Гендерний згин

Гендерний згинач (англ. gender bender) — це людина, яка порушує або «згинає» очікувані гендерні ролі. Згинання очікуваних гендерних ролей також можна назвати genderfuck. Гендерне згинання іноді є формою соціальної активності, яка проводиться для знищення жорстких гендерних ролей і протидії стереотипам щодо статевих ролей, особливо у випадках, коли особа, що не відповідає гендеру, вважає, що ці ролі гнітять. Це може бути реакцією та протестом на гомофобію, трансфобію, мізогінію чи мізандрію. Деякі особи, які згинають гендер, ідентифікуються зі статтю, призначеною їм при народженні, але кидають виклик суспільним нормам, які визначають очікування конкретної гендерної поведінки для цієї статі. Цей бунт може включати андрогінне вбрання, прикраси, поведінку та нетипові гендерні ролі. Гендерні бендери можуть самоідентифікуватися як транс або небінарна стать.[1]

Гендерне згинання може бути політичним, що випливає з ранніх політичних рухів ідентичності 1960-х та 1970-х років, керівним принципом яких є ідея, що особисте є політичним.[2] У своїй статті 1974 року «Гендерфак та його насолоди»[3] Крістофер Лонк пояснив свою мотивацію: «Я хочу критикувати та глузувати над ролями жінок та чоловіків. Я хочу спробувати [показати], як я можу бути ненормальним. Я хочу висміяти та знищити всю космологію обмежувальних гендерних ролей та гендерної ідентифікації».[4]

Термін genderfuck давно є частиною простонародної розмовної мови і почав фігурувати в письмових документах у 1970-х. Шейдлоуер наводить визначення поняття «gender fuck» у роботі Л. Хамфріса «З шафи» 1972 року «Соціологія визволення гомосексуалів» як «форма розширеного партизанського театру». Також цитується випуск журналу Rolling Stone за серпень 1972 року, що стосується стилю глем-рок: «Новий мачо трансвестизм», який називають вульгарно гендерфак, дивна сатира на жінок — сукні, туфлі, повний макіяж поверх бороди — представлений, серед іншого, трьома чоловіками у формі WAC (жіночий корпус ВМС США) та великими вусами".[5]

Гендерний бінаризм

Гендерне згинання зазвичай використовується як бунт проти соціально побудованих очікувань щодо статі та гендерних ролей, які можуть сильно варіюватися в різних культурах, хоча зазвичай включають деякі варіації гендерного бінару — ідея існування лише двох статей: чоловіків та жінок. У багатьох культурах для людини прийнятне втілення лише однієї з цих двох гендерних ролей, яка часто імітує соціальні очікування сексуальних категорій «чоловік» і «жінка». В рамках цього культурного сподівання, люди, яких визначають як чоловіків, мають бути маскулінними, тоді як ті, що призначені жінкою, повинні бути жіночими.[6] Віра в полярні гендерні ролі відома як «гендерний бінаризм».

У багатьох культурах, щоб людину можна було розглядати як приналежну до певної гендерної категорії, людина повинна мати не тільки певний анатомічний (включаючи генітальний) склад, але і відповідати ідеям цієї культури щодо відповідних стереотипів статевої ролі. На ці ролі впливає культура та оточення.[7][8]

У західних культурах гендерні ролі змінювались протягом багатьох століть, хоча все ще існує тенденція очікувати від жінок стереотипної «жіночої» поведінки, а від чоловіків — « чоловічих» стереотипів статевих ролей. Дослідження Принстонського університету окреслило ці загальноприйняті гендерні стереотипи:

  • «чоловічий» — діє як лідер, агресивний, амбіційний, аналітичний, напористий, атлетичний, змагальний, захищає власні переконання, домінуючий, має лідерські здібності, незалежний, індивідуалістичний, легко приймає рішення, самостійний, самодостатній, сильний, готовий ризикувати.
  • «Жіночі» стереотипи статевих ролей, як визначено тим самим дослідженням, включали: ласкавий, веселий, дитячий, співчутливий, не використовує грубих висловлювань, прагне заспокоїти ображені почуття, прихильний, ніжний, довірливий, любить дітей, відданий, чуйний до потреб інших, сором'язливий, м'який, розуміючий, теплий і поступливий.[9]

У християнській та єврейській культурах гендерні ролі та гендерне представлення протягом тисячоліть становили частину текстів з Писань та релігійних вчень: "Жінка не повинна носити те, що стосується чоловіка, і чоловік не повинен одягати жіночу одежу; бо всі що роблять це гидота для Господа, Бога твого "(Якова, Втор. 22: 5). Деякі християни перетинання цих рядків трактують як аморальний проступок.[10]

Гендерне згинання на практиці

Часто пародія та перебільшення використовуються для перевищення гендерних ролей, як правило, для викриття їх як штучних.[11] Наприклад, людина, яка займається гендерним згинанням, може цілеспрямовано перебільшувати загальноприйняті уявлення про жіночність чи маскулінність. Гендерне згинання також може бути досягнуте за допомогою перехресного одягання та андрогінії, що загрожує і сприяє демонтажу гендерних бінарних даних, відокремлюючи вираження статі від сприйняття біологічної чи фізіологічної статі. Таким чином, гендерний вигин протестує проти гендерного есенціалізму. Ця концепція протестує не лише через ненормативний зовнішній вигляд, але також кидаючи виклик нормативним гендерним ролям, характеристикам чи поведінці. Гендерне згинання базується на гендерній перформативності: концепція ґендеру як результативності. Цього можна досягти за допомогою фізичного вигляду (наприклад, одягу, зачісці, макіяжу та вторинних статевих характеристик), а також поведінки. Оскільки більша частина гендерних показників виражається через одяг, у суспільствах, де можна спостерігати гендерний бінар, існує усталене, широко поширене уявлення про те, що один одяг є «чоловічим» і повинен носитись лише особами чоловічої статі, а інші — «жіночими» "і слід носити лише особам жіночої статі.[12]

Переодягання та андрогінія

Перехресне одягання є формою гендерного згинання, оскільки мета полягає в тому, щоб змінити гендерні ролі та презентацію. Андрогінія не є специфічним гендерним згинанням, але її можна вважати такою, якщо хтось навмисно є андрогіном. Сслово « андрогін» походить від грецького androgynos: «чоловік і жінка в одному; жіночий чоловік; загальне для чоловіків і жінок».[13] Андрогінія як форма гендерного вираження може представлятись як поєднання чоловічих та жіночих рис, з метою зробити свою стать нерозбірливою, що поєднує чоловічі та жіночі фенотипи, з метою переступити гендерні норми.[14]

Існує багато відомих людей, які переодягалися, і багато відомих людей, які є андрогінами. Рок-зірка Прінц був дуже відомий своїм переодяганням або андрогінним виглядом. Едді Ізард почав вільно говорити про своє переодягання ще в 1992 році. 

Шекспір використовував крос-одяг у своїх виставах. Протягом століть деякі читачі стверджували, що сонети Шекспіра є автобіографічними, і вказують на них як на доказ його любові до молодого чоловіка. Четверо з п'яти головних жіночих персонажів у його п'єсах розглядалися як жінки, які переодягаються як чоловіки чи хлопці: Клеопатра в Антоній та Клеопатра, Порція у «Венеціанському купці», Розалінда у «Як вам це сподобається», Віола у «Дванадцятій ночі». 

Дреґ (переодягання)

Дреґ-шоу — це сценічні вистави, де люди виступаютьпереодягнуті в протилежну стать. Сам спектакль може бути пародією чи критикою статі та гендерних ролей. Часто «жіночі» чи «чоловічі» гендерні стереотипи культури людини перебільшені заради комічного чи сатиричного ефекту. Виконавці можуть називати себе драг-королями або дрег-королевами. Дрег-ревю зазвичай включає складні, гламурні костюми та музичні вистави.

Література

Література, зокрема еротика, є ще одним методом, який використовувався для вивчення гендерних сценаріїв. Основа літературного жанру genderfuck полягає в тому, що неважливо, чи є хтось чоловіком чи жінкою під час сексуального акту, ідея, яка кидає виклик, наприклад, католицькій теології сексуальності.

Програмне забезпечення

В травні 2019 програмний продукт Snapchat додав фільтри для фотознімків, що дозволяють легко виконувати гендерний згин на об'єктах фотографування, особливо тих, що зроблені на портативних пристроях, таких як смартфони.[15]

Неполітичний гендерний згин

Гендерне відхилення не завжди є цілеспрямованою політичною позицією. На думку Батлера, стать — це те, що виконується; воно має культурне значення лише настільки, наскільки йому це приписують. Незважаючи на гендерні бінарні ролі, які нав'язує суспільство, існує багато способів виразити гендерні розбіжності, і не всі вони навмисно є політичним радикалізмом.[16]

Стать та виховання дітей

Згідно з дослідженням Сьюзен Вітт 1997 року, діти, як правило, приходять до своїх перших висновків щодо чоловічої чи жіночої статі від батьків, оскільки, як правило, це перші люди, з якими дитина має стосунки, і характер стосунків напружений. Окрім того, що батьки надають дітям специфічний для жінок гендерний одяг, іграшки та очікування, часто існує багато тонких повідомлень про те, що прийнятно чи ні щодо статі. Дослідження Вітт показало, що діти, які виростають з більш андрогінними батьками, більше орієнтовані на досягнення і, як правило, мають краще почуття власного життя.[17] І навпаки, у випадках гендерної невідповідності, коли дитина демонструє нетипову поведінку для встановленої їм гендерної ролі, Керрі Робінсон та Крістін Девіс повідомляють, що батьківська фігура може реагувати вороже.[18] За даними Робертса та співавторів, діти, які не відповідають гендерним бінарним методам, часто піддаються жорстокому поводженню з боку суспільства, сім'ї та громади. Типи жорстокого поводження варіюються від фізичного та сексуального до психологічного.[19]

Приклади

Девід Бові та Лу Рід

Експлуатуючи свою андрогінну зовнішність, рок-зірка Девід Бові одягнув сукню на обкладинці свого альбому 1970 року «The Man Who Sold the World» і часто одягав сукні, макіяж і трико як на сцену, так і під час інтерв'ю. Оголосив, що вони з дружиною були бісексуалами.[20][21] У 1972 році Боуї став співавтором альбому Лу Ріда «Трансформер», що включає кілька пісень, що відбивають гендер, зокрема класичну «Walk on the Wild Side».

Прінс

Прінс написав багато пісень, що стосуються двозначності — статі, сексуальності та раси.[22] Харизматичний конферансьє і плідний автор пісень, його пісні з бісексуальним змістом також були записані такими виконавцями, як Сінді Лопер, яка у фільмі «Коли ти був моїм» співала про те, як поділитися коханим з іншим чоловіком, який був у них у ліжку, «спав між нами двома».

Мерилін Менсон

Принаймні один письменник каже, що рок-акт, що продукує Мерилін Менсон, «показує, що транс-ідентичність може резонувати серед громадськості таким чином, що неможливо отримати геттоїзацію».[23] Гендерні викривлення Менсона також порівнювали з такими, як Еліс Купер[24] та Бові.[25]

Леді Гага

Леді Гага дуже конкретна в тому, що вона носить, і навіть стверджує, що «в певному сенсі я зображую себе дуже андрогінно, і я люблю андрогінність».[26]

У фільмах

Деякі фільми в яких один чи кілька персонажів зображують гендерний згин:

Див. також

Примітки
  1. Peacock, Adam (2020). The Genetics Gym. У Townsend, Katherine; Solomon, Rhian; Briggs-Goode, Amanda. Crafting Anatomies: Archives, Dialogues, Fabrications. Bloomsbury Publishing. ISBN 9781350075498.
  2. Glick, Elisa (2000). Sex Positive: Feminism, Queer Theory, and the Politics of Transgression. Feminist Review 64 (1): 19–45. doi:10.1080/014177800338936.
  3. Christopher Lonc. Genderfuck and Its Delights. Gay Sunshine 21 (Spring 1974)
  4. Quoted in Bergman, David, ред. (1993). Camp Grounds: Style and Homosexuality. Amherst: University of Massachusetts Press. с. 7. ISBN 0-87023-878-7. OCLC 28294779.
  5. Sheidlower, Jesse (2009). The F-Word. Oxford University Press. с. 189–190. ISBN 978-0199751556.
  6. Butler, Judith (2006). Gender Trouble: Tenth Anniversary Edition. New York, NY: Routledge. с. 10–11. ISBN 0415389550.
  7. Adler, Patricia A.; Kless, Steven J.; Adler, Peter (1 січня 1992). Socialization to Gender Roles: Popularity among Elementary School Boys and Girls. Sociology of Education 65 (3): 169–187. JSTOR 2112807. doi:10.2307/2112807.
  8. Card, C (1994). Adventures in Lesbian Philosophy. ISBN 0253208998. Процитовано 24 листопада 2014.
  9. Prentice, D; Carranza, E. What Women And Men Should Be, Shouldn't Be, Are Allowed To Be, And Don't Have To Be: The Contents of Prescriptive Gender Stereotypes. psych.princeton.edu. Архів оригіналу за 28 червня 2014. Процитовано 24 листопада 2014.
  10. Garber, M (1997). Vested Interests: Cross-Dressing and Cultural Anxiety. ISBN 9780415919517. Процитовано 24 листопада 2014.
  11. Wilkinson, Sue and Celia Kitzinger (1996). «The Queer Backlash». In Bell, Diane, ред. (1996). Radically Speaking: Feminism Reclaimed. London: Zed Books. с. 375–382. Quoted in Weedon, Chris (1999). Feminism, Theory, and the Politics of Difference. Cambridge, MA: Blackwell Publishers. с. 74–75. ISBN 0-631-19824-5.
  12. Hawkes, Gail L. (1995). Dressing‐up — cross‐dressing and sexual dissonance. Journal of Gender Studies 4 (3): 261–270. doi:10.1080/09589236.1995.9960612.
  13. Androgynous. Online Etymology Dictionary. Процитовано 21 грудня 2014.
  14. Stitt, Alex (2020). ACT For Gender Identity: The Comprehensive Guide. London: Jessica Kingsley Publishers. с. 42–43. ISBN 978-1785927997. OCLC 1089850112.
  15. Conner, Katie (7 червня 2019). Want to try that gender-face-swap thing everyone's doing? Here's how. CBS Interactive. CNet.
  16. Butler, Judith. Performative Acts and Gender Construction: An Essay in Phenomenology and Feminist Theory. Архів оригіналу за 12 січня 2012. Процитовано 1 червня 2012.
  17. Witt, Susan D. Parental Influence on Children's Socialization to Gender Roles. University of Akron School of Home Economics and Family Ecology. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 26 травня 2012.
  18. Robinson, Kerry; Davies, Cristyn. Tomboys and Sissy Girls: young girls' negotiations of femininity and masculinity. International Journal of Equity and Innovation in Early Childhood 5 (7): 17–31. Процитовано 26 травня 2012.
  19. Roberts, A. L.; Rosario, M.; Corliss, H. L.; Koenen, K. C.; Austin, S. B. (2012). Childhood Gender Nonconformity: A Risk Indicator for Childhood Abuse and Posttraumatic Stress in Youth. Pediatrics 129 (3): 410–417. PMC 3289524. PMID 22351893. doi:10.1542/peds.2011-1804.
  20. Nicholas Pegg (2 грудня 2011). The Complete David Bowie. Titan Books. с. 260–65. ISBN 9780857687197.
  21. Sandford, Christopher (1997). Bowie: Loving the Alien. Time Warner. с. 73–74. ISBN 0-306-80854-4.
  22. Kaufman, Scott Barry. From George and Lennox to Gaga and Lambert: Androgyny, Creativity, and Pop Culture. Psychology Today. Процитовано 7 червня 2012.
  23. Andrews, Charlotte Richardson (9 травня 2012). Sexuality and gender have always been blurred in rock'n'roll. The Guardian. Процитовано 18 листопада 2015.
  24. Aspray, Benjamin (18 січня 2015). Marilyn Manson: The Pale Emperor. Slant Magazine.
  25. Considine, J. D. (15 вересня 1998). Manson: A cry against nature Review: 'Animals' is a gender-bending, genre-borrowing, creepy mix. Sorry, Mom, it's also quite good.. The Baltimore Sun. Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 18 листопада 2015.
  26. Walters, Barbara (30 грудня 2009). Lady Gaga: 'I Love Androgyny'. ABC News. Процитовано 3 травня 2010.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.