Корьо-сарам

Корьо-сарам (кор. 고려 사람) — самоназва етнічних корейців, які мешкають на пострадянському просторі, за винятком корейців Сахаліну. Назва складається з імені середньовічної корейської держави "Корьо", та слова "сарам", яке перекладається як "людина". Приблизно 500 000 корейців мешкають на території колишнього Радянського Союзу, в основному в державах Середньої Азії. Радянські корейці є нащадками корейських переселенців на Далекий Схід Росії.

Корьо-сарам
고려 사람
Кількість 500 000
Ареал

 Узбекистан: 176 000
 Росія: 153 156
 Казахстан: 100 000
 Киргизстан: 19 000
 Україна: 13 000

 Таджикистан: 6 000
 Туркменістан: 3 000
Близькі до: корейці
Мова російська, корьо мар
Релігія православ'я, буддизм, конфуціанство, протестантизм

Серед відомих корьо-сарам можна відзначити співака Віктора Цоя, поета Юлія Кіма, письменника Анатолія Кіма, підприємця Бориса Кіма, гімнастку Неллі Кім, співачку Аніту Цой, боксера Костянтина Цзю.[1]

Історія корьо-сарам

Територіальна експансія Росії призвела до того, що в 1860 році династія Цін поступилася Російській імперії Приморським краєм. У 1861 році з'явилася російсько-корейський кордон. Він одразу ж отримав важливе стратегічне значення, оскільки стик кордонів Російської імперії та Кореї ізолював Китай династій Цін від доступу до акваторії Японського моря. Перші 761 корейських сімей чисельністю 5 310 осіб перейшли річку Туманган із метою осісти на вільних землях у кутку маньчжурського Китаю, однак водночас опинилися в Росії за умовами Пекінського договору. Міграція корейців до Російської імперії тривала до початку 1930-х років. Стимулом слугувала нестача земель у Кореї та окупація країни Японією в 1910 році.

До 1917 року в Російській імперії проживало близько 100 тисяч корейців, причому в Приморському краї вони складали майже третину всього населення (у Посьєтському районі до 90 %[2]). Корейці компактно проживали на території сучасного Приморського краю задовго до появи перших колоністів, однак більшість переселялася туди в другій половині XIX століття. Переселенці прагнули отримати підданство Російської імперії.

Багато корейців брали участь у Громадянській війні в Росії, із них формувалися партизанські загони. У березні 1921 рокі була створена Корейська революційна військова рада, яку очолював Нестор Каландарішвілі.[3] Однак Каландарішвілі не став тоді командувати всіма корейськими партизанами. У березні 1921 року в Далекосхідній військовій республіці з'їзд партизанів обрав Корейську військову раду. Підпорядкований Корейській військовій раді Об'єднаний сахалінський партизанський загін на чолі з Іллею Харитоновичем Паком відмовився підпорядковуватися Корейській революційній військовій раді. Народно-революційна армія намагалася роззброїти партизанів і в результаті Амурського інциденту загинуло від 118 до 400 партизанів (багато хто загинув у Зеї).[3]

У листопаді 1921 року Комінтерн створив комісію з розслідування Амурського інциденту. За підсумками розслідування затримані корейці були помилувані.[3]

Депортація

Корейці першими в СРСР зазнали наслідки сталінської депортації за національною ознакою. У 1937 році на основі постанови Раднаркому СРСР 172 тисячі корейців депортували до Казахської РСР й Узбецької РСР під приводом «припинення проникнення японського шпигунства до Далекосхідного краю».[4] До примусового переселення було страчено близько 2500 корейських інтелектуалів, переважно за сфабрикованими звинуваченнями в «плануванні збройного повстання під впливом Японії». Депортація відбувалася з використанням вантажних поїздів. Проїхавши близько 6000 кілометрів, людей було кинуто на пустирі Середньої Азії. Від 10 до 25 тисяч осіб загинуло в дорозі.[5]

До депортації в Приморському краї було 2 національних корейских райони та 77 національних сільрад, близько 400 корейських шкіл, корейський педагогічний технікум, педагогічний інститут у Владивостоці, корейський театр. Також видавалося 6 журналів і 7 газет корейською мовою.

1 квітня 1993 року постановою Верховної Ради Росії були визнані незаконними акти, прийняті з 1937 року по відношенню до радянських корейців і, по суті, корейці були реабілітовані як жертви політичних репресій.[6]

Після розпаду СРСР, корейці з країн Середньої Азії переважно мігрували до України та Росії.[7] Голова секції корейської літератури Союзу письменників Узбекистану Угай Дегук звертався до Генерального секретаря, Голови Верховної Ради СРСР, Михайла Горбачова, стосовно створення в Приморському краї Корейської автономної республіки в 1990 році.[8]

Чисельність

Чисельність у СРСР
Перепис 1926 року[9]
Перепис 1939 року[10]
Перепис 1959 року[11]
Перепис 1970 року[12]
Перепис 1979 року[13]
Перепис 1989 року[14]
СРСР 86 999 ▲ 182 339 ▲ 313 735 ▲ 357 507 ▲ 388 926 ▲ 438 650
у тому числі за адміністративним поділом СРСР
РСФСР 86 854 ▼ 11 462 ▲ 91 445 ▲ 101 369 ▼ 97 649 ▲ 107 051
Українська РСР 104 ▲ 845 ▲ 1 341 ▲ 4 480 ▲ 6 061 ▲ 8669
Білоруська РСР 2 ▲ 15 ▲ 115 ▲ 277 ▲ 478 ▲ 638
Молдавська РСР — — ▲ 26 ▲ 38 ▲ 212 ▲ 269
Казахська РСР — ▲ 96 453 ▼ 74 019 ▲ 78 078 ▲ 91 984 ▲ 103 315
Киргизька РСР — ▲ 508 ▲ 3 622 ▲ 9 404 ▲ 14 481 ▲ 18 355
Таджицька РСР — 43 ▲ 2 365 ▲ 8 490 ▲ 11 179 ▲ 13 431
Туркменська РСР — ▲ 40 ▲ 1 919 ▲ 3 493 ▼ 3 105 ▲ 2 848
Узбецька РСР 30 ▲ 72 944 ▲ 138 453 ▲ 151 058 ▲ 163 062 ▲ 183 140
Закавказька СФРР 9 — — — — —
Азербайджанська РСР — ▲ 14 ▲ 90 ▲ 139 ▼ 130 ▼ 94
Вірменська РСР — ▲ 4 ▲ 34 ▲ 45 ▼ 30 ▼ 29
Грузинська РСР — ▲ 11 ▲ 115 ▲ 231 ▼ 129 ▲ 242
Латвійська РСР — — ▲ 49 ▲ 166 ▲ 183 ▲ 248
Литовська РСР — — ▲ 29 ▲ 75 ▲ 140 ▼ 119
Естонська РСР — — ▲ 40 ▲ 96 ▲ 103 ▲ 202

Кухня корьо-сарам
Морква по-корейськи

Традиційна кухня корьо-сарам, заснована на кухні північних регіонів Кореї, за часів перебування корейців у Російськійй імперії та СРСР зазнала значних змін, адаптувавшись до наявності та відсутності певних інгредієнтів. У результаті з'явилися страви, що не мають аналогів у кухні Південної та Північної Корей, наприклад, морковча (морква по-корейськи); деякі українські страви також готуются та вживаються корейцями своєрідно, наприклад, до борщу кладуть рис - пабі. Сучасні корьо-сарам, навіть ті, що мешкають за межами Середньої Азії, доволі часто включають у свій щоденний раціон деякі страви середньоазіатської кухні (перш за все плов і манти).

Мова

Корьо-сарам говорили на корьо мар (середньоазіатський діалект корейської мови), що заснований на юкчинському діалекті та ввібрав у себе вплив російської мови. Також корьо-сарам говорять на мовах місцевого населення: корейська, узбецька, російська, казахська, українська, таджицька, туркменська.

Примітки
  1. Корейцы прославившие Россию. expert.ru. Процитовано 21 жовтня 2021.
  2. Придет ли конец скитаниям «коре сарам»? О миграции среднеазиатских корейцев в Россию). Часть первая - Информационное агентство Фергана.Ру. web.archive.org. 2 березня 2007. Процитовано 2 листопада 2021.
  3. author., Саблин, Иван,. Дальневосточная республика : от идеи до ликвидации = The rise and fall of Russia's Far Eastern Republic, 1905-1922 : nationalisms, imperialisms, and regionalisms in and after the Russian Empire. ISBN 978-5-4448-1240-2. OCLC 1240364865.
  4. Постановление № 1428-32БСС Совета Народных Комиссаров Союза ССР и Центрального Комитета ВКП(б) О выселении корейского населения пограничных районов Дальневосточного края. www.memorial.krsk.ru. Процитовано 2 листопада 2021.
  5. 고려인. terms.naver.com (кор.). Процитовано 2 листопада 2021.
  6. Постановление =О реабилитации советских корейцев=. www.coast.ru. Процитовано 2 листопада 2021.
  7. Kim, German. Герман Ким. QUI PRO QUO в дискурсе этнической, национальной и диаспоральной идентичности.c.59-73. Процитовано 2 листопада 2021.
  8. Bugai, Nikolay. National movement of Koreans Kazakh Soviet Socialist Republic and Republics of Central Asia: «to return to the Far East and to grant autonomy…» (Documentary historical and political aspect)*.
  9. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей.. www.demoscope.ru. Процитовано 2 листопада 2021.
  10. Демоскоп Weekly. по источнику: РГАЭ РФ (быв. ЦГАНХ СССР), фонд 1562, опись 336, ед.хр. 966—1001 (Разработочная таблица ф. 15А. Национальный состав населения по СССР, республикам, областям, районам).
  11. Демоскоп Weekly. по источнику: РГАЭ РФ (быв. ЦГАНХ СССР), фонд 1562, опись 336, ед.хр. 1566а −1566д (Таблица 3,4 Распределение населения по национальности и родному языку).
  12. Демоскоп Weekly. по источнику: РГАЭ РФ , фонд 1562, опись 336, ед.хр.3998-4185 (Таблица 7с. Распределение населения по национальности, родному и второму языку.)
  13. Демоскоп Weekly. по источнику: РГАЭ РФ (быв. ЦГАНХ СССР), фонд 1562, опись 336, ед.хр. 6174-6238 (Таблица 9с. Распределение населения по национальности и родному языку).
  14. Демоскоп Weekly. по источнику: Рабочий архив Госкомстата России. (Таблица 9с. Распределение населения по национальности и родному языку).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.