Гра в кальмара

2 вересня 2019 року компанія Netflix оголосила про початок розробки південнокорейського серіалу з робочою назвою «Раунд шість» (англ. Round Six) сценаристом і продюсером якого стане Хван Дон Хьок. Сюжет майбутнього серіалу був заснований на корейській дитячій дворовій грі 1970-х і 1980-х років під назвою «гра в кальмара»[10]. Режисер Хван Дон Хьок зазначав: «Я хотів написати історію, що стане алегорією або байкою на сучасне капіталістичне суспільство, щось, що зображує конкуренцію в екстремальному виді, екстремальну конкуренцію життя. Але при цьому я хотів використовувати персонажів, яких ми всі зустрічаємо в реальному житті»[11].

Хван Дон Хьок розробив концепцію серіалу в 2008 році, коли жив, подібно до його головного героя, зі своєю матір'ю і бабусею і мав обмаль грошей. Початковий варіант сценарію був готовий в 2009 році, джерелом натхнення для нього послугувала японська манґа про виживання — «Королівська битва» (Battle Royale, バトル・ロワイアル), «Гра брехунів» (Liar Game, ライアーゲーム) і «Азартний апокаліпсис: Кайджі» (Gambling Apocalypse: Kaiji, 賭博黙示録カイジ)[12][13]. Через брак грошей Хвану довелося продати свій ноутбук за 675 доларів[13]. Він характеризував свій твір як «історію про невдах». Головні герої, Гі Хун і Сан Ву уособлюють риси самого Хвана, їхній образ заснований на життєвому досвіді режисера, адже той вийшов з бідної родини, закінчив Сеульський національний університет, і родина й сусіди покладали на нього великі сподівання[14]. Хван Дон Хьок писав сценарії кожного епізоду самостійно. Сценарії перших двох писалися 6 місяців, далі режисер звернувся до друзів, щоб отримати поради з поліпшення сюжету. Розробку серіалу він потім згадував фізично і розумово виснажливою[15].

Вибір смертельних ігор обумовлений враженнями Хвана Дон Хьока від дитячих ігор, у які грав він сам. «Гру в кальмара» він вважав найагресивнішою, а тому «найсимволічнішою грою, що відображає сьогоднішнє суспільство, засноване на конкуренції, тому я вибрав її як назву серіалу». Гра «Червоне світло. Зелене світло» сподобалася за можливість всього за один раунд позбутися від безлічі програлих. Хван в дитинстві лизав льодяники під назвою далґона, щоб видобути фігурку в центрі, і вирішив додати це як гру в серіал[16].

Перші спроби почати екранізацію виявилися невдалими. Режисер намагався продати сценарій різним продюсерським компаніям упродовж майже десяти років, але місцеві студії відкидали ідею, вважаючи її надмірно гротескною і надто нереалістичною[13]. Проте в 2010-і роки стримінговий сервіс Netflix став розширювати глядацьку авдиторію за межами Північної Америки і почав інвестувати у виробництво серіалів в інших регіонах, з-поміж них і в Південній Кореї. Генеральний директор Netflix Тед Сарандос визнав у 2018 році, що чекає великих успіхів від зарубіжних проєктів[17]. Отож, Netflix зацікавився сценарієм Хвана в 2019 році, а у вересні того ж року оголосив про початок розробки серіалу за сценарієм Хвана під робочою назвою «Раунд шість» (Round Six). Сценаристом і продюсером став сам Хван Дон Хьок[18].

На думку Хвана, зйомки серіалу стали можливі тому, що суспільство стало жорстокішим і ще більш нерівним. Через це його сценарій вже не виглядає таким неймовірним, як раніше[19]. Режисер зазначив, що пандемія COVID-19 лише посилила економічну нерівність між суспільними класами Південної Кореї, тому серіал став актуальним[20].

Фільмування серіалу відбувалося з червня по жовтень 2020 року. Через пандемію COVID-19 в процесі сталася затримка на місяць[21]. Кошторис склав $21,4 млн[7]. У планах Netflix було привернути широку глядацьку аудиторію, тому особлива увага зверталася на зрозумілий візуальний ряд і прості правила ігор, зрозумілі попри мовні бар'єри[13]. Яскраві декорації та костюми слугували для створення атмосфери фантазії. Зокрема, лабіринти зі сходами, якими гравці потрапляють до ігрових зон, засновані на малюнках Мауріца Ешера[22]. Гравці і охоронці отримали одяг різного кольору, що підкреслює різницю між ними. Бірюзові спортивні костюми гравців відсилають до спортивного одягу 1970-х років[23]. Квадрат, коло та трикутник, зображені на масках розпорядників, відсилають до розмітки поля для «Гри в кальмара». Вони позначають ієрархію розпорядників, подібну на ієрархію каст мурах: квадрат носять командувачі, трикутник солдати, а коло робітники. Ці три фігури також є літерами корейської абетки хангиль та складають перші літери в корейській назві серіалу[24].

У процесі створення серіалу комбінувалися фізичні декорації та використання хромакею. Так, у грі зі скляним мостом декорації перебували на висоті всього 1,5 метрів від землі, а для імітації висоти використовувалася комп'ютерна графіка. Водночас висоти було достатньо, щоб актори нервували, стрибаючи з панелі на панель, що додало правдоподібності. Найбільше часу знімальна група витратила на створення декорацій кварталу для гри в кульки. На меті було поєднання реалізму і фальші, що відображало природу життя і смерті в самих іграх[25].

Механізована лялька з першого епізоду, що слідкує за учасниками гри, заснована на Йонхі — дівчинці з обкладинок корейських підручників 1970-х і 1980-х років[26][27]. Лялька співає пісеньку про квітку гібіскуса, що є національним символом Південної Кореї[28]. Таким чином вона нагадує багатьом глядачам про дитинство і водночас лякає смертельною загрозою[27].

Хван Дон Хьок повідомляв у вересні 2021 року, що не планує писати продовження сценарію «Гри в кальмара» найближчим часом, а якщо візьметься за це, то звернеться до співпраці з досвідченими сценаристами і режисерами[29]. Для газети «The Times», Хван розповів у жовтні 2021, що в другому сезоні «Гри в кальмара» більше уваги може приділятися історії фронтмена та роботі поліції. Хван, який сам у минулому був офіцером поліції, зазначив: «Я думаю, що проблема з поліцейськими — це проблема не тільки Кореї. Я бачу в світових новинах, що поліція може дуже пізно реагувати на події, що призводить до збільшення числа жертв або погіршення ситуації через те, що вони не діють досить швидко. Я б хотів підняти це питання»[30]. Він додав, що також хотів би досліджувати відносини між фронтменом і його братом-поліцейським, а також передісторію вербувальника, роль якого виконав Кон Ю[31].

10 листопада 2021 року режисер і сценарист «Гри в кальмара» Хван Дон Хьок анонсував[32] знімання другого сезону серіалу: «Нині я займаюся плануванням. Але я думаю, що ще зарано говорити, коли і як це станеться»[33].

Директор по контенту Netflix Тед Сарандос у січні 2022 року наголосив, що всесвіт «Гри в кальмара» тільки починається. Він помістив південнокорейську драму про змагання на виживання у категорію розважальних франшиз Netflix, яка зростає та, на думку компанії, має потенціал за межами потокового сервісу – із живими івентами, іграми та товарами. До таких серіалів Сарандос також відніс «Бріджертонів» та «Дивні дива»[34].

На сайті Rotten Tomatoes серіал має рейтинг 91 % на підставі 45-и рецензій критиків із середнім балом 8,20 з 10[36]. На Metacritic серіал отримав 69 балів зі 100 на основі 13-и рецензій від кінокритиків, що свідчить про «загалом позитивні рецензії»[37].

Роберт Ллойд відзначив для «Los Angeles Times», що поряд із зображенням різанини та своєрідних гладіаторських боїв фільм досліджує соціальні проблеми, декотрі з яких матимуть особливий резонанс для корейських глядачів. А актор Лі й актриса Хо навіть під своїми карикатурними ролями дають змогу побачити людей. Ллойд зауважив, що жанр серіалу диктує вимоги до сюжету, тож «Якщо ви не маєте культурної пам'яті, як у золотих рибок, то можете екстраполювати з першого епізоду багато чого, що відбувається у наступних восьми»[38].

Квінсі Ліґарді писала для «Polygon», що «Історія типу „Королівської битви“, де люди змушені вбивати одні одних заради свободи та ресурсів, не є чимось новим. Але „Гра в кальмара“ позначає свою територію, по-перше, особливо дикими передумовами та постійною напругою навколо сценаріїв „жити чи померти“, а по-друге, зосереджуючись на рішеннях кожного персонажа, коли вони борються за вибір між виживанням та людяністю… Серіал вдається, тому що він створює двопланових персонажів і поважає кожен їхній вибір — допомогти, чи нашкодити, зберегти свою людяність чи пожертвувати нею заради прибутку. Хоча сама гра є притчею, персонажі повністю, емпатично людяні». Підкреслювалося, що «Гру в кальмара» місцями незручно дивитися, адже неприємно бачити кров і смертельні раунди. Та тим самим серіал піднімає ще одну важливу теми — тему того, як всі ми сприймаємо насильство щодо чужих нам людей[39].

Джолі Герман для Common Sense Media відгукнулася, що серіал однозначно жорстокий, але цим спонукає задуматися про людську природу. Дещо клоунський головний персонаж Сонґ Гі Хун, невдаха, вельми цікавий тим, яким холодним убивцею він може бути в грі, що створює інтригуючу напругу. Також вказувалося, що персонажі опиняються в трагічному становищі часто через свої пристрасті до азарту, обману чи визискування грошей[40].

Пуджа Саркар у матеріалі для «The Daily Star» зробив висновок, що серіал викриває тезу про «рівні можливості». Хоча фронтмен запевняє в чесності правил і свободі вибору кожного з учасників, але насправді гра завідомо нечесна: розпорядники таємно підбурюють учасників до ворожнечі, голосування фактично підкуплене обіцянкою винагороди. «Чи існує свобода вибору для осіб, які вже потопають у боргах, з сім'ями, які піклуються про них та мають юридичні наслідки? Коли з'являється рішення, навіть небезпечне, це обмежує їхню свободу волі та вибір»[41].

На серіал звернули увагу в Північній Кореї, з боку якої прозвучало, що «Гра в кальмара» — це «викриття реальності південнокорейського суспільства, де знищення слабких і корупція зростають, а негідники є звичайною справою». Це при тому, що більшість населення Північної Кореї позбавлено доступу до новин і творів з-за кордонів[42].

Олександра Калініченко з «Громадського телебачення» писала: «Цей серіал став настільки популярним по всьому світі, бо транслює універсальний досвід. Світовий капіталізм та класова нерівність бентежать людей не тільки в Південній Кореї. А психологія існування в обмеженому просторі, що переживають головні герої, стає особливо актуальною в часи локдаунів та пандемії… Як це не жахливо, але глядач подумки „ставить“ на улюблених персонажів в очікуванні, хто з них переможе у грі. І тепер відчуття, що і сам глядач також втягнутий в цей соціальний експеримент»[43].

А от на думку Луїса Чілтона з «Індепенденту», одним із головних факторів популярності «Гри в кальмара» є посередність інших шоу платформи Netflix. Він вважає серіал якісно виготовленим продуктом, проте відзначає, що порівняно з такими телесеріалами як «Гра престолів» і «Пуститися берега», шоу не є революційним[44].

Редакція «Vogue UA» зауважувала: «Багато хто вважає, що серіал є дзеркалом — хоча й дещо спотвореним — морального занепаду Південної Кореї (і світу загалом), що підживлюється сучасним капіталістичним суспільством. Цю ж тему було розкрито в оскароносному фільмі „Паразити“, який став справжнім гітом у 2019 році»[45].

Деякі двомовні глядачі визнали суперечливою якість англійських субтитрів від Netflix, вказуючи на їхню розбіжність з дубляжем і оригінальним корейським озвученням[46]. Джінхьон Чо, старший викладач перекладу в Університеті Маккуорі, пояснив, що в корейській мові є «неперекладні» слова та специфічно корейські гоноративи. Оскільки місце для субтитрів на екрані обмежене, доводилося спрощувати текст. Чо навів приклад, коли Сан У попросив Алі називати його «хьон» (позначення старшого брата або старшого вірного друга), а не більш формальним «саджан-нім» (президент компанії). Однак через складність значення слова «хьон» англійський переклад спростив репліку персонажа до «називай мене Сан У», упустивши прохання звертатися більш дружньо[47].

«Гра в кальмара» став першим південнокорейським серіалом, який увійшов у топ 10 серіалів Netflix за переглядами по світу. Він посів перше місце у 90 країнах світу, зокрема в США та Великій Британії[48][49][50]. «Гра в кальмара» випередила за популярністю серіал Netflix «Бріджертони»[7], ставши першим серіалом Netflix, який подивилися понад 100 млн людей за перші 28 днів після його запуску[6]. Серіал дублювався 34-ма мовами та отримав субтитри 37-ма, що посприяло широті авдиторії[51]. Дубляж українською було додано в грудні 2021[52].

Хван Дон Хьок прокоментував, що на його думку, серіал став популярним «через іронію, що невдахи-дорослі ризикують своїм життям, аби виграти дитячу гру», а також відомість та простоту ігор, які дозволили серіалу зосередитися на персонажах. Різноманітність персонажів, до яких належать люди з нижчого та середнього класів суспільства, також посприяла залученню авдиторії та співпереживанню глядачів[53].

Популярність серіалу створила неочікуване навантаження на комп'ютерну мережу. Південнокорейський провайдер інтернету SK Broadband подав позов до суду на Netflix аби той відшкодував збитки[54]. Вказаний на візитівці в серіалі номер телефону виявився справжнім (номер нібито не діяв до початку серіалу, але потім хтось обрав його). Власник отримував по 4 тис. дзвінків щодня, з-поміж них і від декількох охочих зіграти в гру на виживання насправді[55]. Хео Кьон Янґ, лідер Національної революційної партії Південної Кореї, пропонував викупити його мобільний номер за 100 млн вон (близько 85 тис. доларів)[56]. Пізніше з'ясувалося, що номер уже 16 років належить дружині цього чоловіка, і це її робочий телефон. Представник Netflix у коментарі CNN повідомив, що видалить сцени з реальним телефонним номером[57].

Оскільки в 2022 році в Південній Кореї відбудуться президентські вибори, низка кандидатів стали використовувати у виборчій кампанії зображення з «Гри в кальмара», а також пропонували опонентам позмагатися в дитячих іграх[58]. Серіал став слугувати ілюстрацією нерівності в суспільстві[59].

Незадовго після виходу серіалу в інтернеті почалися челенджі з гри «Червоне світло. Зелене світло» та вирізьблення льодяника. Теґ #squidgame зібрав 11,1 млрд переглядів у TikTok[60]. У інтернет-мемах особливу популярність здобула лялька з першого епізоду, що слідкувала за гравцями в «Червоне світло. Зелене світло». В багатьох відео та картинках-мемах в образі ляльки поставали батьки чи вчителі. Окрім роликів, де учасники дотримуються правил гри, в TikTok поширилися відео, де під час «червоного світла» вмикають відомі чи трендові на платформі пісні — учасник не може втриматися, щоб не затанцювати, й «помирає». Чимало мемів використовували зображення Гі Хуна та гравця 001: веселих порівняно з сумними, щоб проілюструвати різкий контраст між чим-небудь. Логотипи на масках розпорядників гри у вигляді кола, трикутника й квадрата порівнювалися з емблемами кнопок гральних консолей PlayStation, а також тактильними позначками на банкнотах (такі є зокрема на українських гривнях). Офіційний акаунт України в твіттері використав зображення льодяника з гербом України як натяк на те, що Росія у грі з ним програла б[8].

В середині жовтня 2021 авдиторія серіалу оцінювалася в 130 млн і принесла Netflix $891,1 млн прибутків[7]. Зростання кількості підписників Netflix у третьому кварталі року завдяки «Грі в кальмара» склало 4,38 млн осіб замість очікуваних 3,5 млн[61].

Продажі корейських льодяників під назвою далґона значно зросли після показів «Гри в кальмара»[62]. Крім того на 7800 % зросли продажі білих сліпонів (легке спортивне взуття без шнурівки), а також зелених спортивних костюмів, червоних комбінезонів і масок, як у персонажів серіалу[63]. З наближенням Гелловіну цей одяг набув ще більшої популярності, особливо комбінезони та маски розпорядників[64].

Користувачі платформи створення відеоігор Roblox реалізували в ній низку ігор з серіалу[65].

Відеоблогер MrBeast витратив $3,5 млн на безпечне відтворення змагань з серіалу (за винятком самої «Гри в кальмара», оскільки це бойова гра). Призом стала сума в $456 тис. Участь брали 456 гравців, змагання відбувалися в декораціях, учасники носили костюми, як персонажі серіалу. 25-ихвилинне відео про це було опубліковане 24 листопада 2021 року на YouTube[66].

В Україні колектив коміків «VIP Тернопіль» зняв 11-ихвилинну пародію «Гра в барана», де учасники, опинившись у покинутій будівлі, мусили брати участь у традиційних конкурсах з пересічних українських весіль[67].