Емма Томпсон

Емма Томпсон народилась в Лондоні 15 квітня 1959 року.[2] Батько — англійський актор Ерік Томпсон (англ. Eric Thompson). Мати — шотландська акторка Філліда Лоу (англ. Phyllida Law), грала разом з Еммою в декількох фільмах. Сестра, Софі Томпсон (англ. Sophie Thompson) — також акторка. Дитиною Емма навчалась в школі для дівчат в Камдені (район в Лондоні). [3]

В підлітковому віці Томпсон цікавилась мовами та літературою. Вона успішно здала екзамени з англійської, французької та латинської мов, після чого у 1977 отримала стипендію на вивчення англійської мови в коледжі Ньюмен в Кембриджі. Під час навчання в коледжі вона потрапила у престижний театральний клуб «Рампа» (англ. Footlights) при Кембриджському університеті, де стала першою жінкою-учасницею клубу.[4] У 1980 вона стала віце-президенткою цього театрального клубу [5] і співрежисеркою першої жіночої ревю-трупи «Жіноча година» (ревю – це жанр театрального мистецтва, в якому поєднуються музика, танці та скетчі)[6]. У 1981 році Емма Томпсон разом зі своєю трупою отримала перемогу на фестивалі в Единбурзі.[7] Майбутня акторка закінчила коледж з відзнакою.

Свою першу професійну роль Томпсон отримала в 1982 році, у театральній версії популярного комедійного шоу «Не новини о дев’ятій годині» (Not the Nine O'Clock News). Потім вона отримала невелику роль у комедійному серіалі на місцевому каналі ITV «Немає про що турбуватися!» (There's Nothing to Worry About!) (1982). У 1983 році акторка з’явилась у шоу на каналі BBC «Кришталевий куб» (The Crystal Cube) (1983), який створили Стівен Фрай та Г’ю Лорі (пізніше, у 1988, вона знову співпрацювала з ними у шоу BBC «Radio 4 Saturday Night Fry»). У 1985 акторка зіграла роль Саллі Сміт в музичній виставі «Я і моя дівчина» в театрі Вест Енд в Лондоні.[8]. Томпсон виходила на сцену в цій ролі 15 місяців. [9] За цю роль Томпсон отримала схвальні відгуки.

Прорив акторка здійснила у 1987 році у головних ролях одразу в двох міні-серіалах на телеканалі ВВС «Доля війни» (Fortunes of War) і «Тутті Фрутті» (Tutti Frutti). За них акторка у 1988 році отримала премію Бафта за найкращу жіночу роль.[10]

Перший дебют акторки у повнометражному фільмі – роль у британській романтичній комедії «Високий хлопець» (1989). Хоч фільм і не став популярним, проте критики дали позитивну оцінку ролі Томсон. Зокрема, кінокритики видання The New York Times назвали акторку «надзвичайно різнобічною комічною актрисою».[11]

У 1990-му Емма Томпсон грала в театрі в п’єсах Шекспіра «Сон в літню ніч» та «Король Лір». Ці вистави ставив її перший чоловік Кеннет Брана. [12] В 1991 Томпсон повернулась до кіно, зігравши роль другого плану в фільмі «Експромт». За цю роль акторку номінували на найкращу акторку другого плану премії Independent Spirit Award. Цього ж року акторка з’явилась в повнометражному фільмі «Померти знову» (1991), режисером в якому був Брана. Фільм доволі високо оцінили глядачі, його оцінка на сервісі IMDb – 6.9 з 10.[13]

Голлівудський прорив Емми Томпсон трапився у 1992 році, після однієї з головних ролей у драмі «Маєток Говардс Енд» (акторка зіграла спільно з Ентоні Гопкінсом та Геленою Бонем Картер). Критики високо оцінили гру Томпсон. Зокрема, відомий сценарист та кінокритик, лауреат Пуліцерівської премії Роджер Еберт у своїй рецензії зазначив: «Емма Томпсон чудова в центральній ролі: тиха, іронічна, спостережлива, зі сталевим стержнем усередені». [14]. Фільм отримав 49 номінацій та 32 нагороди, в тому числі 3 Оскари, з яких один для Емми Томпсон у номінації «Найкраща актриса головної ролі». [15]. Крім цього, акторка отримала за цей фільм й інші відомі нагороди – Золотий глобус та премію БАФТА. Журналіст The New York Times зазначив, що акторка "майже за одну добу досягла міжнародного успіху". [2]

У 1993 акторка знялась в ще одному фільмі разом з Ентоні Гопкінсом – «Наприкінці дня». Фільм мав комерційний успіх, також його позитивно оцінили глядачі та критики. На сервісі оцінки фільмів IMDb фільм отримав рейтинг 7.8 з 10. [16] Згодом акторка в інтерв’ю BBC назвала фільм чудовим досвідом для своєї кар’єри і «шедевром стриманих емоцій». [17] Стрічка була номінована на 8 Оскарів, в тому числі і Емма Томпсон (в категорії «за найкращу жіночу роль»). Того ж року акторка була номінована ще на один Оскар – в категорії «Найкраща жіноча роль другого плану» за роль у фільмі «В ім'я батька» (1993). Завдяки цьому Томпсон стала восьмою акторкою за всю історію премії, яка була номінована на Оскари в двох категоріях за один рік. [18]

У 1995 акторка взяла участь у створенні фільму «Розум і почуття». Томпсон протягом 5 років працювала над адаптацією сценарію на основі однойменного роману Джейн Остін. Акторка зіграла роль однієї з трьох стестер (Елінор Дешвуд). Разом з Томпсон головні ролі зіграли Алан Рікман, Кейт Вінслет і Г'ю Грант (а одну з другорядних ролей – Г'ю Лорі). Фільм отримав шалений успіх і вважається однієї з найкращих екранізацій Джейн Остін. На сайті Rotten Tomatoes фільм отримав рейтинг 97% від кінокритиків і 90% від глядачів. [19] Стрічка була номінована на 7 Оскарів, проте виграла лише один. Томпсон отримала третю в своїй кар’єрі номінацію за найкращу жіночу роль і перемогу в номінації «Найкращий адаптований сценарій». Таким чином, Емма Томпсон стала першою і поки єдиною акторкою, яка отримала Оскар і за акторську майстерність, і за написання сценарію.[20] За цей фільм вона також отримала другу в своїй кар’єрі премію БАФТА за найкращу жіночу роль та премію Золотий глобус за найкращий сценарій.[21]

У 1999 році акторка народила доньку і прийняла рішення зменшити навантаження у зйомках. Таким чином, у 1999-му і 2000-му році Томпсон грала лише в невеликих епізодичних ролях.[22]

У 2001-му році акторка зіграла лише в одному фільмі – драмі «Дотепність» (Wit). Фільм був знятий на основі п’єси, за яку авторка (Маргарет Едсон) отримала Пулітцерівську премію. Томпсон погодилась взяти роль через те, що вважала «сценарій цього фільму – один з найкращих, які вийшли в Америці». [23]. Вона зіграла головну героїню – хвору на рак яєчників професорку Гарвардського університету. Томпсон провела декілька місяців репетицій для того, щоб правильно зіграти складний характер і драму головної героїні. Також для ролі вона поголила голову. Кінокритики були в захваті від гри та проживання ролі Еммою Томпсон [24],[25]. За фільм Томпсон була номінована на премії Золотий глобус , Еммі та премію Гільдії кіноакторів США «за найкращу жіночу роль у міні -серіалі або телефільмі».

У 2002 акторка продовжила утримування від ролей, виховуючи доньку. В цьому році вона лише озвучила персонажа гри «Планета скарбів» для Play Station (капітанку Амелію).

у 2003 Томпсон частково повернулась до кар’єри. Зокрема, вона зіграла в одному з найвідоміших фільмів з її участю – «Реальна любов». Фільм отримав позитивні відгуки від критиків та глядачів. Акторка зіграла роль дружини, яка підозрює свого чоловіка у зраді. Критики назвали сцену з плачем Томпсон «найкращим плачем на телеекранах». [26]. Згодом акторка в інтерв’ю заявила, що їй нескладно було зіграти роль: «У мене було багато життєвого досвіду, коли я плакала в спальні, а потім виходила і мусила бути веселою, збирати шматочки свого серця і класти у шухляду». [27]

Ще одна успішна роль у 2003 році – в міні-серіалі від HBO «Ангели в Америці» спільно з Аль Пачіно та Меріл Стріп. Сюжет серіалу стосується епідемії СНІДу в Америці часів Президента Рейгана. Томпсон зіграла в серіалі одразу 3 ролі: медсестру, бездомну жінку та головну роль. За участь в фільмі акторку знову номінували на Еммі. [28]

У 2004 Томпсон долучилась до акторського складу серії фільмів про Гаррі Поттера. Перша її поява в популярній франшизі – в ролі ексцентричної вчительки ворожінь Сибілл Трелоні у третьому фільмі «Гаррі Поттер і в'язень Азкабану» (2007). Згодом вона повторила свою роль в п’ятій серії фільмів «Гаррі Поттер і Орден Фенікса», а також в останньому фільмі – «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії: Частина 2» (2011).[29]

У 2005 році вийшов проєкт, над яким акторка працювала дев’ять років.[30] Томпсон створила сценарій для дитячого фільму «Моя жахлива няня» (або дослівно: «Няня Макфі»), в основі якого – неприваблива няня, яка має дисциплінувати групу дітей. Крім роботи над сценарієм акторка також зіграла головну роль (няні) спільно з Коліном Фертом та Анджелою Ленсбері.[31] Фільм став дуже успішним, посівши перше місце в прокаті Великої Британії і заробивши понад 123 мільйони доларів по всьому світу (бюджет фільму складав $25 мільйонів).[32]

Ще один доволі успішний фільм, за який акторка отримала позитивні відгуки глядачів та критиків – «Останній шанс Гарві>» (2008). Емма Томпсон зіграла з Дастіном Гоффманом самотню пару середніх років, які починають стосунки. За ці ролі обоє отримали номінації на Золотий глобус. Критики відзначили, що «Томпсон і Гоффман створили потрібну магію у фільмі. Завдяки ним цей фільм запам’ятається».[33]

Через п’ять років після фільму «Моя жахлива няня», у 2010, Томпсон повторила свою роль няні Макфі у продовженні – «Моя жахлива няня: Великий бум». [29]

Того ж року акторка знову зіграла в дуеті з Аланом Рікманом. На цей раз – у телевізійному фільмі від BBC «Пісня Ланчу», де Рікман і Томпсон грають пару (персонажі не мають імен), яка зустрілась в ресторані через 15 років після завершення своїх стосунків. Це телевізійна версія однойменної романтично-драматичної поеми Крістофера Ріда. Фільм доволі короткий і триває всього 50 хвилин. [34] Стрічка принесла акторці четверту номінацію на премію Еммі. [28]

У 2012 році акторка з’явилась у великобюджетному голлівудському блокбастері «Люди в чорному 3». Ця науково-фантастична комедія стала одним з найкасовіших фільмів, в яких грала Томпсон (касові збори склали понад 620 млн. доларів). [35]

У 2012 Емма Томпсон двічі зіграла роль королев. Один раз – озвучуючи персонажку мультфільму від студії Pixar «Відважна», королеву Елінор (мати головної героїні). Вдруге – королеву Єлизавету II в британській телевізійній п’єсі «Playhouse Presents».

У 2013 акторка зіграла лихого персонажа у фентезійній мелодрамі «Прекрасні створіння». Фільм провалився і в оглядах кінокритиків, і в рейтингах глядачів. Зокрема, на сервісі Rotten Tomatoes фільм отримав «гнилий помідор» (негативну оцінку кінокритиків) і рейтинг 54% зі 100% від глядачів.[36]

Наступний фільм, який вийшов з Еммою Томпсон у 2013 році, був значно вдалішим. Вона зіграла одну з головних ролей: письменницю у біографічній комедійній драмі «Порятунок містера Бенкса» від кінокомпанії Walt Disney Pictures. Акторка зіграла в головних ролях спільно з Томом Генксом. Томпсон заявила, що це найкращий сценарій, який вона читала за останні роки, і була рада, що їй запропонували роль. Вона вважала роль одну з найскладніших у своїй кар’єрі, тому, що «ніколи, насправді ніколи не грала нікого настільки суперечливого чи складного» [37] Критики зазначили, що роль Томпсон – «одна з найкращих її ролей за останні роки» і те, що акторка «принесла глибину в передбачуваний фільм». [38]

У 2015 вийшло 3 фільми з участю Емми Томпсон. Найуспішніший — «Легенда про Барні Томсона», в якому акторка зіграла роль 77-річної колишньої повії з Шотландії (матір головного героя фільму). Томпсон зробили грим старшої жінки, адже на час зйомок вона була молодша на 20 років, ніж її персонаж. І хоч фільм отримав посередні відгуки від глядачів та кінокритиків, проте, останні позитивно відгукувались про гру Томпсон. Більшість критиків відзначила чудове перевтілення акторки і те, що «вона додала іскри цьому фільму». [39]

У 2016 вийшов фільм «Дитина Бріджит Джонс», в якій акторка спробувала себе в ролі сценаристки романтичної комедії, а також зіграла епізодичну роль лікарки.

У 2017 вийшов музичний фільм «Красуня і Чудовисько» від компанії Walt Disney Animation Studios, в якому Емма Томпсон озвучила роль місіс Поттс – економки замку, яку закляття відьми перетворило на чайник.[29] Фільм став найкасовішим серед тих, в яких акторка брала участь, адже касові збори склали понад 1.2 мільярда доларів. [40]

Найуспішнішою роллю Томпсон у 2018 році стала головна роль в соціальній драмі «Закон про дітей». Вона зіграла суддю, яка розглядала справу, в якій батьки відмовились лікувати свого сина від раку через релігійні переконання. [29]

У 2019 вийшла драматична комедія з акторкою в головній ролі – «Пізній вечір». Томпсон зіграла роль Кетрін Ньюбері, ведучої вечірнього комедійного шоу, в якого стрімко падають рейтинги. Практично всі кінокритики позитивно відгукнулись про гру Емми Томпсон. Зокрема, критики зазначили, що «холодна відьма, яку грає Томпсон, можливо навіть перевершила роль Меріл Стріп з фільму "Диявол носить Prada"». Також акторка чудово розкрила свої героїню, яка спочатку була байдужа і самозакохана, а згодом більш м’якою і людяною. [41] Томпсон за цю роль була номінована на премію «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль в комедії або мюзиклі.

У 2021 році вийшов успішний фільм «Круелла» від Walt Disney Pictures, в якому Томпсон зіграла головну лиходійку – Баронесу фон Хеллман. Більшість і глядачів, і критиків позитивно відгукнулись про фільм та гру двох головних героїнь – Емми Томпсон і Емми Стоун. Зокрема, кінокритики зазначили, що зла героїня Томпсон вийшла настільки холодною, що «Томпсон дала баронессі можливість охолодити кімнату одним поглядом і вміння жахати лакея одним словом».[42] В рецензії видання The New York Times критик назвав акторку в цій ролі «неймовірно елегантною і диявольською». Крім цього, критики позитивно відгукнулись про те, що Томпсон вдалось показати свою героїню максимально лихою «Баронса Томпсон вийшла як справжня велика лиходійка. Вона є небезпечним нарцисом і однозначним чудовиськом, людиною, яка заслуговує на те, щоб її принизили, зганьбили і нарешті скинули з трону.»[43]