Більськ (Полтавський район)

Більськ

Розташоване на правому березі р. Ворскли. Вище за течією на відстані 3 км розташоване село Куземин (Охтирський район), нижче за течією на відстані 4 км розташоване село Лазьки (Зіньківський район), на протилежному березі — смт Котельва.

Село засноване на місці великого городища скіфської епохи 7—3 століттях до н. е. — Більське городище.

У 14 столітті тут було збудовано фортецю для захисту від золотоординців. 1399 року біля Більська відбулася битва між військами литовського князя Вітовта та хана Темір-Кутлуя[1].

За іншими даними виникло за часів Федіра Бєльського. Опісля його участі у спробі вбити Казимира та втечі до Московії, Бєльськ відійшов до Глинських, від середини XVI ст. до Байбуз. Перша писемна згадка, як прикордонної литовської фортеці, датується 1498-м роком[2]. Опісля Люблінської унії та передачі Київського воєводства під протекцію короні польській почалася експансія її шляхти. Тож на 1594-й рік ці землі вже входили до володінь Вишневецьких.

Значиться на карті Г. де Боплана (1648 рік).

1648—1649 роках перебувало у складі Гадяцького, з кінця 1649 року — Полтавського полку; 1661—1662 — у Котелевській сотні Зіньківського полку, з 1750 року відносилося до Куземинської сотні Гадяцького полку. З 1781 року віднесено до Зіньківського повіту Чернігівського намісництва.

За ревізією 1786 року у Більську — 2 церкви, 270 дворів, у тому числі козаків виборних — 131 двір, підпомічників — 108 дворів.

3 1797 року Більськ перебував у складі Зіньківського повіту Малоросійської, з 1802 року — Полтавської губернії. На 1859 рік — волосний центр, церква, селітряний завод.

У 1901—1902 роках споруджена нова мурована Успенська церква, при ній була бібліотека; діяло 2 водяні млини і кілька вітряків.

Радянська окупація почалась в січні 1918 року.

7 березня 1923 Більськ віднесений до Опішнянського району Полтавської округи. На 1926 рік Більськ — центр сільради, йому підпорядковувалося 6 населених пунктів. Проте внаслідок голодоморів поселення значно занепало. Зокрема під час голодомору 32-33 загинуло принаймні 189 чоловік[3].

Значно меншими були втрати під час німецько-нацистської окупації (6 жовтня 1941 — 18 вересня 1943) страчено 67 односельців, вивезено на примусові роботи до Німеччини 214 осіб^{[джерело?]} та II СВ загалом.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1243 особи, з яких 516 чоловіків та 727 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1035 осіб.[5] Від початку 2000-х значною мірою поповнено переселенцями з Закарпаття.

• фельдшерсько-акушерський пункт;
• середня школа;
• дитсадок;
• Будинок культури на 420 місць;
• бібліотека (близько 15 тисяч одиниць зберігання);
• відділення зв'язку;
• Історико-культурний заповідник.

З кінця 19 — початку 20 століття в селі працював фельдшер Василь Павлович Шутка, який багато зробив для відкриття тут земської лікарні, збирав відомості про історію краю, які використовувала Полтавська губернська вчена архівна комісія в своїх виданнях.

Уродженцем Більська є український радянський філософ, член-кореспондент АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР Д. Х. Острянин.

У 1960-х роках У Більській середній школі працював учителем і директором школи Іван Ілліч Бабак — ветеран другої світової війни, льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу, автор книги «Зірки на крилах».

Латченко Артур Вікторович (1995—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Археологічні пам'ятки:

Біля села — городище 7—3 ст. до н. е., в урочищах Скоробір, Осняги, Саранчове Поле — кургани скіфського часу. На території села знайдено бронзовий меч 9 століття до н. е. Більське городище вважають залишками скіфського столичного міста Гелон.

Пам'ятники:

• Радянським воїнам, що загинули 1941—1943 роках у боях за Більськ (збудований 1953 року);
• односельцям, полеглим (222 чол.) на фронтах німецько-радянської війни (збудований 1968 року),
• пам'ятний знак бійцям Більського червоногвардійського загону (збудований 1982 року)
• Братські могили (9) радянських воїнів, загиблих у 1941—1943 роках.

• 
  Залишки укріплень Більського городища скіфських часів
• 
  Альтанка і джерело у пониззі Барвінкової гори

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Полтавська область

• За ред. А.В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 1024. — ISBN 5-88500-033-6.
• Сидоров В. І. Де Мамаї козакували, а козаки мамаювали. Бачу зорі. Ранкове Поворскля / В кн. Зваблення скіфа. Етюди / Черкаси: Вертикаль. Видавець Кандич С. Г.  2016. — 316 с.