Бої за Миколаїв

Російські окупацінйі війська почали повномасштабний наступ на територію України. З 4:58 російська артилерія та авіація обстріляла «Кульбакіне» та порт «Очаків». Завдяки перехопленій інформації ГУР МО, щодо бомбардування аеродрому, 299-та бригада встигла підняти всю авіацію в повітря до початку авіа-обстрілу, завдяки чому не понесла жодних втрат.

ЗСУ потопили фрегат Гетьман Сагайдачний у Миколаєві

3 березня ЗМІ почали поширювати інформацію, що фрегат Гетьман Сагайдачний,що стояв у порту на ремонті в Миколаєві, був потоплений 24 лютого, щоб запобігти захопленню його російськими військами, адже він був не боєздатним[1].

У ніч проти 26 лютого на приморському напрямку в районі села Коблево механізовані підрозділи 28 окремої мобільної бригади знищили катер та до 20 чоловік особового складу ДРГ противника. Також ВМС замінували десантно-доступні ділянки на узбережжі.

Залишки російської техніки після заходу до Миколаєва

У Миколаєві 5 військових гелікоптерів РФ висадили десант на території ЧСЗ. Зав'язався бій з 79-ю бригадою, унаслідок чого всі десантники були знешкоджені, а 2 гелікоптери підбиті. У той же день російські танки в'їхали в місто зі стріляниною. Після бою з бійцями ТрО й ЗСУ окупаційні війська почали тікати з міста в сторону Херсону[2].

Російські війська активно почали використовувати ДРГ по всій країні. ТрО цілодобово патрулювала місто разом з поліцією, але час від часу зав'язувався бій з бійцями ДРГ. Наряд Національної Гвардії, спільно з міським комісаром, зупинили фури з маркуванням мережі АТБ. Під час огляду були виявлені війська окупантів. Почався бій, внаслідок якого російські військові були знешкоджені.

Жителі Миколаєва боряться з мародерством

Миколаїв став першим містом, де мародери почали прив'язуватись до стовбів. Так, 27 лютого директор магазину «33²М» подзвонив Кіму, голові Миколаївської ОВЦА й попросив допомогти, адже випадковим чином мародер прив'язав сам себе до стовбу[3].

З першого дня весни окупанти колонами почали оточувати міста Миколаїв та Херсон. Миколаївський глиноземний завод тимчасово припинив свою роботу через неможливість відвантаження готової продукції[4]. Російські війська на Миколаївщині масово кидали свою техніку. Зафіксовані випадки її спалення особовим складом[5]. Того ж дня окупанти почали рух у сторону Снігурівки, Висунська й Березнегуватого.

Російські окупаційні сили, що спробували увійти в Миколаїв[6], отримавши потужний опір, почали тікати з Миколаєва в напрямі Баштанки, як результат були знищені ЗСУ. ТрО Баштанки їх переслідувала в полях, після чого загарбники втекли в бік Нового Бугу — але це їм не допомогло, адже ЗСУ обстріляли і спалили решту колони — кілька десятків одиниць бронетехніки.[7]

В Баштанці та Снігурівці близ Миколаєва місцеві жителі перегородили техніку, взявши російських окупантів у полон[8].

Вночі відбулася перша наступальна операція «Циган» українськими силами. ЗСУ вдарило по окупантів в районі Чорнобаївки та в Єланецькому напрямі. Перелякані бійці спецназу РФ почали кидати техніку та біжати хто куди. Як результат, місцеві схопили в полон більшість військових, а незгорілу техніку спецназу віджали[9].

Російських солдат, затриманих під Баштанкою, привели до памятника визволителям Миколаєва від колег рашистів — фашистів. Фото Гургена Григорьяна.

Вранці окупаційні сили спробували увійти в місто. В районі села Баловне без успіхів висадився російський десант з 4 гелікоптерів.

ЗСУ підірвало міст у Калинівці

Біля села Калинівка ворог намагався пройти до Миколаєва, але українська артилерія розбила міст, і частина колони відступила до Херсону[10]. В аеропорту теж висадився — зустрічним вогнем притиснений до землі.[11]

Віджатий БТР бід Єланецьком.

З початку боїв за Миколаїв місцеві почали знімати дорожні знаки, тому російські спецпризначенці часто губились і як результат — бралися у полон місцевими мешканцями[12].

У селі Калинівка ТрО відібрала два джипи «Тигр» у російських спецназівців. Четверо бійців 10 батальйону спецпризначення РФ також затримали і вивезені на допит[13].

Вознесенський міст, підірваний ЗСУ

Тим часом у місто Вознесенськ почала входити російська техніка, а місто почала обстрілювати важка російська артилерія, внаслідок чого був зруйнований Вознесенський міст. Увесь день були тяжкі бої. ЗСУ підірвали другий міст в місті й таким чином вуличні бої завершилися. У місті не працювало водопостачання, газо- та електропостачання[14].

Підбитий російськими військами цивільний корабель Бангладешу

Приблизно о 17:25 війська Російської Федерації обстріляли теплохід Banglar Samriddhi, прапор Бангладеш, що перебував на стоянці в порту «Ольвія» в Миколаєві[15], в наслідок чого загинув громадянин Бангладешу[16]. Станом на вечір, тривали бої у Вознесенську[17].

Близько о 7:30 російські окупанти завдали ракетних ударів по селу Генівка[18]. У Вознесенську близко 30 військових РФ перевдягнулися в цивільне, і намагалися так пройти до міста[19]. Тим часом біля Снігурівки знову почалися бої[20].

Протягом двох днів українська артилерія обстрілювали аеродром у Куйбишево. Знищено 245 одиниць техніки та близко 30 гелікоптерів[21]. О 14:25 було повідомлено про переміщення військової техніки окупантів: через Чорнобаївку та Лимани, а також з боку Снігурівки до Миколаєва, не доходячи до Баштанки через Снігурівку у бік Нової Одеси[22]. В боях за Миколаївський аеропорт зв 2 доби лівідовано 245 одиниць російської військової техніки[23].

Командування повітряних сил України повідомили, що льотчика 299-ї бригади після катапультування взяли у полон, де його під тиском і загрозою розправи вмовили дати пропагандиське інтерв'ю про "дружбу з Росією, українських націоналістів і ЄС й НАТО, куди Україні не слід вступати[24]".

Приблизно о 10:30 ворог почав контрнаступ на місто зі сторони МГЗ[25], зайшовши до Корабельного району, де зав'язався бій з 123 бригадою ТрО[26]. У той же час точилися бої під Баштанкою. Під час відступу ворог затримався в одній зі шкіл, де розстріляв директора школи. Це була перша втрата серед цивільного населення в області[27]. У Миколаєві було розведено мости на невизначений термін[28].

Згодом окупанти припинили обстріли околиць Миколаєва та покинули Кульбакінський аеропорт, однак вирушили в сторону Миколаївського авіаремонтного підприємства «НАРП» для передислокації[29]. Жертв з української сторони не було[30].