Аймалін

Аймалін — природний антиаритмічний препарат Іа класу. Механізм дії препарату полягає у інгібуванні швидких натрієвих каналів. Аймалін, подібно до прокаїнаміду має також мембраностабілізуючі властивості, гальмує швидкість початкової деполяризації кардіоміоцитів, подовжує тривалість та ефективний рефрактерний період потенціалу дії кардіоміоцитів як у передсердях, так і шлуночках.[1][4] Препарат також знижує збудливість міокарду, сповільнення провідності, як у атріовентрикулярному вузлі, так і внутрішньошлуночкову провідність[1][11], і провідність по додаткових шляхах провідної системи.[4][2] Аймалін не впливає на скоротливу здатність міокарду, на тонус артерій, та має слабкі властивості бета-блокатора.[4] Аймалін застосовується також для діагностики синдрому Бругада — рідкісного спадкового захворювання, яке супроводжується синдромом раптової смерті в молодих людей, найчастіше чоловіків із Південно-Східної Азії, та проявляється характерними змінами на ЕКГ під час приступу.[12][13][14] Оскільки при синдромі Бругада, як і при застосуванні аймаліну, спостерігається інгібування швидких натрієвих каналів у міокарді, тому внутрішньовенне введення аймаліну[15] (іноді пероральне[14]), а також застосування інших блокаторів натрієвих каналів (прокаїнаміду, флекаїніду), у хворих із даним синдромом викликає або посилює характерні зміни на ЕКГ, які не проявляються у пацієнтів, котрі не мають даного синдрому.[13][12] Оскільки застосування даних антиаритмічних засобів може спровокувати виникнення небезпечних для життя порушень ритму серця, такі фармакологічні проби мають проводитись у стаціонарі, а медперсонал має бути готовим надавати невідкладну медичну допомогу на випадок раптової зупинки серця або небезпечної для життя аритмії.[14][12]

Аймалін застосовують при шлуночковій та надшлуночковій екстрасистолії, шлуночковій пароксизмальній тахікардії (у тому числі при при синдромі WPW), пароксизмі миготливої аритмії або фібриляції передсердь, порушення ритму при інтоксикації серцевими глікозидами[1][2], а також для діагностики синдрому Бругада.[13][14][12]

При застосуванні аймаліну можуть спостерігатись наступні побічні ефекти[1]:

• Алергічні реакції — рідко шкірні алергічні реакції.
• З боку травної системи — нудота, блювання, відчуття важкості в епігастрії, холестаз.
• З боку нервової системи — при тривалому застосуванні головний біль, головокружіння.
• З боку серцево-судинної системи — гіпертензія, порушення синоатріальної та внутрішньошлуночкової провідності, рідко асистолія та фібриляція шлуночків.
• Інші побічні ефекти — відчуття жару при внутрішньовенному застосуванні.
• Зміни в лабораторних аналізах — агранулоцитоз, тромбоцитопенія, збільшення активності амінотрансфераз в крові.

Аймалін протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, синдромі слабості синусового вузла, внутрішньошлуночковій або AV-блокаді II—III ступеня, важких формах хронічної серцевої недостатності, артеріальній гіпотензії, кардіогенному шоці, нирковій недостатності, анемії.

Аймалін випускається у вигляді таблеток по 0,05 г та ампул по 2 мл 2,5 % розчину для парентерального застосування.[2][11] На 1 червня 2016 року в Україні не зареєстрований.[16]

• Аймалін