Малі крейсери класу Dresden

Схема малого крейсера SMS Emden

«Емден» був висланий назад, щоб відволікти сили британців від руху ескадри. Його парові машини були відремонтовані у лютому 1914 і вів знаходився у задовільному стані. Через протоки Голландської Ост-Індія він перейшов до Індійського океану, розпочавши свою місію з Бенгальської затоки. Для маскування на ньому встановили фальшиву димову трубу, що робило його схожим на британський корабель. Впродовж тижня потопив 4 кораблі, а «Pontoporros» і «Kabinga» використав як кораблі супроводу для перевезення вугілля, припасів, полонених екіпажів, причому грецькому екіпажу «Pontoporros» виплачував платню. Капітан відпущеного «Емден» італійського корабля розказав про нього англійцям, які вислали для пошуків 5 кораблів. Через це з Австралії, Нової Зеландії стали висилати посилені конвої суден.

Пожежа нафтових резервуарів у Мадрасі після обстрілу з «Емден»

Схема плавання по Індійському океану SMS Emden

Близько 20:00 22 вересня «Емден» увійшов до порту Мадрас. За 2700 м від пірсів він випустив 130 набоїв. Внаслідок його обстрілу виникла велика пожежа нафтобази на 2 резервуарах, а ще 3 було пошкоджено. Внаслідок цього перевезення у Бенгальській затоці за місяць впали на 61,2%. З Мадрасу він вирушив до Цейлону, де до 27 вересня затопив 4 кораблі і захопив «Buresk», що перевозив високосортне вугілля. Після пошуків кораблів «Емден» прибув на острів Дієго-Гарсія, де англійський гарнізон не знав про початок війни. Екіпаж отримав тут теплий прийом, відремонтував парові машини і відпочив до 10 жовтня. За наступні 5 днів він захопив 6 кораблів. ; потопив, один залишив при собі, на одному відправив полонені екіпажі. 15 жовтня британці захопили «Markomannia», який підвозив «Емден» вугілля.

SMS Emden увійшов 27 жовтня о 3:00 до порту Пенанг у Британській Малайї, де стояв освітлений російський бронепалубний крейсер «Жемчуг». З 270 м у нього випустили торпеду, розпочали обстріл порту з 105 мм гармат (15-20 попадань у «Жемчуг»). При виході з порту по «Жемчуг» випустили ще одну торпеду, після попадання якої ще один сильний вибух розірвав крейсер навпіл. Було поранено 129 моряків, загинуло 81 та 60 китайських повій. Французький крейсер «D'Iberville», есмінець «Fronde» без успіху вели вогонь по SMS Emden, який при виході з порту він зустрівся з британським кораблем, що віз боєприпаси. Але від захоплення відмовились через появу військового корабля — французького есмінця «Mousquet». Його потопили і підібрали з води 36 моряків близько 8:00. Їх передали на зупинений корабель після написання зобов'язання більше не брати участь у війні. Через напад на Пенанг був зупинений рух кораблів з Австралії без сильного супроводу.

Бойова рубка після бою на кокосових островах

Корпус SMS Emden біля берегу

Десантна команда «Емдену» вирушає до шхуни «Ayesha»

Гармата з «Emden» у Сіднеї

Після цього «Емден» вирушив до Кокосових островів, де була британська станція радіо і кабельного зв'язку. 9 листопада висадили десант під командуванням капітан-лейтенанта Гельмута фон Мюке[1] з 3 офіцерами, 6 мічманами, 38 матросами. Станція здалась без бою, але встигла вислати сигнал про допомогу. Випадково за 52 миль (96 км) проходив конвой з посиленою охороною, з якого вислали до острова австралійський крейсер HMAS Sydney[2], озброєний 8×152 мм гарматами. На SMS Emden перехопили сигнал SOS і знали по наближення крейсера (думали про відстань 250 миль), але не очікували побачити його так швидко. О 9:00 дим на обрії спочатку сприйняли за свій корабель з вугіллям «Buresk». Через швидкий підхід крейсера, розпізнаного о 9:30), не очікували на повернення десанту і вийшли на рейд. З відстані 8700 м «Емден» відкрив стрільбу, даючи залп що 10 секунд. З третього залпу 2 набої попали у «Сідней», потужні гармати якого незабаром пошкодили носову гармату, о 9:45 стерно, далекомір, зірвавши спробу торпедної атаки. На 10:45 палаючий SMS Emden капітан спрямував до берега для порятунку команди, який сів на риф острова Північний Кілінґ.

«Сідней» кинувся наздоганяти «Buresk», Який затопили при його наближенні. На «Емдені» викинули у море затвори цілих гармат, торпеди, спалили документацію. «Сідней» о 16:00 повернувся до «Емден», на щоглі якого надалі майорів прапор, і відновив вогонь. Було вбито ще 7 моряки, 13 поранено, 4 втонуло при спробі доплисти до острова. На «Емдені» підняли білі полотнища і огонь припинили. «Сідней» поплив перевіряти стан станції і повернувся наступного дня за німецькими моряками. Було вбито 136 моряків, 197 взято у полон (16 з «Buresk»). 65 поранених відправили до Австралії, решту до табору на Мальті. Вони повернулись до Німеччини 1920 р.

Десантна команда бачила здалеку бій і зрозуміла, що «Емден» приречений. Вони захопили шхуну «Ayesha». Вони попливли до Голландської Ост-Індія, Ємену, звідки добрались у червні 1915 до Константинополя. Там звернулись до віце-адмірала Вільгельма Соухона[3], капітана лінійного крейсера SMS Goeben.

Через дію хвиль 1915 «Емден» визнали непридатним для відновлення і до 1919 він був майже повністю розбитий. За 3 місяці SMS Emden пройшов 30.000 м. миль (56.000 км), потопивши 18 кораблів водотоннажністю 70.825 брт. Ще 4 кораблі були відпущені, 2 використовувались для підвезення вугілля. Для його пошуків було залучено 16 крейсерів з Британії (5), Франції (3), Росії (2), Австралії (3), Японії (3). Після звістки про знищення Вільгельм ІІ нагородив крейсер Залізним Хрестом і розпорядився закласти новий корабель під цим іменем, на носі якого мав бути розміщений Залізний Хрест. Було збудовано кораблі «Emden» у 1920-х рр., 1959, 1979 роках. Три гармати з корабля зберігаються в Австралії.

SMS Dresden у Нью-Йорку. 1909

SMS Dresden. Модель

SMS Dresden перед самозатопленням. 14 березня 1915

Корабельна ринда

Острів Робінзона. Темна пляма у бухті — затоплений корпус SMS Dresden

З початком світової війни повинен був патрулювати східне узбережжя Південної Америки. Він затримав 3 британські кораблі, що не знали про початок війни, і відповідно до Гаагської конвенції[4] відпустив їх. У Пернамбуко поповнив запас вугілля з виділеного йому німецького пароплава-постачальника «Corrientes». По дорозі на південь потопив два кораблі і два відпустив. 5 вересня біля мису Горн провів ремонт і поповнив запас вугілля, провіанту. Згідно отриманого наказу перебрався до Тихого океану для об'єднання з крейсером " SMS Leipzig " (3 жовтня). 12 жовтня біля острова Пасхи вони приєднались до Східно-Азійської ескадри[5] адмірала фон Шпеє. У зворотній дорозі разом з ескадрою до мису Горн крейсер здійснив декілька розвідувальних, посильних рейсів, затопивши «North Wales». 8 грудня 1914 у битві біля Фолклендів SMS Dresden єдиному вдалось відірватись від переслідування британських кораблів. Незважаючи на зношеність машин він ще розвивав 26 вузлів за годину. Він заховався у фіордах Вогняної Землі, а лоцман Альберт Пагельс[6] водив переслідувачів по тих самих фіордах, бухтах навколо його схованки. Капітан Людек вирішив повернутись до Тихого океану. З Монтевідео 18 грудня вийшов «Sierra Cordoba» з 1600 т вугілля, провіантом, запасними частинами для крейсера. 24 грудня він підійшов до Магелланової протоки, яку патрулював британський корабель. Лоцман переховував обидва кораблі, які зустрілись лише 19 січня 1915 («Dresden» розшукували 37 днів, «Sierra Cordoba» 26 днів). 13 лютого кораблі вийшли у Тихий океан, оминувши панцирний крейсер HMS Carnarvon.

27 лютого 1915 «Дрезден» затопив вітрильник «Conway Castle», свою останню здобич. 3 березня «Conway Castle» відіслали до Перу за вугіллям. 20 лютого з Монтевідео вийшла «Gotha» з 3000 т вугілля, яка мала зустрітись 5 березня з «Дрезденом» у Тихому океані. Через радіоперемовини з нею панцирний крейсер HMS Kent вислідив «Дрезден», якому вдалось втекти у нейтральні води чилійського острова Робінзона Крузо. У бухті Сан Хуан Батіста[7] крейсер став 8 березня на якір, маючи у трюмі 80 т вугілля. Капітан вирішив, що крейсер має бути інтернованим у Чилі. 14 березня замість очікуваних чилійських кораблів появились крейсери HMS Glasgow і HMS Kent. Незважаючи на перебування у територіальних водах нейтральної держави, вони розпочали обстріл корабля на якірній стоянці. Загинуло 8 моряків. Капітан вислав свого ад'ютанта Вільгельма Канаріса для перемовин, використавши цей час для знищення документів і затоплення на глибині 60 м крейсера, що о 11:15 зник під водою. Команда була інтернована у Чилі, де змушена була здобувати засоби для проживання. Деякі її члени втекли до Німеччини, а основна частина повернулась 30 грудня 1919 р. У лютому 2006 вдалось підняти 155 кг корабельну ринду.

Назву крейсера Dresden присвоїли новозбудованому малому крейсеру (1917).