріха Шикенданца[3] — німецького викладача з Тукумана (Аргентина), видатного колекціонера кактусів, який знайшов в 1886 році першу пародію в горах провінції Тукуман.[4]

Загальна біоморфологічна характеристика

Рослини одиночні, кулясті, темно-оливкові, зелені, до коричнево-зелених, до 10 см в діаметрі. Ребер 7-14 косо розташовані, розділені на чітко окреслені горбки. Ареоли білі, повстисті. Колючок 6-7, розпластані, зігнуті до стебла або донизу, від червонувато-сірого до жовтувато-коричневого кольору, з віком сірішають, до 3 см завдовжки. Характерною є їх плоска форма і присутність жолобка у верхній частині. Квіти з довгими квітковими трубками, білі або червонуваті, зовнішня сторона пелюстків оливкова, до 5 см завдовжки і в діаметрі. Білі тичинкові нитки несуть яскраві жовті пиляки. Плоди, яйцеподібні, зелені із синюватим відтінком.

Ареал

Цей вид є ендемічним в Аргентині, де він широко поширений в північно-західній частині країни, зустрічається у провінціях Катамарка, Кордова, Ла-Ріоха, Мендоса, Сальта, Сантьяго, Сан-Хуан, Сан-Луїс і Тукуман.

Екологія

Мешкає на висоті від 100 до 1 200 м над рівнем моря. Росте в плоских, піщаних або мулистих місцях далеко від скель і крутих схилах, але часто в тіні чагарників.

Охорона у природі

Gymnocalycium schickendantzii входить до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи, стан в найменшому ризику. Має досить широкий ареал, чисельність популяції стабільна. Серйозних загроз для цього виду наразі локалізовані. Потенційну загрозу становить сільськогосподарська діяльність.

Зустрічається в багатькох природоохоронних територіях.

Підвиди

Джон Пілбім виділяє варитет Gymnocalycium schickendantzii var. delaetii (K.Schum.) Backeb.. Він має світло-зелений колір стебла, горбки розділені гострою поперечною борозною, червонуваті бутони, квіти більш рожеві, ніж у типового підвиду, особливо внутрішні пелюстки. На сайті «The Plant List» цей таксон зведений у ранг підвиду Gymnocalycium schickendantzii subsp. delaetii (K.Schum.) G.J.Charles.[5]

Крім того, Пілбім відмічає, що Фріч і Баккеберг виділи наступні варитети:

  • Gymnocalycium schickendantzii var. knebelii Frič ex Backeb. (наразі віднесений до Gymnocalycium marsoneri);
  • Gymnocalycium schickendantzii var. marsoneri Frič ex Backeb. (наразі віднесений до Gymnocalycium marsoneri);
  • Gymnocalycium schickendantzii var. michoga Frič ex Backeb. (наразі розглядається як одна з форм Gymnocalycium schickendantzii).

Едвард Андерсон таксонів нижчого рангу не виділяє.

Примітки

  1. Классификация рода Gymnocalycium по Х. Тиллю (Н. Till, 2003) (рос.)
  2. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  3. Словник іноземних слів на Українському сайті про кактуси та кактусистів Архівовано 28 серпня 2014 у Wayback Machine. (рос.)
  4. Енциклопедія особистостей на Українському сайті про кактуси та кактусистів (рос.)
  5. Gymnocalycium schickendantzii на сайті «The Plant List» (англ.)

Джерела

  • Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. стр. 112 (рос.)
  • Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989. p. 361 (англ.)
  • Pilbeam, John. Gymnocalycium: A Collector's Guide. A. A. BALKEMA / ROTTERDAM / BROOKFIELD / 1995, 1995. 332 pages. ISBN 905410192X; ISBN 9789054101925. P. 137–138 (англ.)
  • Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2004 — 208 с., ил. — ISBN 5-306-00348-6. Стр. 84 (рос.)
  • Gerhardt Frank. Genus Gymnocalycium/ Cact. Succ. Y.(U.S.) 5, 215–218, 1976 (англ.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.