Абазівка (Полтавський район)

Село розташоване на заході району, на березі річки Полузір'я, правої притоки Ворскли. Вище за течією на відстані 1 км розташоване село Соломахівка, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Карпусі, на протилежному березі - село Лаврики. Висота над рівне моря 105 м[2]. Через село проходити автошлях Київ—Полтава—Харків (автотраса E40М03), поруч залізнична станція Абазівка Південної залізниці.

Село засноване у 40-х роках XIX сторіччя на місці хутора Курилехівка. Первісна назва Єлизаветине на честь Єлизавети Абази — дружини поміщика Михайла Васильовича Абази (помер у 1852 році). Тут вони збудували палац, Успенську церкву (1847 р., мурована, з дзвіницею; дотепер не збереглася), цегельний завод, вовнообробну фабрику, ґуральню, кінно-поштову станцію, дві корчми.

У 1856 році маєток Абазів становив 320 десятин землі і сто одну ревізьку душу селян. З 1856 до 1889 року Абазівкою володів полтавський повітовий предводитель дворянства, а потім — міський голова Полтави Олександр Михайлович Абаза. Абази тримали кріпацький театр, оркестр з італійських музикантів, а також художників.

1859 року в селі, яке після у 1861 року стало волосним центром Полтавського повіту було 35 дворів, 235 мешканців. Щорічно в селі відбувався ярмарок.

У 1883 році — 65 дворів, 479 жителів.

У 1885 році - земське однокласне училище.

У 1890 роках переходить до поміщіків Іловайських

У 1910 році - 85 дворів , 485 жителів , діяла церкоовно парафіяльна школа, краєвецька-рукодільна майстерня

У 1917 році Іловайські втрачають Абазівку.

Після поразки у Визвольних змаганнях село надовго було окуповане більшовиками.

У 1920-х роках було засноване сільськогосподарське товариство, відкрито клуб та громадську бібліотеку. З 1922 року в Абазівці діяв вишивальний роздавальний пункт, на базі якого у середині 1920-х років було створено вишивальну артіль «Селянка кустарка» (з 1936 р. — філія полтавської артілі імені Лесі Українки), де займалися ткацтвом, вишивкою, килимарством.

У 1926 році село мало 104 двори, 438 жителів.

1930 року в Абазівці створено колгосп «Перемога», який згодом був перейменований на колгосп імені газети «Правда» (діяв до 1976 року). В колгоспі діяв племінний кінний завод, де вирощували орловських рисаків.

Під час німецько-радянської війни з 18 вересня 1941 року по 23 вересня 1943 року село було окуповане німецькими загарбниками. У роки німецької окупації на примусові роботи до Німеччини вивезено 42 жителів села. На фронтах війни полягло 284 воїнів-односельців. На честь односельців, полеглих на фронтах війни, на братській могилі радянських воїнів, загиблих у 1943 році при визволенні Абазівки від гітлерівців, та мирних жителів, закатованих німецько-нацистськими окупантами, встановлено пам'ятний знак.

Старший лейтенант І. В. Білоусько (с. Лаврики), командуючи ротою, одним із перших увірвався в Берлін. 28 квітня 1945 р. в жорстокому бою з фашистами загинув смертю хоробрих. Указом Президії Верховної Ради СРСР йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Цього високого звання удостоєний також житель с. Васьків О. Ф. Васько. Він був льотчиком-винищувачем, зробив близько 500 бойових вильотів і особисто збив у повітряних боях 20 ворожих літаків.

У с. Кіровому живе учасник оборони Брестської фортеці М. С. Гутиря, він працює заступником голови колгоспу ім. Леніна.

Біля села в урочищі Берестове знайдені знаряддя праці часів неоліту (IV тисячоліття до н. е.)

До 2020 року було центром Абазівської сільської ради, до якої входять також села Лаврики, Рожаївка, Соломахівка, Червона Долина.

В Абазівці працює завод залізобетонних виробів об'єднання «Укренергоконструкція»з 1963 року вулиця , Білоуська .52, Повітавська виробнича агрофірма «Насіння», підсобні господарства Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції, де вирощують племінних биків та баранів, а також Полтавського тампонажного управління об'єднання «Укрнафта», заготзбутбаза облспоживспілки, цех виробничо-торгового об'єднання художніх промислів «Полтавка».

У селі діють два навчальні заклади[3]:

• комунальний навчальний заклад Абазівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Полтавської районної ради Полтавської області, підпорядкований Управлінню освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради (Директор Цимбалюк Тетяна Анатоліївна). Розташований за адресою: вул. Шкільна, буд. 5;
• комунальний навчальний заклад Абазівський дошкільний навчальний заклад "Світанок". Розташований за адресою: вул. Центральна 6.

У селі є лікарня.

клуб на 100 місць, бібліотека, будинок побуту, відділення зв'язку.

• Зленко Андрій Никифорович — український радянський партійний діяч, депутат Верховної Ради УРСР 2—7-го скликань. Кандидат в члени ЦК КП(б)У в 1940—1946  і 1949—1952 р. Член нелегального ЦК КП(б)У в 1942—1943 р. Член ЦК КП(б)У в 1946—1949 р.
• В абазівській середній школі навчався Білоусько Іван Васильович. 28 квітня 1945 року старший лейтенант Білоусько геройськи загинув на підступах до Рейхстагу. Посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. На честь Героя в сільському парку у 1979 році встановлене бронзове погруддя.

• Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Полтава:, «Полтавський літератор», 2009.
• Ханко В. М. Абазівка // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А — В. — 399 с. — ISBN 5-88500-271.
• Александр Михайлович Абаза (рос.). История Полтавы. Процитовано 17 вересня 2013.
• И. Ф. Павловский. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. Опыт краткого биографического словаря Полтавской губернии с половины XVIII в. с 182 портретами. — Полтава : Т-во Печатн. Дела, 1914. — С. 111. — ISBN 978-966-2918-74-8.

• Абазівка на сайті Верховної Ради
• Інформаційний блог Абазівської сільської ради
• Прогноз погоди в селі Абазівка