Грицько Кердейович (львівський каштелян)

Польська шляхта намагалася долучити Поділля до Польщі. Як тільки помер Витовт Кейстутович (1430 p.), польські пани негайно вислали своїх гінців до Кам'янця зі звісткою про його смерть, кам'янецькі поляки під проводом єпископа Павела з Боянчиць, колишнього старости Грицька Кердейовича, що перейшов на польський бік, шляхтичів Бучацьких зв'язали та ув'язнили Вітовтового намісника Довгірда (який ще не знав про смерть сюзерена), захопили замки Кам'янця, Смотрича, Бакоти, Скали, Червоногорода.

Незалежним Холмське князівство було до 1433 р. (точніше, Белзько-Холмське, оскільки у 1399 р. останній холмський князь Іван Юрійович загинув у битві на Ворсклі з Єдиґеєм та Тимуром-Кутлуком,— відтоді Холмщиною правили белзькі князі). За ці землі тоді між Литвою та Польщею постійно точилася боротьба, яка мала відлуння і в українському суспільстві. Інтереси Литви відстоював князь Олександр Ніс, Польщі — Грицько Кердейович, який не тільки приєднав до неї Поділля, а робив усе можливе для приєднання Холмщини.

Негативний персонаж роману «Сумерк» Юліана Опільського. Позитивний персонаж твору — боярин Микола з Рудник, називає його, зокрема, «собачим перевертнем».[6]

Староста холмський (1431–1439 рр.), подільський воєвода (1439–1462 рр.), теребовельський староста (1456 р.)[7], староста красниставський, каштелян львівський[8]. Отримав від короля згоду на викуп від Бартоша Бучацького заставленого Кам'янецького староства, але угоду не уклали.[5]

1410 року король Владислав Ягайло дав привілей подільському воєводі Грицькові Кердейовичу на Кормильче і Ходиківці (Зарічанка).^{[джерело?]} Володів Винниками (1443 р.), Гусятином (початок XV с.), Поморянами. Головні маєтки Грицька Кердея були в Поморянах, Винниках, Підбережжі (або Підбереззі, біля Львова), Микулинцях, Гусятині, Шпиколосах Золочівського повіту, села Дуб, Козлів, Поленч. Королем Яґайлом були надані села Зухоричі на Русі, Даловичі у Прошовіцькому повіті. До фундацій Г. Кердея належать костели у Білці Шляхецькій під Львовом 1454 року, один з костелів у Львові, Вижнянах (з десятини у Підбереззі.[3]. Козлів у 1456 році продав за 400 гривень Бучацькому.[9]

Перша дружина — Зофія Заремба, донька сєрадзького каштеляна Заремби, молодша на 25 років,[10] чи Клара[3]
Друга дружина Ядвіґа з Бережан та Божикова[9] — вдова теребовельського старости Яна Бучацького — була власницею, зокрема, Лапшина, Лісників. Сини від двох шлюбів Іван (Ян) та Сигізмунд Кердей (староста)(?—1498, Поморяни)) до 1464 року керували Теребовельським староством.[3] Є інформація, що його сином був Дмитро зі Спикльос.[11]