Кім Нам Іль

Почав грати у футбол в третьому класі школи, згодом грав у футбольній команді Університету Ханьян.

Дорослу кар'єру починав 2000 року, у 23 роки, в клубі «Чоннам Дрегонс», що виступав в К-лізі, в якій провів два з половиною сезони, взявши участь у 59 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Чоннам Дрегонс», був основним гравцем команди.

Кім Нам Іль під час виступів за «Том». 21 серпня 2010

Після чемпіонату світу 2002 року пробував свої сили в чемпіонаті Нідерландів, відправившись в оренду в «Ексельсіор» (Роттердам), але в Європі його виступи не були такими вдалими, як на батьківщині і на початку 2003 року кореєць повернувся в «Чоннам Дрегонс», де провів ще два сезони, зігравши у 33 матчах і забивши 7 голів у чемпіонаті.

На початку 2005 року він у результаті обміну на двох футболістів перейшов в клуб «Сувон Самсунг Блювінгз». Відіграв за сувонську команду наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Граючи у складі «Сувон Самсунг Блювінгз» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди і виграв з командою в першому сезоні Кубок корейської ліги, Суперкубок Південної Кореї та Кубок чемпіонів Східної Азії.

на початку 2008 року перейшов у японський клуб «Віссел Кобе», де швидко закріпився в основному складі і провів наступні два сезони.

У грудні 2009 року Кім Нам Іль підписав контракт з російським клубом «Том» за схемою «1+1»[1]. У «Томі» відразу став одним з лідерів команди, впевнено зайнявши місце в основному складі. 5 липня 2010 року вирішив скористатися пунктом в контракті, який дозволяє перейти в інший клуб, якщо за нього буде сплачена компенсація в 500 мільйонів південнокорейських вон, перейшов у саудівський клуб «Аль-Шабаб»[2], однак 20 липня 2010 року повернувся в «Том» і продовжив контракт до кінця 2011 року[3]. У сезоні 2010 року у чемпіонаті Росії провів за томичів 24 матчі, в яких двічі вилучався з поля. 16 листопада 2011 розірвав розірвав контракт з клубом і покинув «Том»[4]. У другому своєму сезоні в Томську футболіст зіграв 17 матчів.

Після цього повернувся на батьківщину і з початку 2012 років захищав кольори клубів «Інчхон Юнайтед» та «Чонбук Хьонде Моторс».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Кіото Санга» з другого дивізіону японської Джей-ліги, за який виступав протягом сезону 2015 року.

В грудні 1998 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Південної Кореї у рамках футбольного турніру на Літніх Азійських іграх, де зіграв проти В'єтнаму і ОАЕ, після чого півтора року за збірну не грав.

У складі збірної був учасником розіграшу Золотого кубка КОНКАКАФ 2002 року у США, де запрошені як гості корейці зайняли четверте місце. Того ж року добре проявив себе на «домашньому» чемпіонаті світу 2002 року, де його команда під проводом Гуса Хіддінка також посіла 4-е місце.

Через два роки зіграв на кубку Азії 2004 року у Китаї, де команда вилетіла ще на стадії чвертьфіналів.

2006 року взяв участь у другому для себе чемпіонаті світу у Німеччині, де корейська збірна не змогла вийти з групи. У тому ж році став капітаном збірної, отримавши пов'язку від воротаря збірної Лі Ун Дже.

2010 року втретє потрапив до заявки своєї збірної на мундіаль у ПАР. 12 червня став першим футболістом російської Прем'єр-ліги, який зіграв на цьому чемпіонаті світу, вийшовши на заміну в матчі проти збірної Греції[5]. Також зіграв у матчах групового етапу проти команд Аргентини і Нігерії. У матчі з Нігерією допустив помилку, заробивши пенальті, реалізований Якубу Аєгбені, тим самим трохи не позбавивши свою збірну виходу з групи. У матчі 1/8 фіналу проти збірної Уругваю на полі вже не виходив. Після цього чемпіонату до збірної більше не залучався.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 16 років, провів у формі головної команди країни 98 матчів, забивши 2 голи. Його перший гол відбувся в товариському матчі проти збірної Хорватії 10 листопада 2001 року (2:0). Удруге він відзначився голом у ворота збірної Ірану 31 липня 2004 року.