Жовківський повіт
Жовківський повіт (пол. Powiat żółkiewski) — історична адміністративно-територіальна одиниця на українських землях. Існував від 1854 до 1944 року і входив до складу різних держав (Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі, СРСР і Третього Райху). Центром повіту було місто Жовква.
| Округ | Жовківський |
| Коронний край | .svg.png.webp){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії |
| Країна |  Австрійська імперія.svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина |
| Центр | Жовква |
| Створений | 1854 |
| Площа | 1256,81 км² (1890) |
| Населення | 80 936 (1890) |
| Найбільші міста | Жовква, Куликів, Великі Мости |
Австро-Угорщина
Провісник пізнішого адміністративного повіту (одночасно адміністративно-судовий орган) «повітове староство Жовква» було створене наприкінці 1850 р. і йому підпорядковувались:
- Судовий округ Жовква,
- Судовий округ Мости Великі,
- Судовий округ Кам'янка Струмилова.
Після проголошення в 1854 р., 29 вересня 1855 р. в межах Львівського округу було створене повітове управління Жовква (відповідальне за управління та юрисдикцію). Після реформи 1867 р. до повіту Жовква приєднані повіти Куликів і Мости Великі, однак структура окремих трьох повітових судів залишилась. Повіт охоплював 74 громади і 54 фільварки із загальним числом населення 71 864 осіб, з якого 69 591 особи належали до громад, а 2 273 - до фільварків.
Поділявся на три судові повіти: Жовкву, Куликів, Мости Великі. На 31 грудня 1880 року судовий повіт Жовкви охоплював 30 громад та 15 фільварків, у ньому проживало 28 923 жителів. У судовому повіті Куликова було 26 громад та 20 фільварків, нараховувалося 20 917 осіб. До судового повіту Мостів Великих входило 18 громад, 19 фільварків, проживало 22 024 мешканців. На той час у повіті переважали малі громади: лише 21 громада мала чисельність населення понад 1000 осіб.
1881 року на території повіту були проведені перші вибори Жовківської повітової ради.
На початок Першої світової війни у Жовківському повіті діяли Народний Дім, філії «Просвіти», Руського Педагогічного Товариства, «Сільського господаря», військових організацій «Січові Стрільці», «Сокіл», «Пласт».
ЗУНР
Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був д-р Михайло Король (УНДП). Делегатом до УНРади обраний від повіту о. Платонід Філяс (УНДП).[1]
Під польською окупацією
| Жовківський повіт | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Країна: | Польська республіка (1918—1939) |
| Воєводство: | Львівське |
| Утворений: | 1880 |
| Населення: | 95.500 |
| Площа: | 1 111 км² |
| Густота: | 112 осіб/км² |
| Населені пункти та ґміни | |
| Повітовий центр: | м. Жовква |
 | |
| Мапа повіту | |
| Повітова влада | |
| Староста: | Стефан Бернатович, Ян Емерик |
Включений до складу Львівського воєводства після утворення воєводства 3 грудня 1920 року на окупованих поляками землях ЗУНР.
Зміни адміністративного поділу
1 квітня 1930 р. села Батятичі, Рожанка, Костянтинівка і Зубів Міст передані з Жовківського повіту Львівського воєводства до Кам'янко-Струмилівського повіту Тарнопольського воєводства[2].
Згідно з переписом 1931 року у повіті було 3 міські та 68 сільських громад, усього 288 населених пунктів, де проживало 95 206 осіб. У 30 громадах жителів було понад 1000 осіб. За адміністративним поділом від 1 квітня 1932 року до Жовківського повіту входило 3 міста (міські ґміни Жовква, Куликів і Мости Великі). Площа повіту складала 1111 км².
Під час адміністративної реформи 1934 року була введена нова адміністративна одиниця — волость, що об'єднувала кілька громад. Жовківський повіт було поділено на 9 сільських громад — волостей (ґмін).
Міста (Міські ґміни)
- м. Жовква
- містечко Куликів — місто з 1934 р.
- містечко Мости Великі — місто з 1934 р.
Сільські ґміни
Кількість:
1920—1930 рр. — 72
1930—1934 рр. — 68
1934—1939 рр. — 9
Перейменування
Рішенням міністра внутрішніх справ 4 травня 1939 року змінені німецькі назви поселень (колоній) на польські[3]:
Населення
У 1907 році українці-грекокатолики становили 72 % населення повіту[4].
Станом на 01.01.1939 року в Жовківському повіті проживало 101 970 жителів, із яких: українців-грекокатоликів — 75 855 (74,39 %), українців-латинників — 8 400 (8,24 %), поляків — 7 455 (7,31 %), польських колоністів міжвоєнного періоду — 1 220 (1,2 %), євреїв — 7 420 (7,28 %), німців — 1 590 (1,56 %). Українці домінували у сільській місцевості, у містах більшість складали поляки та жиди[5].
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 95 507 населення ніби-то було аж 35 816 (37,5 %) поляків при 56 060 (58,7 %) українців, 3 344 (3,5 %) євреїв і 151 (0,16 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), та пропорціям за допольськими (австрійським 1907 року) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.
СРСР
Після приєднання західноукраїнських земель до Українською РСР повіт включений 27 листопада 1939 р. до складу новоутвореної Львівської області. Відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 17 січня 1940 року повіт ліквідований шляхом поділу на райони — кожен із кількох ґмін:
- Великомостівський — з міської ґміни Мости Великі та сільських ґмін Великі Мости, Бутини і Туринка;
- Куликівський — з міської ґміни Куликів та сільських ґмін Зіболки, Колодно і Надичі;
- Жовківський — з міської ґміни Жовква та сільських ґмін Воля Висоцька, Крехів і Мокротин.
Третій Райх
Німецькою окупаційною владою 1.08.1941 відновлений Жовківський повіт, для управління яким 11.08.1941 утворено окружне староство і об'єднання гмін Лемберг-Ланд (нім. Kreishauptmannschaft und Gemeindeverband Lemberg-Land). Відновлений був також і поділ на ґміни. На чолі стояв окружний староста — крайсгауптман. Адміністративним центром було місто Львів.
Пізніше окружне староство Лемберг-Ланд було перейменовано на окружне староство Лемберг-Ланд-Захід (нім. Kreishauptmannschaft Lemberg-Land-West)[6]. 1 квітня 1942 шляхом об'єднання окружних староств Лемберг-Ланд-Схід і Лемберг-Ланд-Захід та крайскомісаріату Судова Вишня було утворено т. зв. «Львівську заміську округу» (нім. Kreishauptmannschaft Lemberg-Land) або ж «Львівське окружне староство». З 1 червня 1943 керівником об'єднаного окружного староства став оберландрат барон Йоахім фон дер Лаєн. 1 липня 1943 створено Бібрківський, Городоцький, Судововишнянський і Жовківський повітові комісаріати (нім. Landkommissariate Bóbrka, Gródek, Sadowa Wisznia, Zolkiew).
Після повторної радянської окупації на початку серпня 1944 р., радянською владою повіт знову був поділений на райони.
Див. також
Примітки
- Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД — ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).
- Dz.U. 1929 nr 81 poz. 602
- Zarządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 maja 1939 r. o ustaleniu nazw niektórych miejscowości w powiecie gródeckim, jaworowskim, lwowskim, niżańskim, samborskim i żółkiewskim w województwie lwowskim. (пол.)
- Українці. Частка у населенні повітів
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 104—106
- Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874—1945 (нім.)
Джерела
- Брюховицька Х. Зауваги до історії Жовкви // Ї. — 2012. — Ч. 67.
- Шанківський Л. Стрий і Стрийщина у визвольній війні 1918—1920 рр. // Ї. — 2012. — Ч. 70.
- Żółkiewski powiat // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 821. (пол.)