Горбачевський Іван Якович

Іва́н Я́кович Горбаче́вський гербу Корчак[3] (5 травня 1854(18540505), с. Зарубинці, нині Тернопільський район Тернопільської області 24 травня 1942, Прага) український хімік, біохімік, гігієніст та епідеміолог, термінограф, громадсько-політичний, освітній діяч. Академік ВУАН (1925 р.), дійсний член НТШ. Іван Горбачевський — кандидат на Нобелівську премію з фізіології та медицини 1911 року[4]. Брат Антіна Горбачевського.

Іван Якович Горбачевський
Іван Якович Горбачевський
Іван Горбачевський
міністр охорони здоров'я Цислейтанії
30 липня 1918  11 листопада 1918
Монарх Карл I та IV
Президент Макс Гусарек фон Гейнлейн
Попередник посада запроваджена
Наступник Ігнац Кауп
міністр без портфеля Цислейтанії
30 серпня 1917  30 липня 1918
Монарх Карл I та IV
Президент Ернст Зайдлер фон Фойхтенеґ
Попередник Віктор Матая
Наступник Іван Жолгер
член Палати панів Райхсрату Цислейтанії
1908  11 листопада 1918
ректор Українського вільного університету
1931  1935
Попередник Андрій Яковлів
Наступник Олександр Колесса
ректор Українського вільного університету
1923  1924
Попередник Станіслав Дністрянський
Наступник Федір Щербина
професор кафедри хімії Українського вільного університету
1921  1939
Попередник посада запроваджена
ректор Карлового університету
1902  1903
Попередник Ян Ладислав Сікора
Наступник Вінценц Строугал
професор кафедри лікарської хімії Карлового університету
серпень 1883  1917
Народився 5 травня 1854
Зарубинці, Збаразький район, Тернопільська область, СРСР
Помер 24 травня 1942(1942-05-24)[1][2] (88 років)
Прага, Протекторат Богемії і Моравії[1][2]
Похований цвинтар «Шарка»
Виборчий округ член УНРади
Відомий як вчений, відкрив фермент ксантиноксидазу
Місце роботи Австрійський уряд і Віденський університет
Країна  ЗУНР Чехословаччина (1924) Австро-Угорщина
Національність Українець
Освіта Віденський університет
Alma mater Віденський університет
Батько о. Яків Горбачевський
Мати Гонората Воїнська
У шлюбі з Емілія Білінська (1881)
Діти 2 доньки
Брати Антін Горбачевський
Професія хімік
Релігія греко-католик
Нагороди
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Премії кандидат на Нобелівську премію з фізіології та медицини (1911)
Почесні звання дійсний член НТШ (1899), Чеської академії наук і мистецтв (1912), ВУАН (1925)
ebk.net.ua/Book/synopsis/ukrainska_elita/part2/008.htm

Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Іван Горбачевський, 1886

Іван Горбачевський народився 5 травня 1854 року в с. Зарубинцях, нині Тернопільського району Тернопільської області, Україна (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) у сім'ї священика УГКЦ, пароха Збаража о. Якова Горбачевського (1817—14.7.1875, Збараж[5]) гербу Корчак[3].

Закінчив Першу тернопільську класичну гімназію, під час навчання в якій став одним з перших членів гуртка «Громада», заснованого учнем 6 класу Іваном Пулюєм у січні 1863 року.[6]

Вивчав медицину у Віденському університеті (закінчив 1877 року, отримав ступінь доктора медицини). Під час навчання голова студентського товариства «Січ» (18751877 роки)[7].

У 1883—1917 роках упродовж 35-ти років був професором кафедри лікарської хімії Карлового університету в Празі. 19021903 роки (або 19031904 роки[7]) ректор Карлового університету; декан медичного факультету в 1889—1890, 1894—1895, 1904—1905, 1911—1912 роках.

Разом з Іваном Пулюєм організував товариство «Українська громада» у Празі, створив фонд допомоги студентам.

Протягом 1906—1917 років член Найвищої Державної Санітарної Ради в Чеському королівстві, з 1908 — радник цісарського двору[7], член Палати шляхти австро-угорського парламенту, 1917—1918 рр. перший етнічний українець — міністр охорони здоров'я Австро-Угорщини. З 1910 року почесний президент Українського лікарського товариства. У 1918 брав участь у діяльності Укр. парламент. репрезентації, зокрема у нараді щодо нац. держ. самовизначення Сх. Галичини. З 1919 року професор Українського вільного університету Відня, Праги (з 1921 р.). З 1924 року ректор Українського вільного університету.

У жовтні 1926 очолив оргкомітет Першого українського наукового з'їзду, який відбувся у Празі.

Помер 24 травня 1942 року у Празі, похований з родиною[8] поблизу костелика св. Матея на празькому цвинтарі «Шарка» (чеськ. Šárka).[9]

Доробок

Делегати ХІІІ Міжнародного конгресу лікарів. Париж, 1900 р. Зліва направо: Володимир Сіменович, Іван Горбачевський, Є. Кобринський, В. Кобринський, Теофіл Гвоздецький, В. Шмігельський
Іван Горбачевський

Автор понад сорока ґрунтовних наукових праць переважно експериментального характеру з біологічної хімії.

Перша ж наукова праця «Синтез сечової кислоти» (1882 р.)[7][10] принесла Горбачевському наукове визнання. Вперше у світі 28-літній українець синтезував сечову кислоту з гліцину, що до того не вдавалося нікому, хоча над цим питанням працювали всесвітньо відомі науковці, зокрема Е. Фішер, В. Траубе, О. Розен та інші.[11]

Одним з перших вказав, що амінокислоти є складовими білків; встановив шляхи утворення сечової кислоти в організмі. Відкрив фермент ксантиноксидазу (1888 р.[7]). Його заслугою стало також те, що запропонував нову методику визначення місткості азоту в сечі та інших речовинах.

Один із фундаторів української хімічної термінології на народній основі (праця «Увага о термінольоґії хемічній» (1905)).

Підготував 2 томи підручника орґанічної та неорґанічної хімії українською мовою; І-й «Орґанічна хімія» опублікований 1924 року в Празі[7].

За значні наукові заслуги вченого пошановано званням дійсного члена ВУАН (з 1925 р.) в Радянській Україні, дійсний член НТШ (1899 р.)[7].

Написав 4-томний підручник лікарської хімії чеською мовою (1904—1908 роки).

Є одним зі співавторів Наукової енциклопедії Отто (чеськ. Ottův slovník naučný)[12] — найбільшої енциклопедії чеською мовою.

Іван Горбачевський став засновником міністерства і першим міністром здоров'я Австро-Угорщини. Більше того, це міністерство, яке спеціалізувалося винятково на охороні здоров'я, стало першим в Європі[13] і світі[14]. За проектом розбудови та програми дії цього міністерства пізніше розбудувалися міністерства здоров'я Англії, Франції та інших держав.

Вшанування

Світлини

Примітки

  1. Czech National Authority Database
  2. Wien Geschichte WikiWien: 2014.
  3. Гонський Я. Іван Горбачевський у спогадах і листуваннях (нарис). — Тернопіль : Укрмедкнига, 2004. — С. 138.
  4. Nomination Archive. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 7 серпня 2019.
  5. Dmytro Blazejowskyj. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — 570 s. — S. 143. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  6. Окаринський В. Землі нинішньої Тернопільщини в Новий час (кінець XVIII ст.—1914 р.) // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А  Й. — С. 78. ISBN 978-966-457-228-3.
  7. Мельничук Б. Горбачевський Іван Якович… — С. 393.
  8. Родина Горбачевських та Костівих на сайті Український меморіал.
  9. Jan (Ivan) Horbaczewski 150. výročí narození (чес.)
  10. Horbaczewski, Johann (1882-07). Synthese der Harnsäure. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft (нім.) 15 (2). с. 2678–2678. doi:10.1002/cber.188201502236. Процитовано 28 січня 2020.
  11. Hitchings, G. H. (1978). У Kelley, William N.; Weiner, Irwin M. Uric Acid: Chemistry and Synthesis. Uric Acid 51. Berlin, Heidelberg: Springer Berlin Heidelberg. с. 1–20. ISBN 978-3-642-66869-2. doi:10.1007/978-3-642-66867-8_1.
  12. Q2041543: Наукова енциклопедія Отто
  13. Володимир Гонський. Людина і нація: Іван Горбачевський та інші // Українська правда, Історична правда. 26 вересня 2013
  14. Ігор Мельник. Перший у світі міністр охорони здоров'я // Збруч. 16.05.2014
  15. Кафедра медичної біохімії // Майбутнє твориться сьогодні (2007—2012) [Текст] / [М. А. Андрейчин, С. М. Андрейчин, Л. С. Бабінець та ін.]. — Тернопіль : ТДМУ : Укрмедкнига, 2012. — С. 214.

Література та посилання

Енциклопедична література

Інше

  • Выдающиеся химики мира: Биогр. справочник / В. Волков, Е. Вонский, Г. Кузнецова. М., 1991. (рос.)
  • Гонський Я. І. Іван Горбачевський у спогадах і листуваннях / Терноп. держ. мед. акад. ім. І. Я. Горбачевського. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. — С. 176—182.
  • Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» К. : КИТ, 2007. — 436 с.
  • Лахманюк Т. Іван Горбачевський: науково-педагогічна та громадсько-політична діяльність. — Тернопіль: Вектор, 2012. — 159 с.
  • Його ім'я носить університет / Крізь призму минулого до сьогодення / [Корда М. М., Федонюк Л. Я., Паламарчук А. І. та ін.]; за ред. М. М. Корди, Л. Я. Федонюк. — Тернопіль : ТДМУ : Укрмедкнига, 2017. — С. 10—11.
  • Бабічук І. В. Наукова та педагогічна діяльність академіка ВУАН І. Я. Горбачевського в контексті розвитку біохімічної науки (кінець ХІХ ст. — 40-ві роки ХХ ст.). Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 — історія науки і техніки. — Київ: Національна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук, 2017. — 214 с. (див. тут)
  • Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; ред. кол.: Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна (голова), В.І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – 616 c. – URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.