Ленінський район (АР Крим)

Ле́нінський райо́н (рос. Ленинский район, крим. Yedi Quyu rayonı) район АР Крим. Адміністративний центр — смт Леніне. Населення району становить 63 272 жителів (на 1.08.2012).

Ленінський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті регіону
Основні дані
Країна:  Україна
Область: Автономна Республіка Крим
Код КОАТУУ: 122700000
Утворений: 1921 року
Населення: 62997 (на 1.01.2019)
Площа: 2919 км²
Густота: 21.7 осіб/км²
Тел. код: +380-6557
Поштові індекси: 98200—98246
Населені пункти та ради
Районний центр: смт Леніне
Міські ради: 1
Селищні ради: 2
Сільські ради: 24
Міста: 1
Смт: 2
Села: 64
Селища: 1
Мапа району
Районна влада
Голова ради: Петріщев Анатолій Дмитрович
Голова РДА: Степанов Валерій Степанович[1]
Адреса: 98200, Автономна Республіка Крим, Ленінський район, смт. Леніне, вул. Пушкіна, 22
Мапа

Ленінський район у Вікісховищі

12 травня 2016 року Верховна Рада України перейменувала «Ленінський район» на «Єдикуйський». Постанова про перейменування набере чинності після повернення тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя під загальну юрисдикцію України[2].

Загальні відомості

Розташований у східній частині Криму. Займає значну частину Керченського півострова, на півночі омивається Азовським, на півдні Чорним морями. На крайньому північному заході виходить до Сивашу. Межує на Арабатській Стрілці з Херсонською областю (Генічеський район). На заході з Кіровським (Іслямтерецьким) районом та Феодосійською міськрадою, на сході — з м. Керч та Керченською протокою.

Населення — 63,3 тис. осіб, в тому числі: росіян — 61,4 %, українців — 17,1 %, кримських татар — 16,2 %, інших національностей — 5,3 %.

Природні ресурси

Рельєф Керченського півострова поділяється на дві частини, розмежовані невисоким Парпацьким гребенем. Південно-західна частина — полого-хвиляста рівнина, одноманітний характер рельєфу якої перемежуєтся ізольованими висотами (Кончек, Дюрмень, грязьова сопка Джау-Тепе). Для північно-східної частини характерний хвилясто-грядковий рельєф із вапняковими гребенями, їх подекуди завершують горби з рифовими вапняками (рифовий мис Казантип). В улоговинах, які розділяють еліптичні за формою пасма, подекуди підносяться характерні для півострова сопки грязьових вулканів.

Корисні копалини району: залізняк, скляна сировина, облицювальні камені, керамзитова сировина. Мінеральні солі озера Сиваш і соляних озер (зокрема, Тобечицького і Узунларського) — важлива сировинна база хімічної промисловості.

У районі — декілька місць із запасами лікувальних грязей (озера Чокрак, Узунларське, Тобечицьке, Кояське), мінеральні грязі Булганацьких грязьових сопок багаті на метан і сірководнем. На території Ленінського району відкрито понад 150 мінеральних джерел, зокрема — Баксинські сірчановодневі джерела, група вуглекислих джерел «Сеїт-елі», сірчановодневе джерело «Каралар». Поширені каоліноподібні глини, відкриті родовища лікувальної блакитної глини.

Розробку нафтових родовищ ведуть українсько-канадська фірма «Кримтехаснефть» і вітчизняний «Чорноморнафтогаз». У 1999 р. в Азовському морі відкрито крупне родовище газу — Північно-Казантипське.

Транспорт

Територією району проходить автошлях E97.

Історія

На початку ХХ ст. територія сучасного Ленінського району входила до складу Керч-Єнікальського градоначальства, Сараймінської, Петровської і Владиславівської волостей Феодосійського повіту Таврійської губернії Російської імперії.

Багатонаціональне населення Керченського півострова становило понад 40 тис. чоловік.

Радянська влада була встановлена тут у січні 1918, але незабаром війська Української Національної Армії та німецькі війська відновили українську незалежність на півострові. Однак у листопаді 1920 р. частини Червоної Армії вступили на територію півострова, радянська влада була встановлена на довгий термін.

У грудні 1920 р. Петровська і Сараймінська волості разом із територією градоначальства одержали статус окремого повіту з центром у м. Керч.

У січні 1921 р. волості були ліквідовані, на їх місці утворилися Петровський (з липня 1921 р. — Ленінський) і Керченський райони у складі повіту, який із жовтня 1921 р. був перетворений на Керченський округ у складі Кримської АРСР.

У жовтні 1923 р. округ реорганізований в Керченський район, а райони, що входили до складу округу, — ліквідовані.

У жовтні 1930 р. район почав іменуватися Ленінським, а його центром стало с. Ленінське. Одночасно Ленінському району була передана частина територій району Феодосії.

Після закінчення військових дій 1918—1920 рр. селяни одержали землю, окремі господарства об'єдналися в сільгоспартілі, комуни, суспільства. У колишніх економіях утворювалися радгоспи.

У 1925 р. в районі налічувалося 16 артілей, у 1931 — 94 колгоспи. У ході культурного будівництва відкривалися клуби, будинки-читальні, велася боротьба з неписьменністю. Разом із тим закривалися церкви і мечеті. Діяли національні школи і сільради у німців, болгар, євреїв.

Багатонаціональне населення Ленінського і Маяк-Салінського районів у 1939 становило 51630 осіб.

Бойові дії Другої світової війни на території Керченського півострова охопили період із 4 листопада 1941 по 12 квітня 1944 р. з двома періодами окупації (листопад-грудень 1941 р. і травень 1942 — квітень 1944 р.). Фашисти створили на території району 7 концтаборів. За період війни 16 населених пунктів були зруйновані, зникли з карти півострова.

1954 року у складі Кримської області був приєднаний до Української РСР.

З 1991 року — у складі незалежної України.

У березні 2014 року анексований Російською Федерацією.

Адміністративний устрій

Район адміністративно-територіально поділяється на 1 міську раду, 2 селищні ради і 24 сільських рад, які підпорядковані Ленінській районній раді та об'єднують 68 населених пунктів[3].

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[4]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 32 667 6303 5409 9919 8087 2886 63
Жінки 36 962 5913 4923 10 198 9990 5591 347

Національний склад населення району за переписом 2001 р.[5]

чисельність частка, %
росіяни38 16854,8
українці15 95022,9
кримські татари10 78415,5
білоруси8921,3
татари3240,5
вірмени3110,4
молдовани2050,3
узбеки1320,2
греки1240,2
німці1100,2

Етномовний склад району (рідні мови населення за переписом 2001 р.)[6]

російська кримсько
татарська
українська білоруська вірменська
Леніський район70,414,810,60,40,2
м. Щолкіне76,90,59,30,1
смт Леніне74,713,29,00,40,2
смт Багерове79,58,99,31,00,1
Останкінська сільрада75,213,410,50,2
Батальненська сільрада65,523,08,70,30,9
Бєлінська сільрада69,918,110,4
Виноградненська сільрада44,533,021,00,1
Войковська сільрада67,823,36,40,6
Глазівська сільрада75,08,013,80,70,2
Горностаївська сільрада63,017,317,71,5
Завітненська сільрада76,39,413,10,30,1
Іллічівська сільрада54,331,413,20,20,3
Калинівська сільрада58,227,813,30,2
Кіровська сільрада64,725,55,8
Красногірська сільрада54,632,79,40,51,7
Ленінська сільрада78,213,86,80,20,1
Лугівська сільрада55,917,920,50,1
Марфівська сільрада72,817,77,70,20,2
Мар'ївська сільрада67,79,911,00,42,5
Мисівська сільрада82,42,214,70,3
Новомиколаївська сільрада70,217,411,70,1
Октябрська сільрада70,714,011,80,12,7
Приозернівська сільрада71,817,28,70,50,1
Семисотська сільрада66,514,816,40,90,1
Уварівська сільрада69,214,314,90,20,8
Челядінівська сільрада86,05,76,20,11,5
Чистопільська сільрада54,933,19,60,40,2

Соціальна сфера

Нині в районі функціонують 31 загальноосвітніх школи, професійно-технічне училище, економічний ліцей; 3 лікарні, 7 лікувальних амбулаторій, 46 фельдшерсько-акушерських пункти; 25 будинків культури, 6 клубів, 34 бібліотеки, школа мистецтв, 2 музичних школи, 3 спортивних федерації, 3 спортивних клуби, 2 ДЮСШ. У районі працюють Музей історії Ленінського району, етнографічний музей, 8 шкільних музеїв; чотири відділення банків. Зареєстровані 10 мусульманських і 19 православних релігійних об'єднання.

На території району розташовані: 4 пансіонати, 36 баз відпочинку, 6 дитячих оздоровчих таборів. Пам'ятки архітектури: Арабатська фортеця (XIII—XVII ст.), Арабатська оборонна смуга (XVI—XVII ст.).

Пам'ятки

У Ленінському районі Криму нараховується 115 пам'яток історії та монументального мистецтва, всі — місцевого значення.

Пам'ятки археології:

  • Аккосів (Турецький) вал (I тис. до н. е.),
  • курган Темир-гора (VII ст. до н. е.),
  • городище Савроматій (II—III ст. н. е.),
  • городище Кітей (IV ст. до н. е. — IV ст. н. е.),
  • городище Акра (IV ст. до н. е. — I ст. н. е.),
  • городище Куль-Тепе (I—IV ст. н. е.),
  • городище Ілурат (I—III ст. н. е.),
  • поселення Золоте (II—I ст. до н. е.),
  • городище Кіммерік (VI ст. до н. е. — IV ст. н. е.),
  • городище Михайлівське (I ст. до н. е. — IV ст. н. е.),
  • курган Куль-Оба, курган Кара-Оба,
  • поселення Семенівка (III ст. до н. е. — III ст. н. е.).

У районі встановлені 27 пам'ятних знаків на честь загиблих односельців в роки Другої світової війни і 1 пам'ятний знак землякам воїнам-інтернаціоналістам.

У районі розташовані 5 рекреаційних зон: Арабатська стрілка, Казантипська затока, о. Чокрак, г. Опук, мис Чауда. Створені 2 природних заповідника.

Примітки

  1. Розпорядження Президента України від 2 липня 2010 року № 969/2010-рп «Про призначення В.Степанова головою Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим»
  2. Постанова Верховної Ради України від 12.05.2016 № 1352-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя»
  3. Адміністративно-територіальний устрій Ленінського району на сайті Верховної Ради України
  4. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України.
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 4 вересня 2013.
  6. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць

Посилання

Азовське море, Сиваш
Кіровський район
Азовське море Азовське море
Кіровський район
Феодосійська міська рада
Керч
Керченська протока
Чорне море Чорне море Чорне море
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.