Лісові брати

Лісові брати (ест. metsavennad, латис. mežabrāļi, лит. miško broliai) — загальна назва партизанського опору в країнах Балтії проти радянської окупації, розпочатої за пактом Молотова — Ріббентропа. Цей рух налічував приблизно 170 тисяч вояків, з них 50 тисяч загинули або зникли безвісти.

Історія Латвії
Історія Литви
Карта Литви в Атласі Меркатора, 1596 рік
Хронологія
Категорія • Портал • Інші країни

В сучасній історіографії Литви, Латвії та Естонії цей рух характеризується як національно-визвольний, у радянській та сучасній російській — як профашистський. Аналогічний рух опору в цей період існував також в Україні (переважно Західній) (УПА), Західній Білорусі (БВА), та Польщі (Армія Крайова)

Назва «лісові брати» була успадкована від латиських партизанів-революціонерів, що діяли у період Російської революції 1905-07 років[1].

Діяльність лісових братів

Естонія

В Естонії рух опору налічував до 15 тисяч чоловіків протягом 1944—1953 років. Найактивніше лісові брати діяли в районах Пярнумаа та Ляенемаа, Тартумаа та Іда-Вірумаа. За період з 1944 до 1947 року вони здійснили 773 збройних напади, знищивши близько 1000 бійців радянських спецслужб.

Останній естонський партизан Аугуст Саббе загинув 28 вересня 1978 в повіті Вирумаа.

Латвія

У Латвії ряди лісових братів значною мірою складалися з колишніх вояків Латиського добровольчого легіону СС.[2] Загальна кількість партизанів налічувала до 10 тисяч, ще 20 тисяч чоловік активно допомагали партизанам провіантом і притулком.[3][4] До 1947 року центральне командування латиського спротиву утримувало штаб-квартиру на вулиці Матіса у Ризі.[4] Латиським партизанам вдалося знищити від 1,5 тисяч (за радянськими джерелами[5]), до 3 тисяч (за латиськими джерелами[3]) чекістів, бійців каральних батальйонів та партійних активістів. Натомість тисячі партизанів були арештовані, і більше десятка тисяч членів сімей та тих, хто підтримував партизан — депортовано.

Литва

Литовські партизани

У Литві партизанський опір був найсильнішим серед країн Балтії, окремі регіони контролювалися повстанцями до 1949 року.[6] Уникаючи прямих сутичок з червоноармійцями та військами НКВС, литовські партизани ефективно боролися методом саботажу, засідок та вбивств окремих комуністичних діячів.[7]. Керівником лісових братів в Литві був Йонас Жямайтіс (19091953), ім'ям якого з 1998 року названа військова школа у Каунасі.

В культурі

В документальному кіно

  • д/ф «Ми жили в Естонії» - 1996 року, MONOfilm, реж. Андрес Соот.
  • д/ф «Війна після війни» - 2002 Естонія, реж. Петер Симм.
  • д/ф «Литва проти СРСР» — 2004, Канал Росія, реж. Лілія В'югіна.
  • д/ф «Незламні» - 2004, Латвія, реж. Райтс Валтерс.
  • д/ф «Лісові брати» - 2004, Естонія, реж. Пекка Лехто.
  • д/ф «Один на один» - 2004, Daumanto studija, Литва, реж. Йонас Вайткус.
  • д/ф «Гаряча холодна війна - група Хаук» - 2004, Ruut Pictures, реж. Рене Вілбре.
  • д/ф «Козуля» - 2005, Литва, реж. Йозас Саболіус.
  • д/ф «Позивний - Одинак» - 2014 року, Латвія, реж. Нормунд Пуч.
  • д/ф «Лісові брати - партизани бункера Іле» - 2014 року, Німеччина, реж. Петр Грімм.
  • д/ф «Сестри лісу» - 2016, Латвія.
  • д/ф «Forest Brothers - Fight for the Baltics» — 2017, Латвія, Литва.

В художньому кіно

В театрі

  • «Заручник» — моноспектакль, реж. Олександра Кругляк, за повістю Фелікса Розінера «Ліловий дим».
  • «Межайніс» (Лісовий) — реж. Яніс Балодіс і Валтерс Сіліс, про життя останнього лісового брата.

Див. також

Література

Примітки

  1. Малая Советская Энциклопедия. Том червертый: Ковальская—Массив.— М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— С. 607.
  2. Plakans, Andrejs. The Latvians: A Short History, 155. Hoover Institution Press, Stanford, 1995.
  3. Музей окупації Латвії. Архів оригіналу за 30 березня 2008. Процитовано 14 жовтня 2008.
  4. Laar, p. 24
  5. Plakans, p. 155
  6. Kaszeta, Daniel J. Lithuanian Resistance to Foreign Occupation 1940—1952, Lituanus, Volume 34, No. 3, Fall 1988. ISSN 0024-5089
  7. Dundovich, E., Gori, F. and Guercett, E. Reflections on the gulag. With a documentary appendix on the Italian victims of repression in the USSR, Feltrinelli Editore IT, 2003. ISBN 88-07-99058-X
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.