Марія Могилянка

Після смерті батька 1606 р. мати Ельжбета всіма силами намагалась зберегти престол Молдови за своїми синами, братами Марії Амалії. Для надання військової підтримки залучила трьох своїх зятів — Стефана Потоцького, князів Михайла Вишневецького і Самійла Корецького. Перед молдовським походом 1612 р. війська під командуванням чоловіка Стефана Потоцького (в поході зазнав поразки, потрапив у полон) через загрозу ймовірного нападу татар чи інших ворогів на недобудований замок у Золотому Потоці[8] перевезла родинну скарбницю з більш як 70 тисячами золотих, дорогоцінностями (разом зі скарбом лоґофетової Олени Мавроїни (десь з 1615 року дружини галицького підчашого Єжи Дидинського[9]) — вартістю близько 1 мільйона злотих[10]) із замку у Золотому Потоці до замку в Підгайцях, що належав чоловіку племінниці Анни — колись каштеляну галицькому, в той час руському воєводі Станіславові Ґольському (†1612), який виступав гарантом повернення скарбу.

Після смерті С. Ґольського, другого заміжжя Анни Потоцької новим власником замку став Ян Ґольський (пом. 1613) — рідний брат С. Ґольського, який відмовився віддавати скарб, як і його дружина (невдовзі вдова) Зофія Ґольська із Замехова (Стадницька, пізніше Лянцкоронська, Тишкевич). Це призвело до судових процесів (тривали майже 30 років, отримали в тодішній Речі Посполитій значний резонанс). Зокрема, Марія в червні 1613 року засвідчила в гродському суді Галича, що відвезла до «склепів» Підгаєцького замку своє майно та замкнула їх на колодки, які застала розбитими[11].

Після повернення з полону 1618 р. С. Потоцький узяв в облягу Підгайці. Для погашення вартості пропалого скарбу від З. Ґольської до Потоцьких перейшли міста Бучач, Чортків, Вербів, 23 села «бучацького ключа», срібла, клейнодів на 20 тисяч злотих.

Разом з сестрою Анною їздила до Відня зустрічати, супроводжувати в дорозі до Польщі Цецилію Ренату — доньку імператора Священної Римської імперії Фердинанда II, заручену з королем Польщі Владиславом IV Вазою[12].

Разом з чоловіком надавала кошти:

• на розбудову міста Золотому Потоці, зведення Золотопотіцького замку
• для перебудови на магнатські резиденції замків у Бучачі, Чорткові, де брала участь у розбудові міст
• надавала щедрі фундації Скиту Манявському, Жизномирському монастирю неподалік Бучача
• разом з чоловіком була фундаторкою будівництва церкви Святого Миколая у Бучачі, якій вона надала ікону Богородиці, що (малоймовірно) перебуває там донині
• на будівництво церкви Превсятої Трійці (не збереглась, розібрана близько 1808 р. дідичем Медведівців Станіславом Пєньчиковським) та монастиря василіян (православних), передмістя Бучача Нагірянка; 1612 р.[1]
• у Кам'янці на Поділлі передала свій будинок ченцям домініканцям для облаштування ними кляштору.
• у надвечір'я святого Валентина 1643 року у львівському замку[13] зробила фундуш розміром 2000 злотих під 8 % річних для фарного костелу в Бучачі (настоятель храму — ксьондз Броновскі)[6]

Марія Могилівна

Донька Катерина Радзивіл

У шлюбі зі Стефаном Потоцьким (1606 р.) народились:

• Катерина (бл.1616 — 1642) — дружина (з 1638 р.) Януша Радзивілла, відома своєю вродою[14]
• Анна (пом. 1695) — після 1640 тричі виходила заміж: за брацлавського воєводу Домініка Александера Казановського литовського підскарбія Богуслава Слушку, київського воєводу Міхала Єжи Станіславського
• Петро (до 1629 — 1648) — староста снятинський
• Павел (пом. 1674/1675) — каштелян кам'янецький, історик
• Ян (між1616 і 1618 — IV/V 1675/1676) — воєвода брацлавський
• Софія (1618 — ?) — черниця
• Домінік

Після смерті С. Потоцького вийшла вдруге заміж за маршалка Коронного трибуналу Миколая Фірлея (1588—1635), стала його другою дружиною.[15][16] Владислав Лозинський вказував, що вона вийшла заміж і втретє — за князя Костянтина Вишневецького.[17]