М2 (БТР)

Напівгусеничний бронетранспортер розроблявся на основі концепції всюдиходів Citroen-Kegresse C417, декілька зразків яких було придбано раніше. Роботи почалися ще в 1938 році, а в 1940 році White Motor Company виготовила перший прототип, який отримав назву Т14. Базою для створення бронеавтомобіля стали вузли та агрегати цивільних вантажних автомобілів, зокрема двигун у зборі зі зчепленням та коробкою передач, мости, кермове управління, електрообладнання. Гусеничний рушій розроблявся окремо.

Стрімкий перебіг подій у Європі, падіння Польщі, Бельгії, Голландії та Франції змусило американців форсувати роботи. В результаті вже в жовтні 1940 року прототипи Т14 і Т8 були стандартизовані (тобто прийняті на озброєння армії США) як Half-Track Car M2 і Half-Track Personel Carrier M3 відповідно. При цьому перший був напівгусеничним артилерійським тягачем, а другий — бронетранспортером.

Серійне виробництво M2 почалося навесні 1941 року і тривало аж до 1943 року. Компанії White Motor і Autocar виготовили за цей час 8 423 і 2 992 тягачі відповідно.

У травні 1941 року перші зразки M2 надійшли на озброєння чотирнадцяти мотопіхотних полків, що формувалися. Перший бойовий досвід новітні бронетранспортери здобули у грудні 1941 року під час боїв на Філіппінах. У складі 192-го та 194-го танкових батальйонів перебувало по 23 бойові машини цього типу, які використовувалися переважно в штабних та розвідувальних підрозділах. У ході бойових дій проти японських окупантів на острові Лусон усі машини були втрачені.

У листопаді 1942 року під час проведення операції «Смолоскип» — висадці американських військ у Північній Африці сталося перше масштабне бойове хрещення бойових машин. Згідно штату американської бронетанкової дивізії 1942 року, в кожному з двох її танкових полків було до ста «хаф-треків», в моторизованому полку — 230. Загальна ж кількість напівгусеничних машин, з урахуванням штабних, артилерійських, інженерних і розвідувальних частин і підрозділів, сягала 733 одиниць. Перша військова частина, що вступила в бій на цих машинах, — 6-й моторизований полк 1-ї бронетанкової дивізії. У січні-лютому 1943 року при відбитті наступу німців через прохід Кассерін у ході запеклих боїв цей полк був майже повністю знищений.

Згодом M2 і МЗ, як й їхні вдосконалені варіанти М2А1 і МЗА1, використовувалися американцями в усіх без винятку бойових операціях Другої світової війни на Європейському та Тихоокеанському театрах воєнних дій.

Частково зібрані M2 рушать по збиральній лінії заводу.

M2 у Форт Беннінгу, Джорджія, 1942.

Американські напівгусеничні бронетранспортери поставлялися в країни антигітлерівської коаліції за програмою ленд-лізу. Причому як базові версії М2 і МЗ, так і більш пізні моделі М5 і М9. Останні розроблялися фірмою International Harvester Company в 1942 році, після того як була затверджена програма виробництва «хаф-треків» до 1944 року, яка передбачала випуск 188 404 бойових машин. Стало очевидним, що потужностей трьох основних фірм-виробників бракує. Машини були стандартизовані під позначеннями М5 і М9, і в грудні 1942 року почалося їх серійне виробництво. Фірма International Harvester Company виготовила відповідно 4 625 і 2 026 одиниць. У травні 1943 року обидві машини були модернізовані і випускалися під позначеннями М5А1 і М9А1 (виготовлено відповідно 2 959 і 1 407 одиниць), будучи аналогами М2А1 і МЗА1.

Майже половину від їх загальної кількості — 5238 одиниць — відправили до Великої Британії, звідки вони потрапили і у війська країн Співдружності, а також у польські і чехословацькі частини на Заході. У британській армії напівгусеничні транспортери не використовувалися для перевезення мотопіхоти, оскільки в цій ролі виступав британський бронетранспортер Universal Carrier. Головним завданням експортних зразків стало буксирування 6- і 17-фунтових протитанкових гармат. Використовувалися вони і в інженерних частинах, а також в ролі штабних і санітарних машин.

Другу за величиною експортну партію напівгусеничних БТР набув рух «Вільна Франція», очолюваний генералом Ш. де Голлем: 176 машин М2/М2А1, 245 — МЗ/МЗА1, 1 196 — М5/М5А1 і 603 — М9/М9А1.

Бойові машини цих типів були й у складі 1-ї бразильської піхотної дивізії, що воювала в Італії. Правда, їх налічувалося зовсім небагато: 8 одиниць — М2/М2А1, 3 — М3/М3А1 і 20 — М5/М5А1. Невелика кількість «хаф-траків» використовувалося і в китайській танковій групі в Бірмі. У роки Другої світової війни кілька бронетранспортерів було передано збройним силам Чилі та Мексики.

За програмою ленд-лізу до СРСР було передано 1 158 напівгусеничних транспортерів, у тому числі: 342 одиниці М2, 2 — М3, 401 — М5 і 413 — М9. Усі вони поставлялися в 1942 році і розподілялися між розвідувальними підрозділами і командуванням танкових корпусів і армій. Основна ж маса цих машин направлялася в артилерію (головним чином до винищувально-протитанкової), де використовувалася для буксирування гармат, у тому числі 85-мм зенітних гармат 52К зразка 1939 року і 100-мм протитанкових гармат БС-3 зразка 1944 року.

На базі М2 і М3 у США було створено велику кількість самохідно-артилерійських установок, самохідних мінометів і зенітних самохідних установок, багато з яких випускалися в значних кількостях і перебували на озброєнні американської та інших союзних армій.

Після Другої світової війни значна кількість «хаф-траків» знаходилося на озброєнні багатьох країн світу. Вони активно використовувалися в локальних війнах у Кореї, Алжирі та Індокитаї. Армія оборони Ізраїлю застосовувала ці машини, правда в модернізованих варіантах, в арабо-ізраїльських війнах 1948, 1956, 1967, 1973 і 1982 років.

• Панцирник Lince
• Б-3 (Бронетранспортер)
• T18 Boarhound
• АТ-П
• Хо-Ха
• Sd.Kfz 253

• M2 Half-track
• Half Track Car M2
• M2 Half Track Car: Military Collectors History
• Half-track Car M2, early production
• How were Half-tracks used in World War II?

• R. P. Hunnicutt. Halftrack: A History of American Semi-Tracked Vehicles. — Novato, CA: Presidio Press, 2001. — 240 p. — ISBN 0-89141-742-7.
• Zaloga, Steven J. (2004). M3 Infantry Half-Track 1940-73. Oxford, UK: Osprey Publishing.
• М. Барятинский. Американские полугусеничные бронетранспортёры. Журнал «Моделист-конструктор» № 5 2001. — С. 34—37 (рос.)
• Холявский Г. Л. Энциклопедия бронетанкового вооружения и техники. Колесные и полугусеничные бронеавтомобили и бронетранспортёры. — Мн.: Харвест, 2004. — 656 c.: ил. — (Библиотека военной истории). — 5100 экз. — ISBN 985-13-1765-9. (рос.)