Красій Кирило Володимирович

Вихованець одеського «Локомотива». Перший тренер - Юхим Матвійович Шафір.

Друг Красія Павло Ардаковський запросив його на відбір у перший професійний одеський футзальний клуб «Одеса-Норд». За декілька днів було переглянуто більше 100 гравців і його було обрано до команди[1]. Тож 1993 року він почав свою професійну кар'єру у «Одесі-Норд» (1995 року команда була перейменована в «Локомотив»). Згодом Красій привів у команду її майбутнього головного тренера Валерія Водяна[1]. У складі «залізничників» в сезоні 1993/94 став бронзовим призером першості України і завоював путівку у вищу лігу. В сезоні 1995/96 став чемпіоном країни. На чемпіонському бенкеті оголосив, що залишає команду, оскільки дуже втомився від минулого сезону і треба було надолужувати навчання в інституті[1].

У 1995 році залучався до збірної України.

Після річної (1996-1997) перерви повернувся у футзалу, виступав у складі іллічівської команди вищої ліги «Море», був її капітаном. У сезоні 1999/2000 «Море» не потрапив у фінальний етап чемпіонату і Красій отримав запрошення від донецького «Укрсплава». На фініші сезону він допоміг донеччанам і підписав з клубом повноцінний контракт. Під час одної з ігор після уколу втратив свідомість у роздягальні. Попри те, що у Красія ще залишалося 1,5 роки контракту з «Укрсплавом», клуб в односторонньому порядку розірвав угоду посилаючись на проблеми гравця із серцем[1].

Після того захищав кольори одеських першолігових клубів «Чорне море-СКА» і СКА. 2001 року у складі збірної України, куди був запрошений як гравець СКА, став срібним призером на першості Збройних сил СНД, що проходила у Самарі[1].

Після СКА грав за ЧРТ і в одному з матчів чемпіонату міста забив «Атлетику» чотири м'ячі. Після цього отримав запрошення від цієї команди і у 2002 році очолив її у ролі тренера-гравця. З «Атлетиком» у сезоні 2003/04 завоював срібні медалі першої ліги і путівку до вищого дивізіону, однак через фінансові труднощі команда була змушена відмовитися від підвищення в класі, припинивши своє існування[1].

З 2004 року грає і тренує аматорські клуби Одеси: «Ніка» (2004-2005), «Торнадо» (2005-2006), «Марріон» (2006-2007), «Перемога» (2007-2009)[2], «Марс» (2009-2012), «Динамо» (2010-2011), «Експрес-Мед» (ветерани) (2012-2013), «Експрес-Мед» (молодіжна команда «Uni-Laman») (2015-2016)[3]. Неодноразово визнавався найкращим тренером чемпіонату міста і бізнес-ліги. Є автором унікального досягнення: виграв п'ять розіграшів Кубка Одеси з чотирма різними командами - «Атлетиком» (2001, 2002), «Дежавю» (2003), «Торнадо» (2005), «Марріоном» (2006). При цьому «Атлетиком», «Торнадо» і «Марріоном» керував у ролі граючого головного тренера.

Один з найкращих бомбардирів в історії офіційних аматорських змагань Одеси: має в своєму активі більше 300 забитих м'ячів[4] та входить у «Клуб бомбардирів 100 Богдана Смішка».

Кирило Красій у 2008 році

У ролі граючого головного тренера переможець Гран-Прі Одеси (етап чемпіонату України) (2007 — «Марріон») і у ролі головного тренера володар Кубка України[5] (2008 — «Глорія») з пляжного футболу.

Виступав за футзальну команду ветеранського клубу «Рішельє». У складі «Чорного моря» ставав бронзовим призером чемпіонату України серед ветеранів 35+, а у складі київського «Грін Банку» - чемпіоном України серед ветеранів 40+[6].

У березні 2016 року газета «Время спорта» заснувала «Клуб бомбардирів 100 Кирила Красія», пропускний квиток в який будуть автоматично отримувати футзалісти, які подолали позначку в сто забитих за одеські команди м'ячів у першій лізі України, і «Клуб бомбардирів 100+100 Кирила Красія», в який будуть включатися одеські футзалісти, які забили по сто м'ячів і у вищій, і в першій лігах чемпіонату країни. Красій перший і поки єдиний, кому підкорилося подвійне досягнення: в його активі 106 голів у вищій лізі і 101 в першій.

4 жовтня 2017 року був призначений виконувачем обов'язки головного тренера одеського клубу української екстра-ліги «Епіцентр К Авангард»[7], а пізніше став повноцінним головним тренером команди.

24 листопада 2018 року після поразки у домашньому матчі 9 туру Екстра-ліги від івано-франківського «Урагану» (1:5) Красій оголосив, що подає у відставку[8].

На початку 2019 року став асистентом головного тренера збірної Литви[9].

2 листопада 2019 року очолив литовський клуб «Вітіс»[10].

В кінці травня 2021 року з особистих причин розірвав контракт зі збірною Литви[11].

Після двох поспіль «золотих дублів» залишив «Жальгіріс» (таку назву отримав очолюваний ним «Вітіс»)[12].

• Медаль Асоціації міні-футболу Одеської області «За відданість міні-футболу і популяризацію цього виду спорту на футбольних полях України та області» (2003)

• В. И. Братусь. Страницы истории футзала в Украине. — Київ : Логос, 2013. — 238 с. — 300 прим. — ISBN 978-966-171-737-3. (рос.)

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)