Панцирь-С1

До 6 машин Панцирь-С1 можуть спільно працювати через цифрову мережу зв'язку в різних режимах.

• Одиночні бойові дії: всі дії, починаючи від виявлення цілі до її перехоплення, повністю виконуються єдиним комплексом без залучення інших засобів.
• Бойові дії в складі батареї: один Панцирь-С1 працює як бойова машина та одночасно як командний пункт. Від 3 до 5 Панцирів можуть бути підключені до нього та отримувати цілевказівки для подальшого виконання завдання.
• Бойові дії з командним пунктом: командний пункт посилає цілевказівки на установки Панцирь-С1 для подальшого виконання завдання.
• Бойові дії в складі батареї з командним пунктом і РЛС раннього попередження (власна РЛС раннього попередження високомобільна 1РЛ123[9]): командний пункт отримує повітряну обстановку від РЛС раннього попередження та відсилає цілевказівки на установки Панцир-С1 для подальшого виконання завдання.
• Може працювати в автоматичному режимі як в окремої бойової одиниці, так і в складі підрозділу з декількох бойових машин.[10]

Панцирь-С1 (в центрі радар супроводу цілей) — дві двохствольні зенітні гармати і 12 ракет земля-повітря, готових до запуску

Система управління вогнем комплексу Панцирь-С1 включає РЛС (на основі ФАР) виявлення і дві РЛС супроводу (цей радар супроводжує як цілі, так і ракети земля-повітря, що запускаються комплексом). Для цілей з ефективною площею розсіювання 2 м² дальність виявлення дорівнює 32-36 км[11].

Крім радара, система управління вогнем також містить оптично-електронний комплекс з довгохвильовим термічним приймачем (інфрачервоний пеленгатор), а також здійснює цифрову обробку сигналів та автоматичний супровід цілі. Існує спрощена та здешевлена версія Панцирь-С1 для експорту, яка містить лише оптично-електронну систему управління вогнем.

Два незалежних пристрої наведення — радар та оптично-електронна система дозволяють здійснювати захоплення чотирьох[12] цілей одночасно. Кількість одночасно обстрілюваних цілей в ± 45 °- чотири.[3] Максимальна швидкість захоплення дорівнює 10 цілей за хвилину.

Ракета ЗПРК Панцирь-С1

Очікується, що модернізований важкий атомний ракетний крейсер Адмірал Нахімов проекту 11442М матиме шість комплексів Панцирь-М[16].

Очікується, що Панцирь-М матиме чотирибічний статичний радар та використовуватиме ті самі ракети, що і суходольні Панцирь-С1/Панцирь-СМ та ракети Гермес-К проти малогабаритних наземних/наводних цілей[16].

В майбутньому, Панцирь-М має замінити зенітний ракетно-артилерійський комплекс «Кортик» («Каштан» в експортній модифікації)[16].

Очікується, що в 2018 році розпочнеться виробництва нової версії «Панциря». Станом на 2016 рік проект комплексу був готовий і розпочалась підготовка до виготовлення прототипів. Новий радар на основі активної фазованої антенної решітки істотно збільшить відстань виявлення та ідентифікації цілей з 40 км до 75 км. Як і Панцирь-С2, Панцирь-СМ матиме двонаправлений поворотний радар[16].

Максимальна відстань враження цілі очікується до 40 км, вдвічі більше за 20 км у попередніх версій. Це може означати, що в комплексі будуть використані більші ракети[16].

Стандартна модифікація буде встановлена на колісне шасі КамАЗ 8×8, також буде створена модифікація на гусеничному шасі[16].

При цьому як колісне шасі може бути використана модифікація 8×8 КамАЗ-53958 «Торнадо» (також відоме як КамАЗ-6560М) з броньованою кабіною[17].

Перші ознаки появи системи Панцирь-С1 на Донбасі з'явилися у період липня—серпня 2014 року, коли система була вперше виявлена на знімках Google Earth.[18] Значна кількість фото- та відеофіксації цих систем припала на період осені-зими 2014—2015 років.

У серпні 2014 року залишки об'єкту 95Я6 — двигуна, першого ступеню ракет цієї системи, фіксувалися біля смт Тепле Луганської області, неподалік Луганського аеропорту.[18] Залишки двигуна ще неодноразово фіксувалися в інших місцях — восени 2014 року неподалік смт Старобешеве, в районі боїв за Іловайськ,[18] ще один — в листопаді 2014 року,[19][20][21] 4 лютого 2015 — в районі м. Зоринськ.[18]

Український військовий льотчик капітан Владислав Волошин вважав, що його Су-25 був збитий ракетою ЗРК «Панцирь-С1», коли він повертався після виконання бойового завдання поблизу Іловайська.[22]

Орієнтовно в листопаді 2014 чи взимку система була виявлена на фото в районі смт Стіжківське Донецької області (на південь від окупованого м. Дебальцеве),[23][18] ця система в листопаді 2014 року фіксувалася у Ростовській області.[24]

24 січня 2015 року система фіксувалася на фото у м. Шахтарськ.[21][18]

28 січня 2015 року одна система була виявлена неподалік м. Макіївка, біля недобудованого торгівельного центру.[25][18]

8 лютого 2015 року одна система була знята на відео у м. Луганськ, «Панцир» їхав вулицею Оборонна.[25]

Не пізніше 20 лютого 2015 року комплекс був зафільмований під Харцизьком, біля в'їзду зі сторони Макіївки.[26]

Система була також зафіксована на зимових фото 2015 року місцевого бойовика Артема Маслова.[27]

19 лютого 2015 року Міністерство закордонних справ Великої Британії опублікувало фотографії ЗРГК «Панцир-С1», зроблені на сході України — у Шахтарську і Донецьку 24 січня, 4 та 5 лютого 2015 року.[28]

У березні 2022 року після вторгнення російських військ, один зенітний комплекс було спалено у місті Баштанка Миколаївській області[29] та один захоплено[30].

Системи Панцирь-С1 на шасі MAN SX 45 8×8 збройних сил Об'єднаних Арабських Еміратів були помічені на півдні Ємену, неподалік населеного пункту Маріб влітку 2015 року[31][32].

ЗРГК «Панцир» на авіабазі «Хмеймім», грудень 2015 року

ЗРГК «Панцир-С1» вже перебували на озброєнні Сирійської арабської армії перед початком громадянської війни: іще в 2006 році був укладений контракт на постачання до 50 одиниць[33]. Перші машини стали надходити вже у 2007 році, проте точна кількість невідома.

За суперечливими (але офіційно не підтвердженими) даними сирійський «Панцир-С1» 22 червня 2012 року збив турецький розвідувальний літак RF-4E, який здійснював політ вздовж узбережжя Латакії[34][35].

Дві або три системи Панцирь-С1 ЗС Росії були розгорнуті восени 2015 року для прикриття російської авіабази «Хмеймім» в аеропорті Басіля аль-Ассада поблизу Латакії[36][37]. Крім того, захист бази забезпечували комплекси «Тор-М2» і «Бук-М2» та комплекси РЕБ «Красуха-4»[38].

Одна із розгорнутих поблизу військової бази «Хмеймім» систем Панцир була в новій модифікації «Панцир-С2»[39].

За даними російських чиновників в період за березень-липень 2017 року розгорнуті в Сирії «Панцирі» знищили 12 літальних об'єктів, зокрема, БПЛА Heron, Bayraktar, RQ-21A, різні боєприпаси та аеростат. А на початку жовтня 2017 року ними навіть був знищений реактивний снаряд системи БМ-21 «Град»[40][41].

14 квітня 2018 року у відповідь на черговий випадок застосування режимом Ассада хімічної зброї проти цивільного населення коаліція США, Великої Британії та Франції здійснила удар 103 ракетами по 8 об'єктах у Сирії. Російські військові заявили, що 25 випущених із «Панцирів» ракет знищили 23 ракети супротивника[42]. Проте, міністерство оборони США заявило, що жодна з випущених союзниками ракет перехоплена не була[43].

3 травня 2018 року, неподалік від нафтопереробного заводу в місті Баніяс стався інцидент з російською військовою колоною. У результаті інциденту, як повідомляють сирійські джерела, перекинувся в кювет та отримав помітні пошкодження російський самохідний зенітний ракетно-гарматний комплекс Панцир-С1[44].

9 травня 2018 року з території Сирії військовими з підрозділу вартових Ісламської революції були обстріляні ізраїльські об'єкти на окупованій частині Голанських висот. Уже вночі 10 травня Ізраїльські військові завдали ударів у відповідь із використанням ракет «земля-земля» та «повітря-поверхня». Сирійські підрозділи протиповітряної оборони намагались збити ізраїльські літаки, але марно. На додачу ізраїльські військові здійснили удари і по сирійських зенітних системах (С-200, С-75, «Панцир» та «Бук»). На підтвердження було оприлюднено відео знищення ЗРГК «Панцир», що знаходився на злітній смузі авіабази Меззе (33°28′40″ пн. ш. 36°13′24″ сх. д.; неподалік Дамаска, за 3,5 км від палацу Башара Ассада)[45]. Імовірно він був знищений крилатою ракетою-бомбою Delilah (також була названа Spike NLOS як можливий варіант, або ж одноразовий БПЛА)[46].

21 січня 2019 року Сили оборони Ізраїлю завдали ракетно-бомбового удару по об'єктах на території (та поблизу) аеропорту Дамаска. Під час удару були атаковані у тому числі й декілька позицій систем протиповітряної оборони «Панцир-С1». Винищувачі F-16 ВПС Ізраїлю завдали удару у відповідь на ракетний обстріл Ізраїлю з території Сирії попереднього дня, 20 січня, який був перехоплений ізраїльською системою ПРО «Залізний купол».

Сирійська ППО намагалася чинити опір та була атакована ізраїльськими винищувачами. Через кілька годин після удару Ізраїль оприлюднив відео, яке показує знищення кількох зенітних ракетно-гарматних комплексів (ЗРГК) 96К6 «Панцир-С1»[47].

У березні 2020 президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив про знищення турецькими військовими БПЛА вісьмох російських «Панцирів» у районі Ідліба[48].

Експортний варіант ЗРГК «Панцирь-1СЭ» брав участь в другій громадянській війні в Лівії, що почалась з 2014 року. Ці машини були передані ОАЕ та служили бійцям «Лівійської національної армії». Відмінна зовнішня риса цієї модифікації — використання шасі MAN-SX45 замість КаМАЗ.

Станом на 17 травня 2020 року було підтверджено знищення двох таких установок урядовими військами Лівії, а 18 травня одна дещо пошкоджена машина взагалі була захоплена[49]. Це сталось коли війська уряду національної згоди (УНЗ) Лівії за підтримки турецької армії захопили велику військову авіаційну базу Аль-Ватія на північному заході Лівії. Одним з цінних захоплених трофеїв виявився ЗРГК «Панцир-С1» на шасі MAN SX-45, який, поспішаючи при відступі, кинула Лівійська національна армія фельдмаршала Халіфа Хафтара, якого підтримує Москва. При чому вдалось знайти навіть документацію та інструкції з експлуатації машини[50]. Всього ж на авіабазі та її околицях було виявлено три комплекси «Панцирь», але інші два були в набагато гіршому стані[51].

Всього ж протягом 19-20 травня 2020 року в Лівії було знищено до шести одиниць «Панцирь-С1» різних модифікацій (як на шасі MAN, так і на шасі КамАЗ-6560)[52][53].

Вже наступного дня, 21 травня 2020 року, спікер операції «Гнів вулкана» Мухаммед Кануну опублікував інфографіку та повідомлення про знищення військами уряду національної згоди Лівії при підтримці турецької армії 9 російських ЗРГК «Панцир-С1». Такого результату вдалося досягти за останні 72 години[54].

Відомо, що нібито ці ЗРГК застосовувалися для збиття турецьких розвідувально-ударних БПЛА Bayraktar TB2, але жодного підтвердженого випадку збиття турецьких БПЛА немає[50][55].

Наприкінці січня 2021 року британське видання The Times повідомило, що американським військовим вдалось взяти під свій контроль захоплений бійцями проурядових сил комплекс «Панцир-С1». Частково ушкоджений комплекс був у червні 2020 року доправлений повітрям з аеропорту Зувара, що знаходиться західніше Триполі, до авіабази Рамштайн у Німеччини, а звідти — до США[56].

У лютому 2020 року Белград отримав перші російські зенітні ракетно-гарматні комплекси «Панцирь-С1», які доставили на військовий аеродром в Батайниці[67].

На початку грудня 2021 року міністр внутрішніх справ Сербії Александр Вулін у ході переговорів із міністром оборони РФ Сергієм Шойгу в Москві домовився про закупівлю додаткової партії цих комплексів[67].