Красицький Петро Фотійович

Краси́цький Петро́ Фо́тійович (10 (23) червня 1906, Київ, Київська губернія, Російська імперія — 11 квітня 1968(1968-04-11), Київ, Українська РСР, СРСР)[1]) — український радянський архітектор.

Петро Фотійович Красицький
Народження 10 (23) червня 1906
Смерть 11 квітня 1968(1968-04-11) (61 рік)
Поховання Байкове кладовище
Навчання Київський будівельний інститут
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ, Москва
Найважливіші споруди будівля Верховної Ради України, вокзал залізничної станції Дарниця, станція «Дніпро» Київського метрополітену
Автограф
 Красицький Петро Фотійович у Вікісховищі
Могила Петра Красицького на Байковому кладовищі

Біографія

Петро Красицький народився 10 (23) червня 1906(19060623) року в Києві в родині українського художника Фотія Красицького, класика українського малярства і графіки, внучатого небожа Тараса Шевченка. Мати — Ганна Фотіївна, була домогосподаркою та виховувала п'ятеро дітей. Охрестили Петра Красицького в Покровській церкві на Подолі, хрещеним батьком його став художник Григорій Дядченко.

1923 року Красицький закінчив середню школу та розпочав трудову діяльність. Працював у київській філії «Книгоспілки», одночасно в 1926–1927 роках навчався в Київському кооперативному інституті ім. В. Я. Чубаря.

1930 року почав навчання на архітектурному факультеті Київського будівельного інституту, який закінчив у лютому 1936 року. Серед його викладачів були Костянтин Єлева, Василь Кричевський, Валеріян Риков, Іполит Моргілевський, Йосип Каракіс, Павло Хаустов.

З 1934 року працював архітектором у київських проєктних організаціях: у бригаді з проєктування будівлі Верховної Ради УРСР, держуправлінні ЦВК УРСР, Київтрансвузолпроекті. Під керівництвом архітектора Володимира Заболотного брав участь у проєктуванні будинку Верховної Ради УРСР (складання ескізного проєкту та робочих креслень, бригадир з розробки планів).

У 1939 році одружився та переїхав до Москви, де працював на посаді старшого інженера відділу житлово-комунального господарства Наркомату шляхів сполучення СРСР. У грудні 1944 року повернувся до Києва.

З 1944 по 1961 рік працював на посаді головного архітектора в проєктному інституті Київдіпротранс (до 1951 року — Київтрансвузолпроект), займався проєктуванням вокзалів залізничних станцій. У жовтні 1945 року Красицькому було присвоєне звання інженер-майор шляхів і будівництва. 1954 року Красицький був нагороджений знаком «Ударник Сталінського заклику». 1960 року в Києві за проєктом Київдіпротрансу (архітектори Слава Павловський, Геннадій Гранаткін, Анатолій Ігнащенко, Петро Красицький, Станіслав Крушинський) було побудовано станцію метрополітену «Дніпро»[2]. У 1961 році перейшов працювати до Науково-дослідного інституту експериментального проєктування на посаду головного архітектора сектору.

1964 року Петро Красицький знову переїжджає до Москви, де працює головним архітектором архітектурно будівельної майстерні Мосдіпротрансу. У 1966 році вийшов на пенсію.

Помер 11 квітня 1968 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.

Творчий доробок

Зображення
  • Будинок Верховної Ради
  • Вокзал станції Біла Церква
  • Вокзал станції Конотоп
  • Станція метрополітену «Дніпро»
  • Адміністративний будинок по Прорізній вулиці, 15

Примітки
  1. Дата та місце смерті вказані в листі Анни Іванівни Красицької (дружини Петра Красицького) на адресу директора ЦДАМЛМ УРСР, 31 січня 1971 року // ЦДАМЛМ України, справа фонду 350, арк. 2, 2зв. На могилі помилковий рік смерті — 1969.
  2. Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, пам'ятка архітектури та містобудування, науки і техніки, охоронний номер 529/1-Кв.
  3. Вокзал на станции Белая-Церковь Юго-Западной железной дороги : техно-рабочий проект восстановления : фасад со стороны города [Изоматериал] : чертеж, масштаб 1:100, синька / Союзтранспроект, Киев. проект. контора ; авт. проекта, проектир. Красицкий, гл. архитектор Домашенко. — К. : [б. в.], 1945. — 1 л. (ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. Шифр 72(084.94). Г 5857/2.). (рос.)
  4. Вокзал на станции Мироновка Юго-Западной железной дороги : проект восстановления : фасады со стороны города и площади [Изоматериал] : чертеж, масштаб 1:100, синька / Союзтранспроект, Киев. проект. контора ; начальник архитектор маст. Экунин, гл. архитектор Домашенко, авт. проекта, проектир. Красицкий — К. : [б. в.], 1951. — 1 л. (ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. Шифр 72(084.94). Г 5859/2.). (рос.)
  5. Вокзал на ст. Конотоп Московско-Киевской железной дороги [Сумская область] : проект восстановления : фасад со стороны города [Изоматериал] : чертеж, масштаб 1:100, синька / Союзтранспроект, Киев. проект. контора, Архитектур. мастерская ; гл. инженер к-ры Литвиновский ; начальник архитектор маст. Экунин ; гл. архитектор Домашенко ; авт. проекта и проверил Красицкий ; проектиров. Зязин. — К. : [б. в.], 1950. — 1 л. (ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. Шифр 72(084.94). Г 7006/3.).(рос.)
  6. Вокзал на ст. Конотоп Московско-Киевская железной дороги : проект восстановления : индивидуал. проект : материалы на конкурс лучших жилых и гражданских зданий, выстроенных в 1953 г. [Изоматериал] : текст, чертежи, фото, бумага, диазобумага, фотобумага / Киевгипротранс ; авт. проекта П. Ф. Красицкий. — К. : [б. в.], 1950. — 7 с. + 6 л. черт. (синька) + 4 фот. (ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. Шифр 72(084.94). Г 11536/1-10.). (рос.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.