Безлюдівка

Безлю́дівка — селище міського типу Харківського району Харківської області України. Впритул прилягає до південного кордону міста Харкова.

смт Безлюдівка
Герб Безлюдівки
Країна  Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Харківський район
Рада Безлюдівська громада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Безлюдівка 
Основні дані
Засноване 1681
Площа 8,2 км²
Населення ▼ 9436 (01.01.2018)[1]
Густота 1150,7 осіб/км²
Поштовий індекс 62489
Телефонний код +380 57
Географічні координати 49°52′09″ пн. ш. 36°16′11″ сх. д.
Висота над рівнем моря 114 м
Водойма р. Уди, р. Студенок, Нагорівське озеро, Підборівське озеро, озеро Коваленки
Відстань
Найближча залізнична станція: Безлюдівка
До станції: 3 км
До райцентру:
 - фізична: 13 км
 - автошляхами: 15,6 км
До обл. центру:
 - фізична: 13 км
 - автошляхами: 15,6 км
Селищна влада
Адреса 62489, Харківська обл., Харківський р-н, смт Безлюдівка, вул. Зміївська, 48
Голова селищної ради Кузьмінов Микола Миколайович
Карта
Безлюдівка
Безлюдівка
Безлюдівка

Безлюдівка у Вікісховищі

Є адміністративним центром Безлюдівської селищної громади.

Географічне розташування

Селище міського типу Безлюдівка знаходиться на лівому березі річки Уда (басейн Сіверського Дінця) і на обох берегах річки Студенок. На півночі примикає до межі міста Харкова, у 3 км на північний захід розташований харківський мікрорайон Жихор, у 4 км на південь розташоване смт Васищеве, в 1 км на південний захід  — смт Хорошеве. На заплаві річки Уда між Хорошевим та Безлюдівкою розташоване урочище Крива Лука.[2]

Через смт проходять дві інтенсивні залізничні магістралі та автомобільний шлях R-78 Харків-Зміїв.

Водойми селища

У селищі розташовано кілька великих піщаних кар'єрів, заповнених водою, зокрема: оз. Підборівське, оз. Нагорівське та оз. Коваленки. Також через селище протікає кілька річок: р. Уда, р. Студенок, р. Броди (на північ від Підборівки. Впадає в озеро Новий Лиман), р. Черкаський струмок (на поч. вул. Огородньої), р. Бабаї (на північ від Панського бору)[3].

Відстань до інших міст

Походження назви

Топонім "Безлюдівка" - назва-прикметник, що показує, як виглядала ця слобода у перші роки, ймовірно, через наслідки татарського набігу[4]

Історія

На території селища в урочищах Ващенків Бір і Коваленки виявлено 9 поселень епохи бронзи, 2 поселення скіфського часу, 2 поселення салтівської культури.

Найдавніше писемне джерело про Безлюдівку. "Судное дѣло" за 1681 рік (уривок)[5]

Слобода Безлюдівка заснована лише наприкінці XVII століття. 1681 рік — дата першої згадки, й ранніх свідчень про існування Безлюдівки до 1681 р. не існує. Межові книги 1716 року дали чітко зрозуміти, що станом на 1673 рік Безлюдівки ще не було[6][4][7][5]. Це поселення заснували й населили козаки.

Село було центром Безлюдівської волості.

У 1861 році було збудовано нинішню будівлю Покровської церкви.

Радянська влада встановлена в грудні 1917 року.

З червня по грудень 1919 року Безлюдівка була під владою білих денікінців.

У 1920 році в Безлюдівці утворений комітет незаможних селян, а в 1923 р. — організована сільськогосподарська артіль «Огородник» (з 1931 року — колгосп ім. Петровського). В 1932 році створено ще два колгоспи — ім. Другої п'ятирічки та ім. Будьонного.

Село постраждало від Голодомору 1932-1933 років.

Могила місцевої жертви Голодомору. Підлягає взяттю на облік та встановленню пам'ятника

Перша комсомольська організація створена в 1921 році, а перша партійна організація створена в 1936 році.

19 жовтня 1938 року село Безлюдівка віднесено до категорії селищ міського типу[8].

Існує припущення, що масове поховання жертв Катинської трагедії може бути в Безлюдівці[9].

У 1930-х роках було прокладено шосе до Змієва в об'їзд Безлюдівки, яке пізніше занепало[10].

На фронтах Другої світової війни взяли участь 988 жителів селища, з них загинуло 124 особи, нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу — 798. Дата заняття Безлюдівки радянськими військами — 28 серпня 1943 року[11].

Внутрішній вигляд тваринницького двору колгоспу імені Будьонного, жовтень 1950 року

У 1950 році три колгоспи Безлюдівки були об'єднані в один під назвою "Перемога", який у 1964 році був перетворений на радгосп «Безлюдівський».

У 1983 році письменник Юрій Герасименко написав про Безлюдівку повість "Лісове озеро".

23 червня 2016 року перейменовано вулиці, провулки та в'їзди:

Стара назва Нова назва
вулиця 8-го з'їзду Рад вулиця Полунична
провулок 8-го з'їзду Рад провулок Полуничний
в'їзд 8-го з'їзду Рад в'їзд Полуничний
вулиця Радянська вулиця Незалежності
провулок Радянський провулок Незалежності
в'їзд Радянський в'їзд Незалежності
провулок Островського провулок Селянський
провулок Пролетарський провулок Покровський
вулиця 2-ї П'ятирічки вулиця Юності
вулиця Жовтнева вулиця Стадіонна
площа Жовтня площа Стадіонна
провулок Жовтня провулок Стадіонний
в'їзд Жовтня в'їзд Стадіонний
в'їзд Петровського в'їзд Овочевий
провулок Петровського провулок Овочевий

Населення

Рідна мова за переписом 2001 р.[12]

Українська Російська Білоруська
БЕЗЛЮДІВКА 78,29 % 20,61 % 0,19 %

На 1985 рік у Безлюдівці мешкало 9,4 тис. жителів[13]. У 1989 році чисельність населення становила 10 387 осіб (4754 чоловіків і 5633 жінок)[14]. За переписом 2001 року населення Безлюдівки вже становило 9693 особи. А на 1 січня 2013 року тут проживало 9698 осіб[15].

Транспорт
Залізничний міст через Студенок в Безлюдівці

На території селища перебувають залізничні платформи Удянська, 3 км і 5 км Південної залізниці. На території Харкова, поблизу цього смт, є зупинний пункт Безлюдівка.

Заклади економіки, освіти та культури

Промислові підприємства
  • ВАТ «Харківське кар'єроуправління»;
  • АТ «Моноліт-Інком»;
  • ЗАТ «Автобаза "Харківводбуд"».

Заклади соціальної сфери
  • Безлюдівський юридичний ліцей імені Героя Радянського Союзу І. Я. Підкопая;
  • Безлюдівський ліцей;
  • 3 бібліотеки;
  • супермаркет АТБ;
  • відділення Ощадбанку;
  • відділення Укрпошти;
  • відділення Нової пошти;
  • амбулаторія;
  • дитячий садок;
  • 3 стадіони;
  • історико-краєзнавчий музей;
  • козацька організація «Святославська застава» та ін.

Релігія

Пам'ятники

Є 2 пам'ятники загиблим радянським воїнам, розміщені на братських могилах, а також погруддя Героїв Радянського Союзу — земляків Левицького Романа Івановича та Підкопая Івана Яковича. Окрім цього, є меморіальна плита з іменами загиблих під час 2-ї Світової війни воїнів-односельчан та пам'ятник на могилі невідомого солдата. Також є пам'ятник на могилі Героя Соціалістичної Праці Калініченко Єлизавети Денисівни.

Відомі мешканці

Галерея
  • Братська могила радянським воїнам (>250 воїнів)[11]
  • озеро Коваленки (передній план) та Нагорівське озеро (задній план)
  • Братська могила радянським воїнам (>210 воїнів) перед новою будівлею селищної ради[11]
  • Покровський храм
  • Колишня будівля селищної ради
  • Пам'ятники двом Героям Радянського Союзу
  • Пам'ятник Калініченко Є.Д., Герою Соціалістичної Праці

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. http://xt.ht/xtarticle/0--storiya-odnogo-urochisha
  3. Вивчення місцевих гідронімів шкільними краєзнавцями (на прикладі водойм смт Безлюдівка) / Кисиленко В. Ю. // Географія та економіка в рідній школі. — 2014. — № 4.
  4. Знову про Безлюдівку / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2016. — № 91
  5. Кисиленко В.Ю. Огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минуле - 2020: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О.О. Євенок, 2020. – С.107-116.
  6. Старовинні документи свідчать / Кисиленко В. Ю. // Газета «Главное». — 2012. — № 32[недоступне посилання з лютого 2019]
  7. Такий знайомий «Брідок» / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2017. — № 20
  8. Історична дата / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2009. — № 82
  9. Frank Fox: God’s Eye: Aerial Photography and the Katyń Massacre, West Chester 1999. ​ISBN 1-887732-13-6​
  10. http://xt.ht/xtarticle/0--hose-v-ob-zd--ezlyudivki
  11. Невідома війна / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2010. — № 49
  12. Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область[недоступне посилання]
  13. Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 147.
  14. Всесоюзний перепис населення 1989 р. Чисельність міського населення союзних республік, їх територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю
  15. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року. Державна служба статистики України. Київ, 2013. сторінок 100

Джерела
  • Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 147.
  • Історія міст та сіл УРСР (рос.)

Посилання



This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.