Кам'янець-Подільська фортеця

Довгий час вважалося, що Стару фортецю було збудовано у другій половині 14 століття — першу в історії згадку про Кам'янецький замок маємо у грамоті від 7 (15) січня 1374 року литовсько-руського князя Юрія Коріатовича, якою він за згодою свого брата Олександра Коріатовича надав кам'янчанам магдебурзьке право та прямо зазначив, що грамота дається «на замку» в Кам'янці. Цю позицію щодо литовських першопочатків замку, зафіксовано в популярних монографіях Євтима Сіцінського (1895), Олександра Прусевича (1915), підтримали її й радянські дослідники Петро Юрченко (1950), Тамара Будянська (1961).

Комплексні архітектурні дослідження Євгенії Пламеницької та Анатолія Тюпича в 1964–1982 роках, дослідження археологів на чолі з Іоном Винокуром у 1964–1969 роках дозволили значно поглибити історію кам'янецької фортеці та датувати її першопочатки 11–12 століттями (в інших версіях — кінцем 12 століття).

Якщо наявність давньоруського періоду в історії Кам'янецької фортеці не викликає сьогодні жодних заперечень у дослідників, то концепція Євгенії Пламеницької, яку нині розвиває та пропагує її донька Ольга Пламеницька, про дако-римські першопочатки замку, Замкового мосту та всього міста в 2–3 століттях викликала неоднозначну оцінку істориків та археологів, зокрема, Іона Винокура, Миколи Петрова.

Карта Фортеці 1672 року. Кипріан Томашевич

Карта Фортеці 1691 року

Кам'янецький замок до 1875 року. Дві замкові Брами: Красні Ворота на мості та Брама Станіслава Августа

Наполеон Орда 1871.

Такими були всі башти фортеці: повністю кам'яними. 1853

Провідними документами, які дозволяють досить рельєфно уявити, яким був замок у 15-16 століттях, є два його описи — 1494 року, коли замок передавали новому старості, та 1544 року, коли белзький каштелян Войцех Стажеховский перевіряв роботи, які виконав у замку військовий інженер та архітектор Йокуб Претфус (Іов Претвич). Ці надзвичайно важливі документи виявив Александер Яблоновський, оприлюднивши у 1880 році перший опис, а в 1882-му — наступний.

Замок має солідну будівельну історію. Навіть без дискусійного дако-римського періоду набігає, згідно з викладками Євгенії Пламеницької, аж 14 будівельних періодів (від 11 століття до початку 19 століття). Але, якщо говорити про час, коли замок набув вигляду близького до теперішнього, то це середина XVI століття. Саме величезна робота, виконана під керівництвом Йокуба (Іова) Претфуса, надала замку того вигляду, якого він, попри всі перипетії, не загубив упродовж майже півтисячоліття. Опис 1544 року фіксує це вдало віднайдене обличчя замку — зрілої фортифікаційної одиниці.

Усі укріплення Кам'янця поділяються на дві категорії — замок і міські фортифікації. Сам замок складається з двох частин: старого замку з мурами та баштами і нового замку з земляними валами та ровами.

Фортеця була збудована до часів появи вогнепальної зброї, тому башти замку та міста були повністю кам'яними та мали кам'яні кронштейни і верхи. Сучасні дахи башт були прилаштовані, ймовірно, за часів російської окупації.

В плані замок має неправильну чотирикутну форму, що простяглась на краю високого рогу гори від південного сходу до північного заходу. Ширина замку приблизно 50 м, довжина від півночі 135 м, від півдня — 160, а посередині 180 м. Площа замкового подвір'я приблизно ¾ гектари., а разом з прибудовами сягає 1,5 га.

Замок оточений високими мурами, має 11 мурованих башт. В'їзд до замку зі сходу — з боку міста. Башти розміщено таким чином: по довжині замку з одного боку 4, з другого — 4, на західному боці на кінці 2 з'єднані башти й одна окремо з півночі коло річки.

В плані трапецієподібний з широким боком на північний захід. Ширина замку разом з валами сягає 250 м, довжина в напрямку старого замку приблизно 220 м. Площа земляного замку з усіма валами — приблизно 3 гектари.

Загальна площа обох замків близько 4,5 гектари.

Коло башт: 1-ї — Папської, 2-ї, 3-ї, 4-ї — збоку скелі проходила стіна, фундамент якої було зведено на скелі; висота стіни сягала внутрішніх замкових стін, що були між цими баштами. Ця зовнішня стіна в цей час (1544 р.) будувалася; вона повинна була забезпечувати підступ до цих башт і взагалі до замку. Тепер зовнішня стіна є тільки біля перших двох башт. Зі сторони Карвасар замок був додатково оточений кам'яною стіною, в якій навпроти Ласької (Білої) башти була кам'яна дошка з вирізьбленим написом: sumptus, по сторонах pal pod, а внизу: MDCCLXL.

Башти Нову, Малу і Рожанку оточував подвійний рів.

Міст збудований давно, у 1544 році Йов Претвич будував тут нову браму. Біля Скальської брами були обороні вали і рів. Через рів проходив дерев'яний розвідний міст, який опускався на кам'яні стовпи. Рів, у разі потреби, заповнювався водою. Міст існував до 1820 року. По мосту можна було ввійти до «Нового замку» (земляного).

Старий замок в його сучасному вигляді був збудований для захисту від татар. Передні мури були зведені коштом папи Юлія II (Папська вежа), кам'янецького єпископа Якуба Бучацького (Ковпак), латинського архієпископа, примаса Польщі Яна Ласького (Ляська), кам'янецького латинського єпископа Марціна Бялобжеского гербу Абданк[1] (Мартина Білобрезького) (Денна), куявського латинського єпископа Кшеслава з Курозвенок (Рожанка).

Юлій II

Ковпак

Тенчинська

5-типоверхова вежа розміщена на південно-східному розі замку, над скелею, де внизу розташовані хати передмістя Карвасар. Ця внизу чотирибока; по середині восьмибока, на самім вершку кругла, покрита конусовим ґонтовим дахом, (зробленим літ 35 тому). Нагорі башти з боку міста вставлено кам'яну таблицю з гербом і інсиґніями папськими. Кажуть, що то герб Папи Римського Юлія II (1503–1513 pp.), що призначив на ремонт Кам'янецького замку «данину св. Петра» (święto-pietrze, податок костьолів папі). В XVI ст. цю башту називали Папською, або Юлія.

На цій башті були в 19 ст. сліди великого герба, на якому була папська тіара.

Над входом з подвір'я замку до підземелля на кам'яному арцабі був невеликий герб, який зображав на полі вершника, над щитом була корона, по боках можна було прочитати букви :
Р. Р.
G. D.
Р.

Під час археологічних розкопок, які проводились у фортеці в 1959–1960 pp., під будинком, який поєднував Чорну та Папську вежі, була виявлена кімната пушкаря, поруч 57 кам'яних ядер. Через декілька метрів було виявлено гробницю князів Коріатовичів XIV ст., глибиною 8 метрів, яка була видовбана в скелі.

Коло цих башт — з боку скелі — йшла стіна, якої фундамент виведено було на скелі; висотою вона сягала до внутрішніх замкових стін, що були між цими баштами. Ця зовнішня стіна тоді (1544 р.) будувалася; вона повинна була забезпечувати підступ до тих башт, взагалі до замку.

На першому поверсі башти діє гончарна майстерня.

Ковпак — башта, схожа на Тенчиньську: вона кругла з невеликими амбразурами в деяких місцях, кронштейнів нагорі нема. Покриття, як і на всіх південних баштах, конусове, ґонтове. З південного боку цієї башти вгорі вставлена кам'яна таблиця з гербом (складно визначити, яким саме, тому що камінь вивітрився). На цій башті був герб, що мав в полі герб кам'янецького єпископа Якуба Бучацького «Абданк», зверху біскупська шапка, по боках стрічка, жезл і куля. В XVI ст. цю башту називали «Ковпак».

Друга башта з південного боку замку звалася «Ковпак»; вона також, як каже опис 1544 p., добре збудована на міцному фундаменті. Коло тої башти була над самою скелею давня й дуже зіпсована мала башта, призначувана для сторожі, щоб, коли нападатимуть вороги, охороняти дорогу, яка йшла тут з Хотина.

Тенчиньська башта кругла, має кілька амбразур. Нагорі збереглися кам'яні кронштейни; це показує, що на цій башті був такий зубчастий верх та, може? і покриття, як на Рожанці та Лянцкоронській баштах. Башта називалася в XVI ст. (опис 1544 р.) Тенчиньською.

«Тенчиньська» башта міцна, від свого фундаменту, закладеного на скелі, до половини висоти здавна обшита муром. (опис 1544 р.)

Ян Ляський

Марцін Бялобжеський (Martinum Białobrzeski)

Башта Рожанка

Біла (перша по цій лінії) башта є круглою з білим старовинним тинком. У XVI ст. називали її Ляцькою, або «Кораб (Ковчег) арцибіскупський». З південного боку башти на горі вставлено кам'яну плиту з гербом. В полі був ковчег (чаша), зверху — єпископська шапка і хрест, поєднані стрічкою, з лівої сторони була кольчуга, з правої — меч. З подвір'я замку над входом до башти на кам'яних гарно оброблених арцабах вибито напис:

VERVS AMICVS EST RARIOR FENICE Вірний друг рідший за фенікса.

До цієї «Нової» великої башти припирає (ніби підтримує) друга башта — вища, кругла (не зовсім правильної форми); в XVI в. вона звалася «Денною». У цій башті була колись римо-католицька каплиця св. архангела Михаїла, що її будував кам'янецький староста Миколай Бжеський (Микола Бреський) р. 1575, про що свідчить напис на внутрішній стіні башти. Зверху над написом була ще одна кам'яна стела з гербом, але її було спеціально вийнято зі стіни. Той напис Пшездєцький прочитав так:

Sacellum hoc consecratum est per reverendissimum Martinum Białobrzeski, Dei gratia episcopum Camenecensem et abbatet Genov. Quod reparavit generosus Nicolaus Brzeski de Brzescie terrarum Podoliae generalis capitaneas, ad laudem Dei Omnipotentis in titulum S. Michaelis Archangeli A. D 1575.

Накриття на цій Денній башті, як і на Новій, немає. В західному боці замку (коло башти Денної) були 4 порохові льохи, оснащені міцними залізними дверима.

Нова башта

Далі на західному кінці замкових мурів стоїть велика башта, що помітно виступає з ліній стін півкругом. У ній є кілька амбразур на значній висоті, на самій горі, де мур попсувався, бо на башті немає покриття, видно стрільниці. В опису замку 1544 р. цю башту названо Новою, побудовано її в 1542 р. Коли 1672 року замок обложили турки, вони зруйнували його вибухом пороху, як це зазначено на плані 1672 р. Турки зразу після здобуття замку заходилися відновлювати цю башту.

Далі за круглою великою баштою Рожанкою лінія стін повертає на північний захід. Тут був довгий високий будинок. Зовнішня стіна того будинку завдовжки 45м. По середині тої стіни виступає мур півкружжям: тут була башта, що називалася, за описом 1544 р. «Мала». Тепер цієї башти немає.

Далі від наріжної (Нової) башти в напрямку до міста стояли 2 башти: «Мала» і «Рожанська». Ці башти, також Ляцька й Нова, виходили до місцевості рівної, де не було ні скель, ні ярів, і через це коло тих башт були викопані широкі два рови для захисту цього боку замку від ворожих нападів. Коло Рожанської башти була брама (т. зв. Пільна) з мостом (певне з таким, що піднімався). Браму збудовано давно. Тоді, коли складався опис замку (1544 p.), архітект Іов Претфус будував нову браму; коло тієї нової брами стояла башта (т. зв. «Стара Рожанська»), дуже підупала; на ній не було жодної бійниці. Башту ту мали реставрувати, щоб вона захищала нову браму; у ній мав бути потайний хід до криниці. Далі за четвертою баштою була п'ята, що звалася «Нова», бо була збудована р. 1542. Ця башта стояла в західному куті замку й була з'єднана з другою баштою, що ніби підпирала її з боку замку і звалася Денною (пол. Denna wieza). Ті башти з'єднувалися коридором зі склепінням. На Денній башті на самій горі збудовано дерев'яну будку-сторожівню з 4-ма віконцями, — це була обсерваційна стійка, бо з цього пункту далеко було видно в бік Басарабії. Коли вороги підступали, ту будку легко було скинути. Також у баштах бійниці були закладені тонкими стінками, які можна було легко знищити, коли б треба було стріляти. (опис замку 1544 р.)

Рожанка башта на зовнішній вигляд подібна до Ляцкоронської: кругла, зі схожим верхом. З боку міста, зі сходу, над вікном, обробленим тесаним камінням, вставлено кам'яну таблицю з таким написом.

TVRIS CRESLAI ЕРІ VLADISLAVI ENSIS HVIVS СА STRI FVNDATO RIS IMPENSSIS EST FINITA 1505

Цей напис дослідники кам'янецької старовини пояснювали так, що фундатором цієї башти був Креслав з Курозвенок — латинський біскуп Вроцлавський або Куявський (1503 p.). Опис 1544 р. засвідчує, що цю башту збудовали давно й називали її тоді «Рожанка». Може бути, що збудовано її коштом латинського єпископа Креслава наприкінці XV або на початку XVI ст. і реставровано в 1707 р.

Лянцкоронська

Нижче від того місця, де була брама короля Станіслава Августа, стоїть коло річки башта, з'єднана з будуваннями колишньої брами. Збудовано її в XVI ст. і називалася вона «Водна». В ній колись було приладдя для подачі води з криниці чи з річки до замку.

Третя башта значно менша стоїть ніби на стіні, на віддаленню від Ляцкоронської башти.

Башта кругла, велика, 3-поверхова, має конусоподібне цегляне накриття з широким, значно випнутим над стінами ґзимсом з арочками, що спираються на кам'яні кронштейни. В деяких місцях цієї башти ще тримається старовинний тиньк. Під вікном другого поверху з східного боку башти вставлено кам'яну таблицю з гербом. В опису 1544 р. ця башта називалася Ляцкоронською, або другою Ляцькою. Окрім башт, стін та льохів, у замку були різні житлові та господарчі будівлі (коло брами міської та башти Лянцкоронської) був дім, де жив староста; далі в напрямку до брами Пільної були лазня та стайня.

На цій вежі 19 ст. були помітні залишки гербу, який мав в полі молоток, зверху біскупську шапку.

Ця так звана вежа прикриває вирубаний в скалі колодязь, глибиною близько 50 аршинів і шириною 7,5 аршинів. На двох рівнях були влаштовані колеса, які приводили в рух людською силою. Перша башта праворуч від воріт замка значно виходить за лінію стін на розі. Вона п'ятибока, вкрита пірамідальним ґонтовим дахом. На цій башті з сходу на кам'яній таблиці вирізано такий напис:

1544. DEVS TIBI SOLI GLORIA.
IOB PRAET. ARCHITECTOR

З боку міста в замку по лінії замкових стін були, крім Рожанської башти, ще «Лянцкоронська» або «Друга Ляцька», проти неї над скелею башта «Водна», в кінці замку «Чорна» башта. При в'їзді до мосту, що з'єднував замок з містом, була також башта (розібрана російським урядом). В замкових баштах мало не всі двері, вікна та бійниці були облицьовані тесаним камінням(опис замку 1544 року).

Сам замок мав дві Брами: Польну та Скальську на шляху до Скали (Подільської) і Міську (зі сторони міста).

Брама Станіслава Августа — Замкові ворота (Зруйнована російським урядом).

Брама Польна

Замковий міст 1781

Брама замку

Проти Рожанки стояла поперек дороги мурована брама з трьома арками реставрована в 1771 р. На південному боці брами, з боку міста над середньою аркою було витесано з каменю королівську корону з шифром короля Станіслава Августа: S. A. R. P., а нижче був такий напис:

На другім боці брами був напис, а під ним вирізано:

Браму Станіслава Августа знищено в 1876 р. для вигіднішого проїзду. Ці ворота були з'єднані з Водною баштою.

Трохи далі в напрямку Нового замка, була брама чи ворота і в давні часи, в XV–XVI ст.; називалася та брама Польною, бо стояла вона з боку замку від поля, а також Скальською, бо стояла з боку замку Скальського (м. Скала на Збручі).

Далі за старим мурованим замком у північно-західному напрямку підносяться високі вали земляного т. зв. Нового замка, збудованого на початку XVII ст. Цей земляний замок, як вже було завважено, має форму приблизно трапеції, якої широкий бік лежить на північному заході, а вужчий бік припирає до старого замку. Вали, що йдуть по контуру замку, подвійні і між ними йдуть широкі та глибокі рови, обкладені по боках тесаним камінням. Під валами були порохові льохи та каземати, або приміщення для людей і складів запасів. Вали й рови тепер де-не-де попсовані. Ці будування зроблено під доглядом інженера Теофіла Шемберга.

В замку були: Покровська церква (заснована Коріатовичами), Костел Св. Станіслава, Каплиця Св. Михаїла (в Денній башті 1575 р.), Лютеранська каплиця

Замок в той час з'єднувався з містом вузькою смугою чи хребтом, що посередині знижався, де й був міст. Міст, що з'єднує замок з містом, намальовано на плані 1691 р. та 1672 р. з 3-ма високими арками. Ймовірно, за російського уряду був повністю «зашитий».

вул. Вали

Башта Гончарна знаходиться в південно-східній частині міста на високому скелястому березі р. Смотрич. Вона була споруджена в 1583 році на кошти цеху гончарів. Із зовнішньої сторони башта мала п'ять ярусів, а зі сторони міста — три, діаметром 13 м. До кінця XIX століття на ній був гостроверхий кам. дах з зубцями. Споруджуючи її, використали найновітніше на той час досягнення західноєвропейського фортифікаційного мистецтва — влаштування парапету зі зрізом. Верхні її бійниці були пристосовані для артилерії, а нижні — для ручної зброї: мушкетної та пістольної. В 1699 році проводилася реконструкція башти. В 1960–1961 роках вона була реставрована. Одночасно проводилася перебудова чотириповерхової споруди, що стоїть поруч з баштою. Тепер тут ресторан «Стара фортеця».

вул. Вали

Башта Різницька знаходиться в південно-східній частині міста на високому скелястому березі р. Смотрич. Вона невелика, прямокутна. Зі сторони міста башта мала два яруси, а з зовнішньої сторони три яруси. Назву отримала від цеху ремісників. Наприкінці XVII ст. в башті були зруйновані перекриття і дах. Наприкінці XVIII почав руйнуватися верхній поверх. Наприкінці XVIII від башти залишився тільки перший поверх, який російська влада засипала. Руїни башти видно зі сторони яру.

вул. Вали

Кравецька башта знаходиться в південно-східній частині міста між Гончарською та Різницькою. В кін. XVIII її називали Слюсарною, а з 50-х XX ст. — Різницькою. Башта кругла, діаметром 11 м. Стоїть на квадратній платформі, яку видно тільки зі сторони яру. Загальна висота трьох ярусів 12,5 м. Товщина стін на рівну другого ярусу 1,7 м. В першому ярусі розташовані 4 бійниці, на другому — 7, на третьому — 3. В півд-зах. стіні розташована поярусно опалювальна система. Перекриття не збереглося. З півдня та півночі біля башти знаходяться залишки міських оборонних мурів.

Окрім того, були окремі фортифікації при в'їздах до міста. Таких в'їздів було три:

• один з боку замку — Замкова брама з 19 ст.
• на північному боці міста — Ляська брама.
• на південному боці міста, де острів, на якому стоїть місто, мав похилість і де можна виїхати на нього — Руська брама.

Місто мало три брами: Ляську (Польську) з Вітряними воротами, Руську, Замкову з Красними воротами зі сторони замку

Замкова брама складалася з Міських воріт та Красних воріт (кругла башта на мості зі сторони замку), Тріумфальних воріт (Брама Станіслава Августа). В'їзд з боку замку був забезпечений самим замком, але при в'їзді до міста було ще над скелями виведено мур з баштою, через який треба було проїжджати, як вже сказано.

Красні ворота

Зі сторони міста стіна була пофарбована в червоний колір. Ці ворота мали залізну решітку, яка опускалася зверху. Ворота також були пофарбовані в червоний колір. За Красними воротами дорога розходилася: ліва дорога вела до замку, а права до Замкових воріт (Брама Станіслава Августа), які могли би називатися Тріумфальними воротами. За замковими воротами дорога знову ділилася на дві частини: одна вела в передові укріплення між високими земляними валами обкладеними тесаним камінням, а інша на Підзамче.

Міські ворота

Міські ворота становили чотирикутний бастіон з бійницями на всі сторони. Навпроти самого мосту та в'їзду до міста стояв бастіон, або велика й ширша башта. Цей бастіон притулявся до верхньої площі гори, де стоїть місто; побудувала його кам'янецька вірменська громада, як це зазначено в напису на плані 1684 р. Коли Кам'янецьку фортецю було скасовано, то той бастіон засипали землею і зробили з нього терасу так званого Старого бульвару. Проти мосту з боку міста накреслено 1684 п'ятикутний бастіон, що про нього в експлікації сказано: "насип для військових машин (гармат), що збудувала вірменська нація з тесаного каменя".

Комплекс Польської брами. Верхні ворота Польської брами. Старий в'їзд в місто.

Нижні ворота Польської брами. Аркадний міст.

В'їзд в Руську браму.

Комплекс Польської брами складався з: Нижньої брами (п'ять башт і аркадний міст біля річки Смотрич), Середньої брами, Верхньої брами (Вежа Баторія, Вітряні ворота). Від Нижніх до Верхніх воріт йшов мур.

1. Нижня брама

Внизу переїзд через річку захищали п'ять башт, що стояли коло річки: три на правому березі, з боку міста, і дві на другому боці річки. На плані Кам'янця 1672 р. видно, що в Лядській брамі через річку був збудований на мурованих арках якийсь ніби коридор для переходу — шлюзова система. Через р. Смотрич йшов аркадний міст, на якому був змурований перехід зі стрільницями, що мав ще одну башту. Під Нижньою брамою сиділи в минулі часи лірники та оспівували славні часи на Поділлі.

2. Середні ворота Польської брами.

Від цих воріт збереглися два стовпи, на них були гербові таблиці. На одній був герб з сонцем і латинський напис:

на іншій плиті двоголовий орел і дата 1832. Ці стовпи стояли на місці Середніх воріт та були зруйновані російською владою, гербова плита з сонцем була витягнута з воріт, та на ній стерли напис, як такий, що не відповідав духу російської влади.

3. Верхня брама

Кам'янецький староста Матвій Влодек (пом. 1570) за часів короля Сигізмунда II Августа збудував оборону вежу міста, яку пізніше назвали: Баторія (1585). Вітряна брама була основним в'їздом в місто.

Польська Брама була поєднана з Вежею Баторія (Королівською). Складалася брама з будинку, в якому був в'їзд до міста. Будинок мав три башти: одна на міській стіні, одна посередині для в'їзду й інша — біля річки. В Ляській брамі була каплиця, в якій був образ св. Анни. Російський уряд за часів губернатора Горохольського наказав підірвати бастіон на якому стояла Вежа Баторія і розібрати Ляську Браму.

Від нижніх башт дорога йшла на гору узбіччям під захистом муру, що був з боку провалля, а на верху гори треба проїздити через ворота, так звану Вітряну браму. Біля тих воріт стоїть величезна башта Баторіева, або «Семиетажна». Над Вітряною брамою з боку міста прибито таблицю з таким написом:

На чавунній дошці повернутій до кармелітської вулиці був такий напис на латині:

Брама Руська, оберігала в'їзд до міста. В 1717 р. реставровано Руську браму.

1. Нижня брама

Нижня брама мала чотири вежі поєднані між собою будинком зі стрільницями. Дві башти були біля скали, одна біля річки Смотрич і навпроти через річку ще одна башта. На Руській брамі було дві кам'яні таблиці з гербами: Св. Георгій і інший, не зовсім чіткий (можливо вовк). З південного боку міста був третій в'їзд — так звана Руська брама. Ця брама коло річки внизу була збудована в XVI ст. і складалася з чотирьох башт, що з'єднувалися стінами та фортифікаційними будинками. Проїзд ішов через башту і закривався дерев'яною лядою, що спускалася зверху башти. Руські ворота за потребою закривалися дубовою дерев'яною решіткою, яка опускалась за допомогою блоків з простінків другого поверху башти. Механізм цей існував до кін. XX ст. Ця ляда була ще недавно (до 1922 р.) але тепер її немає. Коло проїзду на стіні будинку з боку міста була кам'яна таблиця з таким написом рельєфними літерами:

Коло тої таблиці було вмуровано 2 кам'яні таблиці з рельєфними гербами: на одній св. Юрій на коні який перемагає Змія (герб міського магістрату), а на другій ніби герб «Задора». Ці три таблиці тепер зберігаються в Кам'янецькому Історично-Археологічному музеєві.

В іншому місці брами на таблиці вибито герб Польщі — одноголовий орел і напис: A. D. 1770.

3 На башті, що стоїть над самою річкою, є напис, але його важко прочитати, тільки можна помітити 1527.

2. Верхня брама

Верхні ворота Руської брами. На горі, куди йшла дорога від Руської брами до міста, були ворота в стіні, як видно з плану 1684 p., але ворота й стіна не збереглися до наших часів. Ці ворота певне знищено, коли в XVIII ст. будували великі будинки для військових казарм («кошари»), де потім містився військовий шпиталь.

3. Від Руської Брами йшла вулиця оточена по боках мурами зі стрільницями до міста. Брама була між стінами. На даний час непогано збережена. Над Руською брамою на скелі стоять руїни чотирикутного бастіону, що охороняв ту браму. Від того бастіону понад скелею йдуть міські стіни — з одного боку до в'їзних воріт та Турецького мосту, з другого боку — до «кошар».

В половині 18 століття деякі фортифікаційні роботи провадилися під керівництвом інженера Дальке. В 1761—1762 pp. значні поправки замкових і міських оборонних будинків робилися під доглядом Стефана Маковецького (будування стіни коло Баторієвої башти та стін у замку). В 1765 р. король Станіслав Август пожертвував із своїх коштів чималу суму на ремонт Кам'янецьких фортифікацій, про що на пам'ять було вибито навіть медаль.

За часів російської влади зруйновано: Верхню, Нижню i Середню Польську браму, Скальські та Польні ворота, Браму Станіслава Августа, Червоні ворота, Міські ворота. Кам'янецьку фортецю скасовано в 1812 р.