Вулиця Огієнка (Львів)

Ву́лиця О́гієнка вулиця у Галицькому районі міста Львова, неподалік від історичного центру. Сполучає вулиці Листопадового Чину та Городоцьку. Прилучається вулиця Щепкіна.

Вулиця Огієнка
Львів
Кам'яниця (вул. Огієнка, 17). Вигляд з вул. Городоцької
Кам'яниця (вул. Огієнка, 17). Вигляд з вул. Городоцької
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь Івана Огієнка
Колишні назви
Красіцького, Красіцькіх, Герренштрассе, Красіцьких, Куйбишева
польського періоду (польською) Krasickische Gasse, Krasickich
радянського періоду (українською) Красіцьких, Куйбишева
радянського періоду (російською) Красицких, Куйбышева
Загальні відомості
Протяжність 311 м
Координати початку 49°50′24″ пн. ш. 24°01′10″ сх. д.
Координати кінця 49°50′33″ пн. ш. 24°01′07″ сх. д.
Поштові індекси 79007[1]
Транспорт
Рух односторонній[2]
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки  1, 6, 18/18а[3]
Пам'ятники пам'ятник героям Західноукраїнської Народної Республіки та Української Галицької Армії
Навчальні заклади Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Медичні заклади Клінічна лікарня Львівської залізниці, центр ультразвукової діагностики «Ультрамед»
Поштові відділення ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1]
Аптеки «D.S.»
Забудова класицизм, сецесія, історизм, радянський конструктивізм
Комерція «Свій Маркет»
Парки імені Івана Франка
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Вулиця Огієнка у Вікісховищі

Назва

  • 1855 1871 роки Красіцького.
  • 1871 1942 роки Красіцькіх.
  • травень 1942 — липень 1944 років — на часі німецької окупації Львова Герренштрассе.
  • липень 1944 1945 років — повернена передвоєнна назва Красіцьких.
  • 1945 1991 роки Куйбишева, на честь радянського партійного діяча Валеріана Куйбишева[4].
  • від 1991 року — сучасна назва, вулиця Огієнка, на честь українського вченого, громадського та церковного діяча, митрополита Івана Огієнка[5].

Забудова

В забудові вулиці Огієнка присутні класицизм, сецесія, історизм, радянський конструктивізм[6]. Більшість будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення[3]:

 1 — одноповерховий будинок, збудований у ХІХ столітті. До 1921 року власником будинку був польський граф, колишній міністр закордонних справ Австро-Угорщини, доктор права граф Аґенор Ґолуховський — син намісника Королівства Галичини та Володимирії Аґенора Ґолуховського[7]. У міжвоєнний період в будинку працювало ательє дамських капелюхів Ґольдшміда. Нині будинок належить клінічній лікарні «Львівської залізниці». Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1311-м[3].

 3 — поліклінічне відділення клінічної лікарні Львівської залізниці.

 4 — п'ятиповерховий житловий будинок, збудований у 1960-х роках. В одному з приміщень у партері будинку за радянських часів працював театральний магазин.

 5 — наприкінці XIX століття в будинку містився склад готових дзвонів та інших литих виробів фірми «Зиґмунт Мозер і Син»[8].
До побудови будівлі дирекції австрійської державної залізниці на сучасній вулиці Гоголя, 1 у 1912—1913 роках, на початку XX століття дирекція перебувала в будинку на сучасній вулиці Огієнка, 5 (тодішній — Красіцькіх)[9]. Тут містилися секція львівських інженерів, спілка працівників[10] та інші структурні підрозділи дирекції. Також мешкали інспектор залізниці та королівський радник Єжи Ґуттманн[11] і на той час керівник дирекції та королівський радник Станіслав Рибицький[12]. У міжвоєнний період тут діяло представництво ліги сприяння туризму[13]. У 1940-х1950-х роках — Залізнична поліклініка[14], нині тут розташований один з корпусів клінічної лікарні Львівської залізниці.

 6 — наприкінці XIX століття в будинку мешкав будівничий Віктор Шрьодль[15]. На початку ХХ століття власницею будинку була Емілія Строх[16]. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1310-м[3].

 7 — на початку XX століття власником будинку був Адольф Барон[17]. В будинку діяли польське академічне товариство «Огніско» та єврейське товариство «Бар Кохва»[18], редакція часопису «Ґазета Звйонзкова» (редактор Влодзімєж Гостинський), мешкали антиквар Теофіл Боровіч, театральний актор Леон Реґенський[19]. Від радянських часів в будинку міститься клінічна лікарня Львівської залізниці. До складу клінічної лікарні входять: багатопрофільний стаціонар на 515 ліжок з цілодобовим наданням планової та ургентної медичної допомоги, поліклінічні відділення для дорослих і дітей, Міждорожній консультативно-діагностичний центр, Міждорожні центри здоров’я жінки, ендохірургії та урології. На базі лікувального закладу розгорнуто чотири кафедри Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького: кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб і сестринської справи, філія кафедри загальної хірургії, філія кафедри ендоскопії та малоінвазивної хірургії факультету післядипломної освіти, філія кафедри урології факультету післядипломної освіти[20].

 8 — житловий будинок, в якому на початку XX століття мешкав адвокат Альберт Самюелі, постачальник шпал для залізниці Шимон Улям[21], а також містилася торгова аґенція Симона Фельдеґена[22]. Нині тут розташований магазин західноукраїнської мережі супермаркетів роздрібної торгівлі «Свій Маркет»[23].

 9 — житловий будинок, в якому на початку XX століття мешкав адвокат, доктор права Леон Балабан[24], працювала торгова аґенція Германа Люфта[22], містилася редакція єврейського часопису «Схід» та пральня Клари Мельцер[25], мешкав директор кредитної спілки Емануель Вайсманн[26].

 10 — в партері будинку у міжвоєнний період містилася єврейська книгарня «Бет-Ізраель» Ізраеля Бета. Нині у цьому приміщенні міститься аптечна крамниця мережі аптек «D.S.».

 12 — за Польщі в будинку містилася філія жіночої народної школи імені Тадеуша Чацького, директором якої на той час був Кароль Вінніцький[27]. За радянських часів в будинку містилося бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник» Львівського обкому ЛКСМУ. Нині в будинку діє хостел.

 13 — житловий будинок, у якому за Польщі містилося фотоательє Панцера.

 14 — на початку XX століття в партері будинку працювала крамниця трикотажних виробів «Бит»[28], нині — центр ультразвукової діагностики «Ультрамед»[29].

 15 — на початку XX століття власником будинку був Вацлав Томашевський[30]. В будинку працювала кондитерська Матеуша Марцисяка[31], а також містилася школа каліграфії С. Нусдорфа[32].

 16 — на початку XX століття власниками будинку були Ісаак Блюменґартен та Ісаак Векслер[33]. В будинку працювали друкарня Станіслава Марцисяка[31], їдальня Міхала Драбіка та продаж (фабричний склад) хірургічного інструменту Норберта Беренґаута[34].

 18, 18-А — кам'яниці збудовані на початку XX століття фірмою Міхала Уляма і Зигмунта Кендзерського). [35]. Скульптурне оздоблення будинків приписується Францішку Томашу Бєрнату[36]. В будинку  18 за Польщі містилася приватна єврейська гімназія № 12, а за радянських часів — сектор прийому іноземних туристів та гідів-перекладачів. Нині тут містяться дитячі клуби Галицького району міста Львова — гурток англійської мови «English house», танцювальний гурток «Веселка» та гурток рукоділля і музичної творчості «Мажоретки»[37], а також львівський клуб аргентинського танго «Milonguero» та офіс культурно-просвітницької організації «Альянс Франсез».
В будинку  18-А до початку війни містився гуртожиток приватної єврейської гімназії № 12 та готель «Еліт», у 1940-х1950-х роках — середня школа № 30 міського відділу народної освіти[38] та школа робітничої молоді № 13, нині тут Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти[39]. Кам'яниці є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1311-м[3].

 20 — чотириповерховий житловий будинок, власником якого на початку XX століття був Самюель Ґірш[40], мешкали оперний співак Мар'ян Леонтович[41], ресторатор Натан Мьонти і фотограф Марек Мьонти[42], перукар Джетті Сейдлер[43]. В партері будинку за польських часів працювала аптека К. Ауґестерна[44] та магазин меблів Тененбаума.

Меморіали, пам'ятники

У межах вшанування 100-ліття з дня створення Західноукраїнської Народної Республіки, 1 листопада 2018 року, на розі вулиць Листопадового Чину та Огієнка відкрили пам’ятник героям Західноукраїнської Народної Республіки та Української Галицької Армії[45].

Примітки

  1. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 14 липня 2021.
  2. Володимир Балита (13 грудня 2013). У Львові на вулицях Огієнка та Гоголя змінено рух (схеми). zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 14 липня 2021.
  3. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 23 вересня 2020.
  4. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 43.
  5. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 90—91.
  6. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 88.
  7. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 203.
  8. Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa… — S. 29, 82.
  9. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 44.
  10. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 77, 78.
  11. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 213.
  12. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 410.
  13. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 13.
  14. Львов: справочник, 1949, с. 147.
  15. Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa… — S. 10.
  16. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 456.
  17. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 395.
  18. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — dodatek. — S. ІІІ.
  19. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 395, 627, 640.
  20. Львівська клінічна лікарня на залізничному транспорті. uz.gov.ua. Укрзалізниця. 1 листопада 2018. Процитовано 24 вересня 2020.
  21. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 413, 485.
  22. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 535.
  23. Інформація про магазин. sviymarket.com. Процитовано 23 вересня 2020.
  24. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 16.
  25. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 331, 628.
  26. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 497.
  27. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 88, 503.
  28. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 656b.
  29. Офіційна сторінка медичного центру «Ультрамед». ultramed.lviv.ua. Процитовано 23 вересня 2020.
  30. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 478.
  31. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 323.
  32. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 649.
  33. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 132, 494.
  34. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 555, 574.
  35. Бірюльов Ю. О. Кендзерський Зигмунт // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 182. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  36. Ю. О. Бірюльов Бєрнат Францішек-Томаш // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
  37. Дитячі клуби Галицького району. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 23 вересня 2020.
  38. Львов: справочник, 1949, с. 121.
  39. Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. loippo.lviv.ua. Процитовано 23 вересня 2020.
  40. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 225.
  41. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 302.
  42. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 346.
  43. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 567.
  44. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 21.
  45. До 100-річчя Листопадового Чину у Львові відкрили пам'ятник героям ЗУНР та УГА. galinfo.com.ua. Гал-інфо. 1 листопада 2018. Процитовано 23 вересня 2020.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.