Мітоксантрон

Мітоксантрон — синтетичний лікарський засіб, який є похідним антрахінону та належить до групи протипухлинних антибіотиків. Механізм дії препарату полягає у гальмуванні ферменту топоізомерази ІІ, що призводить до гальмування синтезу ДНК і РНК, а також спричинює хромосомні аберації та утворення поперечних зв'язків між ланцюгами ДНК.[4][5] Мітоксантрон однаково діє на як на проліферуючі, так і на непроліферуючі клітини, тобто його дія не залежить від стадії мітозу.[2] Мітоксантрон застосовується переважно при різних формах раку: метастатичному раку молочної залози, неходжкінських лімфомах, раку яєчника, раку печінки, а також гострому лейкозі, який є резистентним до застосування інших лікарських засобів.[4][5] Мітоксантрон має також імуносупресивну дію, що полягає у зменшенні проліферації активованих лімфоцитів периферичної крові, як Т-лімфоцитів, так і В-лімфоцитів та макрофагів, змінює антигенну активність моноцитів та дендритів, зменшує кількість продукції прозапальних цитокінів (у тому числі фактора некрозу пухлини, у-інтерферонів та інтерлейкіну-2). Це призводить до зниження активності імунокомпетентних клітин, які можуть спричинювати ураження мієлінової оболонки, та призводити до розвитку аутоімунних захворювань нервової системи, окрема розсіяного склерозу.[3][7] Це дає можливість застосовувати мітоксантрон при прогредієнтних формах розсіяного склерозу.[1][3][8], як самостійний препарат[3], або в комбінації з іншими препаратами (зокрема, церебролізином[1]). Проте застосування мітоксантрону у пацієнтів із розсіяним склерозом може збільшувати ризик розвитку в них різних форм злоякісних пухлин, особливо колоректального раку.[7] Мітоксантрон також є дуже активним до ембріональних клітин, тому його застосування при вагітності може призвести як до народження дитини із чисельними вадами розвитку, так і до самовільного переривання вагітності або народження мертвої дитини, хоча при довготривалих спостереженнях були випадки народження й здорових немовлят.[2]

Мітоксантрон застосовують для лікування метастатичного раку молочної залози, неходжкінських лімфом, раку яєчника, раку печінки, а також гострого лейкозу, який є резистентним до застосування інших лікарських засобів[4][5], а також при прогредієнтних формах розсіяного склерозу.[6]

При застосуванні мітоксантрону побічні ефекти спостерігаються часто, найхарактернішими з них є виникнення вторинних злоякісних пухлин, особливо колоректального раку.[7] Іншими побічними ефектами препарату є[4][5]:

• Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — алопеція, гарячка, шкірні алергічні реакції.
• З боку травної системи — стоматит, нудота, блювання, біль у животі, діарея або запор, погіршення апетиту, зрідка порушення функції печінки.
• З боку серцево-судинної системи — аритмії, хронічна серцева недостатність, тахікардія, зниження фракції викиду шлуночків.
• Зміни в лабораторних аналізах — лейкопенія, тромбоцитопенія, дуже рідко еритроцитопенія.
• Інші побічні ефекти — загальна слабкість; забарвлення шкіри в синій колір; порушення функції нирок; флебіт та некроз шкіри і підшкірної клітковини в місці ін'єкції; при застосуванні під час вагітності можливі внутрішньоутробна загибель плода, вади розвитку плода, затримка росту плода, ембріональна токсичність.

Мітоксантрон протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, вагітності та годуванні грудьми.[4][5]

Мітоксантрон випускається у вигляді концентрату для приготування розчину для ін'єкцій по 2 мг/мл у флаконах по 5; 10; 12,5 і 15 мл; а також 2 % розчину для внутрішньовенного застосування у флаконах по 10 мл.[9]

• Мітоксантрон на сайті mozdocs.kiev.ua
• Мітоксантрон на сайті rlsnet.ru (рос.)