Ехінопсис

Назва роду походить від грец. έχίνος (эхінус) — їжак та грец. όψις (опсис) — подібний.

Рід був описаний в 1837 році Джозефом Зуккаріні. На початку 20 століття Натаніель Лорд Бріттон і Джозеф Нельсон Роуз включали в цей рід 28 видів кактусів, що зустрічаються в долинах і передгір'ях Анд, на півночі Болівії, в Парагваї, Уругваї, на півдні Бразилії і Аргентини. Пізніше до роду ехінопсис були включені кактуси, що раніше належали до родів псевдолобівія, трихоцереус та деяких інших.

Echinopsis maximiliana

Невибагливі південноамериканські кактуси з кулястими або циліндричними, багатореберними стеблами. Рід численний, має багато видів і різновидів. Розповсюджений від Болівії до Чилі. На гострих ребрах у крупних ареолах бувають довгі і не дуже колючки, в залежності від ботанічного виду. Колючки шилоподібні, сіро-коричневого відтінку. У боковій частині стеблини у старих ареолах розвиваються великі воронкоподібні квіти, які розпускають свої пелюстки тільки увечері. Квіти білі, рожеві, широко відкриті, в більшості ароматні, з довгою, волохатою трубочкою до 20 см, діаметр квітки до 14 сантиметрів.

Echinopsis tegeleriana

Ехінопсис трубкоквітковий — Echinopsis tubiflora (Pfeiff.) Zucc. Батьківщіна — Аргентина. Гібриди цього виду — розповсюдженні кімнатні рослини. Стеблина темно-зелена, куляста, до 12 сантиметрів у діаметрі. Ребер звичайно до 12. У білих ареолах знаходяться 20 жовтувато-білих, шилоподібних колючок. Центральні колючки зовсім чорні, довжиною до 1,5 сантиметра. Цвітіння — травень — червень.

Ехінопсис чакоанський — Echinopsis chacoana Schutz. Батьківщіна — Парагвай. Красивий кулястий або короткоциліндричний кактус. На стеблині чітко видні 12—18 гострих, прямих ребер. У сірих рідких ареолах знаходяться 7—8 колючок, довжиною до 2 сантиметрів. Одна центральна колючка, довжиною до 7 сантиметрів, спрямована униз. Квіти — білі, плоди коричневі.

Echinopsis ancistrophora Speg. Батьківщіна — західна Аргентина (провінція Сальта) та південь Болівії. Стебло здавлено-кулястої форми, до 6 см в діаметрі. Ребер близько 20, прямих, горбистих. Колір епідермісу — темно-зелений, глянцевий. Денні квітки відрізняються різноманітністю забарвлення: яскраво-рожеві, червоні, білі, оранжуваті, лавандові. Розташовані на довгій (до 15 см) квітковій трубці.

Всього Едвард Андерсен у своїй фундаментальній монографії «The Cactus Family» (2001) налічує 129 видів та 16 таксонів нижчого рівня (див. Список видів роду ехінопсис).

Echinopsis obrepanda

Кактуси Сан-Педро серед опунцій у Перу

Культивують при помірному сонячному світлі і поливі у період вегетації. Для рясного квітнення необхідно взимку утримувати при температурі повітря 8—12 градусів. Утворення великої кількості бокових паростків свідчить про надмірне зволоження. Землесуміш готують із листової та дернової землі, і суміші піску з гравієм (4 : 3: 3). Розмножуються насінням і боковими паростками. В теплу пору року бажано розміщувати на свіжому повітрі, але не під прямим сонячним промінням. Деякі види і їх гібриди застосовуються як підщепи.

В горах Еквадора та Перу на висоті 1 500 — 2 700 м над рівнем моря росте Echinopsis pachanoi, який місцеві жителі називають «кактус Сан-Педро». Він містить мескалін так само як і лофофора Вільямса (Lophophora williamsii), тому має галюциногенні властивості. Уже понад 1 300 років триває ритуальне використання Echinopsis pachanoi індіанцями. Іспанці робили численні спроби викорінити культ цієї рослини, так само як і культ пейота у Мексиці. Тому він поступово став сумішшю доіспанських і католицьких вірувань. Звідки власне і походить назва Сан Педро кактус — кактус Святого Петра. Більшість християн вірять, що Святий Петро володіє ключами від неба. Ефект від вживання кактуса давав віру корінним жителям Перу у те, що він є ключем, який дозволяє володіти небесами уже в земному житті.

Окрім того декілька інших південноамериканських кактусів з роду Ехінопсис також містять мескалін. Це такі як Echinopsis peruviana, Echinopsis cuzcoensis, Echinopsis deserticola, Echinopsis tacaquirensis, та Echinopsis uyupampensis.

77 видів роду ехінопсис входять до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи[2]:

• Систематика кактусових

• С. М. Приходько. Кактуси. — Київ : Наукова думка, 1974. — 207., іл. с. (укр.)
• Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1 (рос.)
• Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286с., ил. (рос.)
• О. В. Ильяшенко и др. Кактусы. Донецк, «Скиф», 2003. (рос.)
• Нико Вермёлен. Кактусы Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5 (рос.)
• Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2004 — 208 с., ил. — ISBN 5-306-00348-6, стор. 59 (рос.)
• Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989 (англ.)
• Boris O. Schlumpberger, Susanne S. Renner. Molecular phylogenetics of Echinopsis (Cactaceae): Polyphyly at all levels and convergent evolution of pollination modes and growth forms // American Journal of Botany. — 2012. — № 99(8). — С. 1335–1349. — DOI:10.3732/ajb.1100288. (англ.)

• Голодняк О. Н., Королёва М. Р., Широбокова Д. Н. Кактусы. Под ред. канд. биол. наук В. Ф. Лапчика. — Киев, 1982 (рос.)
• Гарбар О. В. Кактуси в релігійних обрядах давньої та сучасної Америки. (укр.)
• Український сайт про кактуси і кактусистів (рос.)
• А. А. Буренков. Эхинопсис и его «родичи» (рос.)
• Echinopsis на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)

• Echinopsis в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
• Echinopsis на сайті «Desert-tropicals» (англ.)
• Echinopsis на сайті «Plantsystematics» (англ.)^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}
• Echinopsis на сайті «The Plant List» (англ.)
• Echinopsis на сайті «Cactuspedia» (англ.)
• Echinopsis на сайті «Cactiguide.com» (англ.)
• Echinopsis Gallery (англ.)
• «Echinopsis.com» (англ.)
• Ехінопсис.ru (рос.)

• 
  Echinopsis adolfofriedrichii
• 
  Echinopsis arachnacantha subsp. densiseta
• 
  Echinopsis aurea
• 
  Echinopsis bruchii