Залужани (Самбірський район)
Залужа́ни (Тата́ри до 7 травня 1946 року[2]) — село в Україні, у Новокалинівській міській територіальній громаді[3] Самбірського району Львівської області.
| село Залужани | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Львівська область |
| Район/міськрада | Самбірський район |
| Громада | Новокалинівська міська ОТГ[1] |
| Основні дані | |
| Засноване | X століття |
| Населення | 386 |
| Площа | 8,5 км² |
| Густота населення | 45,41 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 81472 |
| Телефонний код | +380 3236 |
| Катойконіми | залужанці |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°30′38″ пн. ш. 23°27′13″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
280 м |
| Відстань до районного центру |
14 684 км |
| Найближча залізнична станція | Дубляни |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 81464, Львівська обл., Самбірський р-н, м.Новий Калинів |
| Карта | |
  Залужани | |
 Залужани | |
| Мапа | |
| |
Розташування
Село знаходиться на території Залужанського газоконденсатного родовища, котре було названо його ім'ям. До районного центру міста Самбір — 14 684 м[4], до центру територіальної громади міста Новий Калинів — 11 км. Сусідні населені пункти:
Клімат
Для Залужан характерний теплий та помірно-вологий клімат. У Залужанах протягом року випадає значна кількість опадів. У рік випадає близько 693 мм опадів. Найпосушливіший місяць — лютий з опадами 35 мм. Велика частина опадів випадає в червні, у середньому 95 мм.
Середньорічна температура в Залужанах — 7.8 °C. Найтепліший місяць року — липень з середньою температурою 17.8 °C. Середня температура в січні — -3.8 °C. Це найнижча середня температура протягом року.
Різниця між кількістю опадів між самим сухим і найвологішим місяцем — 60 мм. Середня температура змінюється протягом року на 21.6 °C.
| Клімат у Залужанах | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −1 | 0,6 | 5,7 | 13,0 | 18,7 | 21,5 | 23,0 | 22,6 | 18,5 | 13,1 | 6,0 | 1,1 | 12,2 |
| Середня температура, °C | −3,8 | −2,1 | 2,2 | 8,4 | 13,5 | 16,4 | 17,8 | 17,3 | 13,6 | 8,7 | 3,1 | −1,3 | 7,8 |
| Середній мінімум, °C | −6,5 | −4,8 | −1,3 | 3,8 | 8,3 | 11,3 | 12,7 | 12,1 | 8,8 | 4,3 | 0,2 | −3,6 | 3,9 |
| Норма опадів, мм | 36 | 35 | 39 | 49 | 76 | 95 | 93 | 75 | 58 | 46 | 43 | 48 | 693 |
| Джерело: Climate Data.org | |||||||||||||
Назва
Колишня назва села — Татари, виникло в X столітті; сучасна назва села Залужани — з 1965 року.
Історія села
На околиці села досліджено поселення епохи міді (III тисячоліття до н. е.).[5]
У 1537 році за декретом польського короля Сіґізмунда I королева Бона Сфорца, яка фактично керувала державою при своєму престарілому чоловікові, викупила 77 сіл Самбірської економії у кредиторів за 25 025 флоренів[6]. Серед цих сіл були Татари.
За Речі Посполитої село входило до Дублянського ключа Самбірської королівської економії.
Після Листопадового зриву українська влада встановлюється в Татарах вже у перших числах листопаду. Вже 10 листопада 1918 року в селі утворено «Комісію громадську», котра перебрала на себе владу. Тимчасовим комісаром «Комісії громадської» був призначений Дідух Іван Федорович. 21 грудня 1918 року в приміщенні школи відбулись перші українські вибори. Було обрано постійного комісара громадського замість тимчасового, заступника комісара, асесорів, радних, членів харчової та земельної комісії. Комісаром було обрано Івана Дідуха. Воювати в Українську Галицьку армію з села пішли Михайло Савчин та Олекса Костюк, а в Армії УНР воював Дмитро Бурко.
1 квітня 1938 р. село Татари передане з гміни Дорожів Самбірського повіту до гміни Дубляни[7].
Населення
Станом на 2001 рік, населення села налічувало 386 осіб.
| 1880 | 1885 | 1892 | 1903 | 1939 | 1989 | 2001 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| → 852 | ↗ 858 | ↘ 853 | ↗ 967 | ↗ 1013 | ↘ 398 | ↘ 386 |
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Церква у селі вперше згадується в 1565 році. Попередня дерев'яна церква була збудована в 1828 році. Парохами у селі були о. Клімашевський (1825—1840), о. Іоанн Коростенський (1840—1872), який також був секретарем Самбірської Руської Ради[8], москвофіл о. Юліан Платек (1875—1895), о. Микола Нестерович (1895—1920).
У 1894 році зведено з дерева існуючий храм Різдва пр. Богородиці, баню і дахи якого у 1909 році покрили бляхою.
У довоєнні роки, з 1920 до 1945 року, парохом села був отець Андрій Бардахівський (нар. 15 липня 1893[9] — пом. 27 лютого 1945), який одночасно був деканом Лучанського деканату до самої своєї смерти[10][11].
До 1946 року парафія села була окремою та входила до Лучанського деканату Перемишльсько-Самбірсько-Сяніцької Єпархії УГКЦ.
Нині парафія с. Залужани є дочірньою до громади Святого Миколая села Лука, Дублянського деканату, Самбірсько-Дрогобицької Єпархії.
21 вересня 2004 року Владика Юліан (Вороновський) очолив святкування 100-ліття церкви. На стіні храму дану подію увіковічнили в таблиці:
 |
Цю таблицю встановлено на честь 100-літнього ювілею церкви Різдва Пресвятої Богородиці 1904р — 2004р. |  |
Мовні особливості села
У селі побутує говірка наддністрянського говору. Деякі слова та фразеологізми, що вживаються у селі Залужани:
- бабýня — пестлива назва бабусі;
- бáки — бакенбарди;
- бич — батіг;
- боз — бузок;
- бо́мки — ґедзі;
- брама — ворота;
- бурача́нка — гичка буряків;
- бузько, бузьок — лелека;
- ва́р'ят — божевільний;
- верéта — рядно;
- ве́льон — фата нареченої;
- вúдіти — бачити;
- ви́шка — горище;
- видро — відро;
- взьити — взяти;
- вуянка, вýйна — дружина брата матері;
- вьєра — віра;
- гори́чий — гарячий;
- горнéц — глечик;
- дев'їть — дев'ять;
- дьикувати — дякувати;
- зьвєр — звір;
- каміні — каміння;
- квасок — щавель;
- кýчі — хлів для поросят;
- малькут — шульга;
- мамунця — пестлива назва мами;
- мжúчка — дрібний дощик;
- насіні — насіння;
- не́цки — ночви;
- одинáйціть — одинадцять;
- памніть, паміть — пам'ять;
- парканайціть — декілька;
- підпеньок — опеньок;
- попил — попіл;
- пу́льовані (полювання;
- сажі — сажа;
- стайня — хлів для худоби;
- татуньо — пестлива назва батька;
- толока — гуртова поміч сусідові;
- тру́мло — труна;
- фасоля — квасоля;
- фу́зия — рушниця;
- цап — козел для різання дров;
- щістя — щастя;
Люди
В Залужанах народилися:
- Бурко Дмитро (нар. 1892 — пом. 1941) — політичний, громадський та військовий діяч, педагог, професор, діяч Пласту;
- Урбан Іван («Директор», «Ошуст», нар. ? — пом. ?) – діяч ОУН[12][13];
- Урбан Осип («Зелений», «Малий Рен», нар. ? — пом. 17 квітня 1947) – сотенний сотні «Булава» у 1944—1945 роках, командир «Чоти організаційних працівників та бойовиків Самбірщини»[14];
- Урбан Теодор — вістун 5 сотні Українських Січових Стрільців[15];
- Савчин Михайло — вістун 5 сотні Українських Січових Стрільців[15];
- Орищак Петро («Микита»; нар. 1922 — пом. 1951) — вояк УПА з боївки «Донського», пораненим захоплений у полон енкаведистами, засуджений до розстрілу в 1950. У 1951 році розстріляний у Дрогобицькій тюрмі[16];
- Попіль Микола Йосипович (18 січня 1968 — 19 липня 1987) — воїн-інтернаціоналіст[17][18].
Див. також
Література
- Залужани: Історія та сучасність. Історико — краєзнавчий нарис. Богдан Виханський. Видавництво «Коло» 2004 р.
Примітки
- Новокалинівська громада
- Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.5.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Дрогобицької області»
- Нова громада
- Державне агентство земельних ресурсів України. Залужани. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 30 серпня 2014.
- Історія Міст і Сіл. Том Львівська область, стор.556(рос.)
- Ігор Смуток, Леонід Тимошенко. Старий Самбір за інвентарем Самбірського Староства 1585 р. Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine. — Дрогобицький краєзнавчий збірник Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine. /Ред.кол. Л.Тимошенко (голов. ред.), Л. Винар, Л. Войтович, Г. Гмітерек та ін. — Вип. XVI. — Дрогобич: Коло, 2012. — С. 434.
- Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 grudnia 1937 r. o zmianie granic gmin wiejskich Dublany i Dorożów w powiecie samborskim, województwie lwowskim. Dz.U. 1937 nr 86 poz. 622 (пол.)
- А. Заярнюк. Руські патріоти в галицькому селі 1860 — 1870-х років: святоюрці, обрядовці, патерналісти і популісти (На прикладі Самбірської околиці) // Україна модерна. 2003. № 8. С. 113
- Звідомлення Виділу «Кружка Родичів» при Державній Ґімназії з українською мовою навчання в Перемишлі за шкільний рік 1935—1936. Koгo видала перемиська державна гімназія впродовж 40 піт?
- Шематизм єпархії Перемиської на 1936 р., с.67
- о. Богдан Прах. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини: у 2-х томах, т. 1: Біографічні нариси (1939—1989). Львів: Видавництво Українського католицького університету 2015. — lxxxvi + 722 c. ISBN 978-966-2778-21-2;
- За Україну, за її вол: спогади / Р. Петренко ; ред. Г. Петренко. — Л. ; Торонто: Літопис УПА, 1997. — 277 с.
- Літопис УПА. Нова серія — Том 9: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1944—1945. Редактор(и) С. Кокін, О. Іщук. Редакційна колегія Я. Дашкевич, В. Лозицький, С. Богунов, Р. Пиріг, П. Й. Потічний, П. Сохань, Л. Футала, Ю. Шаповал, Г. Боряк, Hью-Йopк, США
- Володимир Мороз. Карпатський рейд загону УПА «Лемківщина»
- Поіменний список боєвих відділів 1 полку Українських Січових Стрільців
- Літопис УПА, Том 6. Мирослав Горбаль. Довідник-пошуківець. Реєстр осіб, пов'язаних з визвольною боротьбою на теренах Дрогобиччини. 1939—1950 (за архівними документами)
- «Чорні тюльпани». Книга пам'яті
- «Чорні тюльпани»
Посилання
- Залужани на сайті Верховної Ради України
- Церква Різдва пр. Богородиці в селі Залужани
- Погода в селі Залужани
- Погода в селі Залужани
- Географічний словник Королівства Польського
- Залужанське родовище газу
- Самбірський район. Залужани