Лопатинський район

10 січня 1940 року ЦК КП(б)У обговорило питання про створення районів у Львівській області. Зокрема вирішено створити Лопатинський район із центром у смт Лопатин. Однак вже незабаром радянська влада була змінена німецькою окупацією. Лише 16 липня 1944 року в районі було повторно відновлено радянську владу.[1] Район було ліквідовано у 1962 році після передачі його території Радехівському району.[2]

Частини радянської армії вступили у Лопатин 19 вересня 1939 року після чого було створено міліцію. Першим головою райвиконкому був В. В. Напуда, першим секретарем райкому партії — Г. Л. Шпитяк. Почалось будівництво електростанції. Селяни Лопатинського району отримали 4269 гектарів землі, а 270 господарств отримали коней та корів. Водночас на початку 1941 року було створено колгосп ім. Будьонного в який об'єдналось 27 господарств. У районному центрі було відкрито лікарню на 20 ліжок.[3]

17 січня 1940 р. Указом Президії ВР УРСР до складу Лопатинського району було включено наступні населені пункти: Барилів, Батиїв, Волиця Барилова, Грицеволя, Гутисько Турянське, Завидче, Куликів, Кустин, Лопатин, Ляшків, Майдан Старий, Миколаїв, Монастирок-Оглядівський, Нивиці, Оглядів, Опліцько, Підмонастирок, Романівка Щуровецька, Руденко Лядське, Руденко Руське, Синьків, Сморжів, Стовпин, Стремільче, містечко Топорів, Трійця, Тур'є, Увин, Хмільно, містечко Щуровичі.[4]

Після відновлення радянської влади відновила роботу Лопатинська МТС, відбудовано спиртзавод. Також в районі налагоджено добування торфу, яке здійснювала спочатку артіль «Торф'яник», а потім її було реорганізовано в державне підприємство. Чимале значення в економіці району відігравало лісівництво, особливо т.зв. лопатинська сосна, яка має дуже високі показники, стійка до сніговалів і вітровалів. Усі ділянки з такими деревами взято на облік і оголошено насіннєвими. Насіння лопатинської сосни надсилається в інші області країни. У лісництві налагоджено також виробництво хвойно-вітамінного борошна. У 1958 році закінчено будівництво шосе, що з'єднало Лопатин з Львовом.

Одразу після встановлення радянської влади, а саме у грудні 1939 року було створено Лопатинський райком КП(б)У, однак у червні 1941 року у зв'язку з німецьким наступом він тимчасово припинив свою діяльність. Відновлено його було у травні 1944 року, у 1952 році перейменовано на Лопатинський райком КПУ, а у грудні 1962 року припинив свою діяльність у зв'язку з входженням району до складу Радехівського. Організаційна структура Лопатинського райкому КП(б)У складалась з бюро (загального відділу), організаційно-інструкторського відділу (з 1949 р. — відділу партійних, профспілкових та комсомольських організацій), сектору партійної статистики, відділу пропаганди i агітації, сільськогосподарського відділу, військового відділу, відділу по роботі серед жінок, відділу кадрів.[5]

У 1939–1941 рр. начальниками Лопатинського районного відділу НКВД працювали Я. Ф. Русанов та Г. С. Дегтярець.[6]

Якщо вірити даним доповідної записки «Про діяльність церковників та сектантів і проведення науково-атеїстичної пропаганди серед населення Львівської області» секретаря Львівського обкому КП України М. Лазуренка від 3 квітня 1959 р., направленій секретарю ЦК КП України С. Червоненку, у першому кварталі 1959 р. частково припинили діяльність громади Свідків Єгови в Лопатинському районі.[7]

22 червня 1941 року відбулися виступи партизанських груп ОУН(б) на півночі Львівської області. Зокрема загін членів ОУН у складі 200 бійців-підпільників захопив містечко Лопатин, у якому оборонялося 30 бійців внутрішніх військ НКВС та 50 міліціонерів, і утримував його близько доби. Повстанці перерізали лінії телефонного зв'язку, нападали на прикордонні застави, виявляли та знищували прикордонні десанти[8] 28 лютого 1945 Поблизу с. Грицеволя Лопатинського району повстанці вбили першого секретаря райкому КП(б)У Ю. Маланчука і начальника райвідділу НКВС О. Ткаченка.[9] 4 вересня 1945 в с. Сморжів до лісу виведено голову сільради Кучинського. Протримавши бранця до вечора, повстанці відпустили його, попередивши, що коли він продовжуватиме хлібозаготівлі, на нього чекає смерть.[9]

У 40-60- роках в УРСР відбувалось не лише укрупнення районів, а й сільських рад. Зокрема у березні 1959 року укрупнено сільради у Лопатинському районі Львівської області.[10]