Населення Іспанії

Населення Іспанії. Чисельність населення країни 2021 року становила 46,767 млн осіб (30-те місце у світі)[1]. Чисельність іспанців повільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 9,64 ‰ (201-ше місце у світі), смертність — 9,04 ‰ (68-ме місце у світі), природний приріст — 0,89 % (127-ме місце у світі) .

Населення Іспанії
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 46,767 млн осіб
Густота 92,5 особи/км²
Коефіцієнт міграції 8,31 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲0,89 %
Народжуваність 9,64 ‰
Фертильність 1,49 дітей на 1 жінку
Смертність 9,04 ‰
Смертність немовлят 3,3 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 15,45 %
 • 15–64 років 66,8 %
 • старіші за 65 років 17,75 %
Середня тривалість життя 81,57 року
 • чоловіків 78,57 року
 • жінок 84,77 року
Статева структура
загалом 0,98 чол./жін.
при народженні 1,07 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
15–64 років 1,04 чол./жін.
після 65 років 0,74 чол./жін.
Етнічні групи
Нація іспанці
Найбільший етнос іспанці
Нацменшини каталонці, галісійці, баски
Мови
Офіційна іспанська
Також у побуті каталонська, галісійська, баскська

Природний рух

Гострими проблемами є проблема низької народжуваності і проблема старіння населення.

Відтворення

Народжуваність у Іспанії, станом на 2015 рік, дорівнює 9,64 ‰ (201-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,49 дитини на одну жінку (197-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 65,7 % (станом на 2006 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 29,8 року (оцінка на 2010 рік)[1].

Смертність у Іспанії 2015 року становила 9,04 ‰ (68-ме місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,89 % (127-ме місце у світі)[1].

  • Динаміка народжуваності (червоний), смертності (синій) і природного приросту (зелений) (англ.)

Вікова структура

Середній вік населення Іспанії становить 42,3 року (28-ме місце у світі): для чоловіків — 41,2, для жінок — 43,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 81,57 року (21-ше місце у світі), для чоловіків — 78,57 року, для жінок — 84,77 року[1].

Вікова структура населення Іспанії, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 15,45 % (3 827 552 чоловіка, 3 610 910 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 9,56 % (2 379 676 чоловіків, 2 223 159 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 45,57 % (11 180 532 чоловіка, 10 762 001 жінки);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 11,67 % (2 738 802 чоловіка, 2 877 648 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 17,75 % (3 642 559 чоловіків, 4 903 294 жінки)[1].
  • Віково-статева піраміда населення Іспанії, 1950-2014 роки (англ.)
  • Віково-статева піраміда населення Іспанії, 2016 рік (англ.)

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 3,6; коефіцієнт розлучуваності — 2,2; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 61 (дані за 2010 рік)[2]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 34,5 року, жінки — 32,3 року, загалом — 33,4 року (дані за 2014 рік)[3].

Розселення
Густота розселення населення Іспанії (ісп.)

Густота населення країни 2015 року становила 92,5 особи/км² (112-те місце у світі)[1]. Населення країни здебільшого концентрується вздовж середземноморського і атлантичного узбережжя. Значними центрами тяжіння в центральній частині слугують міста Мадрид, Севілья, Сарагоса і Толедо. Численні невеличкі міста розпорошені сільськогосподарськими районами по усій Іспанії. Найбільша густота населення відмічається навколо Мадриду і Барселони.

Урбанізація
Найбільші міські агломерації Іспанії (ісп.)

Іспанія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 79,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,52 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Мадрид (столиця) — 6,199 млн осіб, Барселона — 5,258 млн осіб, Валенсія — 810,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції
Країни походження мігрантів до Іспанії (англ.)

Річний рівень імміграції 2015 року становив 8,31 ‰ (13-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. 92 % приросту населення дає імміграція. На 1 січня 2005 року в країні проживало 3,5 мільйона іммігрантів, що склало 8 % населення. Іспанія є рекордсменом по прийому іммігрантів серед країн-членів Європейського союзу. З кінця XX століття приріст населення майже виключно забезпечується іммігрантами з країн Латинської Америки, Магрибу, меншою мірою — Східної Європи. Дуже значна (сотні тисяч чоловік) колонія вихідців з Великої Британії та інших західноєвропейських країн, багато з них пенсіонери.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2016 рік, до країни прибуло 8,45 тис. біженців з Близького Сходу[1].

У країні мешкає 440 осіб без громадянства[1].

Іспанія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[4].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
іспанці
  
 100%

Головні етноси країни: іспанці — нащадки суміші північних і середземноморських народів. Корінне населення: кастільці, каталонці, баски, галісійці. Останнім часом у зв'язку з процесом автономізації та заохоченням вивчення місцевих мов (арагонська мова, астурлеонська мова) в кожному автономному співтоваристві в тій чи іншій мірі формуються власні етнічні ідентичності. У країні з часів середньовіччя існувала циганська громада. Згідно з генетичними дослідженнями Лідського університету, проведеними 2008 року, 20% сучасного населення Іспанії має єврейське коріння по чоловічій лінії і 11% мають арабські і берберські коріння[5].

Українська діаспора

Мови
Мови Іспанії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іспанська
  
 74%
каталонська
  
 17%
галісійська
  
 7%
баскська
  
 2%

Офіційна мова[6]: іспанська (кастильська) — розмовляє 74 % населення країни. Інші поширені мови: каталонська (Каталонія, Балеарські острови, Валенсія) — 17 %, аранська говірка каталонської (Баль-д'Аран) — 5 тис. носіїв, галісійська (Галісія) — 7 %, баскська (Країна Басків, Наварра) — 2 %[1].

Іспанія, як член Ради Європи, 5 листопада 1992 року підписала і ратифікувала 9 квітня 2001 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 серпня 2001 року). Регіональними мовами визнані: арагонська (в Арагоні), астурійська (в Астурії, Кастилії і Леоні), баскська (у Країні Басків і Наваррі), каталонська (у Каталонії та на Балеарських островах), валенсійська (у Валенсії), галісійська (у Галісії)[7].

Релігії
Релігії в Іспанії (2015 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
 94%
інші
  
 6%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 94 %, інші — 6 % (станом на 2015 рік)[1]. За конституцією Королівства Іспанія церква відділена від держави. 1979 року було укладено угоду з Ватиканом, яка до цього часу регулює відносини між церквою і державою.

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 98,1 % дорослого населення (віком від 15 років): 98,7 % — серед чоловіків, 97,5 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту складають 4,3 % від ВВП країни, станом на 2013 рік (80-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 18 років, для хлопців — до 17 років, для дівчат — до 18 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 4,95 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 9 % від ВВП країни (26-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 3,3 ‰ (211-те місце у світі); хлопчиків — 3,63 ‰, дівчаток — 2,96 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 5 випадків на 100 тис. народжень (170-те місце у світі)[1].

Іспанія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

2012 року було зареєстровано 150,4 тис. хворих на СНІД (32-ге місце у світі), це 0,42 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (73-тє місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 800 осіб (70-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 26,5 % (45-те місце у світі)[1].

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,8 %, в сільській місцевості — 100 %, загалом по країні — 99,9 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2008 рік, дорівнює 32,46 км³ на рік, або 698,7 тонни на одного мешканця на рік: з яких 18 % припадає на побутові, 22 % — на промислові, 61 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 50,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 22,4 %; частка осіб похилого віку — 28,3 %, або 3,5 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 21,1 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 2,5 %, верхній дециль — 24 % (станом на 2011 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 37,886 млн унікальних інтернет-користувачів (20-те місце у світі), що становило 78,7 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 22,98 млн осіб (29-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 2,9 %; промисловість і будівництво — 15 %; сфера послуг — 58,4 % (станом на 2014 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 22,5 % працездатного населення, 2014 року — 24,5 % (174-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 53,2 %, серед юнаків — 53,4 %, серед дівчат — 52,9 % (5-те місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Держава докладає значних зусиль в боротьбі з незаконним обігом наркотичних речовин. Проте географічне положення, протяжне морське узбережжя роблять з країни ворота для наркотрафіку гашишу з Північної Африки й кокаїну з Латинської Америки до Європи і на внутрішній ринок. Перевалочний пункт для південно-східноазійського героїну. Відмивання грошей колумбійськими наркокортелями, національною організованою злочинністю[1].

Торгівля людьми

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Іспанії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[8][9].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,74 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Іспанії
Рік Населення Зміна
1900 18 520 000 —
1905 19 110 000 +3.2%
1910 19 770 000 +3.5%
1915 20 430 000 +3.3%
1920 21 130 000 +3.4%
1925 22 160 000 +4.9%
1930 23 340 000 +5.3%
1935 24 578 000 +5.3%
1940 25 757 000 +4.8%
1945 26 770 000 +3.9%
1950 28 009 000 +4.6%
1955 29 199 000 +4.2%
1960 30 455 000 +4.3%
1965 32 056 000 +5.3%
1970 33 779 000 +5.4%
1975 35 688 000 +5.7%
1980 37 527 000 +5.2%
1985 38 419 000 +2.4%
1990 38 851 000 +1.1%
1995 39 387 000 +1.4%
2000 40 264 000 +2.2%
2005 43 296 000 +7.5%
2010 46 486 000 +7.4%
Джерело: Дані Інституту статистики[10].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Див. також

Примітки
  1. Spain : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.
  3. Marriage indicators : [англ.] // Eurostat, European Commission. — .
  4. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  5. (англ.) Gene Test Shows Spain's Jewish and Muslim Mix, New York Times, 12 травня 2008 року. — стор. А12.
  6. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  7. European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  8. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  9. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  10. (ісп.) Anuarios Estadísticos. Instituto Nacional de Estadística.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.