Пулюй Іван Павлович
Іва́н Па́влович Пулю́й (Ivan Puluj, Johann Puluj, 2 лютого 1845, містечко Гримайлів, нині смт, Чортківський район — 31 січня 1918, Прага) — український фізик та електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою, громадський діяч. Встановив фундаментальні властивості й природу катодних променів, один із першовідкривачів Х-променів[2] задовго до В. Рентгена[3]. Професор і ректор Німецької вищої технічної школи в Празі, державний радник з електротехніки Королівства Богемія і Маркграфства Моравія. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, почесний член Віденського електротехнічного товариства.
Іван Павлович Пулюй | |
---|---|
![]() Іван Пулюй, 1870 р. | |
Народився |
2 лютого 1845 Гримайлів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
Помер |
31 січня 1918 (72 роки) Прага, Королівство Богемія, Австро-Угорська імперія |
Поховання | Malvazinky Cemeteryd |
Громадянство |
![]() |
Діяльність | фізик, мовознавець, перекладач, винахідник, викладач університету, перекладач Біблії, письменник |
Галузь | фізика, електротехніка |
Відомий завдяки | Рентгенівське випромінювання |
Alma mater | Віденська духовна семінарія, Віденський університет |
Науковий керівник | Август Кундт і Віктор фон Ланг |
Знання мов | німецька[1] |
Заклад | Вища технічна школа у Празі |
Нагороди |
![]() Орден Залізної Корони 3 ступеня |
|
Біографія
Народився 2 лютого 1845 року в містечку Гримайлів, нині селище міського типу, Чортківський район, Тернопільська область, а тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) в греко-католицькій родині заможного й освіченого господаря Павла Пулюя і його дружини Катерини (з дому Бурштинська). У 1861—1865 рр. Павло Пулюй був бургомістром Гримайлова.
Освіта та праця
Початкову школу закінчив у Гримайлові й вступив до Тернопільської класичної гімназії,[4] де разом з братами Олександром та Володимиром Барвінськими став співзасновником[5][6] та активним діячем таємного товариства української молоді «Громада». Такі Товариства на той час набули значного поширення в Галичині, перейнявши естафету від «Громад», які постали в багатьох містах Наддніпрянської України. Тернопільський клас-«Громада» збирався тричі на тиждень після обіду на тематичні засідання: в середу (історія), суботу (література) й неділю (декламація і читання слова Божого). Великий вплив на гімназійну молодь мала поезія Тараса Шевченка.
Після закінчення гімназії 1865 р. Пулюй був уже сформованою особистістю, патріотом, який твердо знав мету свого життя й розумів, що має робити для її досягнення. Промовистий факт: будучи ще студентом першого року навчання, він переклав українською мовою підручник з геометрії для українських гімназій, хоч на той час таких ще не було. Цього ж 1865 р. Іван Пулюй вступив до Греко-католицької духовної семінарії[lower-alpha 1] у Відні, де поєднував навчання з перекладами духовної літератури українською мовою, і з цього приводу 1869 р. вперше зустрівся з Пантелеймоном Кулішем у Відні. Разом з П. Кулішем та І. Нечуй-Левицьким здійснив переклад Святого Письма українською мовою (І. Пулюй переклав Псалтир)[7]. У 1868 р. разом з іншими українськими студентами-громадівцями заснував у Відні легальне студентське товариство «Січ», діяльність якого згодом високо оцінив Іван Франко.
В останній рік навчання в духовній семінарії Пулюй відвідував лекції з математики, фізики та астрономії у Віденському університеті. Ці науки настільки його захопили, що він вирішив не висвячуватися на священика, а стати студентом філософського факультету цього університету. Навчання тривало упродовж 1869—1872 рр., а у 1872—1874 рр. Пулюй уже працює науковцем у фізичній лабораторії професора фон Лянґа. У 1874 р. видрукував перші дві статті, присвячені дослідженню залежності внутрішнього тертя повітря від температури, в журналі «Доповіді Віденської академії наук».
У 1874—1875 рр. викладав фізику, механіку та математику у Військово-морській академії в місті Фіуме. Там сконструював прилад для вимірювання механічного еквівалента теплоти, який став широко відомим у науковому світі й у 1878 р. був відзначений срібною медаллю на Всесвітній виставці в Парижі. У 1875—1876 рр. Пулюй як стипендіат австрійського Міністерства освіти навчався і працював у Страсбурзькому університеті, в фізичному інституті професора Августа Кундта.

У 1876 р. Іван Пулюй захистив дисертацію «Залежність внутрішнього тертя газів від температури» і здобув ступінь доктора фізики Страсбурзького університету.
Повертається до Відня і в 1876—1883 рр. працює асистентом і приват-доцентом у Віденському університеті. У 1880—1882 рр. у «Доповідях Віденської академії наук» вийшли у світ чотири важливі статті Пулюя, присвячені катодним променям, які мали значний резонанс у середовищі фізиків. Його монографію, присвячену дослідженням цих променів, у 1889 р. Лондонське фізичне товариство видало в англомовному перекладі як окремий том серії «Physical Memoirs», у якій друкувались результати найважливіших фізичних досліджень, виконаних поза межами Великої Британії.
На початок 1880-их рр. припадає активна роботи Пулюя в новій галузі — електротехніці. У 1881 р. на Всесвітній електротехнічній виставці в Парижі сконструйовані Пулюєм електричні апарати відзначено дипломами.
Після електротехнічної виставки у Відні 1883 р. винаходи Пулюя також викликали велике зацікавлення, наслідком чого стало його запрошення відомим підприємцем Верндлем, власником знаної у Європі фірми, переїхати до міста Штайра (Австрія). Тож у 1883—1884 рр. Пулюй працював у Штайрі як консультант та директор фабрики освітлювальних ламп власної конструкції, при цьому забезпечив великий успіх електротехнічної виставки, яка відбулася в цьому місті влітку 1884 р. Не забарилося визнання його заслуг і на урядовому рівні — на запрошення міністерства освіти Австро-Угорщини Пулюй з осені цього ж року отримав посаду професора експериментальної і технічної фізики Німецької вищої технічної школи в Празі. Тут він почав читати крім фізики лекції з окремого курсу електротехніки, розробив системний план з організації відповідних досліджень у Празькій політехніці. На 1888—1889 навчальний рік Пулюя обрано ректором політехніки, а 1890 р. — деканом машинобудівного факультету.
Особливим для Пулюя був початок 1896 р., коли він провів фундаментальні дослідження природи та властивостей щойно відкритих Х-променів, результати яких опублікував у двох статтях у «Доповідях Віденської академії наук». Досі залишається суперечливим питання про відкриття рентгенівських променів. Якщо Рентгена знає нині весь світ, то ім'я Івана Пулюя тільки набуває поширення. На думку науковців, внесок Рентгена у дослідження Х-променів є явно завищеним. Вильгельм Рентген надавав значення тільки фактам, а не їх поясненню. Як не дивно, певний час він заперечував вивчення механізму явищ, у тому числі й нововідкритих променів. Іван Пулюй досліджував мікроскопічні процеси (на атомно-молекулярному рівні) як експериментатор-віртуоз і глибокий теоретик.
Доктор фізико-математичних наук П. С. Кудрявцев у своїй книзі «История физики» пише: «Невдала гіпотеза Рентгена була разом з тим свідченням хибності його теоретичного мислення, схильного до однобічного емпіризму. Тонкий і вмілий експериментатор, Рентген не виявив нахилу до пошуків нового, як не парадоксально це звучить стосовно автора одного з найбільших у житті фізики нових відкриттів».

У своїй книжці Ігор Шаров зазначає, що дослідники наукових здобутків Івана Пулюя стверджують, що вже через півтора місяця від першого повідомлення Рентгена і до появи його другої статті Пулюй подає другу ґрунтовну працю, присвячену вивченню Х-променів, яка містить значно глибші порівняно з Рентгеном результати про природу та механізми виникнення цих променів. Пулюєві Х-променеграми мали вищу роздільну якість, ніж Рентгенові, тривалий час лишалися неперевершеними за технікою виконання. 2-го лютого 1896 р. Пулюй отримав перше зображення повного людського (дитячого) скелета в Х-променях дуже високої якості, яке згодом опублікував відомий англійський журнал «The Photogram».
У 90–х рр. ХІХ ст. Пулюй відіграв вирішальну роль як керівник проектування і будівництва багатьох електростанцій на змінному струмі в Чехії. Якість проектів та їх реалізації були дуже високими, із дотриманням екологічних вимог навіть сучасного рівня (тому, зокрема, мешканці Праги досі використовують електроенергію, яку дає їм «Пулюєва» електростанція).
У 1902 р. він заснував та очолив катедру електротехніки. З нагоди 100-літнього ювілею Німецької політехніки в Празі Пулюя відзначили орденом Залізної корони ІІІ ступеня[8]. за його наукову та викладацьку працю (1906). Він отримав також хрест ордена Франца-Йосифа і високий титул Радника двору (1910). У 1913 р. І. Пулюя обирають почесним членом Віденського електротехнічного товариства. У 1916 році Пулюй отримав пропозицію посади міністра освіти Австрійської монархії, однак відмовився за станом здоров'я. Цього ж року вийшов на пенсію.
Помер у Празі, нині Чехія (тоді Королівство Богемія, Австро-Угорщина), де й похований на Мальвазінках.
Дослідження в галузях фізики
Пулюй працював у нових і актуальних на той час напрямках фізики: дослідна перевірка передбачень молекулярно-кінетичної теорії Максвелла, дослідження природи і властивостей катодних та Х-променів.
Родина
1884 року Пулюй одружився з Катериною-Йосифою-Марією Стозіцькою (1863—1945) — студенткою Віденського університету. Шлюб узяли в греко-католицькій церкві Святої Великомучениці Варвари у Відні. В сім'ї виросло шестеро дітей, три доньки і три сини: Наталка (1886 р.н.) стала піаністкою і дружиною відомого українського композитора Василя Барвінського; Ольга (1891 р.н.) і Марія (1894 р.н.) стали вчительками; Олександр (1901 р.н.) і Юрій (Ґеорґ, 1906 р.н.) здобули інженерний фах, а Павло (1904 р.н.) став лікарем.
Оскільки в Празі не було українських шкіл, то Пулюй на літні місяці наймав для своїх дітей учителів української мови, давав відповідні оголошення до львівської газети «Діло». Павло і Юрій після смерті батька вчились у Львові в українській гімназії. Найстарший син Олександр пішов сімнадцятирічним добровольцем у лави Січового стрілецтва і до 1920 р. брав участь у бойових діях Української Галицької армії.
Кредо
- «Нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю».
- (Іван Пулюй)
Праці

Автор близько 50 наукових праць українською, німецькою, англійською мовами.
Публікації про катодні та Х-промені
- Strahlende Elektrodenmaterie //Wiener Berichte I. — 1880. — 81. — S.864 −923; II. — 1881. — 83. — S.402-420; III. 1881. — 83. — S.693-708; IV. — 1882. — 85. — S.871-881.
- Strahlende Elektrodenmaterie und der sogenannte Aggregatzustand' — Wien; Verlag Carl Gerold Sohn, 1883.
- Radiant Elektrode Matter and the so Called Fourth State.— London: Physical Memoirs, 1889. — Vol. l, Pt.2. — P.233-331.
- Über die Entstehung der Röntgen‘schen Strahlen und ihre photographische Wirkung //Wiener Berichte. — 1896. — Bd. 105. — S. 228—238.
- Die Röntgenische Entdeckung neuer Eigenschajten der sog.
Kathodenstrahlen //Bohemia. — 1896. — 11.01
Останні дві публікації — одні з перших, чи навіть перші, де Х-випромінювання названо «рентгенівським».[джерело?]



Вшанування пам'яті
- Тернопільський національний технічний університет носить ім'я Івана Пулюя та щороку 2 лютого, до дня народження Івана Пулюя, проводить Пулюївські наукові читання.
- Музей Івана Пулюя відкрився в Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя з нагоди 165-річчя славетного земляка в лютому 2010 р..
- Ім'ям видатного вченого названо середню школу, вулицю і площу Гримайлова. У 1995 р. встановлено пам'ятник на честь славетного земляка у селищі Гримайлів. У Гримайлівській середній школі діє музей імені Пулюя. Серед експонатів є ксерокопії багатьох праць вченого, сімейні фотографії. Зібрано багато матеріалу про педагогічну, наукову, дослідницьку діяльність І. Пулюя.
- Раз у 2 роки присуджується Премія НАН України імені Пулюя Івана — за видатні роботи у галузі прикладної фізики[9]
- Національний банк України, продовжуючи серію «Видатні особистості України», ввів у обіг 25 січня 2010 р. пам'ятну монету номіналом 5 гривень, присвячену Іванові Павловичу Пулюю.
- 4 листопада 2014 р. у Тернополі відкрили меморіальну дошку членам Тернопільського таємного молодіжного товариства «Громада», засновником якого був І.Пулюй. Її встановили з нагоди 150-річчя з часу заснування організації, розмістили на стіні будинку по вулиці Листопадовій, де колись збиралися громадівці.[10]
- Всеукраїнська стипендійна програма імені Івана Пулюя неприбуткової благодійної організації «Кирило-Мефодіївська фундація»[11].
- Вулиці та провулки Івана Пулюя в багатьох населених пунктах України (зокрема, у Дніпрі — вулиця та провулок, у Києві — вулиця Пулюя в Турецькому містечку, у Львові, Вінниці, Тернополі, Івано-Франківську, Дрогобичі, Броварах[12]).
- Міжнародна астрономічна спілка (IAU) назвала малу планету 2004 TY13 ім'ям Івана Пулюя (226858) Ivanpuluj[13]
Див. також
Зауваги
- Пиндус Б., Щербак Л. в статті Пулюй Іван Павлович (Т. 3, С. 156.) стверджували, що у 1869 р. закінчив богословський факультет Віденського університету
Примітки
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- http://www.nbuv.gov.ua/node/4612
- Брега Г. С., Васильєва Н. Ф. Пулюй Іван Павлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 60. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Тернопільська гімназія, що дала світу геніїв
- Пиндус Б., Щербак Л. Пулюй Іван Павлович… — С. 156.
- щоправда, В. Окаринський вказує, що як учень 6 класу, у січні 1863 р. заснував не гімназійну «Громаду», а товариство у Тернополі → Окаринський В. Землі нинішньої Тернопільщини в Новий час (кінець XVIII ст.—1914 р.) // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 78. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Білокінь С. І. Біблії переклади українською мовою // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 257. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie für das Jahr 1911. — Wien 1911. — S. 86.
- Постанова Президії НАН України «Про затвердження оновленого Положення про премії НАН України імені видатних учених України» № 206 від 11.07.2007.
- У Тернополі відкрили меморіальну дошку учасникам таємного молодіжного товариства. Архів оригіналу за 5 листопада 2014. Процитовано 5 листопада 2014.
- Всеукраїнська стипендійна програма імені Івана Пулюя. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 20 липня 2019.
- . Розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації № 196 від 20.05.2016
- WGSBN Bulletin Volume 1, #1 Ed. WG Small Bodies Nomenclature, 14 May 2021 (англ.)
Джерела
- Брега Г. С., Васильєва Н. Ф. Пулюй Іван Павлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 60. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Гаврилюк О., Шумська В. Учений-енциклопедист з Гримайлова // Вільне життя плюс. — Тернопіль. — 2015. — 6 лют. — С. 2.
- Гайда Р. Іван Пулюй та становлення науки про Х-промені / Р. П. Гайда; Нац. акад. наук України, Ін-т фізики конденс. систем. — Львів, 1997. — 62 с.
- Гайда Р. Іван Пулюй. 1845—1918 : життєписно-бібліографічний нарис / Роман Гайда, Роман Пляцко; відп. ред. О. Купчинський. — Львів, 1998. — 284 с. — (Визначні діячі НТШ; Вип. 7). Друге видання, уточнене і доповнене, — Львів, 2019. — 220 с.
- Даценко Л. Вже відомий. Але ще недостатньо визнаний / Л. Даценко, В. Шендеровський // Урядовий кур'єр. — 1995. — 28 верес. — С. 15.
- Долчук М., Полєк В. Попередник славнозвісного Рентгена // Дзвін. — 1996. — № 10—12 (624—626). — С. 95—101. — ISSN 0868-4790.
- Пиндус Б., Щербак Л. Пулюй Іван Павлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 156–157. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Підвальна У., Пляцко Р., Лончина В. Іван Пулюй та відкриття Х-променів // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. Медичні науки. — 2021, Т. 64, № 1. — C. 180—190.
- Пляцко Р. Іван Пулюй: Визнання (до 175-річчя від народження) // Вісник Наукового товариства ім. Шевченка. — 2020, № 64. — С. 42-49.
- Світоч української науки: до 170-річчя від дня народження І. Пулюя (1845—1918) // Дати і події, 2015, перше півріччя: календар знамен. дат № 1 (5) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2014. — С. 43–48.
- Владислав Таранюк про Івана Пулюя, Василя Єрошенка, Василя Каразіна, Агатангела Кримського, Лазаря Заменґофа / В. Таранюк. — Київ: Грані-Т, 2009. — 88 с. — («Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-465-240-4.
Посилання
- Пулюй Іван Павлович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.134—135.
- 175-літній ювілей. Українець Іван Пулюй відкрив промені, які назвали рентгенівськими / Оксана Пеленська // Радіо «Свобода», 02 лютого 2020
- Пулюй Іван // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1535-1536. — 1000 екз.
- Шендеровський В. Він заклав підґрунтя відкриття віку — Іван Пулюй ч. 1 / Василь Шендеровський. Нехай не гасне світ науки. Книга перша. — 23 січня 2000 року.
- Шендеровський В. Він заклав підґрунтя відкриття віку — Іван Пулюй ч. 2 / Василь Шендеровський. Нехай не гасне світ науки. Книга перша. — 6 лютого 2000 року.
- ІВАН ПУЛЮЙ | Програма «Велич особистості» | 2016 (ВІДЕО)
- R. P. Gaida, Ivan Puluj and the development of the science of X-rays, preprint
- Вебсайт про професора Івана Пулюя
- «Пам'ять, що покривається пилом» Роман Якель
- «У тіні сяйва власного відкриття» Валерій Лазарюк
- Електронний фонд Івана Пулюя
- Онисько Г. Я. Електронний фонд Івана Пулюя в інституційному репозитарії ELARTU [Електронний ресурс] / Г. Я. Онисько, С. О. Дубик // Науково-практичний семінар «Українські репозитарії відритого доступу: проблеми, досвід, перспективи», ТНТУ, 18 листопада 2010 р.
- Іван Пулюй: життя в ім'я науки та України: бібліограф. покажч. Текст / укл. Л. Оленич, Г. Онисько. — Т. : Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, 2010. — 84 с. — (Родом з України; вип. 6)
- Лист Національного банку України N 11-311/270-977 від 22.01.2010.
- Огляд документів, наданих НТБ ТНТУ імені Івана Пулюя архівом Віденського Університету (Австрія)
- Вірші-присвяти Іванові Пулюю.
- Іван Пулюй — життя в ім'я науки та України (до 169-ліття від дня народження)
- Остапенко, Оксана. Рентген чи Пулюй? : інтерв'ю з Василем Шендеровським // Україна молода : газета. — 2008. — № 22 (2 лютого).
- Меморіальна дошка Івану Пулюю в Києві