Велюнь (Сарненський район)

село Велюнь
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район/міськрада	Сарненський район
Громада	Дубровицька міська громада
Код КАТОТТГ	UA56080070080031357
Облікова картка	с Велюнь
Основні дані
Засноване	1763[1]
Перша згадка	1537[джерело?]
Населення	635 (01.01.2011)[2]
Площа	0,84 км²[1]
Густота населення	840,48[1] осіб/км²
Поштовий індекс	34134[1]
Телефонний код	+380 3658[1]
Географічні дані
Географічні координати	51°39′07″ пн. ш. 26°39′37″ сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	143[джерело?] м
Водойми	річка Горинь,[1] Случ
Найближча залізнична станція	Біла[джерело?]
Місцева влада
Адреса ради	34134, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Велюнь, вул. Садова, 8[1]
Карта
	Велюнь
	Велюнь
Мапа
	Велюнь у Вікісховищі

Велю́нь — село в Україні, у Дубровицькій міській громаді Сарненського району Рівненської області.[1] До 2020 року підпорядковувалося Велюнській сільській раді.[1] Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади. [3]

Населення становить 635 осіб (2011).[2]

Розташоване на березі річки Горинь. На північ від села знаходиться лісовий заказник загальнодержавного значення Висоцький заказник. Постраждало від аварії на ЧАЕС, входить у т. зв. третю зону радіаційного ураження.^{[джерело?]}

Назва

Польською мовою згадується як Wieluń,[4] російською — як Велюнь.[5]

Географія

Площа села — 0,84 км².[1] Поблизу села — річка Горинь.[1] Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «задовільна».[6]

Клімат

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[7] Опадів 613 мм на рік.[7] Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 29 мм.[7] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 89 мм.[7] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм.[7] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C.[7] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[7]

Клімат Велюні
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	−2,6	−1,3	3,4	12,4	19,3	22,9	23,9	23,1	18,3	11,8	4,8	0,0	11,3
Середня температура, °C	−5,6	−4,5	−0,3	7,5	13,7	17,5	18,6	17,7	13,3	7,8	2,3	−2,5	7,1
Середній мінімум, °C	−8,6	−7,7	−3,9	2,7	8,2	12,1	13,3	12,3	8,3	3,8	−0,2	−5	2,9
Норма опадів, мм	36	29	29	42	57	89	82	64	57	45	41	42	613
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Історія

Велюнь на мапах

Велюнь[ком. 1] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)

Велюнь[ком. 2] на німецькій карті 1917 року (нім.)

Перша згадка про село датована 1537 роком. Князь Юрій Іванович Гольшанський у своєму заповіті залишив на користь своєї дружини, Марії Андріївни Сангушко, замок Вишгород (Висоцьк), двір Велєнь, двір Струга, села Лютиничі (Лютинськ) та інші. Текст у заповіті звучить так: «двор мой Вєлєнь с пашнею дворною і з людьмі, і со всім статком, а дворец мой которий єсмі купіл у Щоки Яцковича на ймя Стругу, также с пашнямі дворними і з людьмі, і со всім статком, а к тим двором сёла мої на ймя Лютиничі, з боярскими імєня, коториє держал от мене Івашко Корнач а Васко Булгакович». Дослідник Литовської метрики Юзеф Вольф датує сам заповіт 1528—1529 роками. Пізніше заповіт підтвердив польський король Сигізмунд I Старий 2 і 5 травня 1537 р. Своїм розпорядженням король наказував синам Юрія Івановича Гольшанського від Уляни Іванівни Боровської, Івану та Володимиру, передати Вишгород та двір Велюнь (у документі короля — Weleń) законній спадкоємиці — мачусі Марії.^{[джерело?]}

За іншими даними село вперше згадується 1763 року.[1]

До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Висоцької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[5] У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[8][9]

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[10] У 1921 році село входило до складу гміни Висоцьк Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[4] 1 січня 1923 року розпорядженням Ради Міністрів Польщі Висоцька гміна вилучена із Сарненського повіту і включена до Столінського повіту.[11] У 1935 році село Велюнь разом з хуторами Козаки, Загробля та лісничівкою Велюнь належало до громади Велюнь гміни Висоцьк Поліського воєводства.[12]

З 1939 року — у складі Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби.[13]

У 1947 році село Велюнь підпорядковувалося Велюнській сільській раді Висоцького району Ровенської області УРСР.[14]

У 1970—1980-х роках Г. Охріменком було знайдено археологічні пам'ятки — селище ХІ-ХІІ ст. (на піщаних пагорбах у заплаві між річками Горинь і Случ) та селище ХІ ст., розташоване за 2 км на північ від села в урочищі «Осувлі», на піщаних пагорбах у заплаві річки Горинь.^{[джерело?]}

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[15] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][17] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 5,88 Кі/км² (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), молока — 5,46 мКі/л (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), картоплі — 1,1 мКі/кг (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), сумарна доза опромінення — 220 мбер, з якої: зовнішнього — 76 мбер, загальна від радіонуклідів — 144 мбер (з них Cs — 142 мбер, Sr — 1 мбер).[18]

13 жовтня 1993 року Рівненська обласна Рада народних депутатів ухвалила рішення про утворення Велюнської сільської ради з центром у селі Велюнь і підпорядкування їй села Загребля, що до цього перебувало у складі Миляцької сільської ради (постанова опублікована 16 грудня 1993 року).[19]

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади.[20]

Населення

Зміни населення
Рік	Населення	Зміна
1897[21]	718	—
1906[5]	771	+7.4%
1921[4]	1116	+44.7%
1989[22]	902	−19.2%
1993[18]	754	−16.4%
2001[23]	689	−8.6%
2011[2]	635	−7.8%
2017[24]	641	+0.9%
Динаміка населення

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 635 осіб.[2] Густота населення — 840,48 особи/км².[1]

За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 718 осіб, з них: 336 чоловіків та 382 жінки; 696 православних.[21] Станом на 1906 рік у селі було 89 дворів та мешкала 771 особа.[5]

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 177 будинків та 1116 мешканців, з них: 555 чоловіків та 561 жінка; 1086 православних, 22 юдеї та 8 римо-католиків; 1085 українців (русинів), 22 євреїв та 9 поляків.[4]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 902 особи, з яких 430 чоловіків та 472 жінки.[22] На кінець 1993 року в селі мешкали 754 жителі, з них 172 — дітей.[18]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 689 осіб.[23]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[25]

Мова	Відсоток
українська	99,29 %
російська	0,42 %
білоруська	0,28 %

Вікова і статева структура

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[26]

**Статевий склад серед основних вікових груп**
Вік	Чоловіків	Жінок	Разом
0-17	73	68	141
18-39	103	85	188
40-59	78	49	127
60+	65	114	179
Разом	319	316	635

Соціально-економічні показники

**Працездатність (станом на 2011 рік)**[27]
Працездатне населення						Непрацездатне населення						Все населення
Чоловіки		Жінки		Разом		Чоловіки		Жінки		Разом		635
ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%
186	28	139	21	325	49	97	14	129	19	226	34

**Зайнятість (станом на 2011 рік)**[28]
Зайняті						Безробітні						Все населення
Чоловіки		Жінки		Разом		Чоловіки		Жінки		Разом		635
ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%	ос.	%
5	3	11	7	16	10	27	17	9	6	36	23

**Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)**[29]
Дорослі	Діти	Пенсіонери	Інваліди Німецько-радянської війни	Учасники бойових дій	Інваліди всіх груп і категорій	Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому	Неповні сім'ї	Діти з неповних сімей	Багатодітні сім'ї	Діти з багатодітних сімей	Діти-інваліди	Діти-сироти	Одинокі багатодітні матері
614	204	290	-	3	45	37	4	7	11	39	6	-	1

Політика

Органи влади

Місцеві органи влади представлені Велюнською сільською радою.[1]

Вибори

Село входить до виборчого округу № 155.[30] У селі розташована виборча дільниця № 560260.[30] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 490 осіб.[2]

Культура

У селі працює Велюнський сільський клуб на 183 місць.[31] Діє Велюнська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 22 305 книг та яка має 6 місць для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 513 осіб.[32]

Релігія

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

Назва громади	Релігійна організація	Дата реєстрації	Орієнтовна кількість парафіян	Тип ритуальної будівлі	Джерела
Релігійна громада УПЦ (Свято-Покровської)	УПЦ (МП)	25 вересня 1991	20	Церква	[33]
— православні.

У першій половині XIX століття у селі, яке тоді входило до Ровенського повіту, діяла греко-католицька церква Покрови Богородиці, до парафії якої належали села Біла та Лютинськ,[34] а в 1840-х роках та другій половині XIX століття ця церква діяла як православна та називалася церквою Покрови Пресвятої Богородиці.[35]

Освіта

У селі діє Велюнська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[36] У 2011 році в ній навчалося 110 учнів (із 200 розрахованих) та викладало 21 учитель.[36]

Дошкільна освіта представлена дитячим садком «Велюнський дошкільний навчальний заклад „Колосочок“», у якому станом на 2011 рік навчалося 20 дітей і працювало 3 учителі та вихователі.[37]

Історія школи

У селі є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Історія сільської школи бере свій початок з кінця XIX ст. З переказів старожилів встановлено, що до 1905 року у Велюні існувала земська школа. Шкільного приміщення не було і тому батьки учнів орендували кімнати в сільських будинках. Навчання проводив один учитель, якого утримувала сільська громада.

В 1905 р., одночасно з церквою будувалася в селі нова школа. Школа називалася церковно-приходською. Такою вона проіснувала до 1925 р.

Після входження Західної України до складу Польщі школа перейшла на утримання держави. Навчання здійснювалося польською мовою, вивчався Закон Божий. Вчителями в школі були поляки Шафарик, Флярковський (директор школи), Ядвіга Ягодинська. В 30-х роках XIX ст. в шкільному приміщенні (корпус де навчаються зараз учні 1-4 кл.) не могли розміститися всі учні, тому орендували кімнати в хаті Ромаш Уляни Савівни.

У вересні 1939 р. радянські війська, виконуючи умови пакту Молотова-Ріббентропа, окупували Західну Україну. В країні почалося встановлення радянської влади. В селі в цей час була відкрита початкова школа. Шафарик та Флярковський виїхали до Польщі. В селі залишилася Ядвіга Ягодинська. В 1940 р. В село приїхав вчителювати Роберт Сатановський. Під час Німецько-радянської війни Р.Сатановський і Я.Ягодинська виїхали до Польщі. Ягодинська стала відомою письменницею, а Сатановський — диригентом Варшавського симфонічного оркестру. Довгий час вони вели листування з Ромаш Уляною Савівною.

У березні 1944 р. Висоцький район було звільнено від німецьких окупантів. В селі Велюнь відкривається початкова чотирирічна школа. Навчання проходило в колишній польській школі. В 1945-46 н.р. у Велюнській початковій школі навчалося 97 учнів. Завідувачем був Гринюк Федір Миколайович. Навчали учнів три вчителі: Середа Галина Авраамівна, Ромаш Фіма Павлівна, Євтушенко Оксана Гнатівна.

Після закінчення війни почалося будівництво другого корпусу школи, який було відкрито в 1951 р. Приміщення мало 4 класи.

В 1947-49 роках школу очолювала Євтушенко Оксана Гнатівна. В 1948 році в район прибуло поповнення педагогічних кадрів. Вчителювати у Велюнь приїхали Петро Васильович Поліщук і Мотря Кузьмівна Бучака.
В 1949—1950 н.р. школа називалася прогресивною. Був відкритий 5-й клас. Школа з початкової перетворилася в семирічку. Директором школи в цей час була Коваленко Ірина Сезонтівна.
В 1951—1952 н.р. відбувся перший випуск 7 класу. Семирічна школа у Велюні існувала до 1961 р.
У 1952 р. директором школи був Лобода
У 1953-54 н.р. директором школи працював Горегляд Василь Іванович.
У 1954-55 н.р. директором школи був Фурманюк Степан Петрович.
У 1955-56 н.р. школу очолював Сіренко Іван Петрович.
З 1956 по 1962 н. р. школою керував Мирончик Володимир Тимофійович.
В 1961 році відкривається 8 клас.
З 1962 по 1965 навчальні роки директором школи був Якубенко Федір Пилипович.
З 1965 по 1986 р. школу очолював Євкодімов Іван Олексійович. В 1972 році школа стала середньою. В ці роки на кошти колгоспу «Світанок» було побудовано третій корпус школи. В 1976 році відбувся перший випуск 10 класу.
З 1986 по 1989 директором школи був Турович А. І.
1989—2004 роки — директором Велюнської загальноосвітньої школи була Бовгиря М. Я.
У 2004 році директором школи стала колишня випускниця Охмак Світлана Омелянівна.

За час існування школу закінчило 1360 учнів, здобуло середню освіту 620 учнів. 20 учнів нагороджено золотими і срібними медалями. Перший учень-медаліст — Пасько Віктор Адамович. В школі функціонує музей народного артиста України, художнього керівника і головного диригента Черкаського державного заслуженого українського народного хору Євгена Івановича Кухарця, випускника школи.

Інфраструктура

У селі наявний сквер площею 900 м².[38] Наявне відділення поштового зв'язку.[39]

Відомі люди

Борисюк Марія Наумівна — депутат Верховної Ради УРСР 9-10-го скликання.
Кухарець Євген Іванович — композитор, народний артист УРСР, художній керівник і головний диригент Черкаського державного заслуженого українського народного хору.
Ярмоліч Олександр Миколайович (1991—2015) — солдат ЗСУ, загинув у боях за Щастя.

Примітки

Коментарі

рос. Велюнь, 46 дворів.
нім. Weljun, 46 дворів.
«Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[16]

Мапи

Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.

Література

Цинкаловський О. Велюнь // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 164.
Wieluń // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 370. (пол.)
Литовська метрика в Російський державний архів давніх актів Фонд 389, опис 1, справа 21, аркуш 172-зворот.
Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. T.5 (1513—1547) (Lwów, 1897), c. 75-76.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Велюнь (Сарненський район)

с. Велюнь // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
Велюнь на карті
Журналістський репортаж про село Велюнь^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Нотатка про смертність у селі Велюнь від радіації, фото з с. Велюнь

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[8] рос. Велюнь, 46 дворів.

[9] нім. Weljun, 46 дворів.

[19] «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[16]

[ОКВРУ-1] с Велюнь // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.

[FOOTNOTEПаспорт_Дубровицького_району20114-2] Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4.

[3] Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 30 вересня 2021.

[населення_1921-4] Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. 65. (пол.)

[СпНасМестВолГуб_1906-5] Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 191. (рос.)

[трансформація_ґрунтів_2017-6] Ковалевський, С. Б.; Легкий, В. В. (30 листопада 2017). Інтегральна оцінка антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину. Науковий вісник НЛТУ України (укр.) 27 (9): 52–55. ISSN 2519-2477. doi:10.15421/40270911. Процитовано 16 жовтня 2019.

[клімат-7] Veliun climate: Average Temperature, weather by month, Veliun weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019. (англ.)

[FOOTNOTEІАУ198055-10] ІАУ, 1980, с. 55.

[map1919-11] Ukrainia. The London Geographic Institute. 1919.

[FOOTNOTEІАУ198057-12] ІАУ, 1980, с. 57.

[зміни_1923-13] Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 6 grudnia 1922 r. o utworzeniu powiatu stolińskiego oraz włączeniu gmin dobrosławskiej i pohostskiej do powiatu pińskiego. (пол.)

[Poleski_Dziennik_Wojewódzki-14] Poleski Dziennik Wojewódzki. 1935, nr 18. — Brześć nad Bugiem : Poleski Urząd Wojewódzki, 1935.11.20. — С. 60-62. (пол.)

[Рівненщині_-_70-15] Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Процитовано 29 жовтня 2019.

[АТП_УРСР-1946-16] Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 439.

[Чорнобиль_1989-17] Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.

[Зона_гарантованого_добровільного_відселення_ВРУ-18] Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2019.

[Чорнобиль_1991-20] Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.

[Коротун-21] Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.

[ср_1993-22] ВВРУ, 1993, № 46, стор. 1078

[23] Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 1 жовтня 2021.

[FOOTNOTEНаселённые_места_Российской_империи_в_500_и_более_жителей190518-24] Населённые места Российской империи в 500 и более жителей, 1905, с. 18.

[населення_1989-25] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019.

[населення_2001-26] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019.

[н2017-27] КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Процитовано 16 жовтня 2019.

[населення_2001_мова-28] Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019.

[FOOTNOTEПаспорт_Дубровицького_району20115-29] Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5.

[FOOTNOTEПаспорт_Дубровицького_району201110-30] Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10.

[FOOTNOTEПаспорт_Дубровицького_району201113-31] Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13.

[FOOTNOTEПаспорт_Дубровицького_району201142-32] Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42.

[округ_155-33] Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Процитовано 16 жовтня 2019.

[FOOTNOTEПаспорт_Дубровицького_району201155-34] Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55.

[FOOTNOTEПаспорт_Дубровицького_району201158-35] Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58.

[FOOTNOTEПаспорт_Дубровицького_району2011-36] Паспорт Дубровицького району, 2011.

[гк_парафія_XIX_ст.-37] Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 1: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм. — С. 65.

[п_парафія_XIX_ст.-38] Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 2: Православ’я. — С. 424.

[FOOTNOTEПаспорт_Дубровицького_району201151-39] Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51.

[FOOTNOTEПаспорт_Дубровицького_району201153-40] Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 53.

[FOOTNOTEПаспорт_Дубровицького_району201164-41] Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 64.

[FOOTNOTEПаспорт_Дубровицького_району201171-42] Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 71.