Лісові брати
Лісові брати (ест. metsavennad, латис. mežabrāļi, лит. miško broliai) — загальна назва партизанського опору в країнах Балтії проти радянської окупації, розпочатої за пактом Молотова — Ріббентропа. Цей рух налічував приблизно 170 тисяч вояків, з них 50 тисяч загинули або зникли безвісти.
Історія Латвії |
Доісторична Латвія
Середньовіччя
Новий час
Новітній час
Сучасність
|
Історія Литви |
---|
Карта Литви в Атласі Меркатора, 1596 рік |
|
|
|
За темою
|
Хронологія Категорія • Портал • Інші країни |
В сучасній історіографії Литви, Латвії та Естонії цей рух характеризується як національно-визвольний, у радянській та сучасній російській — як профашистський. Аналогічний рух опору в цей період існував також в Україні (переважно Західній) (УПА), Західній Білорусі (БВА), та Польщі (Армія Крайова)
Назва «лісові брати» була успадкована від латиських партизанів-революціонерів, що діяли у період Російської революції 1905-07 років[1].
Діяльність лісових братів
Естонія
В Естонії рух опору налічував до 15 тисяч чоловіків протягом 1944—1953 років. Найактивніше лісові брати діяли в районах Пярнумаа та Ляенемаа, Тартумаа та Іда-Вірумаа. За період з 1944 до 1947 року вони здійснили 773 збройних напади, знищивши близько 1000 бійців радянських спецслужб.
Останній естонський партизан Аугуст Саббе загинув 28 вересня 1978 в повіті Вирумаа.
Латвія
У Латвії ряди лісових братів значною мірою складалися з колишніх вояків Латиського добровольчого легіону СС.[2] Загальна кількість партизанів налічувала до 10 тисяч, ще 20 тисяч чоловік активно допомагали партизанам провіантом і притулком.[3][4] До 1947 року центральне командування латиського спротиву утримувало штаб-квартиру на вулиці Матіса у Ризі.[4] Латиським партизанам вдалося знищити від 1,5 тисяч (за радянськими джерелами[5]), до 3 тисяч (за латиськими джерелами[3]) чекістів, бійців каральних батальйонів та партійних активістів. Натомість тисячі партизанів були арештовані, і більше десятка тисяч членів сімей та тих, хто підтримував партизан — депортовано.
Литва
У Литві партизанський опір був найсильнішим серед країн Балтії, окремі регіони контролювалися повстанцями до 1949 року.[6] Уникаючи прямих сутичок з червоноармійцями та військами НКВС, литовські партизани ефективно боролися методом саботажу, засідок та вбивств окремих комуністичних діячів.[7]. Керівником лісових братів в Литві був Йонас Жямайтіс (1909—1953), ім'ям якого з 1998 року названа військова школа у Каунасі.
В культурі
В документальному кіно
- д/ф «Ми жили в Естонії» - 1996 року, MONOfilm, реж. Андрес Соот.
- д/ф «Війна після війни» - 2002 Естонія, реж. Петер Симм.
- д/ф «Литва проти СРСР» — 2004, Канал Росія, реж. Лілія В'югіна.
- д/ф «Незламні» - 2004, Латвія, реж. Райтс Валтерс.
- д/ф «Лісові брати» - 2004, Естонія, реж. Пекка Лехто.
- д/ф «Один на один» - 2004, Daumanto studija, Литва, реж. Йонас Вайткус.
- д/ф «Гаряча холодна війна - група Хаук» - 2004, Ruut Pictures, реж. Рене Вілбре.
- д/ф «Козуля» - 2005, Литва, реж. Йозас Саболіус.
- д/ф «Позивний - Одинак» - 2014 року, Латвія, реж. Нормунд Пуч.
- д/ф «Лісові брати - партизани бункера Іле» - 2014 року, Німеччина, реж. Петр Грімм.
- д/ф «Сестри лісу» - 2016, Латвія.
- д/ф «Forest Brothers - Fight for the Baltics» — 2017, Латвія, Литва.
В художньому кіно
- х/ф «Непрохані гості» - 1959 Таллінфільм, реж. Ігор Елцов.
- х/ф «Озирнись у шляху» - 1963 Таллінфільм, реж. Кальyo Кійского.
- х/ф «Народження легенди» - 1963 Канада, реж. Евалд Мягі
- х/ф «Тіні старого замку» - 1966 Таллінфільм, реж. Марія Муат, за повістю Арнольда Негг «Острів велетнів».
- х/ф «Ніхто не хотів помирати» - 1966 Литовська кіностудія, реж. Вітаутас Жалакявічус.
- х/ф «Коли дощ і вітер стукають у вікно» - 1967 Ризька кіностудія, Алоїз Бренч.
- х/ф «Чоловіче літо» - 1970, Литовська кіностудія, реж. Маріонас Гедріс.
- х/ф «Гніздо на вітрі» - 1979, Таллінфільм, реж. Олав Нейланд.
- х/ф «Лісові фіалки» - 1980, Таллінфільм, реж. Кальyo Кійского.
- х/ф «Довга дорога в дюнах» - 1980, Ризька кіностудія, реж. Алоїз Бренч.
- х/ф «Фронт в рідній домівці» - 1984, Ризька кіностудія, реж. Ерікc Лацис.
- х/ф «Державний кордон. Солоний вітер» — 1988, Беларусьфільм, реж. Генадій Іванов.
- х/ф «Ці старі листи любові» — 1992 року, Естонія, реж. Маті Полдре.
- х/ф «СМЕРШ: Легенда для зрадника» — 2011, DIXI Медіа, телесеріал.
В театрі
- «Заручник» — моноспектакль, реж. Олександра Кругляк, за повістю Фелікса Розінера «Ліловий дим».
- «Межайніс» (Лісовий) — реж. Яніс Балодіс і Валтерс Сіліс, про життя останнього лісового брата.
Література
- Daumantas, Juozas L. Fighters for Freedom, Manyland Books, New York, December 1975. ISBN 0-87141-049-4
- Razgaitis, Darius. Forest Brothers from the West, research thesis, 2002.
- Vardys, V. Stanley. Lithuania Under the Soviets: Portrait of a Nation, 1940-65, F. A. Praeger, New York, 1965.
- Rieber, Alfred J. (2003). Civil Wars in the Soviet Union. Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History 4.1, 129—162.
Примітки
- Малая Советская Энциклопедия. Том червертый: Ковальская—Массив.— М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— С. 607.
- Plakans, Andrejs. The Latvians: A Short History, 155. Hoover Institution Press, Stanford, 1995.
- Музей окупації Латвії. Архів оригіналу за 30 березня 2008. Процитовано 14 жовтня 2008.
- Laar, p. 24
- Plakans, p. 155
- Kaszeta, Daniel J. Lithuanian Resistance to Foreign Occupation 1940—1952, Lituanus, Volume 34, No. 3, Fall 1988. ISSN 0024-5089
- Dundovich, E., Gori, F. and Guercett, E. Reflections on the gulag. With a documentary appendix on the Italian victims of repression in the USSR, Feltrinelli Editore IT, 2003. ISBN 88-07-99058-X