Каратов Олександр Давалович
Олександр Давалович (Данилович) Кара́тов (вірм. Ալեքսանդր Կարապետյան; також Карапетов; справжнє прізвище Карапетян; нар. 14 листопада 1882, Астрахань — пом. 16 липня 1956, Єреван) — вірменський оперний співак (ліричний тенор) і педагог.
| Каратов Олександр Давалович | |
|---|---|
| вірм. Ալեքսանդր Կարապետյան | |
 Зображення | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 2 (14) листопада 1882 |
| Місце народження | Астрахань, Російська імперія |
| Дата смерті | 16 липня 1956 (73 роки) |
| Місце смерті | Єреван, Вірменська РСР, СРСР |
| Національність | вірмени |
| Професії | оперний співак, педагог |
| Освіта | Юридичний факультет Московського державного університетуd (1909) і Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського (1911) |
| Вчителі | Умберто Мазетті |
| Співацький голос | ліричний тенор |
| Нагороди |
  |
Біографія
Народився 2 [14] листопада 1882 року в місті Астрахані (тепер Росія). До 1904 року навчався співу у Астраханському музичному училищі. Впродовж 1904—1909 років навчався на юридичному факультеті Московського університету; одночасно з 1906 року навчався в Московському музично-драматичнному училищі[1], потім в Московській консарваторії (клас Умберто Мазетті), яку закінчив 1911 року.
З 1911 року співав у Москві у «Вільному театрі» під керівництвом Костянтина Сараджева. Пізніше, у 1911—1912 роках виступав в Тифлісі, у 1912—1913 роках — в Пермі, впродовж 1914—1918 років — у Київській опері, у 1925—1926 роках — в Харкові, Казані, Саратові, Ризі, Свердловську, у 1926—1927 роках — в Баку, у 1929—1930 роках — в Астрахані, в Новосибірську, Ташкенті.
Протягом 1933—1947 років — соліст Єреванського театру опери і балету. Односчасно у 1942—1954 роках — директор Єреванського хореографічного училища. Помер у Єревані 16 липня 1956 року.
Творчість
У репертуарі співака було понад 90 партій, серед них:
- Ленський («Євгеній Онєгін» Петра Чайковського);
- Саро («Ануш» Армена Тиграняна);
- Сароян, Назар («На світанку», «Хоробрий Назар» Аро Степаняна);
- Фауст («Фауст» Шарля Ґуно);
- Ашуг («Алмаст» Олександра Спендіарова);
- Грицько («Сорочинський ярмарок» Модеста Мусоргського);
- Герцог, Альфред («Травіата», «Ріголетто» Джузеппе Верді).
У 1915 році в Києві записувався на грамплатівки («Екстрафон» і «Артістотіпія»)[1].
Відзнаки
- Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1939)[1];
- Народний артист Вірменської РСР з 1954 року.
Примітки
Література
- Каратов Александр Данилович // Хейнце — Яшугин. Дополнения А — Я : [рос.]. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1982. — Ствп. 780. — (Энциклопедии. Словари. Справочники : Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш ; 1973—1982, т. 6). (рос.);
- Каратов Олександр Давалович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 288. — ISBN 5-88500-042-5.;
- А. Мушегян. Каратов Олександр Давалович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.