Клейноди Священної Римської імперії

Імператорські клейноди складаються з двох основних частин. Найдавнішої Аахенської збірки (нім. Aachener Klenodien), яка зберігалась до 1794 в Аахені, де коронували німецьких королів. Більш чисельною є Нюрнберзька збірка (нім. Nürnberger Kleinodien), що частково були виготовлені та зберігалась там у 1424-1796 роках.

• 
  1. Коронаційний Євангелістарій
• 
  2. Релікварій Св. Стефана
• 
  4. Імперська корона
• 
  5. Імперський хрест
• 
  6. Спис Лонгіна
• 
  8. Імперський меч
• 
  9. Імперське яблуко
• 
  10. Коронаційний плащ
• 
  11. Альба
• 
  13, 14, 15 Коронаційні панчохи, взуття, рукавиці
• 
  15. Рукавиця
• 
  18. Орлина далматіка
• 
  19. Скіпетр
• 
  Сигізмунд І у коронаційних клейнодах. Худ. А. Дюрер
• 
  Останній імператор Франц ІІ у коронаційних клейнодах. 1874

Перевезення клейнодів до Франкфурту на Майні. 1790

Передача клейнодів. 1946

Кількість імперських регалій з часом змінювалась і зараз важко визначити яка з них була виготовлена на замовлення якого монарха. Певні монархи їх поповнювали, чи замінювали старі елементи одягу новішими. Найданішим клейнодом вважають Спис Лонгіна, який, вірогідно, першим використав Генріх I Птахолов (919-936). До шести клейнодів належать до найдавнішого періоду. Оскільки не було визначено офіційної столиці імперії, то клейноди перевозились по імперських містах переважно близьких правлячій династії.

Імператор Сигізмунд I Люксембург 29 вересня 1423 визначив Нюрнберг за місце зберігання клейнодів. 22 березня 1424 їх перевезли з Вишеграду (нім. Plintenburg)[14] до шпиталю Св. Духа (нім. Heilig-Geist-Spital)[15], де вони зберігались до 1796 року. Щороку на 14 день після Страсної п'ятниці їх урочистою ходою виносили для демонстрації (т.з. нім. Heiltumsweisung[16]. Їх використовували для коронацій, що проходили у Нюрнбергу, з 1562 у Франкфурті-на-Майні. Французьке військо 1794 просунулось в напрямку Аахену, у липні 1796 перейшли Рейн, після чого 23 липня клейноди перевезли до Регенсбургу. 30 червня — 29 жовтня 1800 їх перевезли до Відня. Клейноди з Аахену перевезли до 1801.

Імператор Франц II зрікся 1806 корони Священної Римської імперії, яка була розпущена. Майже відразу магістрат Нюрнбергу почав намагатись повернути клейноди через королів Баварії. Схожим чином Аахен вимагав повернення через королів Пруссії.

За розпорядженням Гітлера клейноди перевезли 1938 до костелу Св. Катерини[17]. Нюрнбергу. З початком повітряних бомбардувань міста[18] їх перенесли до спеціального історичного бункеру[19]. Після завершення війни клейноди потрапили до рук американців, які повернули їх 1946 до Гофбургу.

• Franz Bock: Die deutschen Reichskleinodien mit Hinzufügung der Krönungs-Insignien Böhmens, Ungarns und der Lombardei in geschichtlicher, liturgischer und archäologischer Beziehung, 1. Theil (Einfache Ausgabe). Wien 1860. (нім.)
• Julius von Schlosser: Die Schatzkammer des Allerhöchsten Kaiserhauses in Wien, dargestellt in ihren vornehmsten Denkmälern. Wien 1918 (нім.)
• Hermann Fillitz: Die Insignien und Kleinodien des Heiligen Römischen Reiches. Schroll, Wien/München 1954. (нім.)
• Fritz Ramjoué: Die Eigentumsverhältnisse an den drei Aachener Reichskleinodien. Kohlhammer, Stuttgart 1968. (нім.)
• Wilhelm Schwemmer: Die Reichskleinodien in Nürnberg 1938—1945. In: Mitteilungen des Vereins für Geschichte der Stadt Nürnberg, Bd. 65, 1978, стор. 397—413; (нім.)
• Annamaria Böckel: Heilig-Geist in Nürnberg. Spitalstiftung & Aufbewahrungsort der Reichskleinodien. Nürnberger Schriften; 4, Böckel, Nürnberg 1990, ISBN 3-87191-146-1 (стор. 61). (нім.)
• Ernst Kubin: Die Reichskleinodien. Ihr tausendjähriger Weg. Amalthea, Wien/München 1991, ISBN 3-85002-304-4. (нім.)
• Alexander Thon: Die Reichkleinodien. Einst auf Burg Trifels: Herrschaftszeichen, Reliquien und Krönungsgewänder. 2002, ISBN 3-927754-43-9, стор. 220—231. (нім.)
• Heinrich Pleticha: Des Reiches Glanz. Reichskleinodien und Kaiserkrönungen im Spiegel der deutschen Geschichte. Herder, Freiburg im Breisgau u. a. 1989, ISBN 3-451-21257-9 Würzburg 2003, ISBN 3-88189-479-9. (нім.)
• Wilfried Seipel: Nobiles Officinae. Die königlichen Hofwerkstätten zu Palermo zur Zeit der Normannen und Staufer im 12. und 13. Jahrhundert. Milano 2004, ISBN 3854970765. (нім.)
• Peter Heigl: Der Reichsschatz im Nazibunker / The Imperial Regalia in the Nazibunker. Nürnberg 2005, ISBN 3-9810269-1-8. (нім.)
• Alexander Thon: Vom Mittelrhein in die Pfalz. Zur Vorgeschichte des Transfers der Reichsinsignien von Burg Hammerstein nach Burg Trifels im Jahre 1125. 2006, стор. 35–74. (нім.)
• Gesellschaft für staufische Geschichte (Hrsg.): Die Reichskleinodien, Herrschaftszeichen des Heiligen Römischen Reiches. Göppingen 1997, ISBN 3-929776-08-1. (нім.)
• Sabine Haag: Meisterwerke der Weltlichen Schatzkammer. Kunsthistorisches Museum, Wien, 2009, ISBN 978-3-85497-169-6. (нім.)
• Jan Keupp, Hans Reither, Peter Pohlit, Katharina Schober, Stefan Weinfurter (Hrsg.): «… die keyserlichen zeychen …» Die Reichskleinodien — Herrschaftszeichen des Heiligen Römischen Reiches, Regensburg 2009, ISBN 978-3-7954-2002-4. (нім.)