Volvo Truck Corporation

•  Швеція Volvo Truck Corporation. Штаб-квартира розташована у м. Гетеборг. Заводи у:
  • м. Гетеборг (район Туві);
  • м. Умео, лен Вестерботтен
  • м. Чепінг, лен Вестманланд (складові трансмісій для Volvo Powertrain)
  • м. Ліндесберг, лен Еребру (мости Meritor)

•  США Volvo Road Machinery (військові причепи, мобільні компресори). Штаб-квартира та основні виробничі потужності розташовані у м. Моксвіль, штат Північна Кароліна
•  США Volvo Road Machinery (причепи). Штаб-квартира та основні виробничі потужності розташовані у м. Шіппенсбурґ, штат Пенсільванія
•  США Volvo Trucks North America. Штаб-квартира розташована у м. Дублін, штат Вірджинія. Заводи у:
  • м. Дублін, штат Вірджинія;
  • м. Ґрінсборо, штат Північна Кароліна;
  • м. Хейґестаун, штат Меріленд (проектування та виробництво двигунів, трансмісій, систем відбирання потужності тощо)

•  Бразилія Volvo do Brasil Veiculos Ltda. Штаб-квартира та основні виробничі потужності розташовані у м. Куритиба, штат Парана
•  Бразилія Volvo Equipamentos de Construcao (колісні трактори). Штаб-квартира та основні виробничі потужності розташовані у м. Куритиба, штат Парана

• ПАР Volvo Southern Africa. Штаб-квартира розташована у м. Преторія. Основні виробничі потужності у:
  • м. Дурбан, провінція Наталь;
  • м. Джермістон, провінція Ґаутенг

•  Індія M/s Volvo India Private Limited. Штаб-квартира та основні виробничі потужності розташовані у м. Бенґалуру, штат Карнатака

•  Малайзія Volvo Malaysia Sdn Bhd (вантажівки). Штаб-квартира та основні виробничі потужності розташовані у м. Шах-Алам, провінція Селангор

•  Велика Британія Volvo Truck & Bus Ltd (автобуси та вантажівки). Штаб-квартира та основні виробничі потужності розташовані у м. Ірвін, обл. Північний Ейршир, Шотландія

•  Франція Volvo Road Machinery (причепи). Штаб-квартира та основні виробничі потужності розташовані у м. Трапп

•  Росія ZAO Volvo Vostok. Штаб-квартира розташована у м. Москва. Основні виробничі потужності у м. Калуга

•  Бельгія Volvo Europa NV. Штаб-квартира та основні виробничі потужності розташовані у м. Гент, провінція Східна Фландрія

Volvo FH12 380

«Золотий» Volvo FH16 750

В кінці 1993-го було розпочато виробництво сімейства вантажівок серії «FH» категорії N3 із новими 12-літровим та, згодом, і 16-літровим двигунами. У позначенні моделі букви мають такі значення:

• F — із розташуванням кабіни перед двигуном (англ. Forward Cab);
• H — із високим розташуванням входу в кабіну (англ. High).

Наступні після позначення цифри означають об'єм двигуна в літрах: FH12 та FH16 із, відповідно, 12-літровими та 16-літровими двигунами різних модифікацій. В залежності від версії двигунів моделі поділяють на такі модифікації:

Кожна з модифікацій вантажівок FH12 поділяється на п'ять вагових груп: 18,2—21,0 т (4x2); 26,1—29,0 т (6x2); 26,5—35,0 т (6x4); 32,0—36,0 т (8x2) та 33,0—42,0 т (8x4).

З 1994-го на вантажівках серії FH було запроваджено встановлення транспортної інформаційної системи Dynafleet, яка дає змогу її користувачеві переглядати значення ряду параметрів в режимі реального часу, у тому числі координат поточного місцезнаходження транспортного засобу, включаючи географічні довготу та широту, висоту над рівнем моря, положення на карті місцевості, поточні значення показників споживання палива, забруднення повітря, тривалості роботи водіїв, інтервалів технічного обслуговування тощо.[9][10]

Починаючи із 1998-го, вантажівки серії FH розпочали збирати і в Бразилії. Двигуни D12C для бразильських FH та NH також почали виробляти у Бразилії, для чого спеціально був споруджений завод двигунів. Окрім цього, було організоване виробництво кабін для моделей цих серій.

У 2005 було запроваджено новий модифікований 13-літровий двигун D13A. Останні модифікації вантажівок FH оснащують двигунами D13C та D13K, які задовольняють вимоги щодо обмеження шкідливих і токсичних викидів на рівні «Євро-5» та «Євро-6». Залежно від двигунів розрізняють такі основні модифікації: FH420; FH460; FH500 та FH540.

Volvo FL6

Volvo FL250

Volvo FL280

У 1985-му було розпочато виробництво сімейства низькорамних вантажівок серії «FL». У позначенні моделі букви мають такі значення:

• F — з розташуванням кабіни перед двигуном (англ. Forward Cab);
• L — з низьким розташуванням рівня кабіни (англ. Low-lewel Cab).

Сімейство вантажівок FL категорій N2 та N3 з повною масою від 7,5 до 26 тонн поділяються на чотири основних групи: 7,5—12 т, 12—15 т, 16—19 т та 26 т. Кожна із груп також поділяється на ряд підгруп за типорозміром шасі і рам в залежності від призначення. Для шасі, призначених для монтування спеціальних кузовів (сміттєвозів, самоскидів тощо) та для застосування у внутрішніх міських перевезеннях, передбачено встановлення передніх мостів із можливістю повороту керованих коліс на кут до 52°.

На автомобілях встановлюються три типи кабін — звичайна (коротка) довжиною 1657 мм, подовжена із спальним місцем довжиною 2002 мм, та «здвоєна кабіна» із двома рядами сидінь.

На автомобілях, виробництва після 1996-го почали встановлювати обладнання та програмне забезпечення транспортної інформаційної системи Dynafleet 2.0, яка виконує ряд функцій, надаючи можливість клієнту через мережу Інтернет відстежувати пересування свого вантажу в режимі реального часу.

Основні групи ранніх моделей:

• FL 4 із шириною кабіни 2,3 м;
• FL 6 із шириною кабіни 2,3 м;
• FL 7 із шириною кабіни 2,5 м;
• FL 10 із шириною кабіни 2,5 м.

У 1997 появилась найменша модель FLC повною масою 7,5 тонн.

Основні групи моделей автомобілів першої генерації:

• FL 180 із повною масою від 7,5 до 19 тонн та колісною формулою 4 × 2;
• FL 220 із повною масою від 12 до 26 тонн та колісними формулами 4 × 2 і 6 × 4;
• FL 250 із повною масою від 12 до 26 тонн та колісними формулами 4 × 2 і 6 × 4.

Основні групи моделей автомобілів другої генерації: FL 240; FL 260; FL 280; FL 290.

Volvo FE Hybrid
Volvo Trucks North America

В Сполучених Штатах Америки найбільш популярними були версії FL 6 та FL 7 у так званому «економному виконанні» (англ. Economy), у яких застосовувались більш дешеві американські комплектуючі, включаючи двигуни Cummins, Caterpillar і Detroit Diesel. Моделі отримали модифіковані позначення FE6 та FE7.

У 1990 на зміну цим моделям прийшли вантажівки FE42 та FE64. Позначення розшифровується як «кабіна перед двигуном (керування попереду), економний варіант» (англ. Forward Control, Economy). «42» означає колісну формулу 4 × 2, а «64» — 6 × 4. Тягач отримав позначення FE42T.

Друга генерація автомобілів серії FE, розроблена для ринків Європи, близького Сходу та Австралії, включає вантажівки, тягачі та шасі, оснащені двигунами Deutz з механічними (ZF) та автоматичними трансмісіями (Allison). На шасі передбачено монтувати спеціальне обладнання (сміттєвози, самоскиди тощо). Передбачене встановлення трьох типів кабін — денна кабіна, комфортна кабіна із спальним місцем та спальна кабіна підвищеного комфорту.

Результатом продовження створення і вдосконалення технологій гібридних автомобілів, започаткованих на «FL6 Hybryd» ще у 1995, стала оновлена «FE Hybryd», виробництво якої розпочато у 2010.

Volvo FM12 340

Volvo FM9 380

Volvo FM 330 у аеропорту Томська

Volvo FM Methane Diesel 460
(13 л. газодизель на зрідженому газі)

У 1998-му було розпочато виробництво сімейства вантажівок серії «FM». У позначенні моделі букви мають такі значення:

• F — із розташуванням кабіни перед двигуном (англ. Forward Cab);
• M — із кабіною середньої висоти (англ. Medium Height Cab).

Наступними цифрами після позначення є об'єм двигуна в літрах: FM7, FM10 та FM12 із, відповідно, 7-літровими, 10- літровими та 12-літровими двигунами різних модифікацій. В залежності від версії двигунів моделі поділяють на такі модифікації:

Усі модифікації вантажівок цих серій поділяються на п'ять вагових груп: 18,2—21,0 т (4x2); 26,1—29,0 т (6x2); 26,5—35,0 т (6x4); 32,0—36,0 т (8x2) та 33,0—42,0 т (8x4).

Окрім зазначених модифікацій, вироблялися повноприводні версії із планетарними редукторами в ступицях, із посиленими рамами і підвісками, призначені для роботи в кар'єрах та в умовах бездоріжжя:

У 2001 розпочалося виробництво нових версій FM9 із новим 9-літровим двигуном D9A. Разом із тим, продовжувалося виробництво версій FM12 із модифікованим 12-літровим двигуном D12D. В залежності від версії двигунів основними моделями були:

Починаючи з 2005-го наступну генерацію вантажівок цих серій оснастили новим 13-літровим та більш сучасним 11-літровим двигунами.

У 2007 на заміну двигуну D13A прийшов модернізований D13B. Модернізації зазнали і вантажівки цієї серії та системи управління двигуном та шкідливими і токсичними викидами. В залежності від версії двигунів моделі поділяються на такі основні модифікації:

У 2010-му році в Ганновері був представлений Volvo FM Methane Diesel із 13-літровим двигуном потужністю 460 к. с., який працює на зрідженому природному газі. Двигун також може працювати і на дизельному паливі без подачі газу.

Volvo FMX 460 (8x4)

Volvo FMX 540 (10x4)

У 2010-му було продемонстровано «екстремальну» версію вантажівок FMX, розроблених на базі повноприводних FM AWD. Нова версія відрізнялася зміцненням конструкції та поліпшенням прохідності, особливо, у позадорожніх умовах, тому що призначалась для роботи на будівництві і в кар'єрах. У позначенні моделі буква F означає, що автомобіль може працювати в екстремальних умовах роботи (англ. Forward control Medium Xtreme).

У першій генерації цієї серії застосовувалися 11-літрові та 13-літрові двигуни D11 та D13C (Євро-5). У другій генерації застосовуються модифіковані версії цих двигунів (Євро-6). В залежності від версій двигунів моделі поділяють на такі модифікації:

На вантажівках серії FMX 460 Methane Diesel встановлюється 13-літрова газо-дизельна версія двигуна, який працює на дизельному паливі та на зрідженому природному газі, і який добре себе зарекомендував на аналогічних версіях FM 460 Methane Diesel. Вантажівки цієї серії мають поліпшені екологічні і економічні характеристики, однак успішне просування їх на ринках обмежується регіонами із наявною мережею газових заправок.

Volvo VN

Volvo VNL (2005)

У 1996 була представлена концептуальна модель вантажівки серії «VN», яка призначалась для американського ринку. Ефективність нової моделі повинна була досягатися за рахунок поєднання зниження власної маси із підвищення вантажопідйомності. У позначенні моделі букви мають такі значення:

• V — (англ. Volvo).
• N — із «звичайним» розташуванням кабіни (капотна компоновка) (англ. Normal Control).

До 1997-го автомобілі виготовлялися із двома версіями кабін із спальними місцями, а також, із «денною» версією кабіни. Після 1997 розпочато виробництво інших версій кабін із житловими модулями з підвищеним рівнем комфортності та обладнанням житлового модуля телевізором, мікрохвильовою пічкою, шафою, двома спальними місцями та ін. Версію «VM 770» можна назвати «швидкісним домом на колесах», у якому є навіть сантехніка. Основною версією двигуна був практично ідентичний до «Volvo D12», але, із широким застосуванням американських складових частин.

У 2002 автомобілі почали оснащувати більш компактними та більш екологічними 11-ти та 13-літровими двигунами, подібними до двигунів, які встановлюються на серіях FH і FM, із застосуванням широкої гами американських складових частин, а також, 15-літровий двигун Cummins. Паралельно до основних моделей розпочалося виробництво моделей автомобілів із «короткими» кабінами, які отримали позначення VNM — із капотом «середньої» довжини (англ. Medium). На моделях цієї серії встановлюють компактні 11-ти та 13-літрові двигуни.

Починаючи із 2005-го, на модернізованих автомобілях почали встановлювати новий, спецільно розроблений Volvo, 16-літровий двигун. Кабіни також зазнали модернізації, стали легшими, більш комфортними, більш безпечними, більш ергономічними і більш аеродинамічними. Автомобілі із більш потужним двигунами мають довший у порівнянні із базовими моделями капот і позначення «VNL» (англ. Long).

Підготовлений до перегонів Volvo NH16 (потужність двигуна 1600 к. с.)

Автомобілі цієї серії є спорідненими із серіями FM та FH, складові частини яких на 90 % є взаємозамінними. Основною відмінністю є капотні кабіни, уніфіковані із кабінами північноамериканських VN. У позначенні моделі букви мають такі значення:

• N — із «звичайним» розташуванням кабіни (капотна компоновка) (англ. Normal);
• H — із високим розташуванням входу в кабіну (англ. High).

Наступними цифрами після позначення є об'єм двигуна в літрах: NH12 та NH16 із, відповідно, 12-літровими та 16-літровими двигунами різних модифікацій.

На моделях NH12 встановлюють двигуни D12C, аналогічні двигунам, що встановлюються на FM12/FH12. В залежності від версії двигунів моделі поділяють на такі модифікації: 380; 420 та 460. Усі модифікації поділяються на дві вагові групи: 20,1 т (4 × 2) та 27,1—32,0 т (6 × 2 або 6 × 4).

Кабіни мають високий вхід, рівну підлогу та виготовляються у трьох виконаннях, у тому числі, і з інтегрованим житловим відсіком.

У 1999 році розпочато виробництво бразильських версій NH у м. Куритиба, які є практично ідентичними, за винятком незначних відмінностей конструкції кабіни власного виробництва за рахунок здешевлення її комплектації. Двигуни та коробки передач — власного виробництва та фірми ZF.