Географія Південного Судану

Південний Судан — східноафриканська країна, що знаходиться в центрі континенту і не має виходу до моря . Загальна площа країни 644 329 км² (42-ге місце у світі)[1]. Площа країни трохи більша за площу території України.

Географія Південного Судану
Географічне положення Південного Судану
Географічне положення
Континент Африка
Регіон Східна Африка
Координати 8°00′ пн. ш. 30°00′ сх. д.
Територія
Площа 644 329 км² (42-ге)
Морське узбережжя 0 км
Державний кордон 6018 км
Рельєф
Тип рівнинний
Найвища точка гора Кіньєті (3187 м)
Клімат
Тип субекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка Білий Ніл ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси гідроенергія, родючі ґрунти, золото, алмази, вуглеводні, деревина, будівельні матеріали, залізні руди, руди кольорових металів, слюда, срібло
Екологічні проблеми браконьєрство

Назва

Офіційна назва — Республіка Південний Судан, Південний Судан (англ. Republic South Sudan, South Sudan; араб. جنوب السودان‎ — Джануб ес-Судан)[2]. Назва країни вказує на її географічне положення та історичне минуле, як частини Судану. Топонім Білад ас-Судан (араб. البلاد السودان‎) буквально означає Країну чорних, і спочатку застосовувався до сахельського регіону, північної частини Центральної Африки[3]. До проголошення незалежності розглядались й інші варіанти назви держави. Азанія, етимологія невідома, але назва стосується різних частин Східної Африки. Згідно з однією з версій, назва виводиться від арабського «аджам» — іноземець, не араб. Інші дослідники пов'язують із грецьким дієсловом «азайнен» — висохнути, сохнути[4]. Нільська Республіка, від назви ріки Ніл, яка виводиться від давньогрецького Нейлос (грец. Νεῖλος) невідомого значення. Стародавньою єгипетською мовою Ніл називався Ḥ'pī або iteru, що означає Велика ріка[4]. Республіка Куш, від назви стародавнього царства, яке існувало з IX по IV століття до н. е. на території Північного Судану[4]. Джувама, як конструкт від назви трьох великих південносуданських міст Джуби, Вау і Малакаля[4].

Географічне положення
Порівняння розмірів території Південного Судану та США

Південний Судан — східноафриканська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на півночі — з Суданом (спільний кордон — 2158 км, згідно з розмежуванням 1956 року, остаточні делімітація і демаркація кордонів — питання майбутніх домовленостей), на сході — з Ефіопією (1299 км), на півдні — з Кенією (317 км), Угандою (475 км) і ДР Конго (714 км), на заході — з ЦАР (1055 км). Загальна довжина державного кордону — 6018 км[1]. Країна не має виходу до вод Світового океану[5][6].

Крайні пункти

Час

Час у Південному Судані: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом)[7].

Геологія
  • Геологічна карта Південного Судану (англ.)
  • Геологічна карта Південного Судану (серб.)
  • Нафтові площі Судану
  • Карта родовищ країни

Корисні копалини

Надра Південного Судану багаті на ряд корисних копалин: золото, алмази, нафту (до громадянської війни тут видобувалось 85 % суданської нафти), вапняк, залізну руду, мідь, хром, цинк, вольфрам, слюду, срібло[8].

Сейсмічність

Рельєф

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — дані відсутні; найвища точка — гора Кіньєті (3187 м) у горах Іматонг на півдні країни.

  • Рельєф Південного Судану
  • Рельєф Південного Судану
  • Супутниковий знімок поверхні країни
  • Карта Судану, 2007 рік (англ.)
  • Гора Лотукі
  • Гірський масив Іматонг

Клімат

Територія Південного Судану лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[9]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[10]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[10]. Взимку відзначається сухий сезон[10]. Атмосферні опади регулярні більшу частину року, і тільки 2-4 місяці практично не буває дощів. Річна кількість опадів коливається від 700 мм на півночі до близько 1400 мм на південному заході. Основна частина дощів припадає на травень-жовтень.

  • Сонячна радіація (англ.)
  • Кліматична карта Південного Судану (за Кеппеном)

Південний Судан є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні води

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1 тис. км² зрошуваних земель[1].

  • Гідрографічна мережа Південного Судану
  • Міст через Білий Ніл у Джубі
  • Водоспад Русумо на Білому Нілі
  • Болото Судд під час посухи з космосу

Річки

Річки країни належать басейну Середземного моря Атлантичного океану — басейн річки Ніл; на півдні присутні безстічні області.

Озера

Болота

Великі площі у Південному Судані займають болота. Найбільше болото країни — Судд, у середній течії Нілу, одночасно є найбільшим болотом континенту.

Ґрунти

Рослинність

Увесь Південний Судан укритий лісами, які діляться на дві частини. Це — мусонні (тропічні) ліси — на півдні (загалом 25 % території країни); екваторіальні — на крайньому півдні (5 %). Уздовж річок ростуть галерейні ліси. У них можна зустріти червоне дерево, один з видів тика, ліану Ландольфа (каучуконос). Відроги Центральноафриканського плоскогір'я і Ефіопського нагір'я покриті гірськими лісами.

  • Папірус

Дуже мало відомо про мікрофлору Південного Судану. Уперше список був підготовлений Сей Тарром (Saj Tarr) і опубліковано 1955 року Товариством мікологічного інституту в Кью (Суррей, Велика Британія). У список з 383 видів і 175 родів були включені всі мікроорганізми, що спостерігалися в той час в межах країни. Багато з опублікованого залишається актуальним для Південного Судану й зараз. Більшість зареєстрованих видів були пов'язані з хворобами сільськогосподарських культур. Істинне число видів мікрофлори в Південному Судані, ймовірно, значно вище. За часів незалежності нічого не відомо про статус збереження мікробіологічних організмів у Південному Судані, хоча, як і тварини і рослини, вони могли зазнати змін в результаті зміни клімату, забруднення та інших загроз.

Тваринний світ

З погляду зоогеографії територія країни належить до Східноафриканської підобласті Ефіопської області[10]. До місць проживання диких тварин в країні належать луки, високогірні плато й покоси, лісисті й трав'янисті савани, заплави річок і болотисті місця. На території саван живуть слони, жирафи, антилопи канни, західні канни, орикси, леви, гієновидні собаки, буйволи і топі (місцева назва «тянь»). Частина видів тварин є ендемічними, як от біловухі коби і суданські козли. Після отримання незалежності мало що відомо про біловухих кобів і топі, чиї міграцій були легендарними до громадянської війни.

Дослідження популяції перебування диких тварин у Південному Судані почалися 2005 року Товариством охорони дикої природи (англ. Wildlife Conservation Society, WCS) у партнерстві з урядом напівавтономного на той час Південного Судану і показали, що популяції диких тварин хоча і зменшилися, але все ще зберігають свою значущість. Так величезна популяція в 1,3 млн голів антилоп на південному сході країни практично не зазнала змін.

Охорона природи

У країні створено національні парки: Південний, Німуле, Бома (англ. Boma National Park). Заповідні та охоронні території Південного Судану є другими у світі за величиною міграції диких тварин. Дослідження Всесвітнього фонду дикої природи показали, що Національний парк Бома на захід від ефіопського кордону, а також болотистий район Судд (Sudd) та Південний національний парк неподалік від кордону з ДР Конго є унікальними природними утвореннями для проживання великих популяцій конгоні, африканської антилопи коб, топі, буйволів, слонів, жираф, і левів. Регіон Бома-Джонглей має у своєму складі національний парк Бома із розлогими пасовищами і заплавами, Бандінгіло (англ. Bandingilo National Park), Судд (англ. Sudd National Park) і заповідник Зераф (англ. Zeraf), територія якого охоплює великі площі боліт і сезонно затоплюваних лук.

  • Карта природоохоронних територій країни

За даними Всесвітнього фонду дикої природи, кілька екорегіонів в Південному Судані потребують міжнародного захисту: Східно-Суданська савана (East Sudanian savanna), Північно-Конголезький лісостеп (Northern Congolian forest-savanna mosaic), Судд, Сахель і Східно-Африканські передгірні ліси (East African montane forests)[12].

Стихійні лиха та екологічні проблеми

2006 року президент тогочасної автономної області Південний Судан заявив, що уряд країни зробить все можливе, аби захистити і зберегти її флору і фауну, знизити наслідки лісових пожеж, зменшити скидання відходів і перешкодити забрудненню вод.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Південного Судану можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також

Примітки
  1. South Sudan, Geography. Factbook.
  2. Котляков В. М., 2006.
  3. Поспелов Е. М., 2005.
  4. Kron Josh. Southern Sudan Nears a Decision on One Matter: Its New Name // The New York Times : газета. — 2011. — 23 січня.
  5. Атлас світу, 2005.
  6. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 3 March. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Судан // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  10. ФГАМ, 1964.
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  12. Burgess N. et al., 2004.

Література

Українською

Англійською
  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
  • (англ.) Burgess, Neil, Jennifer D'Amico Hales, Emma Underwood. Terrestrial Ecoregions of Africa and Madagascar: A Conservation Assessment. — Washington DC : Island Press, 2004. — 544 с. — ISBN 9781559633642.

Російською

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.