Мукачево (станція)

Станція відкрита у 1872 році. Через місто Мукачево проходить одна з найважливіших залізничних магістралей України. Так було і в період, коли місто належало до австрійської провінції Угорщини або пізніше, коли належало до Чехословаччини та (після Другої світової війни) до Радянського Союзу. Важливість цієї лінії підтверджується тим, що до її прокладання Угорщина не мала залізничного зв'язку з сусідньою Галичиною, яка тоді входила до Австро-Угорської монархії.

За ініціативою автономного угорського уряду, що сформувався після компромісної угоди з Австрією, на підставі закону № 13 1868 року, 1 липня цього ж року Угорське Північно-Східне залізничне акціонерне товариство отримало на 90 років концесію на шлях, який товариство мало прокласти на лініях Дебрецен — Сатмарнеметі (Сату-Маре) — Кіраймаза (Королево) — Мармарош-Сигіт та Королево — Чоп — Кошиці з умовою прокладення лінії на Мукачеве. Роботи в Мукачевому, якими керував підприємець Дюла Фрейзейсен, урочисто розпочалися 24 лютого 1870 року на підзамкових ділянках. На 26-кілометровій лінії Батьово — Мукачево розпочався рух поїздів 4 грудня 1872 року. З цього часу почало діяти пряме залізничне сполучення від Мукачево до Будапешту. Незабаром були побудовані лінії Мукачево — Лавочне і Лавочне — Стрий (1887), де злився із залізницею ерцгерцога Альбрехта і Дністровською залізницею.

Спочатку на продовження шляху до тогочасної межі з Галичиною отримав дозвіл приватний консорціум. До виконання робіт у 1872 році сюди прибули італійські підприємці та робітники, які поселилися у місті (їхні нащадки ще й досі мешкають у місті). Але підприємство не змогло знайти необхідний капітал, тому на основі рішення парламенту виконання робіт за державний кошт здійснила Угорська державна залізниця.

Складна гірська місцевість потребували великих обсягів земляних робіт, необхідно було створити високі насипи та глибокі укоси. На перегоні було споруджено 167 об'єктів, у тому числі тунелі на підйомах та закруглених ділянках шляху, віадуки над річками та долинами, які мали особливе інженерне значення. 70-кілометровий шлях, лише 4 км якого пролягає рівниною, а різниця висот між відправною та кінцевою станціями становить 679 м, був прокладений за допомогою найсучасніших на той час методів, до того ж у визначений термін — за два з половиною роки. У березні 1886 року поїздом можна було дістатися до Воловця, у квітні був облаштований тунель у Бескиді, а через рік відбулася передача в експлуатацію лінії, яка з'єднала Мукачево зі станцією на іншому боці Карпат — Лавочним. Одночасно з цим після відкриття галицької лінії Лавочне — Стрий розпочався безпосередній залізничний рух у напрямку Львова.

На основі договору між Угорською Північно-східною залізницею та місцевим урядом Угорщини від 1 серпня 1890 року лінії компанії, серед них перегін Чоп — Мукачево — Лавочне, перейшли у власність та експлуатацію компанії «Угорська державна залізниця».

Про важливу роль залізниці в розвитку Мукачева свідчить, зокрема, й те, що з кінця XX століття залізничний вокзал з центром міста з'єднувала красива, елегантна вулиця Шугар (сучасна назва — вул. Ярослава Мудрого).

Чимало відомих осіб прибувало у місто над Латорицею поїздом. 1882 року Мігай Мункачі зі своїм супроводом, трохи пізніше Мор Йокаї ступали на перон місцевого вокзалу. У 1890-х роках XIX століття тут не неодноразово зустрічали відомого дослідника Єне Зічі під час його експедиції до Азії; навіть один перський шах мав тут приємні хвилини від зустрічі із зацікавленою його появою юрмою. Пізніше на мукачівському вокзалі вітали Пала Телекі, що приїхав на чолі своїх скаутів. Головного мукачівського равина Лазаря Шапіру з нагоди від'їзду до Палестини супроводили до поїзда десять тисяч проводжальців.

У 1962 році станцію електрифіковано постійним струмом (=3 кВ) у складі лінії Мукачево — Чоп.

У 2018 році, на місці маловикористаного тупика вантажної «станції перевалки», «Укрзалізниця» запланувала побудувати залізничну платформу, щоб відправляти пасажирські поїзди колією європейського стандарту в Угорщину (Загонь, Будапешт), а потім до Словаччини (Кошиці), та, можливо, Румунії (Сату-Маре)[2]. У грудні 2018 року залізничне сполучення євроколією з Мукачево до Угорщини було запущене, використовується угорський рухомий склад[3]. Для цього за 500 м від залізничного вокзалу станції Мукачево було побудовано окрему посадкову платформу для колії стандарту 1435 мм та впорядковано близько 40 км євроколії. Нова пасажирська платформа отримала назву «Мукачево — Західна». Місто Мукачево також впорядкувало вулицю Вокзальна (колишня — вулиця Енгельса), яка сполучає головний вокзал та платформу «Мукачево — Західна». У червні 2019 року звідси ж регулярний щоденний рух був відкритий і до словацького міста Кошиці. У перспективі — пряме залізничне сполучення європейською колією з іншими країнами Євросоюзу. Новим поїздом до столиці Угорщини можна дістатись за 6 годин. 400-кілометровий маршрут пролягає через угорські міста Дебрецен та Ньїредьгаза[4]. Рейковий автобус Кошице-Мукачево перебуває в дорозі 4 години, і зупиняється тільки на станціях Чоп та Чіерна-над-Тісоу. Завдяки поїзду, що курсує євроколією, не потрібно витрачати час на заміну колісних пар, а всі прикордонно-митні операції здійснюватимуться на станції Чоп[5][6].

14 листопада 2018 року, до Мукачево з Будапешта здійснив тестовий рейс перший поїзд угорської компанії «MAV-START nemzetkozi utazasok»[7].

З 9 грудня 2018 року розпочався регулярний рух потяга «Latorca» сполученням Будапешт — Мукачево — Будапешт[8][9]. Компанія «MÁV START», крім цього, обслуговує рух транскордонних поїздів Загонь — Чоп, які курсують шість разів на день. Також курсує причіпний вагон «Укрзалізниці» Київ — Відень через Будапешт.

2 квітня 2019 року відбувся тестовий рейс рейкового автобуса сполученням Кошиці — Чієрна-над-Тісоу — Чоп — Мукачево, а регулярні поїздки розпочались у червні 2019 року. З Мукачева до станції Кошице можна доїхати рейковим автобусом (мотор-вагонна секція 813—913 «Баґета» виробництва заводу «Залізничні ремонтні майстерні Зволен») євроколією за 4 години[10].

З 2 листопада 2021 року АТ «Укрзалізниця» у співпраці з Угорською державною залізницею (MAV) відновила курсування пасажирського поїзда № 33/34 сполученням Мукачево — Будапешт через станції Чоп та Загонь[11].

• Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
• Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
• Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
• Бараній А. Мукачево очима наших бабусь і дідусів. — Благодійний Фонд імені Вітеза Щандора Пака: ТОВ Друкарня Прінт, 2000. — 65-67 с., іл. ISBN 963248538-2

• Інформація про станцію Мукачево на сайті railwayz.info(рос.)
• Розклад руху пасажирських поїздів по станції Мукачево. Офіційний сайт ПАТ «Укрзалізниця»
• Розклад руху приміських поїздів. Офіційний сайт Львівської залізниці
• Станція Мукачево на сайті tokatema (рос.)
• Залізничний вокзал Мукачево
• Станція Мукачево на сайті gdevagon (рос.)