Дністрове

Дністрове́ — село в Україні, у Мельнице-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської области. Розташоване на схилах річки Дністер, на півдні району.

село Дністрове
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Громада Мельнице-Подільська селищна громада
Рада Дністровська сільська рада
Облікова картка Дністрове 
Основні дані
Засноване 1542
Населення 757
Територія 2.951 км²
Густота населення 256.52 осіб/км²
Поштовий індекс 48757
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°32′13″ пн. ш. 26°13′51″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 155 м
Водойми Дністер
Відстань до
обласного центру		 150 км
Відстань до
районного центру		 38 км
Найближча залізнична станція Іване-Пусте
Відстань до
залізничної станції		 15 км
Місцева влада
Адреса ради 48757, с.Дністрове
Сільський голова Дергак Йосип Нестрович[1]
Карта
Дністрове
Дністрове
Мапа

 Дністрове у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Мельнице-Подільської селищної громади  [2]

До 1961 — Вовківці над Дністром.

Село знане неповторними краєвидами Дністровського каньйону, водоспадом «Гуркало», унікальні еталони відслонень Силуру і Девону (етап у геохронології, коли рослини перейшли у тварини); фольклорно-етнографічним ансамблем «Дзумбалик» та написаною малярем Андрієм у 1764 чудотворною Городоцько-Кулаківською іконою.

Назва

Первинна назва села Волківці над Дністром. Проте з проведенням адміністративної реформи, що відбувалася у 1961 р. (об'єднання районів Мельниця-Подільського і Борщівського) було село перейменовано на Дністрове.

Географія

Село розташоване на відстані 375 км від Києва, 122 км — від обласного центру міста Тернополя та 32 км від міста Борщів.

Клімат

Для села характерний помірно континентальний клімат. Дністрове розташоване у «теплому Поділлі» — найтеплішому регіоні Тернопільської області.

Клімат Дністрового
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −0,8 1,1 6,5 15,0 20,7 23,7 24,7 24,2 20,3 14,1 6,7 1,7 13
Середня температура, °C −4,3 −2,4 2,3 9,6 15,1 18,3 19,5 18,8 14,9 9,3 3,4 −1,3 8
Середній мінімум, °C −7,7 −5,9 −1,9 4,2 9,5 12,9 14,3 13,4 9,6 4,5 0,2 −4,3 4
Норма опадів, мм 31 30 31 53 72 99 96 62 52 34 34 36 630
Джерело: climate-data.org

Історія

Відоме від XVI століття.

Перша згадка про села датується 1542 р.

1838 відбулося повстання селян, яке було волевиявленням селян проти свавілля австрійської влади. Очолив його дяк парафіальної церкви.[джерело?]

Діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», кооператива.

Чимало місцевих жителів боролися в ОУН та УПА; радянська влада почала переслідувати їх, зокрема заарештували Дмитра Малиника (псевда “Потап”, “Мартин”; 1921 р. н.; надрайоновий провідник ОУН, Борщівський районовий провідник), підрайонову УЧХ Стефанію Яворську (з Чортківської тюрми її вивезли у сибірські концтабори).

У 1944–1953 рр. органи НКДБ заарештували 21 борця ОУН і УПА, засудили до ув’язнення у концтаборах у Сибіру на 10–25 років; туди потрапляли навіть фронтовики, які повернулися з війни. Всього із села загинуло 7 борців ОУН і УПА.

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади.

Увійшло до складу Чортківського району після ліквідації Борщівського 17 липня 2020 року[3].

Населення

У 1810 році в селі було 128 родин, 137 житлових будинків і 684 мешканці[4].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 761 особа, з яких 348 чоловіків та 413 жінок[5].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 750 осіб[6].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

МоваВідсоток
українська 99,87 %
російська 0,13 %

Село розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Худиківцях:

  • а-ціба («уживають, щоб відігнати собаку»),
  • билинь («коротка частина ціпа, якою молотять»),
  • біль («білий гриб; біляк»),
  • бодляк («будяк»),
  • бохончик («пампушок, булка»)
  • бохонец («буханець хліба»),
  • бубнист, бубніст («бубняр»),
  • бунт («кілька низок (шарів) тютюну, зв'язаних докупи»),
  • бузько («лелека»),
  • галунка («крашанка»),
  • головка («маточина; середня частина колеса»),
  • горн («комин печі у хаті»),
  • замисник («полиця для посуду; мисник»),
  • кантипуля («рогатка»),
  • корито («ночви»),
  • коцювилно («держак»),
  • лівак («шульга»),
  • під («горище над хатою»),
  • повонея («півонія»),
  • постіль («ліжко»),
  • прунька («сорт великих червоних слив»),
  • таркатий («рябий, плямистий (про бика чи корову»),
  • трачиня («тирса»),
  • трепета («осика»),
  • трунва («труна»),
  • швара («низка тютюну»).
  • чиста остилица («ганьба»)
  • шоб тебе шляк трафив (побила б тебе лиха година)

Пам'ятки
Церква

Є церква (1996), капличка. Дзвениця збудована у 2010 році біля церкви.

Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (1848), пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні 1941–1945 років, дзвіниця 1711 р, братська могила воїнів полеглих у бою з НКВДистами, курган-могила пам'яті січових стрільців.

Соціальна сфера

Діють загальнооосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека, будинок культури і дитячий садок.

При школі діє дитячий фольклорно-етнографічний ансамбль «Дзумбалик», у будинку культури працює народний фольклорний аматорський колектив «Дністряни» та Народний хор с. Дністрового .

Етнографія
Зовнішні відеофайли
Народний весільний обряд села Дністрове

У селі побутує унікальна дівоча прикраса дзумбал.

Відомі люди

Народилися
  • журналіст і літератор Ковальчук Петро
  • релігійний діяч С. Савчук
  • скрипаль-самоучка Баранюк Дмитро

Пов'язані із селом

Примітки
  1. Органи місцевого самоврядування в області станом на 2 квітня 2009р.
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 22 жовтня 2021.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Акт передачі Тернопільського краю Австрією Росії (Leschyński Jan. Rzady Rosyjskie w kraju Tarnopolskim. 1809–1815. — Kraków, Warszawa, 1903. — S. 198–204). Лещинський Ян. Російський уряд в Тернопільському краї. 1809–1815. — Краків, Варшава, 1903. — С. 198–204.
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  8. Ярема Степан. М. Соневицький, його родина та спогади // Михайло Соневицький. Спогади старого педагога. Львів 2001, с. 96-97.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.