Мар'ян Нікодемович

Народився 2 лютого 1890 в Мельниці Подільській Борщівського повіту. Батько — Іґнаци Нікодемович (пом. 1897), вірменин за походженням і мати — Любіна Левицька. Дитячі роки провів у Бережанах, де навчався у класичній гімназії. 1908 року вступив до Львівської політехніки (на той час — Політехнічна школа), на інженерний відділ. Через рік перевівся на відділ архітектури. У 1912—1914 роках, ще як студент, працював у будівельній фірмі Вітольда Мінкевича і Владислава Дердацького. 1915 року отримав диплом інженера-архітектора з відзнакою. Обійняв посаду старшого асистента, а пізніше — ад'юнкта при кафедрі загального будівництва (керівник кафедри Тадеуш Обмінський). У тому ж 1915 році працював у технічному департаменті львівського магістрату, займаючись реставрацією будинку Корнякта. Від 1916 року член Політехнічного товариства у Львові, пізніше також Кола польських архітекторів та Спілки архітекторів Речі Посполитої. У 1917, 1918 роках викладав на відділі будівництва курсів для військових. У 1915—1920 роках епізодично працював при відбудові зруйнованих війною об'єктів залізничної інфраструктури. У 1921 році співпрацював із Євгеном Червінським та Альфредом Захаревичем при проєктуванні павільйонів Східних торгів. 1925 року заснував власну архітектурно-будівельну фірму спільно з Мечиславом Штадлером. Від того року багато проєктів Нікодемовича вважаються виконаними у співавторстві зі Штадлером. Фірма займалась переважно проєктуванням та будівництвом недорогого житла у Львові та Східній Польщі. Викладав у Львівській політехніці (1916—1928), у львівській Державній промисловій школі (1927—1936, будівництво і рисунок). Під час Другої світової війни працював у різних установах, що займались відбудовою пошкоджених споруд. Після війни, у 1944—1950 роках викладав перспективу та нарисну геометрію у Політехніці. Помер у Львові 8 лютого 1952 року. Похований на Янівському цвинтарі в родинному гробівці, поле 31[2].

Два сини Мар'яна Нікодемовича після війни виїхали за кордон. Третій, Анджей залишився у Львові, навчався і працював у консерваторії, став відомий як композитор, 1980 року через тиск радянської влади виїхав до Польщі в місто Люблін.[3]

Реалізовані

• Костел Христа Царя (нині — Храм Різдва Пресвятої Богородиці) у Брюховичах. Перша нагорода на конкурсі проєктів у 1925 році, збудований у 1927.[4]
• Житлові будинки для викладачів Львівського університету на вулиці Коцюбинського 11, 11а, 13 (1927)[5].
• Ратуша у Дрогобичі, спроєктована спільно з Яном Семковичем 1924, реалізована до 1929 року.
• Санаторій у Ворохті зі своєрідною конструкцією дерев'яних лоджій (1929).
• Виховний заклад Абрагамовичів на нинішній вулиці Бой-Желенського, 5 у Львові (1928–1930)[6]. Будівництво провадив Олександр Каплонський.[7] У 1938 році Нікодемович підготував проєкт добудови нового крила і каплиці, нереалізований через початок війни.
• Колишній «Офіцерський дім» на нинішній вулиці Руставелі, 30 у Львові (1928–1930, співавтори Стефан Брила, Мечислав Штадлер). Будівництву передував загальнопольський конкурс, на який було надіслано 62 проєкти.[8].
• Лікарня Каси хворих у Старому Мізуні (1920-ті).
• Дім скаутів у Ліську (1920-ті).
• Народний дім у селі Верхньому Синьовидному (1920-ті).
• Приватні вілли та ратуша в Яремче, вілли в Трускавці (1920-ті).
• Будинок на нинішній вулиці Саксаганського, 8 у Львові (1931)[9].
• Лікарня Каси хворих і дім старців у Долині (кінець 1920-х).
• Надгробок Казімежа Станіслава Якубовського на Личаківському цвинтарі (після 1926). Статуї виконані ймовірно Юзефом Стажинським, мармуровий медальйон із барельєфним зображенням Матері Божої виготовлений у майстерні Людвіка Тировича.[10] Надгробок архітектора Євгена Червінського на тому ж цвинтарі (після 1930)[11].
• Костел у Ненадовій (частково збудований у 1930–1934 роках, добудований через 60 років за іншим проєктом).
• Дім Львівської комерційної академії, колишній «Дім академічний студентів медицини» на вулиці Самчука, 9 (1936)[12].
• Розбудова неврологічної клініки на нинішній вулиці Некрасова у Львові (1930-ті).
• Розбудова комплексу цукрового заводу в Ходорові: адміністративна будівля, казино, житлові будинки, та інше (1930-ті).
• Розбудова ангару в Скнилові (1930-ті).
• Казарми у Стрию і Бродах (1930-ті).
• Санаторій у Моршині. Нинішня назва — «Мармуровий палац» (1938).
• Власний будинок на нинішній вулиці Генерала Чупринки, 76 (1937–1938)[13].

Нереалізовані

• Друга премія на конкурсі проєктів Сілезійського сейму в Катовицях (1923, співавтор проєкту Євген Червінський). Журі відзначило виразну монументальність проєкту.[14]
• Проєкт Міського торгового залу в Підгайцях (1924,[15] нині Тернопільської області)
• Конкурсний проєкт костелу і дому курії в Катовицях (1925).
• Конкурсний проєкт будинку Національного музею у Варшаві (1925, перша нагорода)[16]. Будинок, однак, зведено за проєктом варшавського архітектора Тадеуша Толвінського, обраного на повторному конкурсі, до якого львівських архітекторів не допущено.
• Третя нагорода за проєкт санаторію Каси хворих, що мав постати у Львові на вулиці Курковій (нині Лисенка), 31 (1927).
• Дім професорів Львівського університету (проєкт 1930-х).

Реставрація та відбудова

• Реставрація будинку Корнякта у Львові на площі Ринок, 6 (1915).
• Відбудова об'єктів залізничної інфраструктури (епізодично у 1915–1920).
• Відбудова вежі костелу домініканського монастиря у Підкамені (близько 1922).
• Проєкт відбудови Жовківського замку (1920-ті).

• Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8..
• Nikodemovicz A. Architekt lwowski Marian Nikodemowicz // Cracovia Leopolis. — 2000. — № 3. — S. 8—11, 57.

• Мар'ян Нікодемович — архітектор, який забудовував Львів, Дрогобич та Моршин